21 лютого 2024 року Справа № 480/386/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Глазька С.М.
розглянувши у спрощеному провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Зарічного відділу державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправним та скасування постанови,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Зарічного відділу державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у якій просить визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 13.12.2023 ВП №73575127 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 4440,16 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання рішення суду, яким стягнуто солідарно з трьох осіб, в тому числі з позивача, суму заборгованості, державним виконавцем було відкрито три виконавчі провадження та прийнято постанови про стягнення виконавчого збору у кожному провадженні у розмірі 10% від загальної суми заборгованості. Тобто, виконавчий збір фактично склав 30 % від суми боргу. Крім того, одним із солідарних боржників було сплачено виконавчий збір у розмірі 10% суми заборгованості.
Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог надав відзив у якому зазначив, що відповідачу надійшов виконавчий лист, в якому, з урахуванням ухвали суду про виправлення помилок, було зазначено про необхідність стягнути з 3 осіб у солідарному порядку суму заборгованості у розмірі 44401,63 грн. Враховуючи те, що нормою ст. 27 Закону України ''Про виконавче провадження'' встановлено, що виконавчий збір стягується у розмірі 10% суми, що підлягає стягненню, виконавець правомірно у спірній постанові визначив суму виконавчого збору, яку має сплатити позивач, у сумі 4440,16 грн (10% від суми заборгованості), оскільки позивач є боржником і стосовно нього відкрито окреме виконавче провадження.
В судове засідання сторони не з'явились, про час і місце розгляду справи належним чином повідомлені, представник позивача надав заяву про розгляд справи без його участі.
Дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Зарічним районним судом м. Суми 14.03.2023 було ухвалено рішення у справі №591/6960/22, яким стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «Сумитеплоенерго» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в сумі 39153 грн 16 коп, плату за абонентське обслуговування в сумі 433 грн 77 коп, плату за теплову енергію на функціонування ГВП в сумі 465 грн 65 коп., 3 % річних у сумі 989 грн 07 коп. та інфляційні збитки в сумі 359 грн 98 коп (а.с.6-8).
Зарічним районним судом м. Суми 14.04.2023 було видано виконавчий лист (а.с.26).
Зарічним районним судом м. Суми 21.07.2023 було постановлено ухвалу про виправлення помилки у виконавчому листі, шляхом зазначення у ньому суми інфляційних збитків у розмірі 3359 грн 98 коп., замість помилково зазначеної суми - 359 грн 98 коп.
До відповідача надійшла заява стягувача про відкриття виконавчого провадження з виконавчим листом.
Відповідачем 13.12.2023 була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №73575127 про стягнення з ОСОБА_1 у солідарному порядку 44401 грн 63 коп. боргу (а.с.10).
Також, 13.12.2023 відповідачем було винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 4440 грн 16 коп. виконавчого збору (спірна постанова) (а.с.11). Суд звертає увагу, що відповідач у п. 1 постанови не зазначає, що вказана сума стягується у солідарному порядку.
Крім того, 05.01.2024, в зв'язку з наявністю постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №73746780 щодо стягнення виконавчого збору з позивача у сумі 4440,16 грн (а.с.14).
Також, відповідачем було винесено аналогічні постанови у ВП №73746882 щодо боржника - ОСОБА_3 та у ВП №73575246 щодо боржника - ОСОБА_2 .
18.01.2024 ОСОБА_3 було сплачено виконавчий збір у сумі 4440,16 грн (загальна сума сплати 4509,16 грн) (а.с.23). Позивач зазначає, що вказана сума була сплачена солідарно за інших боржників.
Позивач зазначає, що основним критерієм для визначення суми виконавчого збору є сума стягнення, а не кількість боржників у виконавчому провадженні, а тому постанова від 13.12.2023, яка стосується позивача, є протиправною та підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, станом на час винесення оскаржуваної постанови регламентується Законом України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ), тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Згідно із ч.5 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Так, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Частиною 3 статті 40 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що в разі припинення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня припинення виконавчого провадження (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
У той же час, відповідно до статті 541 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, тобто питання солідарної відповідальності випливає з положень ЦК України, а наслідок відповідальності, наприклад невиконання рішення суду боржником в площині та в рамках процедури виконавчого провадження, передбачає настання адміністративної відповідальності у вигляді штрафної санкції - виконавчого збору за кожним окремим виконавчим документом та окремим боржником окремо.
Важливим аспектом є те, що виконання боржником зобов'язань перед кредитором (стягувачем) до початку процедури відкриття виконавчого провадження не передбачає взагалі застосування інституту стягнення штрафної санкції виконавчого збору.
Відповідно, необхідно розмежовувати правові наслідки невиконання зобов'язань солідарних боржників перед одним кредитором у визначені законом терміни за цивільним законодавством та стадії їх виконання за процедурою примусу в рамках виконавчого провадження, що впливає на застосування до всіх боржників за всіма окремими виконавчими документами виконавчого збору, як санкції наслідків примусу.
При цьому, питання солідарної чи дольової (індивідуальної) відповідальності врегульовані нормами та приписами саме цивільного законодавства України та визначено підстави та умови настання відповідальності за невиконання тих чи інших зобов'язань та стадії виконання чи невиконання цих зобов'язань.
Так, відповідно до статті 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Згідно із статтею 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього. Якщо один із солідарних боржників не сплатив частку, належну солідарному боржникові, який у повному обсязі виконав солідарний обов'язок, несплачене припадає на кожного з решти солідарних боржників у рівній частці.
Отже, суд зазначає, що законодавством передбачено порядок погашення заборгованості солідарними боржниками. При цьому питання стягнення виконавчого збору з солідарних боржників окремо законодавством не врегульовано.
Водночас, аналіз статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" дає суду підстави для висновку, що основним критерієм для визначення суми виконавчого збору є сума стягнення, а не кількість боржників у виконавчому провадженні.
Як вже судом встановлено, 18.01.2024 одним із солідарних боржників ОСОБА_3 сплачено виконавчий збір у сумі 4440,16 грн (загальна сума сплати 4509,16 грн). Відтак, виконання солідарного обов'язку зі сплати заборгованості, виключає наявність правових підстав для стягнення з кожного з солідарних боржників виконавчого збору в розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, оскільки ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає стягнення виконавчого збору в розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, а не в розмірі 10 відсотків від указаної суми з кожного боржника.
На вимогу суду відповідач не надав заперечень, щодо сплати ОСОБА_3 вище вказаного виконавчого збору у розмірі 10% у зв'язку з виконанням виконавчого листа Зарічного районного суду м. Суми справа № 591/6960/22.
Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини у справі та досліджені докази, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи оскаржувану постанову про стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 4440,16 грн., діяв не у відповідності до ст. 27 Закону України “Про виконавче провадження”, а тому така постанова не може відповідати критеріям правомірності, визначених в ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зазначені висновки узгоджуються із позицією Другого апеляційного адміністративного суду, викладеної у постановах від 19 жовтня 2021р. (справа № 480/5493/21), від 23 червня 2021р. (справа №480/70/21).
Отже відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено у відповідності до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України правомірності прийнятого оскаржуваного рішення.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено, суд на підставі норми ст. 139 КАС України стягує з відповідача судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Крім того, представник позивача як у позовній заяві так і в судовому засіданні зазначав, що ним після ухвалення рішення, у встановлені чинним законодавством строки і спосіб, будуть надані докази витрат на правничу допомогу. В позовній заяві позивач зазначав про 5000 грн витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Зарічного відділу державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправним та скасування постанови задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 13.12.2023 ВП №73575127 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 4440,16 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (проспект Перемоги, 6, м. Суми, 40020, код ЄДРПОУ 40211137), за рахунок бюджетних асигнувань, 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 (двадцять) коп. витрат по сплаті судового збору.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Глазько