19 лютого 2024 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі судового засідання ОСОБА_4
за участю сторін судового провадження:
прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до ЄДРДР за № 12023260000000560 від 11 липня 2023 року за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_9 на вирок Хотинського районного суду Чернівецької області від 12 грудня 2023 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Львова, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , одруженого, непрацюючого, на утриманні якого перебувають четверо дітей, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, -
Вироком Хотинського районного суду Чернівецької області від 12 грудня 2023 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та за його вчинення призначено йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 визначено обчислювати з 06 вересня 2023 року.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави залишено до набрання вироком законної сили.
Стягнуто з ОСОБА_7 витрати на залучення експертів за проведення експертизи на користь держави у сумі 6 214 (шість тисяч двісті чотирнадцять) грн.
Вирішено долю речових доказів.
ЄУНСС: 724/2558/23 Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_10
НП: 11-кп/822/91/24 Суддя-доповідач: ОСОБА_1 .
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним судом, обвинувачений ОСОБА_7 , достовірно знаючи вимоги законодавства України про те, що вогнепальна зброя належать до таких, що обмежена в обігу та не може знаходитися у власності громадян без спеціального дозволу, у невстановлений час, місці та спосіб, не маючи відповідного дозволу, в порушення вимог Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576, з наступними змінами, Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України № 662 від 21.08.1998, незаконно придбав вогнепальну зброю калібру 7,65 мм, пістолет-кулемет «Skorpion vz. 61», заводський номер « НОМЕР_1 », та вогнепальну зброю калібру 5,56 мм, карабін «М4А1», заводський номер НОМЕР_2 , які в подальшому, без передбаченого законом дозволу, незаконно зберігав до 09.08.2023.
Так, в липні 2023 року у ОСОБА_7 , з метою особистого збагачення виник умисел на збут вогнепальної зброї пістолет-кулемет «Skorpion vz. 61», заводський номер « НОМЕР_1 », у зв'язку з чим 15.07.2023, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на збут вогнепальної зброї, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, розмовляючи з ОСОБА_11 , використовуючи мобільний застосунок «WhatsApp» із номером мобільного телефону НОМЕР_3 , домовився про збут останньому вогнепальної зброї пістолет-кулемет «Skorpion vz. 61», за 800 доларів США, при цьому, повідомив про можливість в подальшому збути вогнепальну зброю з класу автоматичних гвинтівок.
З метою реалізації свого злочинного умислу для особистого збагачення в кінці липня 2023 року ОСОБА_7 направлявся на схід України, де достовірно знаючи вимоги законодавства України про те, що вогнепальна зброя належить до таких, що обмежена в обігу та не може знаходитись у власності громадян без спеціального дозволу, у невстановлений час, місці та спосіб, не маючи відповідного дозволу незаконно придбав карабін «М4А1», який в подальшому з метою збуту для ОСОБА_11 , перевіз з сходу України до місця зберігання, що на території громадського об'єднання «Центр екотуризму «Чинчик парк», за адресою: вул. Шитікова, 4, м. Хотин Дністровського району Чернівецької області.
Водночас, 06.08.2023, ОСОБА_7 , реалізуючи злочинний умисел, спрямований на збут вогнепальної зброї, розмовляючи із ОСОБА_11 через мобільний за стосунок «WhatsApp», в ході розмови повідомив, що повертається зі сходу України, де придбав карабін «М4А1», який зможе збути ОСОБА_11 , повідомивши про вартість такої в розмірі 3000 доларів США, крім цього, надав номер особистої банківської картки НОМЕР_4 для оплати попередньо обумовленої ним вартості вогнепальної зброї пістолет-кулемет «Skorpion vz. 61», на виконання чого цього ж дня о 20 год. 26 хв. ОСОБА_11 за допомогою платіжного терміналу, перебуваючи за адресою: м. Чернівці, вул. Театральна площа, 6, магазин «Колос», здійснив перерахунок визначеної ОСОБА_7 суми коштів у розмірі 29 800 грн, що згідно встановленого курсу станом на 06.08.2023 еквівалентно становить 800 доларів США.
Далі, 09.08.2023 біля 13 год. ОСОБА_7 реалізуючи злочинний намір, направлений на незаконний збут вогнепальної зброї, зустрівся з ОСОБА_11 на території громадського об'єднання «Центр екотуризму «Чинчик парк», що за адресою: вул. Шитікова, 4, м. Хотин Дністровського району Чернівецької області, де, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, в порушення вимог законодавства України, яким регулюється порядок поводження з вогнепальною зброєю, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, незаконно, без передбаченого законом дозволу збув ОСОБА_11 вогнепальну зброю калібру 5,56 мм, карабін «М4А1», заводський номер НОМЕР_2 .
Також, цього ж дня, 09.08.2023, близько 19 год 30 хв. ОСОБА_7 , продовжуючи свою злочинну діяльність, повторно зустрівся з ОСОБА_11 на території громадського об'єднання «Центр екотуризму «Чинчик парк», що за адресою: вул. Шитікова, 4, м. Хотин Дністровського району Чернівецької області, де, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, в порушення вимог законодавства України, яким регулюється порядок поводження з вогнепальною зброєю, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, незаконно, без передбаченого законом дозволу, збув останньому вогнепальну зброю калібру 7,65 мм, пістолет-кулемет «Skorpion vz. 61», заводський номер « НОМЕР_1 ».
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, обвинувачений ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_9 , кожен окремо, подали апеляційні скарги.
Зі змісту апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 вбачається, що він не заперечуючи правової кваліфікації його дій, доведеності його вини у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, просить оскаржуваний вирок в частині призначеного йому покарання скасувати та застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 положення статтей 75, 76 КК України, звільнивши його від відбування призначеного покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку.
