22 лютого 2024 року м. Рівне №460/25865/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М.Недашківської, розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови.
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №024130 від 26.09.2023.
Виклад позиції позивача.
Контролюючим органом винесена Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №024130 від 26.09.2023, якою застосований штраф у розмірі 17000,00 грн у порядку абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: перевезення пасажирів по маршруту Берестечко-Київ, здійснення посадки пасажира на зупинці, визначеній для посадки і висадки пасажирів на маршрутах з регулярних перевезень; самовільне (не передбачене договором) визначення проміжного пункту перевезення (зупинки), пункт 53 ПКМУ №176 від 18.02.1997; відсутня схема маршруту, розкладу руху, витяг з дозволу, стаття 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт». Позивач вказує, що таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки: 06.09.2023 водій ТЗ ОСОБА_2 був змушений здійснити екстрену зупинку ТЗ у зв'язку з вимогою пасажира, у якого різко погіршилося самопочуття; нормами КУпАП передбачено можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності у випадках, коли вчинені нею дії, які мають ознаки правопорушення і за які передбачена відповідальність по КУпАП, вчинені у стані крайньої необхідності; у спірному випадку перевізник здійснював нерегулярні пасажирські перевезення, натомість інспектор вказав на ненадання водієм документів, що передбачаються для регулярних перевезень; справа розглянута контролюючим органом без належного повідомлення перевізника. Просив задовольнити позов у повному обсязі.
Виклад заперечень відповідача.
За результатами рейдової перевірки складний Акт, яким зафіксовані порушення перевезення пасажирів по маршруту Берестечко-Київ, здійснення посадки пасажира на зупинці, визначеній для посадки і висадки пасажирів на маршрутах з регулярних перевезень; самовільне (не передбачене договором) визначення проміжного пункту перевезення (зупинки), пункт 53 ПКМУ №176 від 18.02.1997; відсутня схема маршруту, розкладу руху, витяг з дозволу, стаття 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт». Вказане слугувало безумовною підставою для винесення оскаржуваної постанови. Вказує, що у даному випадку перевізник не надав жодних доказів того, що ним здійснювалися саме нерегулярні пасажирські перевезення, а наданий договір суперечить вимога законодавства. Тому оскаржуване рішення є правомірним. Просив відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.
Ухвалою суду від 10.11.2023 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 20.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд
ОСОБА_1 пройшов процедуру державної реєстрації, а відтак набув правового статусу суб'єкта господарювання в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» №755-IV від 15.05.2003; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Згідно витягу з ЄДРЮОФОПГФ ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність за КВЕД 49.39: ІНШИЙ ПАСАЖИРСЬКИЙ НАЗЕМНИЙ ТРАНСПОРТ Н.В.І.У (ОСНОВНИЙ), 49.31 ПАСАЖИРСЬКИЙ НАЗЕМНИЙ ТРАНСПОРТ МІСЬКОГО ТА ПРИМІСЬКОГО СПОЛУЧЕННЯ.
Інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області 06.09.2023 на а/д М-06 267 км +100 м зупинений транспортний засіб марки VOLKCWAGEN номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія - ОСОБА_2 .
Посадовими особами контролюючого органу складений Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 06.09.2023 №021184 (далі - Акт перевірки), яким установлено порушення: перевезення пасажирів по маршруту Берестечко-Київ, здійснення посадки пасажира на зупинці, визначеній для посадки і висадки пасажирів на маршрутах з регулярних перевезень; самовільне (не передбачене договором) визначення проміжного пункту перевезення (зупинки), пункт 53 ПКМУ №176 від 18.02.1997; відсутня схема маршруту, розкладу руху, витяг з дозволу, стаття 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт».
В Акті перевірки зазначено, що відповідальність за виявлене правопорушення передбачене абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
На підставі Акта перевірки контролюючим органом винесена Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 26.09.2023 №024130 (далі - Постанова №024130), якою постановлено стягнути з ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн у порядку абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваного рішення - Постанови №024130, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає таке.
Нормативно-правовим актом, який визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту є Закон України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05.04.2001 (далі - Закон №2344-III).
Перед наданням правової оцінки виявленому контролюючим органом порушенню по суті суд зазначає, що оскаржувана Постанова №024130 стосується відповідальності, яка передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-III:
«За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».
Тобто оскаржувана Постанова №024130 стосується частини виявлених порушень, які зазначені в Акті перевірки: «відсутня схема маршруту, розкладу руху, витяг з дозволу, стаття 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт»».
Позивач вказує, що 06.09.2023 водій ТЗ ОСОБА_2 був змушений здійснити екстрену зупинку ТЗ у зв'язку з вимогою пасажира, у якого різко погіршилося самопочуття; при цьому позивач посилається на норми КУпАП та зазначає, що нормами такого Кодексу передбачено можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності у випадках, коли вчинені нею дії, які мають ознаки правопорушення і за які передбачена відповідальність по КУпАП, вчинені у стані крайньої необхідності.
Суд зазначає, що оскаржуваною Постановою №024130 позивача притягнуто до відповідальності, яка визначена нормами Закону №2344-III: «За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян», а не нормами КУпАП; Актом перевірки зафіксовано факт «посадки» пасажира у невизначеному місці, а не факт «висадки», як зазначає позивач; правова оцінка оскаржуваній Постанові №024130 надається виключно з підстав, які зазначені у тексті такого акта індивідуальної дії: «За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».
По суті виявленого порушення «відсутня схема маршруту, розкладу руху, витяг з дозволу, стаття 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт»» та міри відповідальності «За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян», суд зазначає таке.
За приписами частини першої статті 39 Закону №2344-III, автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Норми статті 39 Закону №2344-III розмежовують перелік документів, які повинні бути наявними та надаватися при проведенні перевірки:
(1) документи для регулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;
для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.
(2) Документи для регулярних спеціальних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України;
(3) Документи для нерегулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Позивач зазначає, що водій ТЗ ОСОБА_2 відповідно до вимог статті 39 Закону №2344-III надав усі необхідні документи для здійснення нерегулярних пасажирських перевезень, а зазначений інспекторами в Акті перевірки перелік документів є безпідставним, оскільки стосується документів для регулярних перевезень.
В Акті перевірки йдеться про ненадання документів: «відсутня схема маршруту, розкладу руху, витяг з дозволу».
Отже, вимагаючи у водій ТЗ надання таких документів, інспектор дійшов висновку про не здійснення перевізником нерегулярних перевезень.
Суд зазначає, що такий висновок контролюючого органу є правомірним та обґрунтованим з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 35 Закону №2344-III, послуги з перевезення пасажирів автобусами можуть надаватися за видами режимів організації перевезень: регулярні, регулярні спеціальні, нерегулярні.
Перевезення пасажирів автобусами в режимі нерегулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах нерегулярних перевезень на договірних умовах із замовниками транспортних послуг.
Позивач до позовної заяви надав копію Договору про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом на внутрішньообласних маршрутах протяжністю понад 50 км та міжобласних маршрутах від 05.09.2023, укладеного між позивачем (Перевізник) та ОСОБА_3 щодо перевезення пасажирів у кількості 17 осіб та їх багажу (далі - Договір).
Зі змісту Договору вбачається, що такий укладений за формою згідно Наказу Міністерства інфраструктури України від 20.06.2012 №331 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.07.2012 за №1130/21442) (далі - Наказ №331).
Наказом №331 затверджено Типову форму договору про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом на внутрішньообласних маршрутах протяжністю понад 50 км та міжобласних маршрутах.
Проте, Наказ №331 втратив чинність на підставі Наказу Міністерства інфраструктури №514 від 05.07.2019 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України
18 липня 2019 р. за №791/33762) (Наказ №514 набув чинності 09.08.2019).
Тобто, Договір складений за формою, яка є нечинною.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року №176 затверджені Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту (далі - Правила №176).
Відповідно до пункту 51 Правил №176, нерегулярні перевезення пасажирів здійснюються на підставі замовлення юридичною або фізичною особою автобуса як разові перевезення організованої групи пасажирів за визначеним маршрутом згідно з договором про замовлення транспортного засобу.
Пунктом 55 Правил №176 визначено, що замовлення юридичною або фізичною особою автобуса для нерегулярних перевезень здійснюється шляхом укладення з автомобільним перевізником письмового договору про замовлення транспортного засобу.
Договір на здійснення нерегулярних перевезень, що укладається між юридичною або фізичною особою та автомобільним перевізником у письмовій формі, повинен містити дату і час здійснення перевезень, початковий та кінцевий пункти маршруту, маршрут перевезення і державний реєстраційний номер транспортного засобу та мету поїздки (пункт 56 Правил №176).
Тому наданий позивачем Договір жодним чином не підтверджує факт здійснення позивачем саме нерегулярних перевезень пасажирів.
Відповідно до статті 39 Закону №2344-III, документами для нерегулярних пасажирських перевезень, зокрема, є: для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України.
Суд зазначає, що позивач не надав належних та допустимих доказів здійснення у спірному випадку саме нерегулярних пасажирських перевезень - діючої (чинної) ліцензії.
Позивач також не надав доказів наявності у нього права на здійснення нерегулярних пасажирських перевезень за видами господарської діяльності: 60.23.0 ДІЯЛЬНІСТЬ НЕРЕГУЛЯРНОГО ПАСАЖИРСЬКОГО ТРАНСПОРТУ.
Відповідно до пункту 58 Правил №176, під час здійснення нерегулярних перевезень пасажирський автомобільний перевізник забезпечує в установленому законодавством порядку страхування пасажирів.
Позивач на підтвердження факту здійснення саме нерегулярних пасажирських перевезень на надав суду доказів страхування пасажирів.
Відповідно до пункту 53 Правил №176, у разі здійснення нерегулярних перевезень забороняється:
здійснення перевезень одним автомобільним перевізником або одним транспортним засобом за одним маршрутом, або між тими самими пунктами більш як два рази на тиждень;
організація (зокрема шляхом пропонування фізичним особам проїзду самостійно або за допомогою інших осіб чи засобів масової інформації) та здійснення перевезення за заздалегідь визначеними напрямками, надання послуг з перевезення автобусом за заздалегідь визначеним маршрутом, між визначеними кінцевими пунктами, з установленими часом відправлення, прибуття і вартістю проїзду;
встановлення та стягнення плати за проїзд з окремих пасажирів;
самовільне (не передбачене умовами договору) визначення початкових, проміжних і кінцевих пунктів перевезення;
здійснення посадки та висадки пасажирів у пунктах і на зупинках, визначених для посадки і висадки пасажирів на маршрутах з регулярним перевезенням.
В Акті перевірки установлено: «перевезення пасажирів по маршруту Берестечко-Київ, здійснення посадки пасажира на зупинці, визначеній для посадки і висадки пасажирів на маршрутах з регулярних перевезень; самовільне (не передбачене договором) визначення проміжного пункту перевезення (зупинки), пункт 53 ПКМУ №176 від 18.02.1997».
Як зазначалося вище, позивач вказує, що 06.09.2023 водій ТЗ ОСОБА_2 був змушений здійснити екстрену зупинку ТЗ у зв'язку з вимогою пасажира, у якого різко погіршилося самопочуття; при цьому позивач посилається на норми КУпАП та зазначає, що нормами такого Кодексу передбачено можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності у випадках, коли вчинені нею дії, які мають ознаки правопорушення і за які передбачена відповідальність по КУпАП, вчинені у стані крайньої необхідності.
У графі «Пояснення водія про причини порушень» Акта перевірки зазначено: зупинка була по вимозі пасажирів; з протоколом незгідний; від підписання відмовився.
Проте, Актом перевірки зафіксовано факт «посадки» пасажира у невизначеному місці, а не факт «висадки», як зазначає позивач; самовільне (не передбачене умовами договору) визначення початкових, проміжних і кінцевих пунктів перевезення.
При цьому, факту зупинки ТЗ на зупинці, визначеній для посадки і висадки пасажирів на маршрутах з регулярних перевезень, позивач не заперечує та не спростовує жодними доказами.
Суд звертає особливу увагу на те, що відповідно до пункту 53 Правил №176, у разі порушення зазначених вимог перевезення не вважається нерегулярним і повинно здійснюватись відповідно до вимог, які встановлені для регулярних або регулярних спеціальних перевезень.
Зважаючи на установлені факти та обставини, беручи до уваги те, що перевізник порушив заборони, визначені пунктом 53 Правил №176, тому здійснювані пасажирські перевезення у спірному випадку не можуть вважатися нерегулярними, що чітко передбачено Правилами №176 «у разі порушення зазначених вимог перевезення не вважається нерегулярним і повинно здійснюватись відповідно до вимог, які встановлені для регулярних або регулярних спеціальних перевезень».
Відповідно до частини першої статті 34 Закону №2344-III, автомобільний перевізник повинен:
виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;
утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону;
забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут;
забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв;
організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод;
забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;
забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту;
забезпечувати безпеку дорожнього руху;
забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Тому висновки Акта перевірки щодо ненадання водієм документів «відсутня схема маршруту, розкладу руху, витяг з дозволу, стаття 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт»», є обґрунтованими.
Позивач також вказує на порушення контролюючим органом порядку розгляду справи: позивач не був повідомлений про розгляд справи, що позбавило права бути присутнім під час розгляду справи, подати відповідні докази, висловити заперечення.
Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок №1567).
Відповідно до пункту 25 Порядку №1567, справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
За правилами пункту 26 Порядку №1567, справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
Так, контролюючим органом сформоване Повідомлення про розгляд справи, яким справу призначено до розгляду на 26.09.2023.
При цьому, відповідач надав суду докази надіслання такого Повідомлення на офіційну електронну адресу ФОП ОСОБА_1 .
Отже, позивач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи про порушення, адже повідомлений про розгляд справи одним з методів, що визначений пунктом 26 Порядку №1567.
Відповідно до пункту 27 Порядку №1567, у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Установлені обставини спростовують доводи позивача про його неповідомлення про розгляд справи.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За правилами частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Суд зазначає, що сам по собі факт відсутності особи перевізника на час розгляду справи про порушення у сфері автомобільного транспорту не позбавляє особу права спростовувати вину в суді.
Суд констатує, що позивач не надав суду жодних належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів наявності у водія на час проведення рейдової перевірки документів, визначених статтею 39 Закону №2344-III.
За приписами абзацу 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За правилами пункту 5 підрозділу 1 Розділу XX Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Сума адміністративно-господарського штрафу згідно оскаржуваної Постанови №024130 розрахована належним чином: 17 грн х 1000 = 17000,00 грн.
За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідачем доведено правомірність оскаржуваного рішення - Постанови №024130 у порядку статті 77 КАС України, а тому заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Питання щодо розподілу судових витрат у порядку статті 139 КАС України не підлягає вирішенню.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті (вулиця Відінська, 8, місто Рівне, 33023; код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 22 лютого 2024 року
Суддя К.М. Недашківська