Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
21 лютого 2024 року № 520/33027/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМО-ПЛЮС" до Харківської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІМО-ПЛЮС" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA807000/2023/000412/2 від 03.10.2023 р.;
- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2023/000563 від 03.10.2023 р.
В обґрунтування позову зазначено, що прийняті 03.10.2023 р. рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000412/2 та картка відмови № UA807200/2023/000563 є необґрунтованими та безпідставними, оскільки під час митного оформлення позивачем надано всі документи на підтвердження вартості товарів і обраного методу її визначення.
Ухвалою суду від 27.11.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене провадження у справі.
Представником відповідача через канцелярію суду було подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечував з підстав його необґрунтованості та недоведеності. При цьому, представником відповідача зазначено, що заявлена до митного оформлення вартість заявлених до митного оформлення товарів не підтверджується поданими документами, а додаткових підтверджуючих доказів підприємством позивача до митного оформлення подано не було.
Також, представником позивача через канцелярію суду було подано відповідь на відзив із викладенням власної правової позиції.
Суд зазначає, що згідно положень ч.ч.1, 2 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІМО-ПЛЮС", код ЄДРПОУ - 44959490, зареєстровано у відповідності до чинного законодавства України як суб'єкт господарювання.
Під час розгляду справи встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІМО-ПЛЮС" та VIOLA Sp. z o.o., ul. Rolnicza 10, 22-600 Tomaszow Lubelski, Polska укладено контракт № 1 від 23.08.2023 року на поставку товару у кількості та асортименті вказаному у рахунках фактурах продавця на кожну поставку, що є невід'ємними частинами контракту; продавець поставляє покупцеві товар на умовах СРТ Харків, товари поставляються партіями автомобільним транспортом.
02 жовтня 2023 року до митного поста «Барабашово» Харківської митниці декларантом позивача була подана митна декларація за № 23UA807200013301U9 на товари: « 1. Вироби з натуральної шкіри: жувальні засоби для чищення зубів собак...», код 4205009000, « 2. Продукти, що використовуються для годівлі тварин: корм для собак та котів, розфасований для роздрібної торгівлі...», код 2309101100, « 3. Продукти, що використовуються для годівлі тварин, корм для собак або котів розфасований, код 2309105100, « 4. Продукти, що використовуються для годівлі тварин: корм для собак та котів, розфасований для роздрібної торгівлі…», код 2309101100, « 5. Продукти, що використовуються для годівлі тварин, корм для собак або котів розфасований для роздрібної торгівлі, інші...», код 2309109000, код 0511919000, « 7. Продукти, що використовуються для годівлі тварин, корм для собак або…», код 2309109000, « 8. Роги тварин для годування тварин, розфасований для роздрібної торгівлі…», код 0507900000, « 9. Продукти, що використовуються для годівлі тварин: корм для собак та котів, розфасований для роздрібної торгівлі…», код 2309101100, « 10. Продукти, що використовуються для годівлі тварин, корм для собак або котів розфасований…», код 2309105100, « 11. Продукти, що використовуються для годівлі тварин, корм для собак або котів розфасований…», код 2309103100, « 12. Продукти, що використовуються для годівлі тварин: корм для собак та котів, розфасований для роздрібної торгівлі (без вмісту мальтодекстрину, сиропу мальтодекстрину…», код 2309101100, «13. Продукти, що використовуються для годівлі тварин, корм для собак або котів розфасований…», код 2309105100, « 14. Продукти, що використовуються для годівлі тварин, корм для собак або котів розфасований для роздрібної торгівлі з вмістом понад 10% мас…», код 2309103100, що надійшли на адресу позивача за зовнішньоекономічним контрактом VIOLA Sp. z o.o., ul. Rolnicza 10, 22- 600 Tomaszow Lubelski, Polska.
У вказаній ЕМД митна вартість товару визначена за основним методом - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.
Разом з митною декларацією надані: пакувальний лист (Packing list) VIMD/000001/09/2023 від 26.09.2023; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) VIMD/000001/09/2023 від 26/09/2023, автотранспортна накладна (Road consignment note) 406337 від 26.09.2023; декларацiя про походження товару (Declaration of origin) VIMD/000001/09/2023 від 26.09.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №1 від 23.08.2023; договір про надання послуг митного брокера 300726 від 20.07.2023; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) 10515517 від 28.09.2023; копія митної декларації країни відправлення 23PL301010E1348720 від 26.09.2023.
