22 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 460/6657/20 пров. № А/857/18583/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Гудима Л. Я., Качмара В.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року про повернення позовної заяви без розгляду у справі № 460/6657/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дії та бездіяльності протиправними (ухвалу суду першої інстанції винесено суддею Дудар О.М. в м. Рівне Рівненської області 11 вересня 2023 року), -
У вересні 2020 року ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі також - ГУ ПФУ, відповідач), в якому просила суд:
- визнати протиправною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті доплати до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат відповідно до статті 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі також - Закон № 796-ХІІ);
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити доплату до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на момент виплати вказаної доплати, починаючи з 17.07.2018.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Зазначене рішення суду набрало законної сили 27 січня 2021 року.
На виконання вказаного рішення 18.06.2021 судом видано виконавчі листи № 1 та № 2, стягувачем за якими є ОСОБА_1 , а боржником - ГУ ПФУ.
Судом встановлено, що 30.05.2022 від позивача надійшла заява у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).
Зазначену заяву судом першої інстанції задоволено, 08.07.2022 постановлено окрему ухвалу якою:
- визнано протиправними дії ГУ ПФУ, вчинені на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року в адміністративній справі № 460/6657/20, щодо нарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, за період з 17 липня 2018 року по 30 квітня 2022 року, виходячи з двох прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність;
- визнано протиправними дії відповідача, вчинені на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року в адміністративній справі № 460/6657/20, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, починаючи з 01 травня 2022 року, виходячи з двох прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність;
- зобов'язано ГУ ПФУ вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону під час виконання судового рішення;
- встановлено відповідачу тридцятиденний строк з дня отримання (вручення) копії цієї ухвали для подання до суду доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону під час виконання судового рішення.
03 січня 2023 року позивач звернулася до суду із заявою у порядку статті 383 КАС України, за змістом якої просила суд:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ, вчинені на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року у справі № 460/6657/20 щодо нарахування та виплати доплати до пенсії, як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону № 796-XII, починаючи з 17 липня 2018 року, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік;
- зобов'язати відповідача вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону під час виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року у справі № 460/6657/20 щодо нарахування та виплати доплати до пенсії, як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону № 796-XII, починаючи з 17 липня 2018 року, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік;
- постановити окрему ухвалу, в якій установити ГУ ПФУ тридцятиденний строк з дня отримання (вручення) копії цієї ухвали для подання до суду доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону під час виконання судового рішення.
Ухвалою суду першої інстанції від 25 січня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні зазначеної заяви про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду.
18 липня 2023 року позивач втретє подала заяву у порядку статті 383 КАС України.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень - відповідача на виконання рішення суду повернуто заявнику без розгляду.
Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу від 11.09.2023, вказав, що КАС України не передбачено постановлення судом декількох окремих ухвал у разі неналежного виконання суб'єктом владних повноважень рішення суду.
Вважав, що подана 18 липня 2023 року заява є очевидно безпідставною та необґрунтованою, а тому, на підставі частини шостої статті 383 КАС України, таку заяву повернув заявнику без розгляду.
Не погодившись з постановленою ухвалою її оскаржила заявник, яка із покликанням на порушення норм процесуального права, просить таку скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У доводах апеляційної скарги вказує, що ГУ ПФУ при виконанні рішення та окремої ухвали суду не враховано, що розмір мінімальної заробітної плати змінюється в сторону зростання щороку. Вважає твердження суду першої інстанції про те, що КАС України не передбачено постановлення судом декількох окремих ухвал у разі неналежного виконання суб'єктом владних повноважень рішення суду, помилковим, оскільки останній не обмежує позивача у кількості поданих заяв в порядку статті 383 КАС України у разі протиправних дій суб'єкта владних повноважень.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Апеляційний розгляд справи здійснено згідно частиною першою статті 312 КАС України в порядку письмового провадження за правилами статті 311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За статтями 2 та 14 КАС України судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.
У статті 370 КАС України закріплено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення зумовлює відповідальність, встановлену законом.
Стаття 382 цього Кодексу передбачає можливість судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, а стаття 383 цього Кодексу визначає право особи-позивача, на користь якого ухвалено рішення, подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Враховуючи наведені норми, суд апеляційної інстанції зазначає, що забезпечення виконання судових рішень у публічно-правових спорах покладається, зокрема, на адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші процесуальні засоби, сприяють реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
На важливості належного виконання судового рішення неодноразово наголошував у своїх рішеннях і Конституційний Суд України.
Так, у пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 № 16-рп/2009 (справа щодо конституційності окремих положень Кримінально-процесуального кодексу України) Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання; обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової. З огляду на це посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.
У Рішенні від 26 червня 2013 № 5-рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України Про виконавче провадження) Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п'ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 № 5-рп/2013); набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов'язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 № 10-р/2018); невід'ємною складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 взяв до уваги практику Європейського Суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України (заява № 60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Таким чином, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 1291 Конституції України та статтями 2, 14, 370 КАС України.
Як встановлено з матеріалів справи, ГУ ПФУ на виконання рішення суду та окремої ухвали проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 17.07.2018 із застосуванням розрахункової величини дві мінімальні заробітні плати, що встановлена відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», а саме 3723 грн.
Заявник звертає увагу на те, що згідно Розрахунку підвищення відповідно до статті 39 Закону № 796-XII позивачу протягом 2019-2023 років нараховано підвищення до пенсії у розмірі 7446 грн, тобто, без урахуванням зміни розміру мінімальної заробітної плати у кожному році.
Саме це стало підставою для її звернення до суду в порядку статті 383 КАС України.
Крім того, на відміну від вже розглянутих попередніх аналогічних заяв позивача, в заяві від 18 липня 2023 року є також покликання на відповідь ГУ ПФУ від 30.06.2023 року, тобто на доказ, який не був і не міг бути предметом дослідження при розгляді попередніх заяв.
Суд першої інстанції не звернув на дані обставини уваги.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 звертав увагу, що статті 382 і 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Колегія суддів наголошує, що оскільки резолютивна частина рішення є завершальною і відображає результат вирішення справи адміністративної юрисдикції та містить чіткі та вичерпні висновки щодо всіх вимог, які були предметом позову, тому виконання рішення суду, яке набрало законної сили, повинно реалізовуватись у визначений судом спосіб.
Враховуючи, що у рішенні Рівненського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року у даній справі визначено, що розмір доплати до пенсії, яку слід нарахувати та виплатити позивачу, визначається статтею 39 Закону №796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), то суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції повинен був перевірити правомірність дій відповідача, вчинених на виконання судового рішення, принаймні в той часовий проміжок, що минув після ухвалення рішення за результатами розгляду заяви від 26 травня 2022 року.
Висновки суду першої інстанції про безпідставність та необґрунтованість заяви позивача про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду є помилковими, оскільки суд першої інстанції фактично не розглядав заяву по суті її вимог.
Будь-яких обмежень щодо повторного звернення позивача до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України чинне процесуальне законодавство не містить.
Відтак у позивача наявне право знову звернутись до суду з заявою в порядку статті 383 КАС України про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року у цій справі.
Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Підсумовуючи наведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушив норми процесуального права та прийшов до помилкового висновку про повернення заяви без розгляду. Відтак, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 308, 311, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року про повернення заяви без розгляду у справі № 460/6657/20 скасувати, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар