22 лютого 2024 р. Справа № 480/8204/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку,-
ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумської обласної прокуратури (далі - відповідач, Сумська обласна прокуратура), в якій просила стягнути з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2022 у справі №480/12346/21 за період з 13.07.2022 року по 27.06.2023 року у сумі 90 592,50 грн.
Свої вимоги мотивувала тим, що на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2022 у справі №480/12346/21 відповідач зобов'язаний був поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Конотопської місцевої прокуратури Сумської області, але рішення в цій частині негайно не виконано. Тому вважає, що на підставі ст.236 КЗпП України має право на стягнення середнього заробітку за час затримки виконання вказаного рішення суду за період з 13.07.2022 року по 27.06.2023 року (до дня скасування рішення у справі №480/12346/21) у сумі 90 592,50 грн.
Ухвалою суду від 07.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.40).
Відповідач подав відзив на позовну заяву (а.с.45-52), в якому вказав, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки судом апеляційної інстанції підтверджено правомірність наказу керівника Сумської обласної прокуратури від 19.10.2021 № 409к про звільнення позивача з посади прокурора Конотопської місцевої прокуратури Сумської області. Отже у Сумської обласної прокуратури на цей час відсутнє зобов'язання щодо поновлення позивача на посаді та сплати середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.
Між тим, зауважив, що з аналіз положень ст. ст. 21, 24 КЗпП України вказує, що працівник не може бути допущений до роботи без видання уповноваженою особою відповідного наказу, необхідною умовою (підставою) для видання якого є його письмова заява. Така заява не тільки підтверджує волевиявлення на продовження роботи, але й свідчить про зобов'язання працівника виконувати роботу, визначену трудовою угодою, з дотриманням внутрішнього службового розпорядку, а уповноважена особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання передбаченої роботи.
Однак позивач упродовж всього періоду затримки виконання рішення з 13.07.2022 (з наступного дня після постановлення судового рішення) по 27.06.2023 (дата прийнятого судом апеляційної інстанції рішення) із відповідною заявою про поновлення її на посаді прокурора Конотопської місцевої прокуратури Сумської області до обласної прокуратури не зверталася, звернення рішення для примусового виконання нею також не було ініційовано.
Позивач, у свою чергу, подала відповідь на відзив (а.с.53-55), в якій просила позов задовольнити з підстав, викладених у позові. Додатково вказала, що відповідачем рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2022 року у частині негайного виконання щодо поновлення її на посаді у період з 12.07.2022 року по 27.06.2023 року не виконувалося, а тому приписи ст. 235 КЗпП та ст. 371 КАС України ним були порушені, а невчинення позивачем як працівником дій, спрямованих на виконання рішення суду щодо його поновлення на посаді (неподання заяви про поновлення чи незвернення до органу державної виконавчої служби) ніяким чином не впливає на обов'язок роботодавця самостійно виконати рішення суду, допущеного до негайного виконання, яке покладає на нього зобов'язання щодо поновлення працівника на посаді.
Ухвалою суду від 31.01.2024 у відповідача витребувано довідку про середньоденну заробітну плату ОСОБА_1 за останні два місяці роботи, що передували місяцю її звільненню, що на виконання вимог суду Сумською обласною прокуратурою була надана (а.с.60-62).
Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом згідно записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 встановлено, що позивач з 13.08.2008 року по 22.10.2021 безперервно проходила службу на прокурорських посадах в органах прокуратури Сумської області (а.с.20-21).
Наказом керівника Сумської обласної прокуратури №409к від 19.10.2021 року на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації відповідно до підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформування органів прокуратури» ОСОБА_1 звільнено з займаної посади прокурора Конотопської місцевої прокуратури з 22.10.2021 (а.с.23).
Позивач, не погоджуючись з цим наказом керівника Сумської обласної прокуратури №409к від 19.10.2021 року, оскаржила правомірність його прийняття, а також правомірність прийняття рішення П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №168 від 13.09.2021 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_3 , до Сумського окружного адміністративного суду, рішенням якого від 12.07.2022 у справі №480/12346/21 за позовом ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури, П'ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку суд першої інстанції вимоги задовольнив частково (а.с.24-31), зокрема:
- визнав протиправним і скасував рішення П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №168 від 13.09.2021 про неуспішне проходження атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності на навички прокурором Конотопської місцевої прокуратури Сумської області ОСОБА_3 ;
- визнав протиправним та скасував наказ керівника Сумської обласної прокуратури №409к від 19.10.2021 про звільнення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з посади прокурора Конотопської місцевої прокуратури Сумської області;
- поновив ОСОБА_4 в органах прокуратури на посаді прокурора Конотопської місцевої прокуратури Сумської області з 23.10.2021;
- стягнув з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 66 676,08 грн..
