Постанова
Іменем України
22 лютого 2024 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/4265/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач)
суддів: Желепи О. В., Немировської О. В.
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»
на заочне рішення Славутицького міського суду Київської області
в складі судді Теремецької Н. Ф.
від 06 жовтня 2023 року
по справі №377/630/23 Славутицького міського суду Київської області
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості
У березні 2023 року позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК», Банк) звернувся до Славутицького міського суду Київської області з позовом, в якому посилаючись на те, що ОСОБА_1 не виконує взятих на себе зобов'язань у договірних відносинах, просив стягнути з останнього заборгованість за тілом кредиту та відсотками, у сумі 56 288 грн 58 коп.
Звертаючись до суду з позовом, позивач вказував на те, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг, підписавши Анкету-заяву №б/н від 02.04.2013, підтвердив свою згоду на те, що підписана Анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг та відповідач ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли на момент підписання заяви.
Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку, що підтверджено довідкою про отримання картки.
У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 45 000 грн.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався пунктами 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі якого позичальник при укладенні цього Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за ініціативою та рішенням Банку.
Також, вказував, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору в останнього утворилась заборгованість, яка станом на 13.02.2023 складає загальну суму 56 288,58 грн, з яких: 45 819,80 грн - заборгованість за кредитом; 10 468, 78 грн - заборгованість за простроченими відсотками.
Заочним рішенням Славутицького міського суду Київської області від 13 вересня 2023 року в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
В обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що суд дійшов безпідставного висновку про відмову в задоволенні позову через недоведеність позовних вимог.
Судом неповно з'ясовано обставини справи та не взято до уваги, що у анкеті-заяві від 02.04.2013 відповідач особистим підписом погодився з тим, що анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами, складають між ним та позивачем договір про надання банківських послуг. Відповідач ознайомилася та згодна з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які які викладені на банківському сайті www.privatbank.uaта з якими він зобов'язався ознайомитися, про що свідчить її підпис на анкеті-заяві.
Також зазначив, що до позовної заяви долучено виписку по руху коштів, яка є первинним бухгалтерським документом на підтвердження видачі та сплати коштів за кредитним договором, а отже разом із розрахунком заборгованості є належним доказом на підтвердження позовних вимог. Факт користування відповідачкою кредитною карткою свідчить про укладеність договору та згоду відповідача з його умовами. Відповідач не оспорював факт ознайомлення з Умовами та Тарифами Банку.
Крім того, зазначив, що суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягення з відповідача кредиту. Вважав, що оскільки Банк надав відповідачу кредит, а останній його не повернув, суд не мав підстав відмовляти у стягненні заборгованості. Розмір заборгованорсті не оспорювався відповідачем.
Додав, що суд безпідставно відмовив у стягненні фактично отриманих коштів та нарахованих відсотків , з огляду на те. що не врахував черговості погашення платежів, які викладені в Умовах та Правилах. Судом проігноровано виписку по рахунку відповідача.
За вказаних обставин, просив скасувати заочне рішення Славутицькогоміськогосуду Київської областівід 06 жовтня2023 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа незначної складності, то вона розглядається в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги відповідача на рішення суду першої інстанції в порядку письмового провадження без виклику учасників справи (а. с. 152-153).
Вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Як вбачається з матеріалів справи 02 квітня 2013 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (далі - Договір) (а. с. 44).
При підписанні вказаної Анкети-заяви ОСОБА_1 погодився з тим, що дана заява разом Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складають між ним та Банком Договір про надання банківських послуг.
Звертаючись до суду з позовом, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зазначив, що згідно підписаної відповідачем анкети-заяви від 02.04.2013 останньому встановлено кредитний ліміт на картковий рахунок, який з урахуванням збільшення становив 45 000,00 грн. Внаслідок порушення ОСОБА_1 зобов'язань за Договором в останнього виникла заборгованість і станом на 13.02.2023 складає загальну суму 56 288,58 грн, з яких: 45 819,80 грн - заборгованість за кредитом; 10 468, 78 грн - заборгованість за простроченими відсотками.
За приписами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Дослідження доказів - це безпосереднє сприйняття і вивчення судом в судовому засіданні інформації про фактичні дані, представленої сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, за допомогою передбачених в законі засобів доказування на підставі принципів усності та безпосередності. Предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.
З наведеного слідує, що оскільки позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, то на нього покладено обов'язок надати докази на підтвердження видачі кредиту та його розміру, а також докази, коли виникла заборгованість.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 2 статті 76 ЦПК України ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 77 ЦПК України).
Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження позовних вимог надано копію Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку; витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD»; витяг з Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (далі - Умови); розрахунки заборгованості станом на 31.08.2015, 31.03.2019 та 13.02.2023 та виписку по рахунку ОСОБА_1 станом на 15.02.2023 (а. с. 10-41).
Позивач вважав, що надана суду виписка по рахунку в сукупності з іншими доказами є належним підтвердженням позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту.
Дійсно, як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви долучено вищевказану виписку по рахунку ОСОБА_1 , а саме за період з 02.04.2013 по 15.02.2023. З даної виписки вбачається рух коштів, в тому числі користування відповідачем кредитними коштами.
Також, з даної виписки вбачається, що загальна сума витрат ОСОБА_1 становить 150 473,12 грн.
Поряд з цим, у виписці містяться відомості про те, що на погашення кредиту ОСОБА_1 внесено кошти у розмірі 161 256, 84 грн.
