справа №378/771/23 Головуючий у І інстанції - Скороход Т.Н.
апеляційне провадження №22-ц/824/3415/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
20 лютого 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Миголь А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ставищенського районного суду Київської області від 11 жовтня 2023 року,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
установив:
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Ставищенського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, у якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_2 , а саме: на земельну ділянку з кадастровим номером 3224255100:01:034:0702, площею 1,9999 га, розташовану в смт. Ставище, реєстраційний номер об'єкта 2517533432242, землі сільськогосподарського призначення та частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 111,3 кв. м., житловою площею 64,6 кв. м., реєстраційний номер об'єкта 26082316.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову, посилався на те, що відповідач тривалий час не виконує встановленого борговим зобов'язанням обов'язку на значну грошову суму, а також уникає отримання вимоги, у нього є підстави вважати, що в разі винесення рішення на його користь відповідач його виконувати не буде.
Додатково підставами стверджувати подальше ухилення відповідачем від виконання рішення суду у даній справі є той факт, що ОСОБА_2 відчужив ряд нерухомого майна в період 2020-2022 років.
При цьому відповідачем набуто право особистої приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер 3224255100:01:034:0702, площею 1,9999 га розташована в смт. Ставище, реєстраційний номер об'єкта 2517533432242, землі сільськогосподарського призначення.
Вказував, що середня вартість ідентичних земельних ділянок, що перебувають в продажу складає 40000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 1462800 грн. (40000*36,57).
Ціна позову складає 2740885,46 грн., виходячи з чого вартість земельної ділянки є вдвічі нижчою за заявлені позовні вимоги.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майн, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єктів від 18 вересня 2023 року №346996887, окрім земельної ділянки відповідачу на праві спільної часткової власності належить 1/2 частина житлового будинку, розташованого: АДРЕСА_1 , загальною площею 111,3 кв.м., житловою 64,6 кв.м., реєстраційний номер об'єкта 26082316.
Середня вартість ідентичного будинку (його частини), що перебувають в продажу складає 30000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 1097100 грн. (40000*36,57).
Наголошує, що існують реальні підстави вважати, що об'єкти нерухомого майна, що залишилися на праві власності у відповідача, будуть ним відчужені третім особам з метою ухилення від виконання рішення суду.
УхвалоюСтавищенського районного суду Київської області від 11 жовтня 2023 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановленою з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення питання.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилався на те, що ним було подано до суду першої інстанції, разом із заявою про забезпечення позову докази співмірності ціни позову та майна відповідача, а саме: витяги з мережі інтернет по вартості земельної ділянки з ідентичним цільовим призначенням, аналогічного розміру та аналогічного місця розташування, що виставлена на продаж на дату подачі такої заяви та витяг з мережі інтернет по вартості квартири у двохквартирному будинку з ідентичним розміром загальної та жилої площі та аналогічного місця розташування.
Таким чином, ним було визначено середню вартість ідентичної земельної ділянки та ідентичного будинку.
Просив суд, скасувати ухвалу Ставищенського районного суду Київської області від 11 жовтня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким його заяву про забезпечення позову задовольнити в повному обсязі.
На вказану апеляційну скаргу від ОСОБА_2 надійшов відзив, обґрунтований тим, що у нього відсутнє боргове зобов'язання перед позивачем.
Вказує, що він не уникав виконання боргового зобов'язання на значну грошову суму, оскільки не можна уникати виконання того, чого ніколи не існувало.
Таким чином, підставами якими позивач доводить необхідність накладення арешту на його майно є необґрунтованими, недоведеними належними доказами та свідчать про те, що позивач зловживає своїми процесуальними правами та просить суд вжити заходи забезпечення позову у спосіб накладення арешту, в тому числі на його єдине фактичне житло, де він проживає із своєю сім'єю протягом останніх 40 років, з метою морального тиску на нього та змушування віддати йому кошти, які він в нього в борг не брав.
Просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Ставищенського районного суду Київської області від 11 жовтня 2023 рокузалишити без змін.
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просила відхилити апеляційну скаргу, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, його представник - ОСОБА_4 подала заяву про розгляд справи за їх відсутності, зазначила, що апеляційну скаргу підтримують та просять її задовольнити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення особи, яка приймала участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав жодних доказів на підтвердження співмірності ціни позову та майна відповідача, чим позбавив суд можливості дослідити ціну саме майна, на яке необхідно накласти арешт та зіставити його з ціною позову.
З такими висновками колегія суддів погоджується, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.
Відповідно до частин 1-2 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи може вжити заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
При цьому види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст.150 ЦПК України).
Як убачається з роз'яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Аналізуючи наведені процесуальні норми, обставини справи, вбачається, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у справі.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову з урахуванням співмірності із заявленими вимогами, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність належних доказів на підтвердження співмірності вартості майна та ціни позову.
При поданні заяви про забезпечення позову не достатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права.
Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи - підтверджені.
Не може бути задоволено заяву про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених цим Кодексом та доказів на підтвердження співмірності заяви про забезпечення позову до заявлених позивачем вимогам.
У висновках Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20 зазначено, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків, щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб.
При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази.
Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.».
Таким чином, посилання у апеляційній скарзі на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду є безпідставними.
Заявником не доведена необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість утруднення чи невиконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
У відповідності до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як передбачено вимогами ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
При цьому колегія суддів зазначає, що вирішення питання про забезпечення позову є дискреційними повноваженнями суду і відмова у задоволенні такої заяви не являється порушенням права на справедливий судовий розгляд у розумінні статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, оскаржувана ухвала суду відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Ураховуючи викладене, підстави для скасування ухвали суду першої інстанції і задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Ставищенського районного суду Київської області від 11 жовтня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 22 лютого 2024 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба