Справа № 361/6846/20 Головуючий у І інстанції Радзівіл А.Г.
Провадження №22-ц/824/4526/2024 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О
Іменем України
07 лютого 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Голуб С.А., Писаної Т.О.,
за участі секретаря Спис Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Заворотнюка Максима Сергійовича на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Княжицьке» про визнання правочину недійсним,
У жовтні 2020 року до суду звернулася позивач із позовом до відповідача, у якому просила визнати недійсним правочин - Меморандум , укладений 16 травня 2018 року між фізичними особами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також стягнути з відповідача на її користь судові витрати.
Свій позов обґрунтовувала тим, що фізичні особи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 16 травня 2018 року уклали Меморандум, відповідно до п. 1 якого засвідчили своє бажання припинити взаємні судові та позасудові розбіжності, які існували між ними на дату його підписання.
На досягнення спільної мети щодо припинення взаємних претензій сторони домовились вчинити низку дій щодо припинення кримінальних проваджень (п.3.1 Меморандуму), відмови ОСОБА_2 від позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, майнових претензій, в тому числі врожаю зернових культур в цивільному і кримінальному судочинстві, як на момент складання Меморандуму, так і на майбутнє.
ОСОБА_1 зі свого боку зобов'язався не перешкоджати сільськогосподарській діяльності ОСОБА_2 на земельних ділянках в адміністративних межах Княжицької сільської ради, Броварського району, Київської області та земель колишнього КСП імені Щорса.
Інші положення Меморандуму пов'язують вчинення певних дій ОСОБА_2 під загрозою вчинення ОСОБА_1 протидії здійсненню законної господарської діяльності ОСОБА_2 та очолюваним нею підприємством.
Позивач зазначає, що з моменту складання Меморандуму і його підписання Сторонами було очевидним, що він не відповідає положенням ч. 1, 2, 3, 5 ст. 203 ЦК України.
Також, очевидним з точки зору позивача є те, що з боку ОСОБА_2 підписання Меморандуму було вимушеною дією, щоб мати змогу зібрати з орендованих земельних ділянок власний врожай зернових культур та соняшнику, уникнувши протидії законній господарській діяльності з боку ОСОБА_1 . Тож волевиявлення ОСОБА_2 не було вільним, а було вимушеним.
Кримінальне переслідування ОСОБА_1 здійснювалось, як у порядку приватного звинувачення, так і у загальному кримінальному провадженні за ознаками злочинів, які не можуть бути закриті за зверненням потерпілої сторони, зокрема, за ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 190 КК України. А тому, укладений сторонами Меморандум не міг бути спрямованим на повне реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).
За час з дати складання і підписання Меморандуму сторони не припинили судові спори в цивільному і кримінальному судочинстві, які супроводжувались накладенням арешту на земельні ділянки у 2019 - 2020 роках у відповідності до низки рішень Печерського районного суду міста Києва за травень 2019 року. 27.02.2019 року колегією суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду України винесено Постанову у спорі ТОВ «Княжицьке» (директор ОСОБА_2.) до ОСОБА_1 (справа № 361/2193/16-ц, провадження № 61-11729св18), якою справу вирішено на користь ТОВ «Княжицьке».
З травня по грудень 2019 року за зверненнями прокурора Генеральної прокуратури України Новікова А.Ф. в межах кримінального провадження № 12016110130001082 в судах першої і апеляційної інстанцій розглянуті спори між ТОВ «Княжицьке» (директор ОСОБА_2.) і ОСОБА_1 , рішення яких по різному трактуються сторонами Меморандуму, а відтак, майнові конфлікти тривають і зводять нанівець положення Меморандуму від 16.05.2018 року.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 травня 2023 року позов задоволено. Визнано меморандум, укладений 16 травня 2018 року між фізичними особами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 недійсним. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, з апеляційною скаргою в інтересах відповідача ОСОБА_1 звернувся його представник - адвокат Заворотнюк М.С., який, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що позовна заява не була оформлена у відповідності до вимог статті 175 ЦПК України та підлягала залишенню без руху.
Обґрунтовуючи висновки щодо наявності підстав для визнання оспорюваного меморандуму недійсним, судом першої інстанції наведено лише загальне посилання на невідповідність меморандуму нормам ЦК, КК України, КПК України, однак не зазначено конкретних норм законодавства, яким не відповідає меморандум.
