Справа № 128/4980/23
Іменем України
22 лютого 2024 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
судді Карпінської Ю.Ф.,
за участю секретаря Дусанюк Н.О.,
за відсутності учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи позовні вимоги тим, що 16.02.2017 ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-БАНКУ з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-БАНКУ відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та надано платіжну картку. Відповідно до п.п. 2.1.1.1.3 Умов та Правил, клієнт погоджується з тим, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами і тарифами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг банк виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, відповідно до умов договору. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, тому зобов'язання за договором відповідач не виконав. У зв'язку із зазначеними порушеннями відповідач станом на 29.09.2023 має заборгованість у розмірі 44861,44 грн, з яких: 18075,99 грн - заборгованість за кредитом; 25045,71 грн - заборгованість по відсотках; 1739,74 грн - штраф. Позивач неодноразово вживав заходи досудового врегулювання спору шляхом направлення відповідачу SMS-повідомлень та дзвінків з вимогою виконати кредитні зобов'язання. На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов'язань і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ «А-БАНК», у зв'язку з чим позивач вимушений звернутись до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором б/н від 16.02.2017 у розмірі 44861,44 грн, з яких: 18075,99 грн - заборгованість за кредитом; 25045,71 грн - заборгованість по відсотках; 1739,74 грн - штраф, а також судові витрати.
Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області від 11.12.2023 відкрито провадження у даній справі та призначено судовий розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.
В судове засідання 19.02.2024 учасники справи не з'явились, хоч про день, час та місце розгляду справи повідомлялись в установленому законом порядку.
До позовної заяви представником АТ «АКЦЕНТ-БАНК» долучено заяву, у якій він просить розглядати справу за відсутності представника АТ «А-БАНК», позовні вимоги підтримують у повному обсязі, у разі неявки в судове засідання відповідача не заперечують щодо ухвалення заочного рішення.
Частиною третьою статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання 19.02.2024 не з'явився без поважних причин, хоч про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом у встановленому законом порядку. Заяв про розгляд справи без його участі або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Відзив на позовну заяву відповідачем у запропонований судом строк до суду не подано.
Крім того, інформація щодо розгляду справи міститься на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет (вебадреса сторінки - http://vnr.vn.court.gov.ua).
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За згодою представника позивача, на підставі ухвали суду про заочний розгляд справи, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання 19.02.2024 за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши письмові докази у справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
З копії статуту Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (нова редакція) убачається, що згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів від 25.04.2018 змінено найменування з Публічного акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» та Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК», а також змінено тип акціонерного товариства з публічного на приватне; Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» є правонаступником всіх прав та зобов'язань Публічного акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», яке є правонаступником всіх прав та зобов'язань Закритого акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (а.с. 24-27).
Судом установлено, що 11.07.2014 ОСОБА_1 звернувся до Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» з метою отримання банківських послуг та підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 11.07.2014 (а.с. 7).
Зі змісту анкети-заяви від 11.07.2014 убачається, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг та Тарифами складають договір про надання банківських послуг.
Також до позову долучено витяг з Умов і правил надання банківських послуг в АТ «АКЦЕНТ-БАНК», а також Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна GOLD».
Згідно з копією довідки за картками, ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано картку № НОМЕР_2 строком дії до січня місяці 2020 року, що підтверджується копією довідки за картками (а.с. 11).
Крім того, до позовної заяви додано виписку по картці від 29.09.2023 за період з 16.02.2017 до 29.09.2023 (а.с. 8-10).
Згідно з наданим банком розрахунком заборгованості за договором б/н від 16.02.2017, укладеного між АТ «АКЦЕНТ-БАНК» та ОСОБА_1 , заборгованість ОСОБА_1 станом на 29.09.2023 становить 44861,44 грн, з яких: 18075,99 грн - заборгованість за кредитом; 25045,71 грн - заборгованість по відсотках; 1739,74 грн - штраф (а.с. 5-6).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку - АТ «АКЦЕНТ-БАНК»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Згідно з цією статтею ЦК України, договір, що укладений між банком та ОСОБА_1 , є змішаним договором, в якому містяться елементи різних договорів, в тому числі, але не виключно, договорів банківського рахунку та про споживчий кредит.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 (справа № 2-383/2010) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У позовній заяві АТ «АКЦЕНТ-БАНК» вказує, що 16.02.2017 ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-БАНКУ з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку, на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-БАНКУ відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки як засобу доступу до зазначеного рахунку.
Вказані обставини позивачем не підтвердженні належними та допустимими доказами, оскільки анкета-заява, яка наявна у матеріалах справи, підписана ОСОБА_1 11.07.2014. Будь-якого документу, що свідчив би про приєднання ОСОБА_1 до Умов та Правил надання банківських послуг в А-БАНКУ саме 16.02.2017, суду не надано.
Додана до позовної заяви анкета-заява від 11.07.2014 хоч і містить паспортні та анкетні дані відповідача, водночас, в анкеті відсутні дані про розмір встановленого кредитного ліміту, процентну ставку, строк кредитування, наслідки порушення умов кредитування, тощо. В даній анкеті-заяві є лише посилання на те, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг та Тарифами складають договір про надання банківських послуг. Зазначено, що підписавши анкету-заяву, клієнт підтвердив, що він зобов'язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їхніми змінами на сайті А-Банку.
Однак з наданих суду витягу з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «АКЦЕНТ-БАНК» та Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна GOLD» неможливо встановити, чи саме такі умови, правила та тарифи діяли на момент підписання ОСОБА_1 анкети-заяви, тобто 11.07.2014, чи саме їх розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними.
У даному випадку до вказаних правовідносин неможливо застосувати правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ «АКЦЕНТ-БАНК» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові ВП ВС від 03.07.2019 (справа № 342/180/17).
Із наданих позивачем доказів тільки анкета-заява містить підпис відповідача. Водночас, анкета-заява не містить відповідних істотних умов кредитного договору, в указаній заяві відсутні будь-які дані стосовно оформлення кредиту, зазначення суми кредитного ліміту, строку повернення кредиту, визначення розміру процентів за користування кредитом та інших істотних умов.
За відсутності доказів про розмір наданого кредиту суд позбавлений законної можливості дійти висновку про належність, достовірність та достатність розрахунку заборгованості, який є одностороннім документом позивача та не був погоджений з відповідачем.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.
Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач, - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач, - для відхилення його заперечень проти позову (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 по справі № 707/2882/19)
У випадку невиконання учасником справи його обов'язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати, що несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв'язку із їх недоведеністю.
В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 у справі №235/499/17 зазначено, що аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
Таким чином, враховуючи, що всупереч визначеного у ст.ст. 12, 81 ЦПК України процесуального обов'язку позивач не надав до суду належних і допустимих доказів на підтвердження позовних вимог, а саме: доказів укладення кредитного договору 16.02.2017 чи анкети-заяви відповідача від 16.02.2017, чи доказів приєднання 16.02.2017 ОСОБА_1 до діючих станом на 16.02.2017 Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Крім того, у справі відсутні докази, які б беззаперечно свідчили, що розрахунок заборгованості ґрунтується на реальних банківських операціях відповідача.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява № 4909/04).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» слід відмовити в повному обсязі, тому судові витрати, понесені позивачем на сплату судового збору, слід залишити за останнім.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 79-81, 141, 211, 223, 247, 258-260, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Позивач Акціонерне товариство «АКЦЕНТ БАНК», адреса місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Батумська, 11.
Відповідач ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Дата складення повного судового рішення - 22.02.2024.
СУДДЯ Юлія КАРПІНСЬКА