Під час здійснення співробітником підрозділу митного оформлення митного контролю ЕМД 23UA807200013301U9 від 02.10.2023 року, спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів, зокрема за кодом: 101-1 - витребування оригіналів документів, зазначених у митній декларації - товар(и) № 3, 5, 7, 10, 11, 13, 14: це перше митне оформлення імпортером цього товару з даною країною походження за останній рік, здійснити перевірку правильності визначення митної вартості товару, здійснити перевірку правильності класифікації товару; перевірити задекларовані документи, що підтверджують походження товарів; здійснити перевірку правильності визначення країни походження товару; 103-1 - перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів товар(и) № 3, 5, 7, 10, 11, 13, 14: це перше митне оформлення імпортером цього товару з даною країною походження за останній рік, здійснити перевірку правильності визначення митної вартості товару, здійснити перевірку правильності класифікації товару, перевірити задекларовані документи, що підтверджують походження товарів, здійснити перевірку правильності визначення країни походження товару; 105-2 - контроль правильності визначення митної вартості: товар(и) № 3, 5, 7, 10, 11, 13, 14: це перше митне оформлення імпортером цього товару з даною країною походження за останній рік, здійснити перевірку правильності визначення митної вартості товару, здійснити перевірку правильності класифікації товару, перевірити задекларовані документи, що підтверджують походження товарів, здійснити перевірку правильності визначення країни походження товару, необхідно посилити контроль правильності визначення митної вартості, проаналізувати зазначене рішення на предмет можливості застосування при поточному оформленні зазначеного товару.; 107-2 - контроль правильностi класифiкацiї товарiв згідно з УКТ ЗЕД.
Як зазначено представником відповідача у поданому до суду відзиві на позов, до спецпідрозділу митниці (відділу контролю митної вартості управління адміністрування митних платежів, митної вартості та митно-тарифного регулювання) був направлений запит №828 від 02.10.2023 щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості товарів за ЕМД №23UA807200013301U9 від 02.10.2023. Причиною направлення вказаного запиту є спрацювання АСАУР щодо можливого заниження митної вартості.
Так в повідомленні декларанту від 02.10.2023 Харківською митницею запропоновано декларанту надати додаткові документи по ЕМД №23UA807200013301U9 від 02.10.2023 року.
З метою обміну наявною в митному органі інформації 03.10.2023 по зазначеній ЕМД декларанту було направлено ще два повідомлення, щодо надання додаткових документів: метою обміну наявної в митному органі інформації, повідомляю, що згідно програмного комплексу АСМО Інспектор, мінімальна митна вартість ідентичного/подібного товару митне оформлення якого вже здійснено в максимально наближений термін складає: тов. №1=7,087 $/кг. Також викладено прохання повідомити про надання додаткових документів протягом терміну визначеному в частині 3 статті 53 МКУ, або про відмову (неможливість) в наданні зазначених додаткових документів протягом зазначеного терміну. З метою обміну наявної в митному органі інформації, повідомляю, що згідно програмного комплексу АСМО Інспектор, мінімальна митна вартість ідентичного/подібного товару митне оформлення якого вже здійснено в максимально наближений термін складає: тов. №1 = 7,087 $/кг., №2 = 14,75 $/кг, №3 = 3,09 $/кг, №4 = 2,55 $/кг, №5 = 7,51 $/кг, №7 = 7,32 $/кг, № 8 = 0,79 $/кг, №9 = 9,15 $/кг, №10 = 8,65 $/кг, №11 = 8,41 $/кг, №12 = 14,75 $/кг, № 13 = 3,09 $/кг, № 14 = 3,45 $/кг та повідомити: про надання додаткових документів протягом терміну визначеному в частині 3 статті 53 МКУ, або про відмову (неможливість) в наданні зазначених додаткових документів протягом зазначеного терміну.
Позивачем було повідомлено про неможливість надати додаткові документи.
