Справа № 500/8245/23
16 лютого 2024 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 13.09.2023 повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою врахувати стаж роботи в Тернопільській філії Спільного підприємства «Меркьюрі Глоб Україна» з 01.02.1995 р. по 22.12.1996 р., та додатково на підтвердження роботи у вищевказаному підприємстві надав посвідчення №11.
Листом № 8736-8857/Т-02/8-1900/23 від 28.09.2023, відповідач повідомив, що в записах його трудової книжки міститься виправлення дати наказу про звільнення з роботи (запис №17) та дата внесення цього запису в документ, тому при обчислені страхового стажу період роботи у СП «Меркьюрі Глоб Україна» з 01.02.1995 по 22.12.1996 не враховано.
Окрім того, у вищевказаному листі, відповідач зазначив, що для підтвердження періоду роботи на підставі показів свідків, необхідно надати довідки з архівних відділів про те, що документи по підприємству на зберігання не надходили.
Позивачем були подані заяви до Архівного відділу Тернопільської районної військової адміністрації, та до Державного архіву Тернопільської області Тернопільської обласної військової адміністрації, на що були отримані відповіді (№ 04-04/494 від 24.08.2023 р.; № Т- 30/04-15 від 22.08.2023 р.), що документи з особового складу СП «Меркурі Глоб Україна» на зберігання не надходили, видати архівні довідки неможливо.
Позивач вважає, що бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо неврахування до страхового стажу періоду роботи в Тернопільській філії СП «Меркьюрі Глоб Україна» з 01.02.1995 р. по 22.12.1996 р. є протиправною та такою, що порушує право позивача на соціальний захист та соціальне забезпечення.
Ухвалою суду від 29.12.2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду від 26.01.2024 року залучено до участі у справі №500/8245/23 в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 26 код ЄДРПОУ: 21910427). Продовжено процесуальний строк розгляду адміністративної справи №500/8245/23. Надіслано Головному управлінню Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області копію позовної заяви з додатками, встановивши строк для подання відзиву на позов - до 16 лютого 2024 року.
Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 14.02.2024 року. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.
Відповідно до норм згаданого Закону, а саме частини першої статті 26 право на призначення пенсії за віком мають, зокрема, чоловіки після досягнення віку 65 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років.
Періоди трудової діяльності та періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбаченим цим Законом.
Страховий стаж особи становить 28 років 06 місяців 24 днів, а отже для призначення пенсії за віком підстав немає.
А період роботи позивача з 01.02.1995 по 22.12.1996 не врахований, оскільки наявні виправлення в даті та у наказі на звільнення позивача.
На підставі викладеного, позивачу відмовлено в отримані пенсії.
Відповідач Головне управлінню Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області своїм правом не скористався та відзиву до суду не подав.
Частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходило.
На підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовий розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
29.06.2023 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначенням пенсії за віком.
Управлінням пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, рішенням №191950021535 від 06.07.2023, йому було відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю страхового стажу, а саме до страхового стажу зокрема не враховано:
період роботи з 01.02.1995 по 22.12.1996, оскільки виправлення в даті звільнення та даті наказу на звільнення.
30 серпня 2023 року позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначенням пенсії за віком.
Відділом призначення пенсії Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, рішенням №191950021535 від 06.09.2023, позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю страхового стажу.
13.09.2023 позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою врахувати стаж роботи в Тернопільській філії Спільного підприємства «Меркьюрі Глоб Україна» з 01.02.1995 р. по 22.12.1996 р., та додатково на підтвердження роботи у вищевказаному підприємстві надав посвідчення №11.
Своїм листом № 8736-8857/Т-02/8-1900/23 від 28.09.2023, відповідач повідомив, що в записах його трудової книжки міститься виправлення дати наказу про звільнення з роботи (запис №17) та дата внесення цього запису в документ, тому при обчислені страхового стажу період роботи у СП «Меркьюрі Глоб Україна» з 01.02.1995 по 22.12.1996 не враховано.
