22 лютого 2024 року м. Рівне №460/27404/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач-2) в якому просив суд:
визнати протиправним рішення відповідача-1 №262840017216 від 30.10.2023 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;
зобов'язати відповідача-2 призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з моменту його звернення.
За змістом позовної заяви, позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, по досягненні 60 річного віку неодноразова звертався до відповідача-2 із заявами про призначення пенсії за віком. Рішенням відповідача-1 №262840017216 від 30.10.2023 позивачу відмовлено в призначенні пенсії з підстав відсутності у нього мінімального страхового стажу не менше 30 років, необхідного для призначення пенсії за віком. Страховий стаж, обчислений пенсійним органом, складав 18 років 4 місяці 22 дні, а до страхового стажу не зараховано період роботи з 03.12.1985 по 22.01.1998, оскільки запис про звільнення з роботи внесений з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме виправлення в наказі на прийняття завірено неналежним чином.
Позивач, вважаючи оскаржене рішення відповідача-1 протиправним і таким, що суперечить вимога чинного законодавства, звернулася до суду із позовною заявою.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 06.12.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Заяви, клопотання учасників справи.
Відповідач-1 подав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. Вказав, що мінімальний страховий стаж для призначення позивачу пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи, за наявності страхового стажу, зокрема з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 - не менше 30 років.
Під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії до його загального страхового стажу не зараховано період роботи з 03.12.1985 по 22.01.1998 згідно даних трудової книжки Серії НОМЕР_1 від 15.08.1981, оскільки у наказі про прийняття на роботу міститься виправлення, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 №58.
У зв'язку з цим, страховий стаж позивача склав 18 років 4 місяці 22 дні, чого недостатньо для призначення пенсії за віком (мінімальний страховий стаж становить 30 років). Відтак, на думку відповідача-1 рішення про відмову в призначенні пенсії від 30.10.2023 №262840017216 є правомірним.
Відповідно до вимог статті 263 КАС України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Згідно з вимогами частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після досягнення 60 річного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 , 08.08.2023 та24.10.2023 звертався до відповідача-2 із заявами про призначення на пенсії за віком.
Рішеннями Пенсійних органів від 20.06.2023 №262840017216, від 15.08.2023 №262840017216, від 30.10.2023 №262840017216 (визначених для розгляду документів за принципом екстериторіальності) позивачу було відмовлено в призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного мінімального страхового стажу 30 років.
Спірним рішенням відповідача-1 від 30.10.2023 №262840017216 позивачу відмовлено в призначенні пенсії із зазначенням, що його страховий стаж складає 18 років 4 місяці 22 дні, а за доданими документами до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності з 03.12.1985 по 22.01.1998 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 15.08.1981, оскільки записи о трудової книжки внесені з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме виправлення в наказі на прийняття завірено неналежним чином. Для зарахування такого періоду роботи рекомендовано долучити первинні документа або акт зустрічної перевірки.
Вважаючи протиправним рішення відповідача-1 від 30.10.2023 №262840017216, позивач звернувся до суду із позовною заявою про його скасування.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Згідно зі статтею 44 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом.
Частиною першою статті 4 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Станом на дату виникнення спірних правовідносин 24.10.2023 позивач досягнув 60 річного віку та жодного із видів пенсії не отримував.
Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Позивач вважає, що у зв'язку з наявністю у нього страхового стажу понад 30 років, він має право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 річного віку з дня звернення із заявою про призначення пенсії 24.10.2023.
Матеріалами справи підтверджується, що обчислений відповідачами загальний страховий стаж позивача склав 18 років 4 місяці 22 дні. При цьому, як вважають Пенсійні органи - відсутні підстав для зарахування спірного періоду роботи з 03.12.1985 по 22.01.1998, оскільки у наказі про прийняття на роботу міститься виправлення, яке не засвідчено належним чином.
Перевіряючи правомірність поведінки відповідачів, суд враховує наступне.
Згідно із ч.1 ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Відповідно до п. 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про період роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про період роботи.
Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 Серія НОМЕР_1 , дата заповнення 15.08.1981:
1. Запис №7 від 03.12.1985 - прийнятий на посаду (далі мовою оригіналу) «дворника-смотрителя домов» ЖЕК №105 Управління житлового господарства Ленінського району м. Києва (наказ №208-к від 02.12.1985);
2. наступний запис без зазначення порядкового номеру від 22.01.1998 - звільнений за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України (наказ №9-к від 02.01.1998).
Суд встановив, що у номері наказу про прийняття позивача на роботу міститься виправлення цифри «0». При цьому, записи про дату прийняття та звільнення з роботи та дати відповідних наказів про прийняття та звільнення з роботи виправлень не містять. Перед записом про прийняття на роботу міститься штамп управління житлового господарства Ленінського району м. Києва, а запис про звільнення з роботи позивача скріплений печаткою управління та підписом інженера відділу кадрів.
Відповідачі вважають, що наявність виправлення у номері наказу про прийняття позивача на роботу 03.12.1985 (дата наказу 02.12.1985) слугує підставою для не зарахування усього періоду роботи до загального страхового стажу.
Оцінюючи вказані доводи відповідачів суд враховує, що згідно з пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 р. №162 (далі - Інструкція №162, що була чинна станом на дату внесення запису про прийняття позивача на роботу 21.01.1992), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округу, на території яких розташовано дане підприємство, установа, організація, та офіційною мовою СРСР (пункт 2.1. Інструкції №162).
Згідно з абзацами першим, другим, четвертим пункту 2.2. Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу. Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначні). Записи виконуються акуратно, кульковою ручкою , або пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів (п.2.3 Інструкції №162).
Окрім цього, суд зауважує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
При цьому, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо заповнення такої. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Вказане узгоджується з позицією, викладеною Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 (справа №687/975/17), від 23.04.2019 (справа №593/1452/16-а), від 30 вересня 2021 року (справа №300/860/17).
Із аналізу змісту записів трудової книжки позивача Серія НОМЕР_1 вбачається, що відомості про прийняття позивача на роботу та про звільнення з роботи відображають «порядковий номер запису», «дату прийняття і звільнення позивача з роботи», «відомості про прийняття на конкретну посаду та підставу звільнення», «номера і дати наказів про прийняття і звільнення з роботи», «печатка організації», яка відповідні записи вчинила та підпис посадової особи на записі про звільнення.
Запис про прийняття позивача на роботу 03.12.1985 та про його звільнення з роботи 22.01.1998 містить достатньо інформації про те куди саме позивача було призначено на посаду, його посада та чіткий період роботи. При цьому, виправлення у цифрі «0» наказу про прийняття на роботу жодним чином не може ставити під сумнів достовірності інших записів про роботу у спірний період, які підтверджені належним чином.
Отож, усі в сукупності записи трудової книжки дають підстави встановити як організацію, в які працював позивач, так і період його роботи, чого, як встановив суд, для відповідачів було більш ніж достатньо аби зарахувати його до загального страхового стажу ОСОБА_1 .
Суд дійшов висновку, що усі доводи відповідачів щодо відсутності підстав для зарахування спірного періоду роботи позивача на є безпідставними і необґрунтованими, що містять ознаки надмірного формалізму.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
На підтвердження факту роботи позивача у ЖЕК №105 ОСОБА_1 було надано архівні довідки Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 19.10.2023 №11-13/1629, №11-13/1630, №11-13/1631, за змістом яких в архівних документах КП Житлового господарства Старокиївского району міста Києва в особових рахунках нарахування заробітної плати працівників ЖЕК №105 значиться ОСОБА_1 , якому нарахована заробітна плата за період з грудня 1985 року по грудень 1997.
Відтак, суд вважає, що надані позивачем архівні довідки про нарахування йому заробітної плати були достатніми і допустимими доказами для додаткового підтвердження спірного періоду роботи.
Зважаючи на це, відповідач-1 зобов'язаний був врахувати при вирішенні питання щодо наявності або відсутності підстав для призначення позивачу пенсії також страховий стаж в сумі 12 років 1 місяць та 20 днів за період з 03.12.1985 по 22.01.1998.
Відтак, загальний страховий стаж ОСОБА_1 станом на дату прийняття оскарженого рішення становив 30 років 05 місяців 02 дні, зокрема добровільно зараховані відповідачами 18 років 4 місяці 22 дні та протиправно не зараховані 12 років 1 місяць та 20 днів, чого, враховуючи відсутність мінімального стажу, як єдину підставу для відмови в призначенні пенсії, було більш ніж достатньо для прийняття відповідачем-1 рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком.
В ході розгляду справи суд дійшов висновку, що оскаржене рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №262840017216 від 30.10.2023 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.
Визначаючи дату, з якої слід відновити порушені права, свободи та інтереси позивача, суд враховує положення частини першої статті 45 Закону №1058-IV, згідно з якою пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Оскільки заяву про призначення пенсії за віком позивач подав 24.10.2023, а тому, він набув право на призначення пенсії саме з цієї дати.
Відтак, на думку суду, найефективнішим способом відновлення порушених прав позивача, який унеможливить його повторне звернення до суду з позовною заявою, буде зобов'язання відповідача-2 (на пенсійному обліку у якого перебуватиме ОСОБА_1 ) призначити позивачу пенсію за віком з 24.10.2023, зарахувавши до загального страхового стажу період його роботи в Управлінні житлового господарства Ленінського району м. Києва з 03.12.1985 по 22.01.1998.
При цьому, на думку суду, таке рішення суду про зобов'язання призначити пенсію не призведе до втручання у дискреційні повноваження відповідача, оскільки дискреційні повноваження не є необмеженими (абсолютними) та закінчуються з прийняттям таким органом Пенсійного фонду певного рішення, яке свідчить про те, що він скористався наданим йому правом свободи дій для його винесення (дискреційними повноваженнями), чим виключив можливість прийняття іншого рішення.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.03.2019 у справі №817/498/17 (№К/9901/44445/18), яка є обов'язковою для врахування судами в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.
Відповідно до чч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги слід задовольнити повністю.
Суд присуджує на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 139 КАС України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, оцінюючи обґрунтованість поданого позивачем клопотання про стягнення з відповідачів судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн з кожного із відповідачів, суд враховує таке.
Договором №17112301 про надання правової допомоги/юридичних послуг від 17.11.2023, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Центр правової допомоги» та підписаного ними, виконавець зобов'язується за дорученням замовника надати юридичні послуги/правову допомогу, поіменні в переліку послуг, зазначених в п. 1.2 цього Договору, а замовник зобов'язується сплатити грошові кошти за надані послуги щодо підготовки та подання позовної заяви до суду, клопотання про спрощене провадження відносно ОСОБА_2 .
Інших доказів на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну
Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Суд враховує, що позовну заяву у даній справі було підписано самим позивачем ОСОБА_1 . При цьому, на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу ним надано виключно зазначений вище договір, який підписаний не позивачем, а третьою особою ОСОБА_2 та ТОВ «Центр правової допомоги» із зазначенням опису юридичних послуг, які надаються виконавцем саме Бигич Н.П., а не позивачу.
Зважаючи на це, суд вважає відсутніми достатні та допустимі докази понесення у даній справі позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а тому, в задоволенні клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити повністю.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №262840017216 від 30.10.2023 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 24.10.2023, зарахувавши до загального страхового стажу період його роботи на посаді двірника в ЖЕК №105 Управління житлового господарства Ленінського району м. Києва з 03.12.1985 по 22.01.1998.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 536,80 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві судові витрати по сплаті судового збору в сумі 536,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 22 лютого 2024 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (вул.Бульварно-Кудрявська, 16,м.Київ,01050, ЄДРПОУ/РНОКПП 42098368)
Суддя Д.П. Зозуля