22.11.07р.
Справа № 20/231-07
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", м. Дніпропетровськ
до Релігійної організації Свято-Іоанно-Богословської церкви, м. Підгородне
про стягнення 16833 грн. 60 коп.
. Суддя Пархоменко Н.В.
Представники:
Від позивача: Носик Б. М., довіреність від 25.12.2006р.
Від відповідача: Медведчикова Л.В., довіреність №44 від 08.10.2007р.
Голова парафіяльної ради - Микола Бондаренко.
Суть спору :
Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 16833 грн. 60 коп. боргу за поставлені будівельні матеріали, а також судові витрати.
Позивач в порядку статті 22 ГПК України надав клопотання про уточнення назви відповідача Свято-Іоанно-Богословської церкви, на Релігійну організацію Свято-Іонно-Богословської церкви суд вважає що клопотання підлягає задоволенню.
Відповідач позов не визнав, та в обгрунтування своїх заперечень посилається на ті підстави, що на їх думку договір є хибним , оскільки з самого початку мова між сторонами йшла про благочинність , і позивач знав, що церва є неплатіжездатною. Крім того заявили про пропуск позивачем строку позовної давності і просять відмовити в позові.
Розгляд справи було продовжено до 01.12.2007 року відповідно до частини 4 статті 69 ГПК України.
За згодою представників сторін у судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -
Встановив :
16.05.2000 р між Відкритим акціонерним товариством ЕК «Дніпрообленерго» (продавець) та Свято-Іоанно-Богословського церквою (Покупець) було укладено договір поставки цементу №363/2000.
Відповідно до п. 1.1 Договору № 363/2000 Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю цемент, а Покупець зобов»язується прийняти та оплати його.
Відкрите акціонерне товариство «ЕК Дніпрообленерго» поставило відповідачу цемент на суму 16 833,60 грн, що підтверджується
- накладною № 755 від 30.06.2000 р на суму 2 204,40 грн.
- накладною № 833 від 19.07.2000 р на суму 729, 46 грн
- накладною № 843 від 19.07.2000 р на суму 1523,04 грн
- накладною № 1023 від 29.08.2000р на суму 721,44 грн
- накладною № 1145 від 18.09.2000 р на суму 721,44 грн
- накладною № 1192 від 27.09.2000 р на суму 721,44 грн
- накладною № 1324 від 31.10.2000 р на суму 8 977 ,92 грн.
- накладною № 1606 від 29.12.2000 р на суму 1 234,46 грн
Відповідач поставлений цемент не оплатив.
Умовами договору строк оплати цементу не визначено.
В порядку статті 530 Цивільного Кодексу України 26.07.07 р позивач направив відповідачу вимогу про сплату заборгованості, яку відповідач залишив без відповіді.
Позивач зазначає що поставка відбулась у 2000 році , але вважають що ними не пропущено строк позовної давності передбачений статтею 257 ЦК України, оскільки на їх думку відповідач визнав борг про що свідчить Акт звірки взаємних розрахунків ,звірка проведена 01.12.2006 р. станом на 31.12.2005 року, який підписано станом на 31.12.2005 року, який підписано відповідачем і на думку позивача відповідно до статті 264 ЦК України підписання акту звірки відповідачем є визнанням боргу і перебіг строку позовної давності переривається.
Суд вважає, що Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2005 року, складений після сплину строку позовної давності передбаченого статтею 257 ЦК України та крім того він не може вважатися таким що свідчить про визнання відповідачем боргу у сумі - 16833грн.60коп. за договором поставки № 363/2000 від 16.05.2000року, оскільки в акті зазначена зовсім інша сума і відсутні посилання що звірка проводилась за договором № 363/2000 від 16.05.2000року. , а як встановлено в судовому засіданні і проти чого не заперечують сторони в 2000 році між сторонами було укладено декілька договорів на поставку будівельних матеріалів.
Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ст.ст. 257, 261 ЦК України ).
Разом з тим, за зобов'язаннями строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (ч. 2 п. 5 ст. 261 ЦК України ).
Оскільки господарським судом встановлено, що строк виконання зобов'язання по оплаті отриманого відповідачем цементу не був визначений, то, відповідно до вказаної норми, перебіг строку позовної давності починався з дня коли продукція була отримана відповідачем (остання накладна № 1606 від 29.12.2000 р.) і позивач мав право на пред'явлення вимоги про оплату.
Таким чином, вимога позивача від 26.07.2007р. про оплату відповідачем продукції була заявлена після сплину трирічного строку позовної давності щодо продукції отриманої у 2000 році.
Відповідно до статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення, (відповідач зробив таку заяву) сплив позовної давності , про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові.
Приймаючи до уваги викладене, суд вважає встановленою заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № 363/2000 від 16.05.2000р у сумі - 16833, 60грн., але відмовляє в задоволенні позову у зв'язку з спливом позовної давності.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача .
Керуючись статтями 49, 82-84 , Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-
В позові відмовити
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Н.В. Пархоменко
Дата підписання рішення
26.11.07 р.