Окрім того, у вищевказаному листі, відповідач зазначив, що для підтвердження періоду роботи на підставі показів свідків, необхідно надати довідки з архівних відділів про те, що документи по підприємству на зберігання не були подані заяви до Архівного відділу Тернопільської районної військової адміністрації, та до Державного архіву Тернопільської області Тернопільської обласної військової адміністрації, на що були отримані відповіді (№ 04-04/494 від 24.08.2023 р.; № Т- 30/04-15 від 22.08.2023 р.), що документи з особового складу СП «Меркурі Глоб Україна» на зберігання не надходили, видати архівні довідки неможливо.
Позивач вважає протиправною відмову ГУ ПФУ в Тернопільській області від 28.09.2023 №8736-8857/Т-02/8-1900/23 про незарахування до пенсії страхового стажу періоду роботи позивача з 01.02.1995 по 22.12.1996 року, а тому звернувся до суду для захисту прав та законних інтересів.
Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.
Статтею 3 Конституції України передбачено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996 року, ратифікована Законом України від 14.09.2006 року №137-V «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)», яка набрала чинності з 01.02.2007 року, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Таким чином, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Відповідно до частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом № 1788-ХІІ та Законом №1058-IV (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон №1058-IV.
Так, частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
При цьому згідно з частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 5 Закону № 1058-IV визначено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону Закону № 1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Як видно з матеріалів справи, 01.02.1995 позивач був прийнятий на роботу в Тернопільську філію СП «Меркьюрі Глоб Україна», що підтверджується записом №16 в його трудовій книжці, який не містить будь-яких виправлень чи неточностей, в даному записі зазначено номер та дату наказу про призначення на посаду.
Відповідно до ст. 24 Кодексу законів про працю України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.
Відтак, факт його роботи на підприємстві - Тернопільська філії СП «Меркьюрі Глоб Україна», підтверджується записом в трудовій книжці в повному обсязі.
В трудовій книжці також міститься запис № 17 про звільнення його з підприємства - Тернопільська філії СП «Меркьюрі Глобал Україна» датована 22.12.1996 року.
В даному записі значаться відомості "Звільнений за згодою сторін, стаття 36 пункт 1 КЗпП України".
Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Згідно правової позиції викладеної Верховним Судом України в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 (далі - Порядок), за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із пунктом 17 Порядку за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
За приписами пункту 18 Порядку за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Відповідно до частини третьої статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти
обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Однак, відповідач не здійснив дій щодо встановлення осіб, з метою отримання їх показань по спірному, на переконання відповідача, періоду страхового стажу позивача в Тернопільській філії СП «Меркьюрі Глоб Україна».
06.11.2023 позивач вчергове звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про вирішення питання про призначення пенсії.
У відповідь на заяву позивача, відповідач надав лист, в якому посилався на відсутність у нього необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком.
До страхового стажу для призначення пенсії Позивачу не було враховано періоди роботи з 01.02.1995 р. по 22.12.1996 р. в Тернопільській філії Спільного підприємства «Меркьюрі Глоб Україна».
Однак вказаний період підлягає зарахуванню з огляду на наступне.
Діюча на час заповнення спірного запису Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162), передбачала, що у випадку виявлення неправильного або неточного запису в трудовій книжці виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, де був внесений такий запис (п.2.5). Якщо таке підприємство ліквідоване, виправлення вносяться правонаступником, а випадку його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане ліквідоване підприємство (п.2.7) Виправлені відомості повинні повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У випадку втрати наказу або розпорядження або невідповідності їх роботі, яка фактично виконувалась, виправлення відомостей про роботу здійснюється на підставі інших документів, які підтверджують виконання робіт (п. 2.8). В розділах "Відомості про роботу", закреслення раніш внесених неточних або неправильних записів не допускається. При необхідності, наприклад, зміни запису відомості про роботу після вказівки відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться "Запис за № таким-то є недійсною (2.9)
Аналогічні приписи містить і Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, Міністерства юстиції України за № 58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція № 58), яка діє на теперішній час. Так, п. 2.8 Інструкції № 58 встановлено, якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.