Судовим розглядом справи встановлено, що 03.10.2023 року Харківською митницею було відмовлено у оформленні (випуску) товарів, складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2023/000563 та прийнято рішення про коригування митної вартості № UA807000/2023/000412/2 від 03.10.2023 р., в якому у графі 33 вказано наступне: «У відповідності до вимог пункту 5 статті 55 та пункту 4 статті 57 Митного кодексу України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Результати проведеної консультації наведено у електронному повідомленні, направленим декларанту. Обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.ст. 54, 55, 57, 58, 59 Митного кодексу України: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально а також в зв'язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (зокрема: відсутній договір про транспортне перевезення товару, відсутня заявка до договору на транспортне перевезення товару; відсутні каталоги, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) від виробника товару; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості; а також в зв'язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених п.3 ст. 53 МКУ, відмовою декларанта надати додаткові документи щодо митної вартості та вимогою декларанта надати рішення про визначення митної вартості; 2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари. Джерелом інформації для даного рішення по товарам є наявна у митного органу цінова інформація на ідентичний товар, зокрема, того ж самого виробника, тієї ж саме торгової марки у максимально наближений час, що наявні у ЄАІС та АСМО Інспектор: товар №1 - №UA110150/2023/12912 від 07.09.2023, товар №2, 3, 5, 9, 12, 13 - №UA209190/2023/48188 від 02.10.2023, товар №4 - №UA209190/2023/45380 від 18.09.2023 та цінова інформація щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений термін товар №7 - №UA209190/2023/37201 від 03.08.2023, товар №8 - №UA807200/2023/11668 від 06.09.2023, товар №10, 11 - №UA209190/2023/40333 від 21.08.2023, товар №14 - №UA209190/2023/41992 від 30.08.2023. При прийнятті даного рішення застосовані Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 № 476. Коригування митної вартості здійснено за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів) у відповідності до ст. 59 МК України (за товарами №№1, 2, 3, 4, 5, 7, 9, 10, 12, 13, 14) та резервним методом у відповідності до статті 64 МК України (за товаром №8). Розрахунок митної вартості складає: товар 1) 7,087 $/кг, товар 2) 14,75 $/кг, товар 3) 3,09 $/кг, товар 4) 2,55 $/кг, товар 5) 7,51 $/кг, товар 7) 7,32 $/кг, товар 8) 0,79 $/кг, товар 9) 9,15 $/кг, товар 10) 8,65 $/кг, товар 11) 8,41 $/кг, товар 12) 14,75 $/кг, товар 13) 3,09 $/кг, товар 14) 3,45 $/кг. Вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених п. 3 ст. 53 Митного кодексу України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом наведено у електронному повідомленні декларанту. Також повідомляємо, що: 1. Згідно п.6 статті 54 МКУ митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю у т.ч. у разі неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ. 2. Декларант має права, - викладені у п. 3 статті 52 МКУ - щодо випуску у вільний обіг товарів , що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом, у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч.7 статті 55 МКУ. 3. Декларант має право на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або до суду.».
Представником позивача у позовній заяві вказано, що з рішенням відповідача про коригування митної вартості товару № UA807000/2023/000412/2 від 03.10.2023 р. та карткою відмови у митному оформленні випуску № UA807200/2023/000563 позивач не погоджується, оскільки відповідачем не доведено наявності застережень, передбачених частинами 1, 2 статті 58 Митного кодексу України щодо неможливості визначення митної вартості за основним методом, зокрема непідтверджена позивачем документально відомості про митну вартість товару, а також рішення не містить в собі передбачених законодавством відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості, обґрунтованих підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості. Крім того, обставини, наведені відповідачем у спірному рішенні не є підставою для здійснення коригування митної вартості поставленого товару.
Позивач, вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними, прийнятими із порушенням порядку, передбаченого митним законодавством та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ч.1 ст.257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
При цьому, п.23 ч.1 ст.4 Митного кодексу України передбачено, що митним оформленням є виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Митні формальності, відповідно до п.29 ч.1 ст.4 Митного кодексу України, становлять сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.
Як передбачено положеннями ст.248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно з ч.8 ст.257 Митного кодексу України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митним органом на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.
Вартість товарів, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та використовується для митних цілей, виходячи з положень ч.1 ст.49 Митного кодексу України, є митною вартістю товарів, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до ч.1 ст.52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно з ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або надання митному органу додаткової інформації.
