№ справи: 759/7168/23-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/5534/2024
Головуючий у суді першої інстанції: Журибеда О.М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
21 лютого 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючий - Немировська О.В.,
судді - Желепа О.В., Мазурик О.Ф.
розглянувши в порядку письмового цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Діловий Центр» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 липня 2023 року,
встановив:
у квітні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за надані житлово-комунальні послуги в розмірі 7 117 грн. з урахуванням інфляційних втрат та судовий збір в розмірі 2 684 грн.
В заяві від 23.06.2023 позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути заборгованість в розмірі 6 526 грн., яка складається з суми боргу - 5 419 грн. та інфляційних втрат в сумі 1 107 грн.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19 липня 2023 року позов було задоволено - стягнуто з відповідачів солідарно заборгованість в сумі 6 526 грн. та судовий збір в сумі 2 684 грн.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 10 листопада 2023 року було задоволено заяву представника позивача - ОСОБА_4 та виправлено описку в рішенні Святошинського районного суду міста Києва від 19 липня 2023 року.
Не погоджуючись з рішенням представник відповідачів - ОСОБА_3 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для справи, визнання встановленими обставин, які є недоведеними в ході розгляду справи.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються дому апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував, що 07.11.2006 ПрАТ «АТЕК» (до реорганізації - ЗАТ «АТЕК») видано спеціальний ордер №25 ОСОБА_5 на право зайняття кімнати АДРЕСА_1 , на сім'ю з 3 осіб: він, дружина - ОСОБА_1 та син - ОСОБА_2 . Наразі в кімнаті проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . З серпня 2020 року відповідачі не здійснюються належним чином сплату за надані житлово-комунальні послуги, в зв'язку з чим утворилась заборгованість (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) по сплаті комунальних послуг за період 10.10.2020 - 19.06.2023 в сумі 5 419, 20 грн., яку позивач просив стягнути з відповідачів солідарно та 1107, 22 грн. інфляційних втрат.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19 липня 2023 року позов було задоволено - стягнуто з відповідачів солідарно заборгованість в сумі 6 526 грн. та судовий збір в сумі 2 684 грн.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що 07.04.2003 між ЗАТ «АТЕК» та ТОВ «Компанія діловий центр» укладеного договір №207 про виконання робіт по обслуговуванню об'єктів АТЕК за умовами якого власник доручив, а виконавець взяв на себе обов'язки по обслуговуванню та утриманню будівель, що перебувають на балансі власника, зокрема за адресою: АДРЕСА_2 . Оскільки відповідачі не сплачували належним чином витрати на утримання будинку та прибудинкової території з 10.10.2020 по 19.06.2023 уторилась заборгованість в сумі 5 419 грн. 20 коп., яку слід стягнути з відповідачів з урахуванням інфляційних втрат в сумі 1 107 грн. 22 коп.
Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим та відповідає встановленим по справі обставинам.
Згідно наданого позивачем Витягу з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно будівля, об'єкт житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 належить ПрАТ «АТЕК». На підставі Договору на виконання робіт з обслуговування об'єктів ЗАТ «АТЕК» №207 від 07.04.2003 власник доручив виконавцю - позивачу ТОВ «Компанія Діловий Центр» обов'язки з обслуговування та утримання будівель, що знаходяться за адресою: вул. Чистяківська, 2, 2-А, АДРЕСА_2 .
Згідно ст.130 ЖК України (в редакції Закону № 1999-VIII від 05 квітня 2017 року) порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається договором, що укладається перед вселенням на надану жилу площу в гуртожитку на підставі спеціального ордера відповідно до Примірного положення про користування жилою площею в гуртожитках, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Особливості користування жилою площею в гуртожитку, який підлягає передачі у власність територіальної громади, визначаються законом.
Відповідно до ст. 131 ЖК України ( в редакції Закону № 1999-VIII від 05 квітня 2017 року) примірне Положення про користування гуртожитками затверджується Кабінетом Міністрів України після консультацій з громадськістю, що проводяться відповідно до законодавства.
02.09.2005 директором ЗАТ «АТЕК» було затверджено Положення про гуртожиток ЗАТ «АТЕК» по вул. Чистяквській, 4 у м. Києві (на підставі Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою ради міністрів УРСР від 03.06.1986 №208), яким було врегульовано порядок надання житлової площі у гуртожитку, проживання, сплата наданих послуг мешканцями гуртожитку.
Відповідного до пунктів 25, 26 Положення, громадяни, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, вносять плату за користування жилою площею і за комунальні послуги по ставках квартирної плати (тарифах), установлених для будинків державного та громадського житлового фонду. Плата за користування жилою площею в гуртожитку і за комунальні послуги вноситься не пізніше десятого числа наступного за оплачуваним місяця.
Відповідно до п. 7 «Примірного положення про користування гуртожитками», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 498 від 20 червня 2018 року, користування жилою площею здійснюється:
у гуртожитках державної та комунальної форми власності - виключно за договором найму жилого приміщення, укладеним на підставі ордера;
у гуртожитках, що були включені до статутних капіталів господарських товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації, - за договором найму жилого приміщення, укладеним на підставі ордера, або на підставі договору оренди житла.
Пунктом 11 вказаного Примірного положення встановлено, що наймачі, які користуються жилою площею в гуртожитку, зобов'язані, зокрема, своєчасно сплачувати за проживання в гуртожитку у строки, встановлені договором або законом.
Пунктом 15 Примірного положення про користування гуртожитками встановлено, що особи, які проживають у гуртожитку на умовах договору найму (оренди), вносять плату за таке проживання відповідно до умов договору. Плата за проживання у гуртожитку включає:
витрати на оплату житлово-комунальних послуг (послуги з управління гуртожитком, послуги з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, постачання та розподілу природного газу, електричної енергії, послуги з поводження з побутовими відходами);
інші витрати, необхідні для забезпечення створення належних умов для проживання (утримання майна гуртожитку, зазначеного в абзаці першому пункту 14 цього Положення) та організації побуту (заміна, прання, дезінфекція постільних речей тощо у разі їх видачі).
Відповідно до Примірного положення про користування гуртожитками органи державної влади, органи місцевого самоврядування, власники гуртожитків після консультацій з громадськістю (громадськими організаціями, створеними з метою захисту інтересів мешканців гуртожитків) за погодженням з профспілками (за наявності) затверджують положення про користування гуртожитками, що перебувають у їхній власності, управлінні, розпорядженні, користуванні.
За положеннями статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог - покладається на відповідача.
17.07.2018 позивачем було сформовано Складові тарифу з утримання будинку, споруд та прибудинкової територій, розрахованих відповідно до Порядку формування тарифів, затвердженого постановою КМ України від 01.06.2011 №869 з урахуванням змін, внесених постановою КМ України від 17.07.2015 №515, яким було визначено перелік послуг: прибирання прибудинкової території, прибирання сходових клітин, вивезення побутових, великогабаритних, рідких відходів, прибирання підвалу, технічних поверхів, покрівлі, технічне обслуговування ліфтів, обслуговування систем диспетчеризації, технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем водопостачання, водовідведення, теплопостачання, каналізації, дератизація, дезінсекція, обслуговування димових та вентиляційних каналів, технічне обслуговування та поточний ремонт мереж електропостачання та електрообладнання, поточний ремонт конструктивних елементів, систем водопостачання, поливання дворів, клумб, газонів, прибирання та вивезення снігу, зимове прибирання, експлуатація номерних знаків на будинках, освітлення місць загального користування, енергопостачання для ліфтів.
З метою належного утримання вказаного гуртожитку позивачем було укладено перелік договорів з постачальниками комунальних послуг, а саме:
- 18.09.2018 з КП виконавчого органу Київради «Київтеплоенерго» договір №1710071 на постачання теплової енергії у гарячій воді;
- 01.11.2021 з КП виконавчого органу Київради «Київтеплоенерго» було укладено договір №1710071 про співпрацю під час надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води і розмежування відповідальності сторін;
- 24.04.2002 з ВАТ «АК «Водоканал» договір на послуги водопостачання та водовідведення;
- 04.01.2018 з КП «Профдезінфекція» виконавчого органу Київради договір №08-2236 на послуги з дератизації, ;
- 01.07.2018 з ТОВ «УКР-ЕКО-СЕРВІС» договір №58 на послуги з вивезення твердих побутових відходів;
- 01.05.2019 з ДП «КиївГазЕнерджи» додаткову угоду №1 на послуги з постачання природного газу балансоутримувачу.
Відповідно до «Обов'язкового переліку робіт (послуг), витрати на які включаються до складу витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території», затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України за № 190 від 27 липня 2018 року, обов'язковий перелік, затверджений пунктом 1 цього наказу, є таким, що забезпечує належний санітарно-гігієнічний, протипожежний, технічний стан будинку та прибудинкової території.
