22 лютого 2024 року
м. Київ
справа №640/18162/22
адміністративне провадження № К/990/30470/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження матеріали касаційної скарги адвоката ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року (судді Карпушова О.В., Мєзєнцев Є.І., Файдюк В.В.) у справі №640/18162/22 за адміністративним позовом адвоката ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
Адвокат ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні відомостей за адвокатським запитом позивача від 13 вересня 2022 року;
- зобов'язати Офіс Генерального прокурора надати інформацію про те, ким та коли вносилися відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - Реєстр, ЄРДР) про усі випадки зупинення та відновлення досудового розслідування кримінального провадження № 42015000000001997.
На обґрунтовування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно відмовив йому у наданні запитуваної інформації за вказаним адвокатським запитом, оскільки така інформація, на думку позивача, не є створеною або отриманою у межах відповідного кримінального провадження, не містить таємницю досудового розслідування, а є лише засобом фіксації окремої інформації у Реєстрі, тобто запитувана інформація стосується виключно питання здійснення відповідних реєстраційних дій.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2022 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено: визнано протиправними дії Офісу Генерального прокурора щодо відмови у наданні відомостей за адвокатським запитом ОСОБА_1 , направленим 13 вересня 2022 року; зобов'язано Офіс Генерального прокурора надати позивачу інформацію про те, ким та коли вносились відомості до ЄРДР про усі випадки зупинення та відновлення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000001997.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що інформація, яка запитувалась в адвокатському запиті, не є такою, що отримана в кримінальному провадженні, не розкриває зміст відповідного досудового розслідування або вчинених у його межах дій, а тому згідно, у тому числі, з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 826/7244/18, не підпадає під ознаки інформації, яка містить таємницю досудового розслідування, що в свою чергу не призводить до необхідності застосування спеціального порядку доступу (ознайомлення) учасників кримінального провадження з інформацією, створеною (одержаною) у ході досудового розслідування та судового провадження відповідної кримінальної справи в рамках Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове про відмову у задоволенні позову.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач як адвокат особи, відносно якої проводиться досудове розслідування, може отримати інформацію, зокрема щодо зупинення досудового розслідування кримінального провадження №42015000000001997 чи відновлення цього провадження, відповідно до положень Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) і КПК України, оскільки запитувана ним інформація була створена в межах кримінального провадження. Таким чином, за висновком апеляційного суду, відповідач надав відповідь відповідно до вказаних норм закону, оскільки саме він не може надавати запитувану інформацію.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, у якій скаржник, указавши на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою звернення з касаційною скаргою позивач визначив пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Обґрунтовуючи посилання у касаційній скарзі на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що під час розгляду цієї справи суд апеляційної інстанції не врахував правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 826/7244/18.
Як указує скаржник, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 826/7244/18 дійшла висновку про те, що інформацією, яка містить таємницю досудового розслідування, є та, яку було створено або одержано відповідачем у кримінальному провадженні після внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення. Доступ до такої інформації мають учасники кримінального провадження та інші особи.
На думку скаржника, запитувана ним інформація в адвокатському запиті не є такою, що отримана в кримінальному провадженні, а тому згідно з висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 826/7244/18, не підпадає під ознаки інформації, яка містить таємницю досудового розслідування, що в свою чергу не призводить до спеціального порядку доступу (ознайомлення) учасників кримінального провадження з інформацією, створеною (одержаною) у ході досудового розслідування та судового провадження відповідної кримінальної справи в рамках КПК України.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року у справі №640/18162/22.
26 вересня 2023 року від Офісу Генерального прокурора до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач стверджує, що суд апеляційної інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують його висновки.
Офіс Генерального прокурора, зокрема, зауважив, що запитувана позивачем інформація створена у кримінальному провадженні №42015000000001997 від 24 вересня 2015 року (за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15, частиною першою статті 369 Кримінального кодексу України (далі - КК України)) після внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення, ця інформація внесена до Реєстру реєстраторами у ході досудового розслідування, є похідною від процесуальних рішень слідчого, прокурора внаслідок проведення досудового розслідування, а тому містить відомості, що становлять таємницю досудового розслідування. Відтак запитувана позивачем інформація може бути надана йому як адвокату відповідно до положень частини першої статті 24 Закону № 5076-VI в порядку КПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2024 року призначено справу до розгляду.
Перевіривши наведені в касаційній скарзі обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення, проаналізувавши постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 826/7244/18, висновки якої, на думку скаржника, не враховані судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, дослідивши зміст оскаржуваного судового рішення, Суд дійшов висновку про таке.