З наведеного слідує, що сума внесена на погашення кредиту перевищує суму отриманого кредиту, що свідчить про відсутність заборгованості за тілом кредиту.
Оскільки належними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується відсутність заборгованості за тілом кредиту, доводи апеляційної скарги в цій частині колегія суддів вважає безпідставними.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що стосуються укладення між сторонами договору приєднання, оскільки в мотивувальній частині рішення відсутні висновки, що договір не укладено.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення цих позовних вимог, оскільки позивач на підтвердження позовних вимог в цій частині не надав доказів, що сторони погодили в кредитному договорі умови про розмір відсотків.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його правильним, з наступних підстав.
У анкеті-заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами Банку становить між ним та Банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами Банку.
Водночас, в даній анкеті-заяві відсутні відомості щодо істотних умов кредитного договору, а саме, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків, у разі неналежного виконання умов кредитного договору.
Суд першої інстанції, встановивши, що в кредитному договорі - Анкеті-заяві, яка підписана відповідачем, не міститься положень про розмір відсотків, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою в постанові від 03.07.2019 по справі №342/180/17, яка також врахована судом першої інстанції.
Позивач, звертаючись до суду з позовом, не надав до позовної заяви належних та допустимих доказів погодження між сторонами істотних умов кредитного договору, а саме щодо розміру відсотків та пені.
Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг у Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою частиною кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Долучений до позовної заяви Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» також не доводить факту погодження розміру відсотків, оскільки наданий позивачем Витяг не містить підпису відповідача (а.с. 19). Даний Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» не доводить, який тариф було погоджено між Банком та відповідачем щодо розміру відсотків, пені та штрафів, а містить лише загальні відомості, що картка «Універсальна» є різних видів, а саме: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CОNTRACT», «Універсальна GOLD».
Ураховуючи викладене, та зважаючи на те, що умовами Анкети-заяви від 02.04.2013, яка підписана ОСОБА_1 , не передбачено обов'язку останнього щодо сплати відсотків, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову в цій частині.
Доводи апеляційної скарги, що суд фактично звільнив відповідача від сплати відсотків, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Дійсно, Банк має право на отримання відсотків за користування кредитом. Водночас, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги, що суд звільнив відповідача від обов'язку сплати відсотків, оскільки відсотки нараховуються за умовами договору або на підставі закону. Оскільки позивачем не надано належних доказів погодження між сторонами істотних умов кредитного договору щодо розміру відсотків, суд першої інстанції правомірно відмовив в їх стягненні за умовами договору.
Позовна заява не містить вимог щодо сплати відсотків на підставі закону.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що відсутні підстави для скасування рішення суду в цій частині.
Розглядаючи спір суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону прийшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, про що ухвалив відповідне рішення. Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, що суду слід перевірити виконання умов кредитного договору, що підтверджено практикою Верховного Суду по аналогічним справам, а саме: постанови Верховного Суду від 04.12.2019 по справі №750/6058/17-ц, від 06.05.2020 по справі №358/384/19, від 01.09.2020 по справі №293/599/19-ц, від 04.11.2020 №534/1072/18-ц не приймаються до уваги судової колегії.
Зокрема, що стосується правових висновків Верховного Суду в постановах від 04.12.2019 по справі №750/6058/17-2, від 06.05.2020 по справі №358/384/19, від 01.09.2020 по справі №293/599/19-ц, на які посилається скаржник, слід зазначити, що встановлені судами обставини у справах, яка переглядалися касаційним судом, та у даній справі не є тотожними. Так, у справах, які переглядалися Верховним Судом судами встановлено, що позичальник підписав довідку про умови кредитування, в якій зокрема визначено розмір відсотків за користування кредитом пені та штрафів. У даній справі в матеріалах справи відсутня довідка про умови кредитування, підписана відповідачем.
Судом першої інстанції також правомірно не взято до уваги висновок, висловлений Верховним Судом в постанові від 12.02.2020 по справі №136/840/17, оскільки у цій справі судами встановлено обставини того, що істотні умови щодо розміру відсотків за користування кредитом, пені та штрафів були погоджені сторонами в анкеті-заяві, тоді як у даній справі такі обставини судом не встановлено. До того ж, у справі, яка переглядалася Верховним Судом, касаційний суд, враховуючи правову позицію висловлену Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 по справі №342/180/17 дійшов висновку, що позов в частині стягнення неустойки у вигляді пені не підлягає задоволенню, оскільки банк не довів, що саме надані ним Умови є складовою кредитного договору і що саме ці Умови відповідач мав на увазі, підписуючи анкету-заяву позичальника, та відповідно брав на себе зобов'язання зі сплати штрафів за неналежне виконання зобов'язання.
Щодо правового висновку Верховного Суду у справі №534/1072/18-ц від 04.11.2020, слід зазначити, що даний правовий висновок не може бути взятий до уваги суду, оскільки у цій справі, касаційний суд, встановивши неповне з'ясування судом апеляційної інстанції обставин справи, направив справу на новий розгляд до цього ж суду.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення суду без змін, а скарги без задоволення.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності є малозначними справами.
Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа незначної складності, то вона відноситься до малозначних справ.
За приписами п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» - залишити без задоволення.
Рішення Славутицького міського суду Київської області від 06 жовтня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий О. Ф. Мазурик
Судді О. В. Желепа
О. В. Немировська