Апелянт вважає, що в ході розгляду справи позивачем не було доведено належними доказами наявності підстав, передбачених вимогами цивільного законодавства, для визнання правочину недійсним, зокрема для визнання його фіктивним чи таким, що укладений за відсутності волевиявлення позивача.
Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Колісник А.І. надіслав відзив на апеляційну скаргу, посилається на безпідставність доводів скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Заворотнюк М.С. підтримав апеляційну скаргу, посилаючись на викладені у ній доводи.
Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Колісник А.І. у судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановлені оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.
Так, з матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що Судом встановлено, що 16 травня 2018 року між ОСОБА_2 (сторона 1) та ОСОБА_1 (сторона 2) був укладений Меморандум про наступне:
1. Сторони засвідчили своє бажання припинити взаємні судові та позасудові розбіжності, які існували між ними.
2. Згідно п. 2 сторони засвідчили, що на основі даного Меморандуму надалі будуть оформлені та подані до уповноважених органів, підприємств, установ та організацій усі необхідні документи.
3. Відповідно до п. 3 на досягнення спільної мети щодо припинення взаємних претензій, сторони домовились вчинити наступні дії:
Сторона-1 (та пов'язані з нею юридичні особи):
3.1 Сторона 1 подає до правоохоронних органів Заяви про припинення кримінальних переслідувань сторони-2 по наступним кримінальним справам, що зареєстровані в ЄРДР за наступними номерами №12017110000000827, №12016110130001082. Заяви визначені цим пунктом оформляються та подаються стороною-1 особисто до органів, в провадженні яких перебувають відповідні справи (а в разі необхідності і до контролюючих органів, що здійснюють нагляд у вказаних справах).
3.2. Сторона-1 подає заяву про відмову від позовної заяви/апеляційної скарги/ касаційної скарги чи заяву про визнання позовної заяви/апеляційної скарги/ касаційної скарги сторони-2 по справі №361/2193/16-ц, №361 /4644/16-ц, №361/696/17, №2-п/361 /18/18.
3.3. Сторона-1 відмовляється від будь-яких майнових претензій щодо майна - врожаю сільськогосподарських культур (відшкодування його вартості та збитків в будь-якому обсязі) що стало підставою для порушення кримінального провадження № 12017110000000827, №12016110130001082 чи може бути підставою для порушення інших кримінальних справ.
3.6. Сторона-2 зобов'язується не вживати жодних кроків щодо перешкоджання сільськогосподарської діяльності сторони-1 на земельних ділянках в межах Княжицької сільської ради та земель колишнього КСП ім. Щорса. Положення цього пункту діють до 30.12.2018 року та не дають права на посів озимих сільськогосподарських культур.
3.7 Сторона-2 у період до 30.12.2018 року не здійснює жодного сільськогосподарського виробництва на земельних ділянках в межах Княжицької сільської ради та земель колишнього КСП ім. Щорса.
Сторона-1 та Сторона-2 разом:
3.8. Сторони погоджують, що сторона-1 має право використовувати земельні ділянки в межах Княжицької сільської ради та земель колишнього КСП ім. Щорса для здійснення сільськогосподарського виробництва. Термін закінчення такого користування 30.12.2018 року. В разі необхідності збирання врожаю понад терміни вказані цим пунктом. Сторони погоджують строки (терміни) такого продовження додатковою угодою.
3.9. 30.12.2018 року сторони вирішують питання щодо подальшого використання земельни ділянок в межах Княжицької сільської ради та земель колишнього КСП ім. Щорса.
3.10. Сторони визнають, що користування земельними ділянками до 30.12.2018 року є безоплатним: Сторона-1 не повинна сплачувати на користь Сторони-2 жодних грошових коштів за користування (даний пункт не є підставою для визнання укладеним договору користування вказаними земельними ділянками Стороною-1 чи пов'язаними з нею юридичними особами).
3.11. Після 30.12.2018 порядок користування земельними ділянками в межах Княжицької сільської ради та земель колишнього КСП ім. Щорса визначається в окремому договорі визначенням плати за користування.
