22 лютого 2024 року
м. Київ
справа №240/8143/22
адміністративне провадження № К/990/5571/24
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Радишевської О.Р., Прокопенка О. Б.,
перевірив касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання недійсними та скасування наказів, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області: №51-к від 04 лютого 2022 року про звільнення з роботи - з посади начальника Управління державної експертизи, ринку та оцінки земель Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та №84-к від 11 квітня 2022 року про визначення дати звільнення з роботи з 11 квітня 2022 року;
стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 11 квітня 2022 року по день прийняття рішення у справі за даним позовом;
стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області 100000 грн на відшкодування завданої моральної шкоди.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2024 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №51-к від 04 лютого 2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 » з посади начальника Управління державної експертизи, ринку та оцінки земель Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №84-к від 11 квітня 2022 року «Про визначення дати звільнення та розрахунок з ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Управління державної експертизи, ринку та оцінки земель Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з 12 квітня 2022 року. Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 12 квітня 2022 року по 04 жовтня 2023 року, у сумі розміром 157713 (сто п'ятдесят сім тисяч сімсот тринадцять) грн 76 (сімдесят шість) коп., з утриманням податків та інших обов'язкових платежів при виплаті. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 (нуль) коп.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2024 року касаційну скаргу повернуто відповідачеві.
08 лютого 2024 року засобами поштового зв'язку відповідач потворно надіслав до Верховного Суду касаційну скарга на судові рішення у цій справі.
Предметом спору у цій справі є правомірність звільнення позивача з державної служби.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами "а" - "г" цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, справа розглянута Житомирським окружним адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження.
Зі змісту поданої касаційної скарги вбачається, що відповідач послався на підпункт «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 України.
Як зазначає скаржник, суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково, оскільки позивач перебував на посаді начальника Управління державної експертизи, ринку та оцінки земель Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, отже, справа не могла розглядатися у спрощеному позовному провадженні, оскільки це прямо суперечить вимогам статті 12 КАС України.
Перевіривши викладені доводи, Верховний Суд зазначає наступне.
Порядок розгляду справ за правилами спрощеного позовного провадження, визначений Главою 10 КАС України.
Так, частинами першою - другою статті 257 КАС України установлено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до частини третьої статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з частиною четвертою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Такі самі положення містить також частина четверта статті 12 КАС України, яку, окрім того, доповнено також пунктами 5 і 6 згідно із законами України від 13 березня 2018 року № 2325-VIII і від 13 травня 2020 року № 590-IX відповідно ( 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу).
Частиною шостою статті 12 КАС України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема, справи щодо: 1) прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Аналізуючи наведені положення процесуального закону у контексті доводів відповідача, колегія суддів дійшла таких висновків:
у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина шоста статті 12 КАС України), а також інші адміністративні справи, щодо яких процесуальний закон не містить імперативних норм про їхній розгляд за правилами загального позовного провадження (частина четверта статті 12 КАС України) або ж про заборону розглядати їх за правилами спрощеного позовного провадження (частина четверта статті 257 КАС України);
якщо справа не належить до справ незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС, це не забороняє її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, як і не вимагає, щоб такий розгляд відбувався виключно за правилами загального позовного провадження (крім випадків, передбачених у частині четвертій статті 12 КАС України та частині четвертій статті 257 КАС України);
за відсутності імперативних вимог до порядку розгляду справи тільки за правилами загального позовного провадження суд може дійти висновку про розгляд адміністративної справи як за правилами спрощеного позовного провадження, так і за правилами загального позовного провадження з урахуванням вимог, встановлених у частині третій статті 257 КАС.
У цій справі суд першої інстанції, не пов'язуючи віднесення цієї справи до справ незначної складності, розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, згідно частини п'ятої статті 262 КАС України.
З огляду на викладене, Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
З огляду на відхилення Верховним Судом зазначеної заявником виняткової обставини, передбаченої пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, що є передумовою для перевірки вмотивованості підстав касаційного оскарження цих рішень, встановлених пунктами 1, 2, 3, 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання недійсними та скасування наказів, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди.
2. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіС.А. Уханенко О.Р. Радишевська О.Б. Прокопенко