21 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 140/19452/23 пров. № А/857/21949/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року (суддя - Андрусенко О.О., час ухвалення - не вказаний, місце ухвалення - м. Луцьк, дата складання повного тексту - не зазначено),
в адміністративній справі №140/19452/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області,
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У липні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, в якому просила: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV (далі - Закон № 1058-IV) із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2020, 2021 та 2022 роки, починаючи з 04.04.2023; 2) зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2020, 2021 та 2022 роки, починаючи з 04.04.2023.
Відповідач позову не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
З рішенням суду першої інстанції не погодилася позивачка та оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду підлягає скасуванню, як таке, що винесене з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що висновки суду про те, що позивач не набула після попереднього перерахунку пенсії, тобто від 30.09.2011, 24 місяці страхового стажу, тому відсутні підстави для перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2020-2022 роки, не заслуговують на увагу, оскільки виконано вимоги законодавства: переведення на пенсію за віком відбулось вперше з пенсії по інвалідності; вона набула 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії по інвалідності. Вважає, що до спірних відносинах не підлягають застосуванню положення частини третьої статті 45 Закону України №1058-ІV. Зазначає, що у даному випадку має місце призначення пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший згідно частини третьої статті 45 Закону України №1058-ІV, відтак має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії - пенсії за віком. Позивачці призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV, тобто вид пенсії, який передбачає інші підстави та порядок призначення. Пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV позивачці призначено 04.04.2023, тобто звернувшись до відповідача про призначення такої пенсії, позивачка використала право на призначення такої пенсії в солідарній системі відповідно до Закону №1058-ІV вперше, шляхом переходу з одного виду пенсії на інший.
Просить апелянт скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
Позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 16.01.2003 призначено пенсію по інвалідності згідно Закону України №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З 30.09.2011 позивача на підставі її заяви переведено на пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком згідно Закону №1058-IV, що підтверджується розпорядженням від 07.10.2011 №128317 (а.с. 42).
На підставі особистої заяви від 04.04.2023 позивача переведено з 04.04.2023 із пенсії по інвалідності згідно Закону №1058-IV на пенсію за віком згідно цього ж Закону №1058 (а.с. 31, 34).
Листом від 13.06.2023 №0300-0304-8/32993 ГУ ПФУ у Волинській області, у відповідь на адвокатський запит представника позивача, повідомило, що відповідно до звернення від 04.04.2023 позивача переведено на пенсію за віком згідно Закону № 1058-IV з 04.04.2023; страховий стаж обчислено по 20.10.2011; для розрахунку пенсії за віком враховано заробітну плату за період з 01.03.1992 по 28.02.1997 та з 01.07.2000 по 31.08.2011 із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за 2014-2016, в розмірі 7405,03 грн. З посиланням на абзац третій частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV зазначив, що оскільки від попереднього перерахунку пенсії, тобто від 30.09.2011, позивач не набула 24 місяці страхового стажу, підстави для обчислення пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за 2020 - 2022, відсутні (а.с. 15).
Не погоджуючись з діями відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон №1058-ІV).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
У частині першій статті 9 Закону № 1058-IV зазначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором (частина перша статті 10 Закону № 1058-IV).
Відповідно до статті 27 Закону № 1058-ІV, розмір пенсії за віком визначається за формулою: П= Зп х Кс, де: П - розмір пенсії; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи.
Відповідно до частини другої статті 40 Закону № 1058-ІV, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою: Кз = Зв : Зс, де: Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи; Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), а в разі одноразової сплати єдиного внеску відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - за місяць, в якому укладено договір про добровільну участь.
Частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п'ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Системний аналіз наведених правових норм дозволяє стверджувати, що при призначенні пенсії враховується середня заробітна плата, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують зверненню із заявою про призначення, а при переведенні застосовується середня заробітна плата, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) попереднього виду пенсії.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески (стаття 1 Закону № 1058-IV).
За змістом частини першої статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
У розглядуваній справі судом встановлено, що позивача з 30.09.2011 на підставі її заяви переведено на пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком згідно Закону №1058-IV; до страхового стажу було зараховано період роботи позивача по 31.08.2011, про що свідчить розпорядження від 07.10.2011 №128317 та розрахунок стажу.
З 04.04.2023 позивача на підставі її заяви переведено з пенсії по інвалідності згідно Закону №1058-IV на пенсію за віком згідно із цим же Законом №1058-IV, до страхового стажу зараховано період роботи позивача по 20.10.2011, страховий стаж позивача становить 33 роки 6 місяців 07 днів, що підтверджується рішенням від 11.04.2023 №907200128317 про перерахунок пенсії.
З індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) від 04.04.2023 видно, що ОСОБА_1 після жовтня 2011 року не перебувала у трудових відносинах, страхові внески на обов'язкове державне пенсійне страхування за неї не сплачувалися.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки позивачу пенсію за нормами Закону України №1058-IV вперше було призначено до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» від 03.10.2017 № 2148-VIII, то при переведенні позивача на інший вид пенсії в рамках одного Закону №1058-IV - на пенсію за віком, відповідачем правомірно застосовано середню заробітну плату (дохід) в Україні за 2014, 2015 та 2016 роки з урахуванням пункту 4-3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України №1058-IV, т.я. ОСОБА_1 не набула після попереднього перерахунку пенсії, тобто від 30.09.2011, 24 місяці страхового стажу.
Таким чином, являються безпідставними доводи апелянта (позивача) про те, що у розглядуваних правовідносинах не підлягають до застосування нормативні приписи частини 3 статті 45 Закону №1058-ІV.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з'ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року в адміністративній справі №140/19452/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
Р. Й. Коваль