20 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 352/1967/23 пров. № А/857/22688/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Ніколіна В.В.,
суддів - Гудима Л.Я., Качмара В.Я.
за участі секретаря судового засідання - Гриньків І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ужгородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 08 листопада 2023 року (суддя - Олійник М.Ю., м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Закарпатського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправними дій,-
ОСОБА_1 у серпні 2023 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Закарпатського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому просив скасувати постанову № 3422 від 16 лютого 2023 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, винесену начальником Ужгородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Тищуком І.М., та закрити провадження у справі. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вказана постанова є незаконною, необґрунтованою та такою, що не відповідає дійсним обставинам, а тому вважає, що вона підлягає безумовному скасуванню. Так, приблизно о 10 год. 10 хв. 30 вересня 2023 року він прибув за викликом до Ужгородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, проте через оголошення повітряної тривоги, його не впустили до приміщення. Відповідно порушень Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» він не порушував. Окрім того, вказана постанова була винесена поза строками накладення адміністративного стягнення, передбаченими ст. 38 КУпАП, тому підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.
Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 08 листопада 2023 року позов задоволено. Постанову № 3422 від 16 лютого 2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210-1 КУпАП - скасовано.Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП - закрито.
Не погодившись з ухваленим судовим рішення, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що позивач притягнутий до адміністративної відповідальності поза межами строку накладення адміністративного стягнення, оскільки вчинене позивачем є триваючим правопорушенням. Вказує, що після спливу 10:00 30.09.2022 у позивача не припинився обов'язок передбачений частиною 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо прибуття до Ужгородського РТЦК та СП.
Позивач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити таку без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Учасники справи, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що згідно зпротоколом про адміністративне правопорушення від 16 лютого 2023 року вказано, що громадянин ОСОБА_1 16 лютого 2023 року приблизно о 12:30 год. прибув до Ужгородського РТЦК та СП, де було встановлено, що останній не з'явився у визначений термін, а саме на 10:00 30 вересня 2022 року до Ужгородського РТЦК та СП (згідно отриманої ним повістки, які він особисто підписав, гр. ОСОБА_1 мав з'явитися до Ужгородського РТЦК та СП на 10:00 год. 30 вересня 2022 р.) чим порушив ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частини або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повітках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки). Вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.
Постановою №3422 від 16 лютого 2023 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, із накладенням стягнення у виді штрафу у розмірі 5100 грн.
Згідно вказаної постанови, громадянин ОСОБА_1 16 лютого 2023 року приблизно о 12:30 год. прибув до Ужгородського РТЦК та СП, де було встановлено, що останній не з'явився у визначений термін, а саме на 10:00 30 вересня 2022 року до Ужгородського РТЦК та СП (згідно отриманої ним повістки, які він особисто підписав, гр. ОСОБА_1 мав з'явитися до Ужгородського РТЦК та СП на 10:00 год. 30 вересня 2022 р.) чим порушив ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частини або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повітках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) (а.с. 14).
Відповідно до відповіді від 25 серпня 2023 року №347/07-09, на запит адвоката, начальник Управління цивільного захисту Закарпатської обласної військової адміністрації В. Буришин повідомив, що 30 вересня 2022 року на території Закарпатської області сигнал повітряної тривоги було оголошено двічі:
1)Час отримання сигналу про повітряну тривогу - 10:17 год, час отримання сигналу про відбій повітряної тривоги - 11:28 год, термін дії сигналу - 1 година 11 хвилин;
2)Час отримання сигналу про повітряну тривогу - 21:01 год, час отримання сигналу про відбій повітряної тривоги - 21:30 год, термін дії сигналу - 29 хвилин.
Вважаючи постанову протиправною, ОСОБА_1 звернувся з відповідним позовом до суду.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, щовідповідачем Ужгородським РТЦК та СП притягнуто до адміністративної відповідальності позивача ОСОБА_1 поза межами строку накладення адміністративного стягнення встановленого ч. 1 ст. 38 КУпАП, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно частиною 1 статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Приписами частини 2 статті 210-1 КУпАП, передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, яка тягне за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 22 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» визначає, що громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом. Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: 1) перебувати на військовому обліку: 2) прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів;
Відповідно до ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 210, 210-1, 211 КУпАП.: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
За змістом положень ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист встановленим шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
У відповідно до ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частинами 1 ст. 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Відповідно ч. 1 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Статтею 245 КУпАП, встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 7 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин, зокрема, закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Стосовно покликання апелянта на те, що вчинене позивачем є триваючим правопорушенням, то колегія суддів зазначає наступне.
Як слідує з правових висновків, викладених в п. 17, 18 постанови Верховного Суду від 03.05.2018 року по справі №487/2854/17, Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення поняття «триваюче» правопорушення. Проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. Характер триваючого правопорушення оцінюється судом в кожному конкретному випадку індивідуально. Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до Ужгородського РТЦК та СП на 10:00 год. 30 вересня 2023 року, що є датою вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 210-1 КУпАП, та не носить характеру триваючого правопорушення. При цьому постанова про притягнення до адміністративної відповідальності була прийнята лише 16 лютого 2023 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Колегія суддів погоджується, що відповідачем Ужгородським РТЦК та СП притягнуто до адміністративної відповідальності позивача ОСОБА_1 поза межами строку накладення адміністративного стягнення встановленого ч. 1 ст. 38 КУпАП, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення адміністративного позову.
В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв'язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.
Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Ужгородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки залишити без задоволення, а рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 08 листопада 2023 року у справі № 352/1967/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар
Повне судове рішення складено 22 лютого 2024 року