Справа № 500/210/24
16 лютого 2024 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в грудні 2023 року Головним Управлінням ПФУ у Тернопільській області проведено перерахунок пенсії позивача, внаслідок якого розмір пенсії склав 23819,99 грн., однак такий розмір було обмежено десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність (максимальний розмір пенсії), та з 01.01.2024 р. встановлено на рівні 20930,00 грн.
Листом відповідача від 26.12.2023 позивача повідомлено про обґрунтованість застосування обмеження пенсії максимальним розміром, оскільки на даний час Верховною Радою України не приведено нормативно-правові акти у відповідність із Конституцією України та рішенням Конституційного суду України від 20.12.2016 у справі №7-рп/2016.
Також, цим листом повідомлено, що внаслідок перерахунку його пенсій на підставі вищезазначеного рішення суду, йому нараховано доплату за період з 01.12.2019 по 31.12.2023 в сумі 90221,66 грн. Разом з тим, як вбачається із долученого до листа розрахунку на доплату пенсії, починаючи з березня 2022 року суми, які підлягали виплаті також обмежено максимальним розміром пенсії - десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність (з березня 2022 -19340 грн., з 01.07.2022 - 20270 грн., з 01.12.2022 - 20930 грн.)
Такі дії відповідача, які полягають в обмеженні його пенсії максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність) при здійсненні її перерахунку з 01.01.2024 р., він вважає протиправними. Просив позов задовольнити.
Ухвалою суду від 17.01.2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач своїм правом не скористався та відзиву до суду не подав.
Частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходило.
На підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовий розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , працював в УМВС України в Тернопільській області начальником відділу кримінальної міліції у справах неповнолітніх та у 2012 році був звільнений на пенсію за вислугу років в званні полковник міліції.
З 07.07.2012 року позивачу призначена і виплачувалась пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» в розмірі 80% від грошового забезпечення.
25 жовтня 2023 року набрало законної сили рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.04.2023 р. у справі №500/773/23, яким визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо зменшення основного розміру його пенсії до 70% сум грошового забезпечення та відмови у нарахуванні та виплаті з 09.09.2022 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб", зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) на підставі оновленої довідки у розмірі 80% сум грошового забезпечення, починаючи з 01.12.2019, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити нарахування та виплату щомісячної доплати пенсії в розмірі 2000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб" починаючи з 09.09.2022, з урахуванням раніше виплачених сум..
На виконання цього рішення суду, в грудні 2023 року Головним Управлінням ПФУ у Тернопільській області проведено перерахунок пенсії позивача, внаслідок якого розмір пенсії склав 23819,99 грн., однак такий розмір було обмежено десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність (максимальний розмір пенсії), та з 01.01.2024 р. встановлено на рівні 20930,00 грн.
Листом відповідача від 26.12.2023 позивача повідомлено про обґрунтованість застосування обмеження пенсії максимальним розміром, оскільки на даний час Верховною Радою України не приведено нормативно-правові акти у відповідність із Конституцією України та рішенням Конституційного суду України від 20.12.2016 у справі №7-рп/2016.
Також, цим листом повідомлено, що внаслідок перерахунку його пенсій на підставі вищезазначеного рішення суду, йому нараховано доплату за період з 01.12.2019 по 31.12.2023 в сумі 90221,66 грн. Разом з тим, як вбачається із долученого до листа розрахунку на доплату пенсії, починаючи з березня 2022 року суми, які підлягали виплаті також обмежено максимальним розміром пенсії - десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність (з березня 2022 -19340 грн., з 01.07.2022 - 20270 грн., з 01.12.2022 - 20930 грн.).
Не погодившись із такими діями відповідача позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-ХІІ, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011. Відповідно до положень статті 2 Закону №3668- VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, Законів України "Про державну службу". «Про прокуратуру", «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України", «Про Кабінет Міністрів України", «Про дипломатичну службу", «Про службу в органах місцевого самоврядування", «Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", «Про наукову і науково-технічну діяльність", «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", «Про пенсійне забезпечення", «Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом №3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-ХІІ, яку викладено в редакції Закону №3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІ1.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262- XII. порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-ХІ, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-ХІІ, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2261 - XII), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмежень я максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ.
При цьому положення статті 2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Водночас, відповідачем у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7- рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.
Тому, обмеження Головним управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області максимального розміру пенсії позивача є протиправним.
Подібний правовий висновок також наведений у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №400/2085/19.
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачем, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).
Оскільки, позов підлягає до задоволення, то до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 1211,20 грн. згідно квитанції від 11.01.2024 року.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо застосування при перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2024 року обмеження її розміру максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити з 01.01.2024 р. перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) без обмеження пенсії максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області сплачений судовий збір в розмірі 1211 грн (одна тисяча двісті одинадцять) 20 копійок, відповідно до квитанції від 11.01.2024 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 19 лютого 2024 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: майдан Волі, 3,м. Тернопіль,Тернопільська обл., Тернопільський р-н,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769).
Головуючий суддя Подлісна І.М.