За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справі відкрите на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Приписами пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Частиною п'ятою статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Водночас Верховний Суд наголошує, що системний аналіз норм адміністративного процесуального законодавства свідчить, що під час вирішення справ суди враховують не будь-які висновки Верховного Суду, а ті, які висловлені Судом у подібних правовідносинах.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово надавала роз'яснення як треба розуміти подібність правовідносин.
Розглядаючи це питання, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25 квітня 2018 року у справі № 925/3/7; пункт 40 постанови від 25 квітня 2018 року у справі № 910/24257/16).
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови від 19 травня 2020 року у справі №910/719/19; пункт 5.5 постанови від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови від 16 травня 2018 року у справі №910/5394/15-г; постанова від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11; постанова від 16 січня 2019 року у справі №757/31606/15-ц).
На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження скаржник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 826/7244/18.
Так, у справі № 826/7244/18, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, предметом розгляду є бездіяльність Генеральної прокуратури України щодо належного розгляду адвокатських запитів про надання інформації, а саме: чи провадиться відповідачем (структурними підрозділами, територіальними органами прокуратури) досудове розслідування у кримінальних провадженнях, за якими до ЄРДР внесені відомості про вчинення Особою кримінальних правопорушень, та кримінальних провадженнях, у яких учасником (стороною) є Особа, а якщо провадиться, то повідомити: повний перелік кримінальних проваджень та коли саме, за яким номером, щодо яких обставин та за якою кваліфікацією внесені відповідні відомості до ЄРДР; яким саме учасником (стороною) є Особа і яких саме кримінальних проваджень, їх номер (номери); чи здійснювалося стосовно Особи повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень і якщо здійснювалося, то коли, у яких кримінальних провадженнях та за якими статтями КК України.
У постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 826/7244/18 Велика Палата Верховного Суду, перевіривши питання дотримання правил предметної юрисдикції, з огляду на положення пункту 1 частини першої статті 13 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI) зазначила, що Генеральна прокуратура України як державний орган і суб'єкт владних повноважень є розпорядником публічної інформації. Розглядаючи запит адвоката про надання вищезазначеної інформації, Генеральна прокуратура України виступає представником влади, здійснює свої визначені законом повноваження і в порядку їх реалізації вирішує питання, що впливають на права та обов'язки суб'єкта звернення.
Суди попередніх інстанцій у справі № 826/7244/18 установили, що Генеральна прокуратура України надала відповіді на адвокатські запити, у яких, посилаючись на абзац четвертий частини першої статті 24 Закону № 5076-VI, зазначила, що при виникненні необхідності в отриманні інформації чи документів у зв'язку з наданням правової допомоги сторонам чи учасникам кримінального провадження позивач має право звернутися у межах та спосіб, передбачених КПК України.
За результатами касаційного перегляду справи №826/7244/18 Велика Палата Верховного Суду, керуючись тим, що з наданих Генеральною прокуратурою України відповідей не вбачається, що стосовно Особи проводиться досудове розслідування у кримінальних провадженнях, за якими до Реєстру внесені відомості про вчинення Особою кримінальних правопорушень, дійшла висновку про те, що Генеральна прокуратура України необґрунтовано відмовила позивачу в наданні запитуваної ним в адвокатських запитах інформації, а саме щодо переліку кримінальних проваджень, за якими до ЄРДР внесені відомості про вчинення Особою кримінальних правопорушень, а також стосовно дат, номерів, обставин та кваліфікації внесених відомостей до ЄРДР. Щодо позовних вимог про надання адвокату іншої частини запитуваної ним інформації Велика Палата Верховного Суду зазначила, що така інформація є наслідком проведення досудового розслідування у конкретному кримінальному провадженні та містить таємницю досудового розслідування, отримати яку позивач як адвокат може виключно в порядку, визначеному КПК України.
При цьому Велика Палата Верховного Суду у справі №826/7244/18 з огляду на положення статей 6, 8 Закону № 2939-VI та статей 3, 214 КПК України дійшла висновку про те, що інформацією, яка містить таємницю досудового розслідування, є та, яку було створено або одержано відповідачем у кримінальному провадженні після внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення. Доступ до такої інформації мають учасники кримінального провадження та інші особи. КПК України регламентує спеціальний порядок доступу (ознайомлення) учасників кримінального провадження з інформацією, створеною (одержаною) у ході досудового розслідування та судового провадження відповідної кримінальної справи. А тому доступ учасників кримінального провадження, до яких належить, зокрема, адвокат, до інформації, створеної (одержаної) у ході досудового розслідування, забезпечується в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством. Інші особи, які не є учасниками кримінального провадження, можуть реалізувати своє право на отримання відповідної інформації за наявності підстав, передбачених частиною першою статті 222 КПК України.
