22 лютого 2024 року
м. Київ
справа №420/3106/23
провадження № К/990/1051/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення,
02 січня 2024 року зазначену скаргу подано засобами поштового зв'язку.
08 січня 2024 року скарга надійшла до суду касаційної інстанції.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд зазначає таке.
Верховний Суд ухвалою від 25 січня 2024 року залишив касаційну скаргу без руху згідно з частиною третьою статті 332 КАС України та встановив автору касаційної скарги строк у десять днів з моменту отримання копії вказаної ухвали для усунення її недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження та надання доказів поважності його пропуску.
05 лютого 2024 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла заява автора касаційної скарги про поновлення строку на касаційне оскарження. В її обґрунтування ОСОБА_1 зазначає, що касаційну скаргу на оскаржувані судові рішення подав 06 листопада 2023 року, водночас Верховний Суд ухвалою від 28 листопада 2023 року касаційну скаргу повернув. Зазначену ухвалу Верховного Суду від 28 листопада 2023 року позивач не отримував, про неї дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень судом 27 грудня 2023 року, а 02 січня 2024 року подав повторно касаційну скаргу.
Так, відповідно до приписів частини третьої статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження віднесено до повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Для поновлення процесуальних строків суд зобов'язаний указати обґрунтовані та об'єктивні підстави, за яких пропущений строк належить поновленню. Водночас наявність таких підстав вимагає від суду аналізу дій заявника, що він, у розумні інтервалу часу, мав вживати, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження та перевірки доказів, які мають підтверджувати ці обставини.
Учасник справи зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх стадіях розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від дій, які свідчать про затягування розгляду справи, а також максимально використовувати всі засоби законодавства та інформаційного забезпечення для прискорення процедури слухання.
При цьому Суд наголошує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та доводити ті обставини, що є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Відповідно до приписів частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених заявником в обґрунтування поважності підстав пропуску строку касаційного оскарження, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно вбачається існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку.
Суд відхиляє доводи автора касаційної скарги про неотримання ним копії ухвали Верховного Суду від 28 листопада 2023 року, так як Судом встановлено та підтверджено згідно інформації про статус відстеження поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 0600236045371 зазначена ухвала отримана позивачем 06 грудня 2023 року.
В той же час, з повторною касаційною скаргою позивач звернувся лише 02 січня 2024 року.
Оцінюючи вказані обставини, Суд зазначає, що підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне подання касаційної скарги.
Дослідивши матеріали касаційного провадження та доводи заяви про поновлення строку, Суд дійшов висновку, що зазначені автором касаційної скарги причини пропуску строку на подання касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, що можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а отже, не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
При цьому, відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Отже, положеннями процесуального закону учасників справи зобов'язано діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку касаційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, суд має виходити з того, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними лише у тому випадку, якщо таке недотримання строків касаційного оскарження було зумовлене діями (бездіяльністю) суду апеляційної інстанції, а так само наявністю інших об'єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали своєчасному зверненню з такою скаргою.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).
З огляду на вказане, Суд дійшов висновку, що при належному добросовісному відношенні касатор не був позбавлений можливості подати касаційну скаргу в найкоротший строк після отримання ухвали Верховного Суду про повернення касаційного провадження, проте, таким правом не скористався.
Суд зауважує, що зважаючи на значний пропуск строку на касаційне оскарження, клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження не можна вважати обґрунтованим, тому що невиконання ним вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення її заявнику, не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.
За правилами пункту 4 частини першої статті 333 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані судом неповажними.
За такого правового регулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 333 КАС України,
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 420/3106/23.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 420/3106/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді В. Е. Мацедонська
О. Р. Радишевська