22 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 346/6774/23 пров. № А/857/1100/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Глушко І.В.,
суддя Запотічний І.І.
секретар судового засідання Слободян І.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Романенчук А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 січня 2024 року (головуючий суддя Васильковський В.В., м. Коломия) у справі № 346/6774/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -
20.11.2023 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до ОСОБА_2 , Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Позов обґрунтовує тим, що 07 листопада 2023 року в м. Коломия по вул. Валовій, поліцейським Коломийського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області, сержантом поліції Генкулом Владиславом Івановичем складено Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії EAТ № 8093244, відносно ОСОБА_1 , згідно якої позивача було визнано винним у порушенні правил дорожнього руху, а саме в порушенні п. 2.9(в) ПДР та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1 190 гривень. Позивач не погоджується з даною постановою, вважає її такою, що складена безпідставно та необґрунтовано, із грубим порушенням закону та його прав, а тому вона підлягає скасуванню. Звертає увагу, що на номерному знаку транспортного засобу, яким керував позивач, встановлено додатковий елемент у вигляді тризубу. Водночас, згідно з вимогами ч. 1 ст. 121-3 КУпАП сам по собі факт закриття номерного знаку стороннім предметом не є складом правопорушення без наявності іншої обов'язкової ознаки такого закриття - неможливості чітко визначити символи номерного знаку з відстані 20 метрів. Вказує, що на номерному знаку транспортного засобу дійсно встановлений додатковий елемент з правого боку у вигляді Державного гербу України, проте це жодним чином не перешкоджає визначити символи номерного знаку.
Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 січня 2024 адміністративний позов задоволено. Постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАT № 8093244 від 07 листопада 2023 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 190,00 грн скасовано, а провадження у справі закрито.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову. Звертає увагу, що судом першої інстанції встановлено, що номерний знак автомобіля позивача НОМЕР_1 не забруднений і не закритий іншими предметами та проглядається. Проте, апелянт звертає увагу, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності не за те, що номерний знак був забруднений чи закритий іншими предметами, а за те що на номерному знаку встановлений додатковий елемент у вигляді тризуба (герба України). Вказує, що суд першої інстанції не взяв це до уваги та не дослідив вказані обставини справи, у зв'язку із чим виніс рішення із порушенням норм матеріального та процесуального права.
Позивач в судовому зсіданні проти поданої апеляційної скарги заперечує.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
07.11.2023 року відповідачем винесено постанову ЕАТ №8093244 про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн.
Згідно постанови водій керуючи ТЗ та рухаючись в м.Коломия здійснив маневр повороту ліворуч, але не ввімкнув покажчик лівого повороту, а також на номерних знаках ТЗ спереду та ззаду встановлений додатковий елемент у вигляді тризуба чим порушив п. 2.9. ПДР - керування водієм Т/З із номерним знаком, закритим ін. предметами чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знаку з відстані 20 метрів.
Відповідно до витягу АМТГЦС, транспортному засобу «LAND ROVER RANGE ROVER», державний номер НОМЕР_2 , належить індивідуальний номерний знак НОМЕР_1 .
Приймаючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги і зазначив, що номерний знак НОМЕР_1 не забруднений і не закритий іншими предметами, проглядається.
Колегія суддів апеляційного адміністративного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Наразі, ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
За змістом п.1.3 та п.1.9 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, позивач керуючи ТЗ в м.Коломия, здійснюючи маневр повороту ліворуч не ввімкнув покажчик лівого повороту, а також на номерних знаках ТЗ спереду та ззаду встановлений додатковий елемент у вигляді тризуба чим порушив п. 2.9. ПДР - керування водієм Т/З з номерним знаком, закритим ін.. предметами чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знаку з відстані 20 метрів.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно диспозиції ч.1 ст.121-3 КУпАП відповідальність встановлено за керування або експлуатацію транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.