Пунктом 18 Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 6 вересня 1973 р. № 656 «Про трудові книжки робітників і службовців» відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу, несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації. У подальшому аналогічні норми встановлені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою № 637.
Органи Пенсійного фонду можуть надавати допомогу у пошуку та зборі необхідних документів. Відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Відповідачу слід врахувати, що у випадку якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставин, запропонувати позивачу надати інформацію щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Посилання на відсутність чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи, за наявності у трудовій книжки відомостей достатніх у своїй сукупності для визначення конкретного періоду роботи, не може бути підставою для виключення вказаного періоду роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення організаційно-розпорядчих документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист, в тому числі вирішення питання щодо призначення пенсії за віком.
Аналізуючи надані документи, пенсійний орган, перш за все, має виходити з їх змісту, а не лише суто з форми. У цьому випадку, орган Пенсійного фонду, переслідуючи в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, при виконанні своїх повноважень повинний діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно, як це передбачено частиною другою статті 2 КАС України, з тим, щоб не створювати штучних і явно необґрунтованих перешкод для реалізації громадянами їх прав.
Не зарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1 25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Таким чином, відповідач протиправно не зарахував спірний період до страхового стажу позивача. При цьому суд зазначає, що після призначення пенсії позивач звернувся саме до відповідача з заявою, у якій просив роз'яснити причини незарахування періоду з 01.02.1995 р. по 22.12.1996 р. в Тернопільській філії Спільного підприємства «Меркьюрі Глоб Україна» до страхового стажу. Відповідач, надаючи відповідь на це звернення, фактично відмовив зарахувати заявнику спірний період через виправлення дати наказу про звільнення з роботи (запис №17) та дата внесення цього запису в документ, роз'яснивши, що такий період може бути зарахований при наданні додаткових документів.
З огляду на необхідність обрання найбільш ефективного способу захисту порушеного права, відмова у формі листа свідчить про відсутність наміру суб'єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення у формі, передбаченій чинним законодавством. При цьому подання заяви у вигляді звернення, суд не вважає перешкодою для прийняття відповідного рішення. Оскільки процес надання позивачу відмови у призначенні його страхового стажу без прийняття відповідного владного управлінського рішення може бути тривалим, тому в даному випадку належним способом захисту порушеного права є саме вирішення судом питання про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Тернопільській області щодо відмови зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.02.1995 р. по 22.12.1996 р. в Тернопільській філії Спільного підприємства «Меркьюрі Глоб Україна», зазначений в трудовій книжці НОМЕР_1 та зобов'язання здійснити позивачу з 30.07.2023 нарахування пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу спірний період роботи з 01.02.1995 р. по 22.12.1996, з урахуванням раніше проведених виплат.
Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, то відповідно до частини першої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Тернопільській області судовий збір у розмірі 1073,60 грн, сплачений відповідно до квитанції від 22.12.2023.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Тернопільській області щодо відмови зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.02.1995 р. по 22.12.1996 р. в Тернопільській філії Спільного підприємства «Меркьюрі Глоб Україна», зазначений в трудовій книжці НОМЕР_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в Тернопільській філії Спільного підприємства «Меркьюрі Глоб Україна» з 01.02.1995 по 22.12.1996 р. та здійснити нарахування ОСОБА_1 пенсії за віком з 30.07.2023 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області сплачений судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок, відповідно до квитанції від 22.12.2023 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 19 лютого 2024 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: майдан Волі, 3,м. Тернопіль,Тернопільська обл., Тернопільський р-н,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769).
- Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Набережна Перемоги, 26,м. Дніпро,Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н,49094 код ЄДРПОУ 21910427).
Головуючий суддя Подлісна І.М.