2/130/45/2024
130/8/23
"13" лютого 2024 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Заярного А.М.,
за участі секретаря судових засідань Мухи Р.П.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Агропродукт» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
У січні 2023 року позивач звернулась до суду з цим позовом, в якому просила усунути перешкоди в користуванні нею земельною ділянкою загальною площею 2,1328 га, кадастровий номер:0521080800:02:002:0116, цільове призначення: 01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Жмеринської територіальної громади, шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення державного реєстратора Чечельницької селищної ради Чечельницького району Вінницької області Фаренюка С.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 42167838 від 21.07.2018; стягнути з відповідача суму судових витрат.
Стислий виклад позицій позивача.
Згідно позовної заяви, ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки, загальною площею 2,1328 га, кадастровий номер: 0521080800:02:002:0016 з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Жмеринської міської територіальної громади. Право власності на земельну ділянку підтверджується державним актом серії ЯБ № 668340.
12.12.2014 між позивачем та ТОВ «Поділля Агропродукт» було укладено договір оренди землі, відповідно до якого в користування відповідача була передана спірна земельна ділянка. Отримавши витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо, що рішенням державного реєстратора Чечельницької селищної ради Чечельницького району Вінницької області Фаренюка С.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 42167838 від 21.07.2018 була зареєстрована додаткова угода від 20.06.2018 до договору оренди землі від 12.12.2014.
Як випливає з витягу, додатковою угодою від 20.06.2018 було продовжено строк дії договору оренди землі від 12.12.2014 на строк до 20.06.2025. Однак даної угоди позивач не укладала, наміру продовжувати з ТОВ «Поділля Агропродукт» орендних правовідносин щодо спірної земельної ділянки вона не мала і не має. Жодних домовленостей ні усних ні письмових щодо продовження строку дії договору оренди землі від 12.12.2014 між позивачем та відповідачем не існувало.
Позивач припускає, що могла мати місце укладення такої додаткової угоди іншою особою, яка не мала повноважень на розпорядження земельною ділянкою позивача, або ж відсутність в угоді підпису позивача, як обов'язкового елементу правочину.
У результаті подання відповідачем додаткової угоди від 20.06.2018 для державної реєстрації, за відсутності вільного волевиявлення позивача на зміну існуючих правовідносин за договором оренди землі від 12.12.2014 шляхом неправомірного продовження строку дії оренди, були порушені права позивача як власниці земельної ділянки.
Згідно відповіді на відзив, позивач дійсно отримувала орендну плату в межах строку дії договору оренди землі від 12.12.2014, що не свідчить про наявність у неї наміру укладати додаткову угоду від 20.06.2018, якою строк цього договору було продовжено до 20.06.2025. Крім того, надані відповідача докази про отримання орендної плати є неналежними та не підтверджують отримання позивачкою орендної плати в межах строку дії додаткової угоди.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала повністю, додатково вказала, що нею дійсно 12.12.2014 було укладено договір оренди належної їй на праві власності земельної ділянки з кадастровим номером:0521080800:02:002:0116 з відповідачем ТОВ «Поділля Агропродукт», строком на 5 років. Так дійсно, протягом 2018-2022 років, після закінчення договору оренди, вона отримувала від відповідача оренду плату за фактичне користування ним її земельною ділянкою. Однак, жодної додаткової угоди на продовження дії строку вищевказаного договору оренди вона не укладала, наразі має намір розпорядитись своєю земельною ділянкою на власний розсуд, чому перешкоджає рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.07.2018 індексний номер:42167838 про продовження договору оренди з відповідачем, яке просить скасувати.
Стислий виклад позиції відповідача.
31.01.2024 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив у задоволенні позову відмовити з підстав того, що відповідачем було нараховано та сплачено на користь позивача оренду плату в розмірі 60 865,30 грн, також відповідачем як податковим агентом було нараховано та утримано податки з даної суми. Таким чином, договірні зобов'язання щодо сплати оренди за період з 2018 по 2022 рік включно були виконані відповідачем в повному обсязі, а регулярне отримання позивачем орендних платежів в період дії Додаткової угоди свідчить про наявність у неї волі на виконання Додаткової угоди та відповідно Договору оренди землі. Просив у задоволенні позову відмовити.