4. Даний Меморандум набирає чинності з дати підписання.
5. Даний Меморандум є підставою для припинення кримінальних та цивільних переслідувань сторін.
6. Даним Меморандумом сторони визнають відсутність будь-яких кримінальних правопорушень одна щодо іншої та щодо пов'язаних осіб (в тому числі вказаних в цьому Меморандумі) та зобов'язуються їх (спірні питання) вирішувати виключно в площі цивільно-правових відносин.
7. Дії щодо припинення кримінальних та цивільних переслідувань визначених і Меморандумом повинні бути вчинені протягом 20 днів з дати підписання Меморандуму.
8. В разі невиконання стороною взятих на себе зобов'язань інша сторона має право вжити заходів передбачених цим Меморандумом:
9. В справах, що перебувають в провадженні судів, сторони підписують мирові угоди про припинення проваджень з прощенням взаємних зобов'язань або шляхом подання позивачем Заяв про відмову від позову чи залишення позову без розгляду (чи інших аналогічних заяв).
10. В разі необхідності уточнення окремих положень, сторони цього Меморандуму зобов'язуються укласти додаткову угоду до Меморандуму на основі погодження вказаних змін виходячи з принципу рівності сторін.
11. Даний Меморандум підписано сторонами без жодного тиску чи збігу важких обставин сторони розуміють характер та значення своїх дій дають їм оцінку та розуміють наслідки підписання цього Меморандуму.
Вказаний меморандум був складений у двох примірниках.
Примірник, який перебуває у позивача, підписаний ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у тексті Меморандуму зазначено, що він характер та значення своїх дій і наслідків розуміє. На даному примірнику також рукою ОСОБА_2 зроблено приписку, що Договір складено адковатом ОСОБА_1 під тиском та збігом весняно-польових робіт.
На примірнику, який перебуває у відповідача ОСОБА_1 , відображені підписи двох сторін.
Підпис ОСОБА_2 на Меморандумі засвідчений печаткою та штампом ТОВ "Княжицьке".
Суд першої інстанції також встановив, що 27 лютого 2019 року постановою Верховного Суду у справі за № 361/2193/16ц, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Княжицьке" до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Княжицьке" задоволено, рішення Апеляційного суду Київської області від 04 жовтня 2016 року скасовано, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 серпня 2016 року залишено в силі. (а.с. 20-33)
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 серпня 2016 року позов ТОВ "Княжицьке" до ОСОБА_1 про усунення перешкод задоволено частково: зобов'язано відповідача ОСОБА_1 припинити будь-які роботи по обробітку земельних ділянок, які знаходяться у складі полів: НОМЕР_3 площею 30 га, НОМЕР_4 площею 63 га, НОМЕР_5 площею 60 га, НОМЕР_6 площею 63 га, НОМЕР_7 площею 82 га, НОМЕР_8 площею 147 га, НОМЕР_9 площею 84 га, в адміністративних межах Княжицької сільської ради Броварського району Київської області, і не чинити перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю "Княжицьке" у здійсненні ним своєї діяльності на земельних ділянках, утворених із розпайованих земель КСП імені Щорса, в адміністративних межах Княжицької сільської ради Броварського району Київської області, відносно яких Товариством з обмеженою відповідальністю "Княжицьке" укладено договори оренди землі.
12 лютого 2021 року постановою про відкриття виконавчого провадження старшого державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Менчинець Н.Є. розглянута заява стягувача про примусове виконання виконавчого листа за № 361/2193/16 виданого 10.11.2020 року. (а.с. 57-58)
17 травня 2018 року ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області у кримінальній справі за № 361/6996/17 закрито кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017110000000827 від 09.11.2017 року. Запобіжний захід, обраний ОСОБА_1 в кримінальному провадженні №12016110130001082 від 27.03.2016 року у виді застави в розмірі 480000 грн. - скасовано. Скасовано арешт на майно ОСОБА_1 , накладений згідно ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва Щебуняєвої Л.Л. від 22.09.2017 року та ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва Хардіної О.П. від06.10.2017 року, а майно повернути власнику.Цивільний позов ТОВ "Княжицьке" до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 2308 640 грн - залишено без розгляду, що не позбавляє права звернення до суду в порядку цивільного судочинства. (а.с. 51-53)
Як вбачається із листів поданих до Офісу Генерального прокурора, Офісу Президента України директором ТОВ "Княжицьке" ОСОБА_2., та ухвали слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 13 травня 2019 року у справі № 757/23398/19-к про накладення арешту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.03.2016 року за № 12016110130001082 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 190, ст. 356 КК України продовжувались як звернення із захистом порушених прав та інтересів ТОВ "Княжицьке", так і розслідування кримінального правопорушення правоохоронними органами.