Одночасно з митною декларацією у випадках, передбачених митним кодексом України, виходячи з ч.1 ст.53 Митного кодексу України, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з ч.1 ст.54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до приписів ч.3 ст.53 Митного кодексу України підставами для видання митним органом письмової вимоги про подання платником додаткових документів є: 1) розбіжності у вже наданих документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; 2) наявність ознаки підробки поданих документів; 3) відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Крім того, положеннями ч.4 ст.53 Митного кодексу України визначено, що обґрунтоване припущення Митниці про існування взаємозв'язку між продавцем і покупцем дозволяє додатково витребувати інформацію, зокрема, про вартість товару в звичайних умовах.
Відповідно до ч.2 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму Імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Суд вважає необхідним зазначити, що якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, керуючись ч.1 ст.55 Митного кодексу України, митним органом приймається рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, відповідно до ч.2 ст.55 Митного кодексу України, має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Отже, виходячи з положень ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів є визначення митної вартості товарів за ціною договору.
Суд вказує, що якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Згідно із ч.4 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
При цьому, відповідно до п.п.5, 6, 7 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, 1) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 2) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 3) витрати на страхування цих товарів.
Згідно з ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Суд зазначає, що приписами ч.3 ст.54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст.64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч.1 ст.64); митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях (ч.2 ст.64).
Відтак, відсутність підстав для визнання митної вартості товару, розрахованої самостійно платником чи декларантом, не означає виникнення безумовної підстави для визначення такої митної вартості Митницею без дотримання усіх юридично значимих факторів.
До таких факторів законодавцем віднесені і параметри, згадані у положеннях ст.60 Митного кодексу України, де, зокрема, вказано, що під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними (ч.2 ст.60); для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку (ч.3 ст.60); ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (ч.4 ст.60); у разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена (ч.5 ст.60).
Суд зазначає, що зі змісту оскаржуваного у даній справі рішення про коригування митної вартості товару вбачається, що останнє містить висновки митного органу про встановлення порушень під час митного оформлення товарів, а саме: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально а також в зв'язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (зокрема: відсутній договір про транспортне перевезення товару, відсутня заявка до договору на транспортне перевезення товару; відсутні каталоги, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) від виробника товару; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості; а також в зв'язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених п.3 ст. 53 МКУ, відмовою декларанта надати додаткові документи щодо митної вартості та вимогою декларанта надати рішення про визначення митної вартості; 2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари.
Надаючи оцінку вказаному, суд стосовно оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів зазначає наступне.
Митним органом було направлено на адресу позивача лист, яким відповідно до вимог ст. 52, 58 Митного кодексу України повідомлено, що декларант або уповноважена ним особа зобов'язані подати митному органу достовірні відомості , що документально підтверджують відсутність: 1) обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що а) встановлюються за законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно), в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) умов або застережень щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) умов, за якими частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розповсюдження або використання товарів покупцями надходить прямо чи опосередковано продавцеві; 4) відносини пов'язаності між продавцем та покупцем, яку вплинули на ціну оцінюваних товарів. Також, вказано, що на виконання вимог ст. 54 Митного кодексу України та відповідно до вимог ст.53 Митного кодексу України, у зв'язку з тим, що документи, зазначені у ч.2 ст.53 Митного кодексу України, містять розбіжності, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, необхідним є подання наступних доказів, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (бажано ДП Держзовнішінформ або ДП Укрпромзовнішекспертиза) з урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМС України від 01.07.2021 року №476.
Підприємством позивача були надано митному органу лист, в якому зазначено, що надані всі документи, додатково нічого надаватись не буде.
Представником позивача у наданих до суду поясненнях вказано, що на виконання вимог ч.2 ст. 53 Митного кодексу України підприємством було подано повний пакет документ, а відтак у відповідача були відсутні підстави для витребування додаткових документів.
Стосовно доводів представника відповідача про відсутність договору про транспортне перевезення товару, заявки до договору на транспортне перевезення товару суд зазначає, що відповідно до умов контракту поставка в рамках спірних господарських взаємовідносин здійснюється на умовах СPT, Харків, Україна.
Відповідно до правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, поставка товарів на умовах CPT (фрахт/перевезення оплачені до (назва місця призначення)) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб. Таким чином, відповідно до умов поставки CPT, витрати щодо транспортування товару покладаються на продавця.
