Справа № 347/1099/23
Провадження № 22-ц/4808/470/24
Головуючий у 1 інстанції Кіцула Ю. С.
Суддя-доповідач Василишин Л. В.
23 лютого 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі судді Василишин Л. В., ознайомившись із апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Косівського районного суду від 09 жовтня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Рішенням Косівського районного суду від 09 жовтня 2023 року задоволено позов АТ КБ «ПриватБанк». Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 19 серпня 2013 року у сумі 9 761,46 грн, сплачений судовий збір у сумі 2 684 грн, а всього 12 445,46 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_1 подав до Івано-Франківського апеляційного суду апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга не може бути прийнята апеляційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття апеляційного провадження з огляду на таке.
За змістом частини 1 статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно вимог статті 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Встановлено, що 09 жовтня 2023 року справа розглянута за відсутності учасників справи, повний текст рішення складено 12 жовтня 2023 року. За таких обставин останній день строку на апеляційне оскарження з урахуванням вихідних припадав на 13 листопада 2023 року. Водночас, апеляційна скарга подана 15 лютого 2024 року, тобто поза межами строку, передбаченого процесуальним законом.
До апеляційної скарги додано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження з посиланням на те, що заявник отримав копію оскаржувого рішення тільки 12 лютого 2024 року, про що зроблено відмітку суду на виданій йому копії судового рішення.
Разом з тим, на підтвердження дати отримання копії оскаржуваного рішення заявник не надав доказів. При цьому, оскільки апеляційна скарга подана безпосередньо до апеляційного суду, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості дослідити матеріали справи.
Таким чином, на підтвердження поважності обставин пропуску строку заявнику необхідно надати належні докази, що підтверджують отримання ним копії оскаржуваного рішення суду (довідки суду про направлення/ненаправлення, про отримання/неотримання копії оскаржуваного рішення або копії матеріалів справи, з яких можливо встановити спосіб направлення/вручення судового рішення стороні тощо).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Крім того, апеляційна скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту апеляційної скарги, визначеним статтею 356 ЦПК України. В апеляційній скарзі мають бути зазначені: 1) найменування суду, до якого подається скарга; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає апеляційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) рішення або ухвала, що оскаржуються; 5) в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо); 6) нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції; 7) клопотання особи, яка подала скаргу; 8) дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується; 9) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Подана заявниками апеляційна скарга не відповідає зазначеним вимогам.
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до пунктів 2, 11 частини третьої статті 2 ЦПК України повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами віднесено до основних засад (принципів) цивільного судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (провадження № 14-92цс19) зроблено висновок, що нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників. Використання одними учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пунктам 2 і 11 частини третьої статті 2 ЦПК України), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга вказаної статті). З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України. Аналогічно Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див., ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року (Rehak v. the Czech Republic, заява № 67208/01), «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 04 лютого 2003 року (Duringer and Grunge v. France, заяви № 61164/00 і № 18589/02).
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, ОСОБА_1 використовує образливі висловлювання щодо учасників справи, на адресу суду першої інстанції, що виходять за межі нормальної, коректної та легітимної критики, є неприпустимим при оформленні будь-яких заяв, звернень, адресованих суду. Зокрема, заявник зазначає: «на дзвінки клєрків банку», «… належить банку-аферисту», «геніальний Косівський райсуд», «Тобто суд першої інстанції діє як примітивний здирник та гопник», «Але несправедливий та упереджений, як на мене абсолютно не фаховий суд умисно ухвалює…», «Деякі висновки суду першої інстанції покладені в основу його рішення є наскільки абсурдними та вражаючими, що без допомоги фахівця із галузі психіатрії їх важко збагнути», «Вдуматись тільки, який вражаючий висновок, за своєю патологією робить цей нікчемний суд першої інстанції…», «оскільки суддя Косівського районного суду умисно ухвалила явно неправосудне рішення...»
Отже, заявнику необхідно надіслати на адресу апеляційного суду нову редакцію апеляційної скарги, яка б відповідала вимогам статті 356 ЦПК України, разом із копіями скарги та додатками відповідно до кількості учасників справи.
Як передбачено положеннями статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу. Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
З о гляду на вищенаведене апеляційну скаргу необхідно залишити без руху, надавши заявнику строк для усунення вказаних недоліків.
Керуючись статтями 185, 357 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Косівського районного суду від 09 жовтня 2023 року залишити без руху. Надати заявнику строк для усунення зазначених недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали до апеляційної скарги застосовуються наслідки, передбачені цивільним процесуальним законодавством.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя Л. В. Василишин