16 червня 2017 року ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області у справі за № 361/4644/16 -ц позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Княжицьке" до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди завданої злочином,-залишена без розгляду з підстав п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України (повторна неявка представника позивача у судові засідання).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції проаналізувавши зміст Меморандуму, підписаного сторонами 16 травня 2018 року, який окрім іншого включав у себе питання, які повинні вирішуватись в порядку кримінального провадження, враховуючи норми КК України, КПК України, якими встановлений порядок завершення та закриття справ про кримінальні правопорушення, дійшов висновку, що пункти 3.1, 3.2, 3.3, 3.6, визначені в укладеному меморандумі, суперечить нормам ЦК України, КК України, КПК України, підписаний меморандум не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками не погоджується, оскільки вони не відповідають встановленим по справі обставинам та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Так, зазначаючи про невідповідність укладеного сторонами Меморандуму нормам ЦК України, КК України, КПК України, суд першої інстанції не послався на конкретні норми чинного законодавства, невідповідність яким він вбачав у положеннях правочину та не надав правової оцінки таким нормам та врегульованих ними правовідносинам.
Надаючи оцінку обґрунтованості вимог позовної заяви, колегія суддів апеляційного суду виходить із наступного.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ЦПК України.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості - стаття 627 ЦК України.
Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки. Здійснення правочину законодавством може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб'єктів).
У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб'єктів цивільного права.
Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Якщо сторона не виявила свою волю до вчинення правочину й до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі ( зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії ), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).
Звертаючись до суду із вимогою про визнання недійсним правочину, ОСОБА_2 , як на підставу позовних вимог, посилалась на відсутність вільного волевиявлення з її боку, щодо укладення Меморандуму, однак не послалась на конкретні обставини, які підтверджують наявність дефекту волевиявлення - вчинення правочину під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Поряд із цим, матеріали справи не містять, а позивач в порядку статті 81 ЦПК України не надав належних, допустимих та достовірних доказів укладення оспорюваного Меморандуму під впливом помилки, обману або насильства, зловмисної домовленості чи тяжкої обставини. Доводи позивача спираються на припущення, на яких доказування не може ґрунтуватися.
Колегія суддів апеляційного суду вважає також необґрунтованими посилання позивача на те, що укладений між сторонами договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 ЦК України).
Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з частинами 1, 2 статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Для визнання правочину фіктивним суд повинен встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно, а його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (у даному випадку, на переконання позивача - ухилення від мобілізації 2015 року).
Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Близькі за змістом висновки викладені в постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 910/17755/18.
Всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України позивач не надала суду жодних доказів фіктивності укладеного між сторонами правочину. За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (частина перша статті 207 ЦК України, тут і далі у редакції, чинній на час укладення спірного договору).
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Оспорюваний Меморандум був підписаний обома сторонами, доказів обмеження обсягу цивільної дієздатності у сторін правочину суду не надано, а та обставина, що в подальшому умови, визначені у ньому, сторонами не виконувались або виконувались не в повному обсязі, не свідчить про відсутність дійсності намірів учасників на створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції щодо наявності передбачених законом підстав для задоволення позовуне відповідають фактичним обставинам справи, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не ґрунтуються на наявних у справі доказах, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні вимог позивача.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове, апеляційний суд, згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України доходить висновку про стягнення з позивача на користь відповідача сплаченого останнім судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1261,50 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Заворотнюка Максима Сергійовича - задовольнити.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 травня 2023 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Княжицьке» про визнання правочину недійсним - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 1261 (одну тисячу двісті шістдесят одну) гривень 50 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 16 лютого 2024 року.
Суддя-доповідач Таргоній Д.О.
Судді: Голуб С.А.
Писана Т.О.