Процесуальні дії, заяви та клопотання.
03.01.2023 ухвалою судді позовна заява прийнята до розгляду. Призначено підготовче засідання на 16.02.2023.
31.01.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.
16.02.2023 судове засідання відкладено на 27.03.2023.
30.03.2023 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.
27.03.2023 ухвалою суду за клопотанням представника позивача витребувано документи. Підготовче засідання відкладено на 02.05.2023.
05.04.2023 від Жмеринської міської ради надійшла відповідь про неможливість надання витребуваних судом документів.
02.05.2023 підготовче засідання відкладено на 05.06.2023.
05.06.2023 ухвалою суду, за клопотанням представника позивача витребувано докази. Підготовче засідання відкладено на 13.07.2023, а потім на 26.09.0023.
26.07.2023 від виконавчого комітету Жмеринської міської ради надійшла відповідь про неможливість надання витребуваних судом доказів.
13.09.2023 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
26.09.2023 підготовче провадження закрито. Справа призначена до розгляду по суті на 14.11.2023.
31.10.2023 від представника позивача до суду надійшло клопотання про забезпечення витрат на професійну правничу допомогу.
14.11.2023 від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу. Судове засідання відкладено на 19.12.2023, визнано явку позивача в судове засідання обов'язковою.
19.12.2023 справа знята з розгляду у зв'язку з відрядженням судді. В подальшому призначена до розгляду на 13.02.2024.
13.02.2024 в судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала з підстав викладених в позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача ТОВ «Поділля Агропродукт», належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився без повідомлення причин. Клопотання про відкладення розгляду справи не подавав.
Суд, на підставі п. 1 ч.3 ст. 223 ЦПК України, розглянув справу у відсутність відповідача.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Відповідно до копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯВ №668340 ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки, загальною площею 2,1328 га, кадастровий номер: 0521080800:02:002:0016 з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Жмеринської міської територіальної громади. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно (а.с.10,11).
Як вбачається з копії Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, відповідно до рішення державного реєстратора Чечельницької селищної ради Чечельницького району Вінницької області Фаренюка С.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 27141483 від 01.11.2015, за ТОВ «Поділля Агропродукт» зареєстроване право оренди на спірну земельну ділянку. Право оренди зареєстровано на підставі договору оренди землі від 12.12.2014 б/н. (а.с.12).
На підтвердження отримання позивачем орендної плати представником відповідача було надано копії відомостей, платіжних доручень та довідки про доходи, відповідно до яких ОСОБА_1 було виплачено протягом 2018-2022 року в натуральній формі орендну плату, на підставі договору оренди від 01.01.2018 №б/н 258 у вигляді 100 кг цукру, 700 кг кукурудзи та 100 кг пшениці, також орендна плата виплачувалась у готівковій формі. Відповідно до копій платіжних інструкцій призначення платежів - інші платежі на зарплатні картки працівників ТОВ «Поділля Агропродукт» (а.с.33-52).Щодо цих доказів, представник відповідача вважає їх не належними, адже вони не доводять факт отримання позивачем орендної плати саме за договором від 12.12.2014 б/н. Однак позивач в судовому засіданні визнала, не дивлячись на некоректність платіжні відомості, що дійсно отримувала орендну плату від відповідача протягом 2018-2022 років.
19.07.2018 державним реєстратором Чечельницької селищної ради Фаренюком С.А. була зареєстрована заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від уповноваженої особи ТОВ «Поідлля Агропродукт» щодо проведення реєстраційних дій земельної ділянки кадастровий номер:0521080800:02:002:0116 належної ОСОБА_1 (а.с.107-110).
Рішенням державного реєстратора Чечельницької селищної ради Чечельницького району Вінницької області Фаренюка С.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 42167838 від 21.07.2018 була зареєстрована додаткова угода від 20.06.2018 до договору оренди землі від 12.12.2014. Строк дії угоди до 20.06.2025, що стверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права та рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с.111-113).
Відповідно до копії договору оренди землі від 12.12.2014 б/н між ОСОБА_1 та ТОВ «Агротал» було укладено договір оренди землі, відповідно до якого в користування ТОВ «Агоротал» була передана земельна ділянка загальною площею 2,1328 га, кадастровий номер:0521080800:02:002:0116, цільове призначення: 01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Строк дії договору п'ять років з дати підписання (а.с.114-117).