Предметом розгляду цієї справи є правомірність дій Офісу Генерального прокурора щодо відмови у наданні відомостей за адвокатським запитом позивача про те, ким та коли вносилися відомості до Реєстру про усі випадки зупинення та відновлення досудового розслідування кримінального провадження № 42015000000001997.
Суди попередніх інстанцій у цій справі установили, що 13 вересня 2022 року позивач в інтересах ОСОБА_2 , за фактом вчинення дій якого відкрито кримінальне провадження №42015000000001997, направив до Офісу Генерального прокурора адвокатський запит, в якому просив надати: інформацію про те, ким та коли вносилися відомості до ЄРДР про усі випадки зупинення досудового розслідування кримінального провадження №42015000000001997; інформацію про те, ким та коли вносилися відомості до ЄРДР про усі випадки відновлення досудового розслідування кримінального провадження №42015000000001997.
Відповідач листом від 16 вересня 2022 року за вих. № 14/1-22423-15 відмовив позивачу у наданні інформації на вказаний адвокатський запит, мотивуючи це тим, що запитувана інформація про те, коли та ким вносилися відомості до Реєстру про зупинення та відновлення досудового розслідування кримінального провадження №42015000000001997 від 24 вересня 2015 року, є наслідком проведення досудового розслідування у конкретному кримінальному провадженні та містить таємницю досудового розслідування, отримати яку позивач як адвокат може виключно у порядку, визначеному КПК України.
З огляду на установлені обставини, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, керувався тим, що:
- інформацією, яка містить таємницю досудового розслідування, є та, яку було створено або одержано відповідачем у кримінальному провадженні після внесення до Реєстру відомостей про вчинення кримінального правопорушення. Доступ до такої інформації мають учасники кримінального провадження та інші особи. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 квітня 2020 року по справі № 826/7244/18. Однак позивач запитував про те, ким та коли вносилися відомості до ЄРДР, тобто мається на увазі саме особа реєстратора та час такої реєстраційної дії;
- із системного аналізу приписів Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора від 30 червня 2020 року № 298, убачається, що інформація щодо особи реєстратора, який вносить відомості в Реєстр, створюється автоматично шляхом електронного узгодження із довідником організаційної структури Реєстру, тобто при вході реєстратора до Реєстру, шляхом введення відповідних даних (електронного ключа доступу). Також автоматично Реєстром фіксуються і дії, вчинені реєстратором (отримання або внесення відомостей до Реєстру). Час внесення відомостей до Реєстру так само автоматично фіксується в Реєстрі.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, зазначив, що позивач як адвокат особи, відносно якої проводиться досудове розслідування, може отримати інформацію, зокрема щодо зупинення досудового розслідування кримінального провадження №42015000000001997 чи відновлення цього провадження, відповідно до положень Закону № 5076-VI і КПК України, оскільки запитувана ним інформація була створена в межах кримінального провадження.
Водночас Велика Палата Верховного Суду у справі № 826/7244/18, вказуючи на публічно-правовий характер спору щодо порядку оскарження дій чи бездіяльності Генеральної прокуратури України як розпорядника публічної інформації щодо ненадання запитуваної за адвокатським запитом інформації, не вирішувала питання про належність інформації щодо особи реєстратора Реєстру, часу вчинення реєстраційних дій до публічної інформації.
Суд зауважує, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду, перебувають у нерозривному зв'язку із обсягом установлених у кожній конкретній справі обставин справи. Тому адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин справи.
Дослідивши зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності з урахуванням обставин конкретно зазначеної справи, Верховний Суд резюмує про помилковість означених доводів касаційної скарги, оскільки висновки Великої Палати Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними.
Аналізуючи зміст постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 826/7244/18, на яку посилається позивач у касаційній скарзі, Суд констатує, що вона ухвалена за інших фактичних обставин справи, тому не може слугувати прикладом неправильного застосування апеляційним судом норм права при ухваленні судового рішення, щодо якого подано касаційну скаргу в цій справі, у розумінні пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 339 КАС України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 339 КАС України.
Керуючись статтями 248, 339, 345, 355, 359 КАС України, Суд
Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року у справі №640/18162/22 за адміністративним позовом адвоката ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк
судді Л.О. Єресько
В.М. Соколов