Справа № 128/3316/23
15.02.2024 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді Ганкіної І.А.
секретаря судового засідання Савченко Я.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до УПП в Хмельницькій області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ЕАТ № 7529243 від 14.08.2023, -
ОСОБА_1 звернувся до Вінницького районного суду Вінницької області з позовною заявою до УПП в Хмельницькій області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ЕАТ № 7529243 від 14.08.2023.
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 16.10.2023 проведено заміну неналежного відповідача на належного відповідача - Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 14.08.2023 сержантом відділення поліції №2 (м. Дунаївці) Кам'янець-Подільського районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області Хворостовським Е.Е. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ №7529243 від 14.08.2023 згідно якої на позивача було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.
В даній постанові зазначено, що 14.08.2023 о 22:47 год. в м. Дунаївці, по вул. Франца Лендера,34, водій керуючи автоцистерною, що перевозить небезпечний вантаж скраплений газ ООН 1965, здійснив стоянку в межах населеного пункту, а саме: у м. Дунаївці, по вул. Франца Лендера, чим порушив п.22.5 ПДР, скоївши адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.132-1 КУпАП.
Позивач вважає дану постанову необгрунтованою, незаконною, такою що не відповідає нормам КУпАП та винесеною з порушенням діючого законодавства з наступних підстав.
Під час винесення оскаржуваної постанови інспектором поліції не дотримано та порушено вимоги ст. 245 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, - а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Позивач не порушував ПДР України, а працівником поліції, який виніс дану постанову було грубо порушено діюче законодавство України.
14.08.2023 в м. Дунаївці позивач здійснив вимушену зупинку в зв'язку з несправністю транспортного засобу; увімкнув аварійні вогні та здійснив зупинку не більше, як на 4 хвилини, про що пояснив працівнику поліції, який попросив, щоб той надав йому документи (посвідчення водія та документи на транспортний засіб) для огляду. Однак, пояснення позивача інспектор поліції не взяв до уваги; не пояснюючи жодних прав, не повідомляючи про те, що розглядається справа, виніс оскаржувану постанову.
Крім того, коли позивач надавав документи інспектору поліції, він заявив клопотання в усній формі про те, що хоче скористатися правовою допомогою адвоката, однак, інспектор виніс постанову та сказав, що він може найняти собі адвоката, щоб оскаржити дану постанову.
Інспектором поліції не зазначено жодного доказу порушення позивачем ПДР.
Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 62 Конституції України визначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.1997р. «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Пунктом 11 частини 1статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно зі статтею 31 Закону України «Про дорожній рух» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності зі статтею 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Верховний Суд у постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивач об'єктивно вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.132-1 ч.1 КУпАП є незаконни, інспектором поліції було винесено дану постанову з порушенням діючого законодавства, без врахування пояснень та без жодного доказу порушення ПДР.
За наведених обставин, позивач звертається до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову серії ЕАТ № 7529243 від 14.08.2023 у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510 гривень.
03.11.2023 представником відповідача Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області - Гладкоскок С.В. надіслано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому представник вважає оскаржувану постанову правомірною, обгрунтованою, законною та такою, що не підлягає скасуванню, зазначивши наступне.
Згідно ч.4 ст. 46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Пунктом 7 частини 1 ст. 4 КАС України передбачено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень наданні адміністративних послуг.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 цього Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно з пунктом 10 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, позивач 14.08.2023 близько 22 год. 47 хв. всупереч нормам ПДР, керуючи транспортним засобом DAF CF400 FT д.н.з. НОМЕР_1 з автоцестерною, що перевозить небезпечний вантаж скраплений газ ООн 1965, здійснив стоянку в межах населеного пункту у місці з скупченням людей, а саме: у м. Дунаївці по вул. Франца Дендера, чим порушив пункт 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (із змінами та доповненнями) та за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 132-1 КУпАП.
В свою чергу підтвердженням вчинення адміністративного проступку ОСОБА_1 є відеофіксація з місця вчинення адміністративного правопорушення, з якої чітко вбачається, що позивач здійснив зупинку в межах населеного пункту у місці з скупченням людей. Крім того, ОСОБА_2 надав пояснення, що визнає що здійснив зупинку з порушенням, у зв'язку з тим, що необхідно було купити поїсти.
Згідно зі статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до пункту 1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Згідно пункту 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху затверджених Постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року N 1306 (із наступними змінами та доповненнями) за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги -4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Відповідно до абз. 2 та 3 ст. 1 Закону України "Про перевезення небезпечних вантажів" (із наступними змінами та доповненнями) небезпечний вантаж - речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об'єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань в установленому порядку залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину віднесено до одного з класів небезпечних речовин; небезпечні речовини - речовини, віднесені до таких класів: клас 1 - вибухові речовини та вироби; клас 2 - гази; клас 3 - легкозаймисті рідини; клас 4.1 - легкозаймисті тверді речовини; клас 4.2 - речовини, схильні до самозаймання; клас 4.3 - речовини, що виділяють легкозаймисті гази при стиканні з водою; клас 5.1 - речовини, що окислюють; клас 5.2 - органічні пероксиди; клас 6.1 - токсичні речовини; клас 6.2 - інфекційні речовини; клас 7 - радіоактивні матеріали, клас 8 - корозійні речовини; клас 9 - інші небезпечні речовини та вироби.