Згідно Додаткову угоду від 20.06.2018, укладеної між ОСОБА_1 та ТОВ «Агротал», новий орендар ТОВ «Поділля Агропродукт», до договору оренди землі від 01.11.2015, кадастровий номер земельної ділянки 0521080800:02:002:0116, відповідно до якої зі згоди орендодавця орендар передає, а новий орендар приймає на себе права та обов'язки сторони, передбачені в Договорі оренди. Також даною угодою передбачено продовження строку дії договору оренди, проте без зазначення такого строку. Підпис ОСОБА_1 в додатковій угоді відсутній (а.с.118).
Позивач та її представник звернули увагу суду на те, що цю додаткову угоду позивач не підписував, в додатковій годі вказано договір оренди від 01.11.2015, який позивача не стосується, а також у цій додатковій угоді не визначено строк, на який продовжується договір оренди, ат відсутній підпис позивача. Як державний реєстратор визначив, що цією угодою договір оренди від 12.12.2014 б/н продовжено на 5 років, не зрозуміло.
Мотив суду. Норми права, які застосовані судом.
Відповідно до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 41 Конституції України, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до закону № 175/97-ЕР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно зі статтею 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, має право безпосередньо звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (стаття 317 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про оренду землі» (далі Закон) відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Частиною першою статті 4 Закону встановлено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 відповідно до Державного акту ЯБ № 668340 є власницею земельної ділянки, загальною площею 2,1328 га, кадастровий номер: 0521080800:02:002:0016 з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Жмеринської міської територіальної громади (а.с.10-11).
Відповідно до статей 13, 14 Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. А за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.
За частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі», істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).
У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
Іншими словами, у тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
Зазначена позиція відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в Постанові від 19.08.2020 року по справі № 358/815/17.
Отже, власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним додаткової угоди до договору оренди землі у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсності змісту правовідносин, які склалися у зв'язку з фактичним використанням земельної ділянки.
Згідно зі статтею 17 Закону, об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 387 ЦК України встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Так, у пункті 7.35 Постанови Великої палати Верховного суду від 16 червня 2020 року (справа 145/2047/16-ц) зазначено, що власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв'язку із фактичним використанням земельної ділянки.
Верховний суд у своїй Постанові від 5 вересня 2019 року по справі №638/2304/17 вказав на те, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.
У Постанові Великої Палати Верховного суду від 4 липня 2018 року, справа №653/1096/16-ц, йдеться про те, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно. Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном. Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду.
Цивільне законодавство розрізняє право володіння як складову повноважень власника (частина перша статті 317 ЦК України), як різновид речових прав на чуже майно (пункт 1 частини першої статті 395 ЦК України) та як право, що виникає на договірних засадах, тобто договірне володіння. Враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку.
Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Тобто, особа, яка зареєструвала право власності на об'єкт нерухомості, набуває щодо нього повноваження власника, зокрема набуває і право володіння.
Тому позивачка підставно звертається до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення державного реєстратора, що є належним та ефективним способом захисту порушеного її права власності.
На підставі положень статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно з преамбулою Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", цей Закон регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Встановлені судом обставини.
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна рішенням державного реєстратора Чечельницької селищної ради Чечельницького району Вінницької області Фаренюка С.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 42167838 від 21.07.2018, була зареєстрована додаткова угода від 20.06.2018 до договору оренди землі серія та номер б/н, виданого 12.12.2014. Строк дії угоди до 20.06.2025, з правом пролонгації, з правом передачі в піднайм (суборенду), орендар ТОВ «Поділля Агропродукт», орендодавець ОСОБА_1 (а.с.111).
Зі змісту додаткової угоди №1 від 20.06.2018 про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки та внесення змін/доповнень до договору оренди землі, укладеної між позивачем та ТОВ «Поділля Агропродукт», ТОВ «Агротал» на належну позивачу земельну ділянку загальною площею 2,1328 га, кадастровий номер:0521080800:02:002:0116 встановлено, що підпис позивача у вищевказаній додатковій угоді відсутній, відповідно така угода вважається не укладеною. Зареєстрована додаткова угода не містить строку продовження дії договору оренди та не стосується договору оренди землі, укладеного 12.12.2014 між позивачем та ТОВ «Агротал», а стосується договору оренди, як в ньому вказано б/н від 01.11.2015, за таких обставин договір оренди землі укладений між позивачем та ТОВ «Агротал» 12.12.2014 на п'ять років, закінчився. А відповідач ТОВ «Поділля Агропродукт», користується земельною ділянкою позивача без законних підстав і в супереч її волі. Наразі відповідач не бажає щоб її земельна ділянка надалі залигалась у фактичному користуванні ТОВ «Поділля Агропродукт».