При цьому, до негайного виконання рішення суду першої інстанції у справі №480/12346/21 було допущено в частині:
- поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Конотопської місцевої прокуратури Сумської області з 23.10.2021;
- стягнення з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 7 790 (сім тисяч сімсот дев'яносто) грн. 96 коп. з відрахуванням податків та зборів.
У задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.
Втім Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 27.06.2023 у справі №480/12346/21 рішення суду першої інстанції від 12.07.2022 скасував та прийняв нове судове рішення про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1 (а.с.32-37).
Позивач, вважаючи що має право на стягнення середнього заробітку за час затримки виконання вказаного рішення суду за період з 13.07.2022 року по 27.06.2023 року (до дня скасування рішення у справі №480/12346/21) у сумі 90 592,50 грн., звернулася до суду з Позивач, вважаючи що має право на стягнення середнього заробітку за час затримки виконання вказаного рішення суду за період з 13.07.2022 року по 27.06.2023 року (до дня скасування рішення у справі №480/12346/21) у сумі 90 592,50 грн., звернулася до суду з цим позовом до суду. цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною п'ятою статті 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
За змістом статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частинами 1,2 статті 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Частиною другою статті 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Частиною сьомою статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Положеннями статті 236 КЗпП України передбачена відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.
Так, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Обґрунтовуючи свою позицію представник відповідача наголошує на тому, що станом на сьогодні у Сумської обласної прокуратури відсутнє зобов'язання щодо поновлення позивача на посаді через скасування рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді, крім того, позивач упродовж всього періоду затримки виконання рішення з 13.07.2022 (з наступного дня після постановлення судового рішення) по 27.06.2023 (дата прийнятого судом апеляційної інстанції рішення) була працевлаштованою в юридичному відділі ТОВ "Гетьманське" та із відповідною заявою про поновлення її на посаді не зверталася, а працівник не може бути допущений до роботи без видання уповноваженою особою відповідного наказу, необхідною умовою (підставою) для видання якого є його письмова заява.
Вказані доводи суд не бере до уваги, враховуючи наступне.
Верховний Суд вже неодноразово викладав висновки щодо застосування статті 236 КЗпП України стосовно виконання рішення суду про поновлення на роботі/посаді, яке допущене до негайного виконання.
Так, у постанові від 21 жовтня 2021 року у справі №640/19103/19 Верховний Суд з цього приводу зазначив, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов'язковості та підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його проголошення у судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист прав та інтересів громадян і держави.
Належним виконанням рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання роботодавцем (власником або уповноваженим ним органом) про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.
Верховний Суд у цій справі підкреслив, що невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Водночас така відповідальність не поставлена в залежність від дій чи ініціативи працівника.
Також Верховний Суд наголосив, що наведені приписи Кодексу не містять застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткових дій, які б вказували на його бажання поновитися на роботі.
Як висновок, суд касаційної інстанції у справі №640/19103/19 констатував, що для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду потрібно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
Правова позиція щодо застосування приписів статті 236 КЗпП України неодноразово висловлювалася Верховним Судом також і в постановах від 16 лютого 2018 року у справі №807/2713/13-а, від 27 червня 2019 року у справі №821/1678/16, від 31 липня 2019 року у справі №813/593/17, від 25 вересня 2019 року у справі №813/4668/16, від 27 листопада 2019 року у справі №802/1183/16-а, від 19 грудня 2019 року у справі №2а-7683/12/1370, від 05 лютого 2020 року у справі №815/1676/18, від 05 березня 2020 року у справі №280/360/19, від 26 листопада 2020 року у справі №500/2501/19, від 19 квітня 2021 року у справі №826/11861/17, від 24 червня 2021 року у справі №640/15058/19, від 20 липня 2021 року у справі №826/3465/18, від 21 жовтня 2021 року у справі № 280/5260/19, від 27 січня 2022 року у справі № 580/5185/20, від 09 листопада 2022 року у справі № 460/600/22 та від 23 березня 2023 року у справі №420/8539/21.
У постанові від 09.11.2022 у справі №460/600/22 Верховний Суд, урахувавши раніше висловлену правову позицію щодо застосування статті 236 КЗпП України, зазначив, що приписи частини восьмої статті 235 КЗпП України і приписи пункту 3 частини першої статті 371 КАС України достатньо чітко і однозначно встановлюють, що рішення про поновлення на роботі/посаді підлягають негайному виконанню й цей імператив адресований передовсім роботодавцю. Невчинення позивачем як працівником дій, спрямованих на виконання рішення суду щодо його поновлення на посаді (неподання заяви про поновлення чи незвернення до органу державної виконавчої служби) ніяким чином не впливає на обов'язок роботодавця самостійно виконати рішення суду, допущеного до негайного виконання, яке покладає на нього зобов'язання щодо поновлення працівника на посаді.
Додатково у постанові від 19.12.2023 у справі №520/15896/21 Верховний Суд дійшов висновку, що інститут звернення рішення суду до негайного виконання покликаний забезпечувати швидкий і реальний захист прав працівника. Цей інститут не заперечує можливості скасування в апеляційному чи касаційному порядку рішення, допущеного до негайного виконання, проте на стадії апеляційного або касаційного оскарження віддає перевагу інтересам працівника.
Стаття 236 КЗпП України не містить у собі застереження про те, що скасування рішення про поновлення на роботі звільняє роботодавця від обов'язку оплатити працівнику вимушений прогул при затримці його виконання.
У випадку затримки виконання рішення про поновлення на роботі, факт подальшого скасування цього рішення в апеляційному чи касаційному порядку не позбавляє особу права на отримання середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення та, відповідно, не звільняє роботодавця від обов'язку здійснити таку виплату.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду.
Також суд звертає увагу на те, що під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду (правова позиція, висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 в справі №755/10947/17 та підтримана у постановах Верховного Суду, зокрема у постанові від 22.06.2023 у справі №420/26813/21).
З огляду на встановлені обставини справи та з урахування останньої правової позиції під час вирішення тотожних спорів Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки виконання рішення, а доводи представника відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову через скасування судового рішення про поновлення на роботі чи невчинення позивачем активних дій спрямованих на виконання рішення суду щодо її поновлення на посаді (неподання заяви про поновлення) не приймаються судом до уваги.
Крім того доводи представника відповідача щодо неможливості виконати рішення через працевлаштування ОСОБА_1 в юридичному відділі ТОВ "Гетьманське", що могло вплинути на порушення вимог щодо несумісності прокурорів, не спростовують обов'язку відповідача виконати рішення про поновлення на роботі, що підлягало негайному виконанню. Негайне виконання рішення суду про поновлення особи на посаді у відносинах публічної служби не ставиться у залежність від будь-яких обставин. Питання щодо несумісності має вирішуватися після виконання рішення суду про поновлення особи на посаді і це питання не є предметом розгляду у справі про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді. А відтак вказані доводи судом також не беруться до уваги.
При цьому, щодо суми середнього заробітку та періоду для його розрахунку, суд вказує наступне.
Частиною 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08.02.1995 року № 100 (далі по тексту - Порядок №100) цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, зокрема, вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду.
За змістом абзацу 4 пункту 2 Порядку №100 у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Пунктом 8 Порядку № 100 визначено, що нарахування виплат, які обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача слід обраховувати, виходячи з розрахунку робочих днів.
При цьому судом враховано, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, з 5:30 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан у зв'язку з військовою агресією російської федерації, який неодноразово продовжувався і триває станом на сьогодні.
Згідно із ч.2,3 ст.1 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", від 15 березня 2022 року № 2136-IX, який набрав чинності 24.03.2022, на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України (ч.2). У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом (ч.3).
Відповідно до ч.6 ст.6 вказаного Закону, у період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53 (тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів), частини першої статті 65, частин третьої - п'ятої статті 67 та статей 71-73 (святкові і неробочі дні) Кодексу законів про працю України.
Судом встановлено, що затримка виконання рішення суду за період з 13.07.2022 (наступний день після ухвалення рішення про поновлення на роботі) до 27.06.2023 (включно) (дата скасування рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції) становить 250 робочий день.
Згідно довідки Сумської обласної прокуратури від 04.01.2022 №21-1вих-22 середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяці роботи, що передували місяцю її звільнення, складає 362,37грн. (а.с.61).
Таким чином середній заробіток за час затримки виконання рішення суду становить: 250 робочих днів * 362,37грн (середньоденна заробітна плата позивача) = 90592,50грн.
Відтак, враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Сумської обласної прокуратури (вул. Герасима Кондратьєва, 33,м. Суми,Сумська область,40000, код ЄДРПОУ 03527891) про стягнення середнього заробітку - задовольнити.
Стягнути з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2022 у справі №480/12346/21 за період з 13.07.2022 до 27.06.2023 включно у сумі 90592грн.50коп. (дев'яносто тисяч п'ятсот дев'яносто дві гривні 50 копійок).
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 22.02.2024.
Суддя І.Г. Шевченко