Такі вимоги містять і приписи п. 30.2 ПДР, згідно яких на механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка. Забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, крім випадку закріплення заднього номерного знака на додатковому обладнанні, що призначене для тимчасового перевезення багажу або вантажу, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чисті і достатньо освітлені.
Тобто, п. 30.2. ПДР України заборонено наносити на номерні знаки додаткові позначення.
Отже адміністративна відповідальність водія настає у разі керування транспортним засобом із номерними знаками на яких нанесені додаткові позначення, що не пов'язується з умовою розпізнавання такого знаку з відстані 20 метрів.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2000 №1081 «Про запровадження номерних знаків транспортних засобів, що виготовляються за індивідуальними замовленнями їх власників» запроваджено на території України номерні знаки транспортних засобів фізичних та юридичних осіб, що виготовляються за індивідуальними замовленнями їх власників. Зразки державних номерних знаків транспортних засобів, що виготовляються за індивідуальними замовленнями їх власників, та вимоги до них установлюються Міністерством внутрішніх справ.
Згідно пп. 4 п. 2 Постанови №1081 - номерний знак транспортного засобу, який виготовляється за індивідуальним замовленням його власника: не може містити повне або скорочене найменування органу державної влади, зображення Державного Герба або Державного Прапора України, державних символів інших країн та міжнародних організацій; напису ненормативного походження, дискримінаційного напису за мовними, національними, релігійними, расовими іншими ознаками; символіку комуністичного тоталітарного режиму, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму та воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну.
Крім того, колегія суддів зазначає, що наказом Міністерства внутрішніх справ України №166 від 02.03.2021 "Про деякі питання державних номерних знаків транспортних засобів", відповідно до ст. 34 Закону України "Про дорожній рух", підпункту 2 пункту 4 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року №878 (із змінами), з метою встановлення єдиних зразків державних номерних знаків транспортних засобів та вимог до них, затверджено нові вимоги до державних номерних знаків транспортних засобів та єдині зразки державних номерних знаків транспортних засобів.
Відповідно до Наказу МВС України №166 від 02.03.2021 «Про деякі питання номерних знаків транспортних засобів» - символ державної належності транспортного засобу зазначається таким чином: зліва у верхній частині знака у вигляді зображення малого Державного Герба України на тлі прямокутника синього кольору на знаках типу 7; зліва у вигляді зображення малого Державного Герба України на тлі прямокутника синього кольору на знаках підтипу 11-1; зліва у верхній частині знака у вигляді зображення малого Державного Герба України на тлі прямокутника синього кольору на знаках підтипу 11-2.
Колегія суддів, оглядаючи докази, а саме фото і відео фіксацію додану відповідачем, зазначає, що з них чітко вбачається, що номерний знак транспортного засобу «LAND ROVER RANGE ROVER», яким керував ОСОБА_1 містить зображення Державного Герба.
Апеляційний суд вважає, що позивач жодним чином не мав права власноручно встановлювати такий додатковий елемент у вигляді тризуба (герба України) на номерний знак власного ТЗ, оскільки діючі норми стосовно індивідуальних номерних знаків такого не передбачають, у зв'язку із чим поліцейським вірно дійшов висновку, що ОСОБА_1 порушено п. 2.9 «В».
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржена у даній справі постанова про адміністративне правопорушення прийнята відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, як того вимагає стаття 19 Конституції України, адже позивачем не було доведено, а судом не встановлено порушень при прийнятті спірної постанови, які могли б вплинути на кінцевий результат розгляду питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, тобто тих порушень, які б по суті стали би підставами для визнання накладення штрафу незаконним.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
За наведених обставин апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, а тому оскаржене рішення слід скасувати.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до ч.1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст.243, ч.3 ст. 268, 272,286,310, 313, 315, 317, 321, 322,325 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області задовольнити.
Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 січня 2024 року у справі № 346/6774/23 - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. В. Глушко
І. І. Запотічний
Повне судове рішення складено 22 лютого 2024 року.