Ураховуючи викладене, реєстрація права оренди за ТОВ «Поділля Агропродукт» на належну позивачу земельну ділянку, коли додаткову угоду від 20.06.2018 про продовження строку дії договору оренди землі від 12.12.2014 та передачу її новому орендарю з позивачем не укладалася, є незаконною. За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21, пункт 98) зазначено, що у практиці Великої Палати закріпився принцип реєстраційного підтвердження речових прав на нерухоме майно (такий висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц і в подальшому повторювався у практиці Верховного Суду). Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто, державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.30), від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (пункт 4.17), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13) та інші).
Отже, державна реєстрація права оренди відповідача на належну позивачу земельну ділянку - це офіційне визнання та підтвердження державою факту набуття ним права оренди. У справі, яка розглядається, встановлено, що реєстрація права оренди відповідача порушує права позивача.
Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 додаткової угоди про продовження строку дії договору оренди землі від 12.12.2014 та передачу її новому орендарю не підписувала, а захистити своє право власності в інший спосіб ніж судовий, позивач не може, тому її звернення з позовною вимогою про усунення перешкод в користуванні належною їй як власнику, земельною ділянкою, шляхом скасування державної реєстрації за досліджених в судовому засіданні обставин справи, є належним способом захисту прав та законних інтересів і позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Згідно з частинами 5 та 6 статті 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Висновки суду.
За таких обставин, проаналізувавши всі обставини, на які позивач та її представники посилались, як на підставу своїх вимог, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх досліджені, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, перешкоди в користуванні належною ОСОБА_1 земельною ділянкою підлягають усуненню шляхом скасування рішення державного реєстратора.
Щодо ненадання судом оцінки кожному аргументу сторін, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Розподіл судових витрат
З врахуванням задоволення позову на підставі ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача сплачена позивачем сума судового збору та витрати за надання правничої допомоги в розмірі 17177,60 грн (а.с.133-135).
Згідно ч. 2-6 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
ЄСПЛ у рішенні від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим, а у рішенні від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» звернув увагу на те, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, представник відповідача звернувся до суду із письмовими запереченнями проти суми судових витрат на правову допомогу заявлених позивачем, вважаючи що такі витрати не є співмірними зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт. З урахуванням наведеного, просив зменшити суму витрат на правову допомогу до 7000 грн.
Дослідивши матеріали справи в сукупності із наданими позивачем доказами, а саме договором про надання правової допомоги від 23.12.2023, додатком №1 до договору про надання правової допомоги, актом приймання - передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги, детальним описом наданих послуг за договором про надання правової допомоги (а.с.131-133), суд приходить до висновку, що позивач дійсно поніс витрати на правову допомогу в сумі 17177,60 грн, розмір яких є співмірним з складністю справи та обсягом наданих послуг та виконаних робіт. Більше того, представник позивача провів більше часу у судових засіданнях, а ніж вказав у своєму розрахунку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3-13, 19, 76-81, 89, 259, 263-265, 274 ЦПК України, Суд
Позов задовольнити.
Усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою загальною площею 2,1328 га, кадастровий номер:0521080800:02:002:0116, цільове призначення: 01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Жмеринської територіальної громади, шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення державного реєстратора Чечельницької селищної ради Чечельницького району Вінницької області Фаренюка С.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 42167838 від 21.07.2018.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Агропродукт» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 17177,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ); Товариство з обмеженою відповідальністю «Поділлля Агропродукт» (місцезнаходження: 23130, Вінницька область, Жмеринський район, смт Браїлів, вул. Заводська, буд. 7, ЄДРПОУ: 41104967).
Суддя Андрій ЗАЯРНИЙ
Дата складання повного судового рішення 23.02.2024