Зазначає, що районний суд, відмовив у звільненні від відбування покарання з випробуванням, оскільки не переконався у можливості виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання.
Стверджує, що суд першої інстанції належним чином не взяв до уваги те, що обвинувачений в повному обсязі визнав вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення, при обставинах викладених у обвинувальному акті, те, що ОСОБА_7 не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, одружений, має на утриманні чотирьох дітей, учасник бойових дій, займається волонтерською діяльністю, його позитивну соціальну поведінку.
Вважає, що не було враховано районним судом характер та мотиви його протиправних дій.
Зі змісту апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 вбачається, що він, як і обвинувачений ОСОБА_7 , не заперечуючи правової кваліфікації дій обвинуваченого, доведеності його вини у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, просить оскаржуваний вирок в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_7 покарання скасувати та застосувати до останнього положення статтей 75, 76 КК України, звільнивши його від відбування призначеного покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку.
При цьому, обґрунтовує свою позицію аналогічними доводами, які були викладені в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_7 .
Від інших учасників судового розгляду апеляційних скарг та заперечень не надходило.
Заслухавши доповідь судді, який виклав суть вироку та вимоги апеляційних скарг, думку обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_9 , які підтримали подані апеляційні скарги та просили їх задовольнити в повному обсязі, з підстав наведених у них, міркування прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які заперечували проти задоволення апеляційних скарг, вважавши вирок районного суду законим та обґрунтованим, надавши учасникам судового провадження слово в судових дебатах, а обвинуваченому і останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження з підстав зазначених в апеляційних скаргах та обговоривши наведені у них доводи, колегія суддів доходить такого.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах поданих апеляційних скарг.
Судовою колегією апеляційного суду встановлено, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 було розглянуто із застосуванням положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Колегією суддів із перевірки матеріалів справи не встановлено порушень при роз'ясненні обвинуваченому обсягу обвинувачення, кваліфікації його дій та спрощеного порядку розгляду даного кримінального провадження. Дії обвинуваченого вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 263 КК України.
Беручи до уваги вище зазначене, оскаржуваний вирок підлягає перегляду лише в частині призначення покарання.
Аналізуючи вирок районного суду в частині призначеного ОСОБА_7 покарання, колегія суддів вважає, що воно обрано згідно загальних принципів призначення покарання та у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65-67 КК України та роз'яснень п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», а саме: з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Суд призначив обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, і відповідатиме меті покарання, передбаченій ст. 50 КК України, з яким погоджується і колегія суддів.
Твердження обвинуваченого та сторони захисту про можливість пом'якшення призначеного ОСОБА_7 покарання та виправлення останнього без реального відбування покарання, є неспроможними та такими, що не заслуговують на увагу.
Так, суд виходячи із загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, врахував тяжкість злочину, який у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до тяжких кримінальних правопорушень проти громадської безпеки, дані про особу обвинуваченого, який по місцю проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, однак перебуває на обліку у лікаря-нарколога, досудову доповідь, складену територіальним органом пробації згідно якої, беручи до уваги зібрані та узагальнені матеріали, які характеризують особистість обвинуваченого ОСОБА_7 , його спосіб життя, історію правопорушень, а також високу ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства (у тому числі для окремих осіб), має постійне місце проживання, раніше не судимий, визнання вини обвинуваченого, щире каяття, на підставі ст. 66 КК України, районний суд визнав обставинами, які пом'якшують його покарання, з відсутністю обставин, визначених ст. 67 КК України, які обтяжують покарання, та з урахуванням даних про особу обвинуваченого, призначив обвинуваченому мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 263 КК України, яке слід відбувати реально, вважаючи таке покарання співмірним протиправному діянню, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових злочинів та змусить додержуватися положень закону про кримінальну відповідальність, з чим погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
Також погоджується судова колегія апеляційного суду із позицією районного суду щодо відсутності законних підстав для застосування в даному провадженні положень ст.ст. 69, 75 КК України, з огляду на вищевказані обставини та суспільну небезпечність даного кримінального правопорушення.
Підстав вважати, що призначене ОСОБА_7 реальне покарання є явно несправедливим через суворість або призначеним у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, апеляційний суд не вбачає.
На переконання апеляційного суду, доводи апелянтів про те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що на утриманні останнього перебувають четверо неповнолітніх дітей, його міцні соціальні зв'язки - сім'я, спільний побут, відповідні обов'язки, позитивну соціальну поведінку, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, те, що обвинувачений є учасником бойових дій, займається волонтерською діяльністю, є надуманими, оскільки вказане було взято до уваги районним судом, як при дослідженні особи обвинуваченого, так і при призначенні останньому покарання у мінімальних межах інкримінованої йому статті.
Тим більше, що вищевказані обвинуваченим та стороною захисту обставини не були стримуючими факторами для обвинуваченого.
Інших обставин, ніж ті з урахуванням яких суд першої інстанції призначив обвинуваченому покарання, до апеляційного суду не надано.
Конституційний Суд України в своєму рішенні зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного».
Судова колегія апеляційної інстанції вважає, у даному випадку досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, а також враховано інтереси усіх суб'єктів кримінально-правових відносин.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути дане кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, апеляційним судом не встановлено.
Законних підстав для зміни вироку та задоволення апеляційних скарг з наведених у них мотивів, суд апеляційної інстанції не вбачає.
На підставі наведеного та керуючись ч. 2 ст. 376, ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_9 , залишити без задоволення, а вирок Хотинського районного суду Чернівецької області від 12 грудня 2023 року по обвинуваченню ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Суддя доповідач: Судді
____________ _______________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3