22 лютого 2024 року м. Рівне №460/1043/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська після одержання позовної заяви
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області щодо не здійснення перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 з вересня 2014 року; про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області перерахувати розмір пенсії ОСОБА_1 з 24 вересня 2014 року; про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області виплатити компенсацію втрати частини доходу з недоотриманих пенсійних виплат з 24 вересня 2014 року.
Відповідно до частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Нормативно-правовим актом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (далі по тексту - Закон України №3674-VI).
За приписами частини першої статті 4 Закону України №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України №3674-VI передбачено, що розмір судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Абзацом 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", установлено з 01.01.2024 прожитковий мінімум для працездатних осіб на рівні 3028,00 грн. на одну особу.
Вимога про визнання протиправними акта, дій чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати чи визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.
Таким чином, вважається, що поданий позивачем позов про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій містить одну вимогу немайнового характеру, за яку позивачу належало сплатити судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (3028,00 грн. х 0,4).
Однак, позивачем не додано до адміністративного позову документа про сплату судового збору.
Ухвалою від 05.02.2024 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду доказів сплати судового збору, або ж доказів на підтвердження наявності інших підстав для звільнення чи відстрочення сплати судового збору (докази важкого фінансового становища).
На виконання вказаної вище ухвали представником позивача подано клопотання про відстрочення та/або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати. На обґрунтування клопотання представник позивача зазначив, що згідно з довідкою органу державної податкової служби України № 0403-24-01093 від 09.02.2024 про суми виплачених доходів та утриманих податків у ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , за період з 4 кварталу 2022 року по 3 квартал 2023 року станом на 09.02.2024 відсутні доходи. Отже, 5 відсотків розміру річного доходу позивача становить 0 грн. (0грн. х 0,05% = 0грн.). Таким чином, розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік. Враховуючи викладене, просить звільнити від сплати судового збору.
За результатами розгляду поданого клопотання зроблено висновок, що подані позивачем Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків від 09.02.2024 №0403-24-01093 за період з 4 кварталу 2022 року по 3 квартал 2023 року не можуть бути розцінені як належний доказ на підтвердження скрутного матеріального становища позивача, оскільки наданий до суду витяг містить інформацію про відсутність доходів ОСОБА_1 на території України, проте, як встановлено з матеріалів позовної заяви, позивач з 1997 року проживає на території держави Ізраїль, але інформації про доходи в Ізраїлі за попередній рік представником позивачки не надано.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд в ухвалі від 12.05.2021 у справі №160/320/20.
Відтак, суд прийшов до висновку, що таку документи не дають повної інформації стосовно майнового стану позивача та неможливості сплати ним судового збору, а тому позивачу необхідно подати відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків за 2023 рік, а також відомості щодо розміру доходів (соціальної допомоги) позивача в Ізраїлі для визначення судом співмірності розміру судового збору до розміру соціальної допомоги (доходів).
Як наслідок, ухвалою від 15.02.2024 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення та/або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати відмовлено. Процесуальний строк, встановлений судом для усунення недоліків позовної заяви згідно з ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 в адміністративній справі №460/1043/24, продовжено на 10 днів з дня вручення позивачу даної ухвали.
21.02.2024 на адресу суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків відповідно до якої останній зазначив, що відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків за 4 квартал 2023 року Державна податкова служба України не має змоги надати поки не закінчена річна обробка персональних даних. Також надана довідка щодо розміру доходів позивача в Ізраїлі, де вказано, що позивач отримує соціальну допомогу, яка, на думку представника позивача, не є доходом.
Також останнім зазначено, що в тому разі, якщо суду для звільнення від сплати судового збору недостатньо інформації про доходи отримані позивачем в України та Ізраїлі, суд має право витребувати інформацію щодо скрутного майнового стану позивача з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Розглянувши подане представником позивача клопотання та докази на його обґрунтування, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) визначено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" чітко встановлено, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18.
Аналіз вказаної норми дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Одночасно, саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення (відстрочення) від сплати судового збору.
Водночас згідно з позицією, сформованою у постанові Верховного Суду від 23.01.2019 №215/3831/16-а (2-а/215/128/16), передбачено, що звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 8 Закону України "Про судовий збір" є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а повноваження суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
Тож, з наведеного слідує, що саме суду надана прерогатива, на основі поданих стороною доказів, вирішувати питання про наявність або відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору. Застосування вказаної пільги щодо сплати судового збору є правом суду, яке застосовується у разі, якщо майновий стан сторони не дозволяє їй сплатити судовий збір своєчасно і в повному обсязі.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 63-64 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).
Положення Закону України "Про судовий збір" не містять вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку Суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Водночас за змістом пункту 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" документи про майновий стан мають містить інформацію на підставі якої суд може встановити відсоткове співвідношення розміру судового збору до річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.02.2023 у справі №320/2083/21 та від 27.11.2023 у справі №120/917/22-а
Підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору чи звільнення від його сплати може бути, наприклад, довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, стипендію, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.
Наведення доводів, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на особу, яка подає заяву або скаргу.
Вказане відповідає позиції Верховного Суду, висловленій в ухвалі від 18.03.2021 у справі № 824/1571/19-а, в постанові від 08.11.2023 у справі №120/969/23.
Позивачем в адміністративному позові та у заявах, поданих на усунення недоліків позовної заяви, на обґрунтування заявленого клопотання про відстрочення та/або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати зазначив, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, а також те, що предметом даного позову є захист соціальних прав.
В ухвалі від 10.05.2019 у справі №9901/166/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що належним доказом, який може слугувати підставою для вирішення судом питання про звільнення від сплати судового збору, є, зокрема, довідка органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік.
Однак, на підтвердження обставин, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, позивачем або його представником не надано суду довідки органу доходів і зборів про дохід за повний 2023 рік.
В свою чергу, подані позивачем відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків від 09.02.2024 №0403-24-01093 за період з 4 кварталу 2022 року по 3 квартал 2023 року не є достатніми доказами для висновку про те, що розмір судового збору (1211,20 грн) перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи саме за повний 2023 рік.
Відтак, позивачем не надано суду доказів того, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного його доходу за попередній календарний рік (2023 рік).
Крім того, суд додатково зазначає, що з доданої до матеріалів справи довідки від 16.02.2024 про отриману соціальну допомогу для пенсіонерів ОСОБА_3 отримано у листопаді 2023 2352 ILS (ізраїльських шекелів), у грудні 2023 - 2352 ILS (ізраїльських шекелів), у січні 2024 року 2430 ILS (ізраїльських шекелів). За офіційним курсом НБУ станом на момент звернення до суду 1 ILS (ізраїльський шекель)=10,23 грн.
На думку суду, отриманий позивачем в Ізраїлі розмір соціальної допомоги для пенсіонерів дозволяє сплати судовий збір за подання позовної заяви без значної шкоди для його матеріального становища.
Щодо твердження представника позивача, що якщо суду для звільнення від сплати судового збору недостатньо інформації про доходи отримані позивачем в України та Ізраїлі, суд має право витребувати інформацію щодо його скрутного майнового стану, то суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В свою чергу, ч. 3 ст. 161 КАС України прямо передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Таким чином, обов'язок подання документів на підтвердження обставин звільнення, відстрочення, розстрочення сплати судового збору лежить на стороні позивача.
Якщо позивач належить до певної категорії осіб (пункт 2 частини першої статті 8 Закону), або ж предметом спору є захист певних прав (пункт 3 частини першої статті 8 Закону), то закон не обмежує сторону у виборі способів та засобів доказування свого важкого майнового стану, який не дозволяє їй сплатити судовий збір у визначеному законом розмірі.
Такий зміст закону покликаний захистити окремі вразливі та менш соціально захищені категорії громадян та сприяти їм у захисті своїх основоположних прав.
Водночас, позивачем не додано достатніх доказів існування тяжкого чи незадовільного майнового стану, а також документів на підтвердження існування умов, передбачених частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір".
Також, суд наголошує, що відповідно до статті 129 Конституції України однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й громадян.
Більше того, задоволення клопотання про відстрочення та/або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати з неналежних підстав або з підстав, що не підтвердженні доказами, поставить заявника у привілейоване становище перед іншими учасниками судового процесу, що, на переконання суду, з урахуванням приписів статті 129 Конституції України, є неприпустимим.
З огляду на викладене, враховуючи недоведення позивачем існування скрутного матеріального стану, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про відстрочення та/або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
Таким чином, суд уважає, що недоліки позовної заяви позивачем не усунені.
За приписами пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 169, 241, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Повернути позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 22 лютого 2024 року
Суддя Олег ГРЕСЬКО