Відповідно до Глави 3 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених Наказом МВС України 04 серпня 2018 року N 656, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 11 вересня 2018 року за N 1041/32493, під час перевезення небезпечних вантажів транспортні засоби, що їх перевозять, мають перебувати під постійним наглядом, за винятком стоянки на спеціальному складі або в призначених для цього заводських приміщеннях. Стоянка транспортних засобів під час перевезення небезпечних вантажів дозволяється тільки після вжиття відповідних заходів безпеки. Транспортний засіб може стояти в місцях, що відповідають таким вимогам: 1) автомобільна стоянка охороняється, обслуговувальний персонал стоянки поінформований про характер вантажу та місцезнаходження водія; 2) автомобільна стоянка загального користування або приватна автомобільна стоянка, де ушкодження транспортного засобу з небезпечним вантажем іншим транспортним засобом малоймовірне; 3) відкрите місце за межами земляного полотна дороги, віддалене на безпечну відстань від житлових будівель та місць скупчення людей і через яке не проходять люди. Місця стоянки, зазначені в підпункті 2 цього пункту, можуть використовуватися тільки в разі, якщо поблизу немає стоянок, передбачених у підпункті 1 цього пункту, а місця стоянки, зазначені в підпункті 3 цього пункту, можуть використовуватися тільки в разі, якщо поблизу немає стоянок, передбачених у підпунктах 1, 2 цього пункту. Під час стоянки транспортної одиниці з небезпечним вантажем використовуються стоянкові гальма та інші необхідні засоби запобігання самовільному переміщенню.
Таким чином, поліцейський ВП №2 Кам'янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області сержант поліції Хворостовський Е.Е. винісши постанову, як посадова особа, що наділена дискреційними повноваженнями, керуючись нормами КУпАП, маючи відповідні повноваження дійшла до висновку про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ч.1 ст. 132-1 КУпАП. Отже, оскаржувана постанова є правомірною та не підлягає скасуванню.
Наявність певних процедурних порушень при оформленні адміністративних матеріалів не може бути самостійною та достатньою підставою для скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за наявності події та складу адміністративного правопорушення, оскільки застосування «надмірного формалізму» буде порушувати принципи та завдання КУпАП, щодо охорони прав та свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
В судове засідання представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Білозор О.Л. не з'явився, надав суду заяву, в якій просить справу розглянути в його відсутність, позовні вимоги свого довірителя підтримує, змін та доповнень не має, просить позов задоволити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився по невідомим суду причинам, судом належним чином та в установленому законом порядку повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За таких обставин, суд ухвалив розглянути справу за відсутності сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши та оцінивши матеріали справи, врахувавши відзив відповідача, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 слід задоволити з наступних підстав.
Судом встановлено, що постановою сержанта відділення поліції №2 (м. Дунаївці) Кам'янець-Подільського районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області Хворостовським Е.Е., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. за те, що він 14.08.2023 о 22:47 год. в м. Дунаївці, по вул. Франца Лендера,34, керуючи автоцистерною, що перевозить небезпечний вантаж скраплений газ ООН 1965, здійснив стоянку в межах населеного пункту, а саме: у м. Дунаївці, по вул. Франца Лендера, чим порушив п.22.5 ПДР, скоївши адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.132-1 КУпАП.
Вирішуючи питання про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.132-1 ч. 1 КУпАП, суд виходить з такого.
Диспозицією ст.132-1ч.1КУпАП передбачена відповідальність за
порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами. Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Об'єктивна сторона правопорушення виражається у таких формах: 1) порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів; 2) порушення правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами. Обидва склади - формальні. Суб'єкт адміністративного проступку- спеціальний (водії транспортних засобів; посадові особи, відповідальні за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважені з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів; громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності). Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
Перевіряючи юридичну та фактичну підстави, які покладені відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, в основу спірного рішення постанови про накладення адміністративного стягнення від 14.08.2023 на відповідність вимогам частини 2 статті 2 КАС України, суд виходить з такого.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний на підставі досліджених доказів з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Для підтвердження порушення, вказаного у оскаржуваній постанові відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП, мав би надати, зокрема, пояснення очевидців даного правопорушення. Проте, будь яких доказів, що свідчили б про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст.132-1 ч.1 КУпАП суду не надано.
Суд вважає, що відповідачем не доведено факт вчинення позивачем порушень правил дорожнього руху, оскільки в матеріалах справи відсутні документи та матеріали, які б могли бути визнані судом як докази про їх вчинення.
Водночас, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може бути доказом вчинення особою правопорушення. Вона є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому має передувати фіксування цього правопорушення. Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Сама по собі постанова про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за адмінправопорушення, передбаченого ст. 132-1 ч.1 КУпАП, не дає підстав стверджувати про порушення позивачем Правил дорожнього руху України в той день та час, оскільки зазначені обставини не знайшли підтвердження під час розгляду справи.
Відповідачем не надано належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення в той час, як у ст. 62 Конституції України зазначено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, адже відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП, є недоведеним.
Враховуючи викладене та приписи ч.3 ст.286 КАС України, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 132-1 КУпАП, не доведена, рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності поліцейським прийняте з порушенням норм процесуального права, і за відсутності достатніх доказів про вчинення позивачем правопорушення, а тому постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Керуючись ст.ст.244-246, 286 КАС України, ст. ст. 287, 288, 289 КУпАП, -
Позов ОСОБА_1 - задоволити.
Скасувати постанову серії ЕАТ № 7529243 від 14.08.2023 у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510 гривень, провадження по справі - закрити.
Рішення може бути оскаржено до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Вінницький районний суд Вінницької області, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення сторонам та їх представникам копії повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ірина ГАНКІНА