Стосовно доводів представника відповідача про відсутність каталогів, загальних справжніх прейскурантів (прас-листів) від виробника товару суд зазначає, що згідно п.6 ч.3 ст.53 Митного кодексу України до переліку додаткових документів, які підтверджують митну вартість товарів та подаються на письмову вимогу митного органу віднесені каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.
Також суд зазначає, що в постанові від 23 жовтня 2020 року у справі № 810/690/17 Верховний Суд вказує, що прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лис - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.
Аналогічний за змістом висновок зазначено Верховним Судом і у постанові від 08 грудня 2022 року у справі № 420/2792/19, де закцентовано, що наявність же чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, не може свідчити про заниження митної вартості товарів.
Водночас, суд зазначає, що прайс-лист від виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено.
Також, суд зазначає, що представником відповідача вказано посилання на дані з АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України і встановлення того, що рівень митної вартості ідентичних товарів у максимально наближений час є нижчою, проте до суду не надано доказів того, що вказане твердження відповідає умовам, наведеним у ч. 2 ст. 59 МК України, тому що до суду не надано доказів дослідження та встановлення обставин того, що задекларовані позивачем товари є ідентичними товарам, що вказуються відповідачем: за фізичними характеристиками, за виробником, за торгівельною маркою та іншими ознаками. Тобто, відповідно до ч. 2 ст. 59 Митного кодексу України митним органом не було дотримано умови порівняння, а подані позивачем документи є достатніми та такими, що у своїй сукупності підтверджують достовірність наданої інформації, а тому застосуванню підлягає перший метод визначення митної вартості товару.
Суд зазначає, що вказане підтверджується Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (затверджені наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012р. за №883/21195; далі за текстом - Правила №598), оскільки у графі 33 рішення про коригування митної вартості "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що зі змісту оскаржуваного у даній справі рішення вбачається, що останнє не містять жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Так, відповідачем вказано лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості, що свідчить про помилковість зазначених доводів відповідача.
Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.12.2018 р. по справі №815/1670/17.
Відповідачем під час розгляду справи не надано до суду доказів здійснення детального порівняння, як і не надано доказів, які б підтверджували аналогічність характеристик імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність зазначеного висновку відповідача.
Відтак, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не надано до суду належних та достатніх доказів правомірності винесеного рішення про коригування митної вартості.
Суд зазначає, що долучені до матеріалів справи декларації на підтвердження ввезення товару за цінами відмінними ніж ті, які вказані позивачем мають різні з позивачем коди країни походження товару, відмінності по країні відправлення товару та умовах поставки.
Отже, при обрахунку відповідачем митної вартості товару за спірним рішенням не було враховано обсягу партії ввезених товарів, умови поставки, комерційні умови. Доказів протилежного в ході розгляду справи відповідачем не надано.
Стосовно доводів представника відповідача, викладених у спірному у даній справі рішенні, щодо не підтвердження декларантом документально всіх складових митної вартості товарів та документи містять розбіжності, що послугувало підставою для запиту додаткових документів в порядку, передбаченому ч.3 cт.53 Митного кодексу України суд зазначає наступне.
Під час розгляду справи зі змісту наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що підприємством позивача було надано до митного оформлення необхідний перелік документів, передбачений ч.ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України.
Однак, як встановлено судом, відповідачем під час винесення спірного у даній справі рішення фактично не було надано оцінки повідомленим представником позивача обґрунтуванням, а відтак відповідачем не наведено належних обґрунтувань щодо наявності сумніву в числових значеннях наданих документів.
Також, відповідачем не було наведено у оскаржуваному рішенні ніяких відомостей про характеристики товарів, умови постачання цих товарів або інші комерційні умови (торгова марка, виробник), до ціни яких було скориговано вартість поставлених підприємством позивача товарів.
Відтак, суд приходить до висновку про те, що доводи митного органу стосовно наявності підстав, передбачених ч.3 ст. 53 Митного кодексу України, для витребування від позивача додаткових доказів, визначених приписами п.1 ч.3 ст.53 Митного кодексу України, стосовно спірної у даній справі митної декларації не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Вищевикладені обставини свідчать про не підтвердження під час розгляду справи правомірності рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000412/2 від 03.10.2023 р., у зв'язку з чим останнє підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Також, з огляду на обставини того, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2023/000563 від 03.10.2023 р. була прийнята на підставі рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000412/2 від 03.10.2023 р., то з огляду на висновки суду у цій справі суд приходить до висновку, що така картка підлягає визнанню протиправною та скасуванню.
Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із положеннями ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМО-ПЛЮС".
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України.
Також, представником позивача разом із позовними вимогами було заявлено клопотання про стягнення на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у фіксованому розмірі 5000,00 грн.
Представником відповідача у поданому до суду відзиві на позов вказано, що витрати позивача на професійну правничу правову допомогу у розмірі 5000,00 грн. є завищеними та не відповідають розумності їх розміру.
Надаючи оцінку вказаному клопотанню представника позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Отже, суд зазначає, що положеннями ч.1 ст. 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Також суд зазначає, що згідно із положеннями ст.26 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до ст.1 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Як визначено приписами ч.3 ст.27 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” передбачено, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Під час, розгляду справи встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю “ВІМО-ПЛЮС” та Адвокатським бюро «Борбунюк» 12.09.2023 укладено договір надання адвокатським бюро правової допомоги №2 та в подальшому, позивачем було укладено додаткову угоду №2 від 07.11.2023 року до вказаного договору, якою встановлено предмет - професійна правнича (правова) допомога щодо оскарження у судовому порядку рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/000412/2 від 03.10.2023 р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2023/000563 від 03.10.2023 р.
Також, відповідно до вказаної додаткової угоди сторони, зокрема, обумовили, що вартість послуг адвоката (гонорар) нараховується наступним чином: складення та подання позовної заяви до суду першої інстанції щодо визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/000412/2 від 03.10.2023 р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення М UA807200/2023/000563 від 03.10.2023 - вартість у грн за послугу (правову допомогу) - 5000,00 (п'ять тисяч гривень нуль копійок) грн; представництво клієнта в 1 (одному) судовому засіданні - вартість у грн за послугу (правову допомогу) - 1000,00 (тисяча гривень нуль копійок) грн. в разі проведення судового засідання та участі в ньому представника клієнта - співробітника Бюро, 500,00 (п'ятсот гривень нуль копійок) грн. в разі прибуття представника клієнта - співробітника Бюро до суду та не проведення судового засідання з причин, що не залежать від клієнта та його представника; складення та подання документів по суті справи та з процесуальних питань (за необхідності) - вартість у грн за послугу (правову допомогу) - встановлюється додатково окремою угодою-розрахунком.
На виконання умов вказаного договору сторонами було складено акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №7 від 08.11.2023 року, згідно якого гонорар адвоката складає 5000,00 грн.
Також, адвокатом позивача було складено рахунок на оплату №7 від 08.11.2023 року про сплату суми гонорару адвоката у розмірі 5000,00 грн., вартість якого позивачем було сплачено, про що свідчить подана до суду копія виписки по рахунку за 13.11.2023 - 14.11.2023.
Аналіз долучених до заяви документів свідчить, що в рамках надання послуг за договором про надання правової допомоги позивачу було надано послуги з професійної правничої допомоги.
Враховуючи положення ст. 134 КАС України суд зазначає, що до витрат на правову допомогу, які підлягають відшкодуванню позивачу належать ті, що пов'язані із розглядом справи.
Суд зазначає, що враховуючи вищевикладене та оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19 та 20 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, а також враховуючи складність справи та предмет позову, співмірність складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а також конкретні обставини справи, суд приходить до висновку, що сума, заявлена позивачем щодо сплати професійної правничої допомоги є співмірною із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), у зв'язку з чим слід дійти висновку про те, що заявлена позивачем до відшкодування сума у розмірі 5000,00 грн. є обґрунтованою, а отже суд вважає, що підлягає стягненню на користь позивача.
Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання позивача про вирішення питання про судові витрати.
Також, на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 13348,18 грн.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМО-ПЛЮС" (вул. Данилевського, буд. 6, м. Харків, 61058) до Харківської митниці (вул. Короленка, буд. 16Б, м. Харків, 61003) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA807000/2023/000412/2 від 03.10.2023 р.
Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2023/000563 від 03.10.2023 р.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМО-ПЛЮС" (вул. Данилевського, буд. 6, м. Харків, 61058, код ЄДРПОУ - 44959490) сплачену суму судового збору у розмірі 13348 (тринадцять тисяч триста сорок вісім) грн. 18 коп. та суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (вул. Короленка, буд. 16Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ - 44017626).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Мельников Р.В.