До обов'язкового переліку входять: технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем: водопостачання; водовідведення; теплопостачання; гарячого водопостачання; зливової каналізації; електропостачання; газопостачання; технічне обслуговування ліфтів; обслуговування систем диспетчеризації; обслуговування димових та вентиляційних каналів; технічне обслуговування систем протипожежної автоматики та димовидалення, а також інших внутрішньобудинкових інженерних систем (у разі їх наявності); поточний ремонт конструктивних елементів, технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження, що розміщені на закріпленій в установленому порядку прибудинковій території (в тому числі спортивних, дитячих та інших майданчиків), та іншого спільного майна багатоквартирного будинку. Поточний ремонт внутрішньобудинкових систем: водопостачання; водовідведення; теплопостачання; гарячого водопостачання; зливової каналізації; електропостачання; газопостачання; поточний ремонт систем протипожежної автоматики та димовидалення, а також інших внутрішньобудинкових інженерних систем (у разі їх наявності); прибирання прибудинкової території; прибирання приміщень загального користування (у тому числі допоміжних); прибирання і вивезення снігу, посипання частини прибудинкової території, призначеної для проходу та проїзду, протиожеледними сумішами; дератизація; дезінсекція; придбання електричної енергії для освітлення місць загального користування, живлення ліфтів та забезпечення функціонування іншого спільного майна багатоквартирного будинку.
Доводи апеляційної скарги представника відповідачів про те, що позивачем не доведено фактичну кількість спожитих саме відповідачами послуг з утримання будинку та прибудинкової території, також є безпідставними, оскільки порядок нарахування плати за проживання в гуртожитку передбачено пунктом 15 Примірного положення про користування гуртожитками. При цьому, розмір плати за проживання складається із нарахованої компенсації витрат позивача по комунальних послугах, виходячи з показників загальнобудинкових лічильників електроенергії, газопостачання, водопостачання, лічильника теплової енергії та кількості мешканців у гуртожитку, згідно із встановленими тарифами, а також фактично понесених витрат позивачем по утриманню будівлі гуртожитку та його прибудинкової території.
Позивачем було надано до справи детальний розрахунок заборгованості в Довідці про нарахування та сплату по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період з 01.08.2020 по 01.07.2023, в якому зазначено розмір та дату сплати відповідачами за надані послуги. Також позивач надав детальний помісячний розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції.
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 ЦК України).
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з положень статей 509, 526 ЦК України, правовідносини, які виникли між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому на боржників покладено обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, а тому на спірні правовідносини поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України щодо стягнення з боржника суми боргу, інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми.
Факт сплати відповідачем суми заборгованості після звернення позивача до суду з даним позовом, не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог щодо застосування наслідків прострочення грошового зобов'язання.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року (справа № 646/14523/15-ц) зроблено правовий висновок, що за змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних як складова грошового зобов'язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Відповідно до п. 6 Основних умов надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджених розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 307 від 09.03.2011 року, якщо споживач або члени його родини тривалий час (більше одного місяця на рік) не проживає (не проживають) в квартирі (житловому приміщенні у гуртожитку), при поданні ним заяви та підтверджуючих документів про відсутність його або інших зареєстрованих в цьому житловому приміщенні мешканців, відповідно до Порядку звільнення наймачів (власників) квартир (приватних будинків) та членів їх сімей за період їх тимчасової відсутності від оплати за комунальні послуги (гаряче та холодне водопостачання, водовідведення, газопостачання), затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 N 409/1843, виконавці здійснюють перерахунок плати за невикористані послуги в частині коригування витрат на вивезення і знешкодження твердих побутових відходів, виходячи з кількості тимчасово відсутніх мешканців та терміну непроживання. Перерахунки проводяться з дня виникнення права, а при несвоєчасному поданні необхідних документів - не більше, ніж за один місяць, що передує місяцю, в якому звернувся споживач.
У відповідь на заяву ОСОБА_1 від 11.05.2022 позивачем було проведено перерахунок за частину житлово-комунальних послуг за березень та квітень 2022 року, що відображено в Довідці.
Також не впливають на законність рішення суду першої інстанції доводи апеляційної скарги представника відповідачів щодо безпідставного нарахування плати за прибирання прибудинкової території та посилання на самостійне здійснення мешканцями будинку вказаних робіт.
Відповідачами не надано доказів на підтвердження того, що утримання будинку та прибудинкової території здійснюється іншою юридичною особою, а не позивачем.
Посилання на рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2019 (справа №910/17698/18), яким було задоволено позов Київської міської ради та зобов'язано ПрАТ «АТЕК» передати безоплатно гуртожиток по АДРЕСА_2 загальною площею 7 233 кв.м. до комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, також не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції та відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки у вказаний період гуртожиток перебував на експлуатаційному обслуговуванні та утриманні ТОВ «Компанія Діловий Центр».
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги представника відповідачів не спростовують встановлених у справі фактичних обставин та висновків суду першої інстанції, викладених у мотивувальній частині судового рішення. Також відсутні підстави вважати, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи викладене, судом першої інстанції зроблено законний та обґрунтований висновок про те, що сума заборгованості відповідачів становить 5 5419, 20 грн., яку слід стягнути з урахуванням інфляційних втрат в сумі 1 107, 22 грн., що разом становить 6 526 грн. 42 коп.
Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Таким чином, обставини справи судом встановлені відповідно до наданих сторонами письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, в зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 липня 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді