21 лютого 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/11494/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Канигіної Т.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільське комунальне підприємство "СІЛЬКОМУНГОСП" до Решетилівської міської ради Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільське комунальне підприємство "СІЛЬКОМУНГОСП" (далі - ТОВ "СКП "СІЛЬКОМУНГОСП") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Решетилівської міської ради Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправною бездіяльність Решетилівської міської ради Полтавської області щодо нерозгляду постійно діючою комісією з визначення та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам питання про визначення розміру збитків, завданих ТОВ "СКП "СІЛЬКОМУНГОСП" знищенням посівів та майбутнього урожаю на земельній ділянці під кадастровим номером 5324280900:00:007:0103, згідно з заявою від 11.04.2023 №5, зареєстрованою за вхідним номером 1711;
- зобов'язати Решетилівську міську раду Полтавської області розглянути заяву ТОВ "СКП "СІЛЬКОМУНГОСП" від 11.04.2023 №5, зареєстрованого за вхідним номером 1711, про визначення розміру збитків, завданих ТОВ "СКП "СІЛЬКОМУНГОСП" знищенням посівів та майбутнього урожаю на земельній ділянці під кадастровим номером 5324280900:00:007:0103, у встановленому законом порядку.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем протиправно не розглянуто постійно діючою комісією з визначення та відшкодування збитків завданих позивачу знищенням посівів та майбутнього урожаю на земельній ділянці під кадастровим номером 5324280900:00:007:0103.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у справі №440/11494/23.
Решетилівською міською радою Полтавської області подано відзив, у якому просило відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначено, що позивачем при зверненні Решетилівської міської ради Полтавської області не було надано жодного доказу того факту, що ТОВ "СКП "СІЛЬКОМУНГОСП" є землекористувачем земельної ділянки з кадастровим номером 5324280900:00:007:0103.
Розгляд цієї справи відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Між ТОВ "СКП "СІЛЬКОМУНГОСП" та ОСОБА_1 13.03.2018 укладено договір оренди землі №35, відповідно до якого в оренду надана земельна ділянка загальною площею 3.1699 га, кадастровий номер 5324280900:00:007:0103 строком на 49 років 11 місяців.
Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 10.06.2022 у справі №546/897/21 позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Говтва", від імені та в інтересах якого діє адвокат Яковенко Олександр Васильович, до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільське комунальне підприємство "Сількомунгосп", третя особа - Решетилівська міська рада, про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, скасування права власності на нерухоме майно, визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки та позов Решетилівської міської ради як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільське комунальне підприємство "Сількомунгосп", про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, припинення права на нерухоме майно, визнання права розпорядження невитребуваною земельною ділянкою задоволено:
- визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 20.11.2014, зареєстроване в реєстрі за № 20-11/14, видане приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Харітоновою А.В. щодо земельної ділянки, кадастровий номер 5324280900:00:007:0103, площею 3,1699 га;
- скасовано запис Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324280900:00:007:0103 площею 3,1699 га;
- визнано недійсним договір оренди землі № 35 від 13.03.2018, укладений між ТОВ "СКП "Сількомунгосп" та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324280900:00:007:0103 площею 3,1699 га;
- скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право № 25641084 від 05.04.2018 щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5324280900:00:007:0103 площею 3,1699 га;
- визнано за територіальною громадою в особі Решетилівської міської ради право розпорядження невитребуваною земельною ділянкою з кадастровим номером 5324280900:00:007:0103 площею 3,1699 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 12.12.2022 апеляційну скаргу представника ТОВ "СКП "Сількомунгосп" адвоката Павлюка Ігоря Олександровича на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 10.06.2022 визнано неподаною та повернуто апелянту.
Таким чином, рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 10.06.2022 у справі №546/897/21 набрало законної сили 12.12.2022.
05.04.2023 позивач звернувся до голови Решетилівської міської ради Полтавської області з заявою про забезпечення огляду, у якій просив забезпечити участь представника Решетилівської міської ради Полтавської області в спільному, з представниками позивача, огляді земельної ділянки під кадастровим номером 5324280900:00:007:0103, який відбудеться 06.04.2023. Відповідно до штампу вхідної кореспонденції вказана заява зареєстрована відповідачем 06.04.2023.
Крім того, позивач звернувся до голови Решетилівської міської ради Полтавської області з заявою про визначення розміру збитків від 11.04.2023 №5, у якій зазначив: у 2022 році до набрання рішення суду від 10.06.2022 законної сили, ТОВ "СКП "СІЛЬКОМУНГОСП" здійснено обробіток та посів озимих культур на земельній ділянці під кадастровим номером 5324280900:00:007:0103; товариство має право власності на урожай вказаних сільськогосподарських культур та його збір у 2023 році; представниками Сільського товариства з обмеженою відповідальністю "Говтва" повідомлялось, що ними буде здійснено обробіток (дискування) земельної ділянки, незважаючи на наявність на такій посівів позивача. З урахування зазначеного, позивач просив для визначення розміру збитків, завданих товариству протиправними діями Сільського товариства з обмеженою відповідальністю "Говтва" по знищенню посівів та майбутнього урожаю на земельній ділянці піл кадастровим номером 5324280900:00:007:0103, невідкладно створити комісію відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284; провести розслідування зазначеного випадку, огляд земельної ділянки та вчинити інші необхідні дії, за результатами яких визначити розмір завданих товариству збитків.
У листі Решетилівської міської ради Полтавської області від 04.05.2023 №01-35/1852 зазначено, що питання нарахування збитків, завданих позивачу, не можливо винести на розгляд постійно діючої комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам у зв'язку з тим, що ТОВ "Сільське комунальне підприємство "СІЛЬКОМУНГОСП" не є власником та/або землекористувачем земельної ділянки з кадастровим номером 5324280900:00:007:0103.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність Решетилівської міської ради Полтавської області щодо нерозгляду заяви про визначення розміру збитків, завданих знищення урожаю, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок комунальної власності із постійного користування відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок приватної власності для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: а) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; б) здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у межах та порядку, встановлених законом; в) здійснення інших повноважень у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Згідно з частиною першою статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 Земельного кодексу України. Частиною першою цієї статті закріплено що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
У частинах другій та третій статті 152 Земельного кодексу України зазначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Статтею 156 Земельного кодексу України передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки; е) використання земельних ділянок для потреб нафтогазової галузі; є) використання земельних ділянок для потреб надрокористування для геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислової розробки родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення та для будівництва і розміщення споруд/об'єктів, пов'язаних із зазначеним видом діяльності.
Відповідно до частин першої та третьої статті 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.
Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України 19.04.1993 №284 затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (далі за текстом - Порядок № 284).
Відповідно до пункту 1 Порядку №284 власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.
Пунктом 2 Порядку № 284 передбачено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.
Відповідно до частини 3 Порядку № 284 відшкодуванню підлягають: вартість житлових будинків, виробничих та інших будівель і споруд, включаючи незавершене будівництво; вартість плодоягідних та інших багаторічних насаджень; вартість лісових і деревно-чагарникових насаджень; вартість водних джерел (колодязів, ставків, водоймищ, свердловин тощо), зрошувальних і осушувальних систем, протиерозійних і протиселевих споруд; понесені витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, внесення добрив, посів, інші види робіт), на розвідувальні та проектні роботи; інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. Неодержаним доходом в Порядку зазначено дохід, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.
Водночас, рішенням виконавчого комітету Решетилівської міської ради від 27.04.2023 №77 /https://reshsmart.gov.ua/uk/documents/item/5616/ затверджено склад постійно діючої комісії з визначення та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам, головою якої призначено Колесніченко А.В. - заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради.
Також рішенням виконавчого комітету Решетилівської міської ради від 27.04.2023 №77 затверджено Положення про постійно діючу комісію з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.
Відповідно до пунктів 1.1-1.3 вказаного Положення цим Положенням визначено порядок роботи Комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок (далі по тексту - Комісія).
У своїй діяльності Комісія керується Конституцією України, Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про оренду землі", Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 та іншими нормативно-правовими актами, рішеннями Решетилівської міської ради та її виконавчого комітету та цим Положенням.
Комісія визначає розмір збитків заподіяних власникам землі та землекористувачам вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, у тому числі збитків заподіяних Решетилівській міській територіальній громаді, використанням земельних ділянок без правовстановлюючих документів, тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок (далі - збитки). Компетенція Комісії поширюється на визначення розміру збитків щодо земельної ділянки, яка знаходяться на території Решетилівської міської територіальної громади.
Відповідно до пунктів 2.1- 2.6 Положення комісія здійснює діяльність у формі засідання. Комісію очолює голова Комісії.
Повноваження голови Комісії: - призначає засідання Комісії; - затверджує перелік питань, що розглядаються на черговому засіданні Комісії; - керує діяльністю Комісії; - проводить засідання Комісії; - залучає до участі у засіданнях Комісії землекористувачів, власників майна, представників підприємств, установ, організацій та громадян, діями яких завдані збитки, представників органів державної влади, санітарно-епідеміологічних і природоохоронних органів.
У разі відсутності голови Комісії, його функції виконує заступник голови Комісії.
Засідання Комісії вважається правомочним, за умови участі у ньому більш як половини членів від загального складу Комісії.
Рішення Комісії приймаються простою більшістю голосів від кількості членів, які приймали участь у відповідному засіданні. У разі рівності голосів, голос голови Комісії є вирішальним. Прийняті рішення вносяться до протоколу засідання, який підписується головою та секретарем Комісії. На підставі протоколу секретарем Комісії готується Акт з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (далі - Акт), який підписується членами Комісії, які приймали участь у відповідному засіданні.
Комісія має право: - одержувати від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій інформацію та документи необхідні для виконання її повноважень; - звертатися із запитами, залучати до роботи та запрошувати на свої засідання працівників органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності.
Відповідно до пункту 3.1 Положення рішення про винесення на розгляд Комісії питань про визначення розміру збитків приймає голова Комісії.
Як зазначено вище, позивач звернувся до голови Решетилівської міської ради Полтавської області з заявою про визначення розміру збитків від 11.04.2023 №5.
У листі Решетилівської міської ради Полтавської області від 04.05.2023 №01-35/1852 зазначено, що питання нарахування збитків завданих позивачу не можливо винести на розгляд постійно діючої комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам у зв'язку з тим, що ТОВ "СКП "СІЛЬКОМУНГОСП" не є власником та/або землекористувачем земельної ділянки з кадастровим номером 5324280900:00:007:0103.
Водночас, суд звертає увагу, що головою постійно діючої комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам не прийнято до уваги існування договору оренди землі № 35 від 13.03.2018, укладеного між ТОВ "СКП "Сількомунгосп" та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324280900:00:007:0103 площею 3,1699 га та не надано оцінки щодо правовідносин за цим договором з урахуванням вищенаведених обставин, зокрема: договір оренди укладений 13.03.2018, рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 10.06.2022 у справі №546/897/21 визнано недійсним договір оренди землі № 35 від 13.03.2018, укладений між ТОВ "СКП "Сількомунгосп" та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324280900:00:007:0103 площею 3,1699 га; рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 10.06.2022 у справі №546/897/21 набрало законної сили 12.12.2022.
Пунктом 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що відповідач повинен діяти відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом". Застосування такого принципу забезпечує введення владних функцій у законні рамки і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, за загальним правилом, не можна визнати неправомірними, якщо вони ґрунтуються на законі, чинному на момент прийняття відповідного рішення таким суб'єктом.
При цьому, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Нормами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому, у таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, відмовляючи виносити на розгляд питання про відшкодування збитків, заступник міського голови не врахував усіх обставин справи.
Суд зазначає, що під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб, в тому числі неприйняття рішення у випадках, коли таке рішення повинно бути прийнято відповідно до вимог закону. Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що оскільки неврахування усіх обставин справи у даному випадку може мати вплив на права, свободи чи інтереси позивача, відповідач допустив протиправну бездіяльність.
Таким чином, позов у цій частині підлягає задоволенню.
Так, одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).
Наприклад, у пунктах 70-71 рішення у справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, "Тошкуца та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), пункт 119).
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland),заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (наприклад, рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), пункту 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (зазначені вище рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 53 та "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), пункт 38).
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту прав позивача, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне зобов'язати Решетилівську міську раду Полтавської області розглянути заяву ТОВ "СКП "СІЛЬКОМУНГОСП" від 11.04.2023 №5, зареєстрованого за вхідним номером 1711, про визначення розміру збитків, завданих ТОВ "СКП "СІЛЬКОМУНГОСП" знищенням посівів та майбутнього урожаю на земельній ділянці під кадастровим номером 5324280900:00:007:0103, та прийняти рішення за результатами такого розгляду.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Частинами першою-п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Таким чином, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 21.03.2018 у справі № 815/4300/17, від 11.04.2018 у справі № 814/698/160 від 18.10.2018 у справі № 813/4989/17.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі №726/549/19, від 21.05.2020 у справі №240/3888/19.
На підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано до суду договір про надання правової допомоги від 10.07.2023 № 518-ПІО, додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги від 10.07.2023; рахунок-фактуру №10072023 від 10.07.2023; платіжну інструкцію від 11.07.2023 №4573; ордер.
Дослідивши надані позивачем документи, суд враховує такі обставини.
Суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить, зокрема, із того, що ця справа відноситься до справ незначної складності. Ця справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало б подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання.
Суд зауважує, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Оцінивши обставини цієї справи та надані позивачем докази у їх сукупності, відсутності з боку відповідача заперечень щодо витрат на правову допомогу, суд, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, дійшов висновку про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в цій справі у розмірі 5000,00 грн.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, враховуючи задоволення позову, на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати, сплачені позивачем за подання цього позову.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 132, 139, 243-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільське комунальне підприємство "СІЛЬКОМУНГОСП" (вул. Базарна, буд. 18, м. Решетилівка, Полтавська область, 38400, код ЄДРПОУ 05442777) до Решетилівської міської ради Полтавської області (вул. Покровська, буд. 14, м. Решетилівка, Полтавський район, Полтавська область, 38400, код ЄДРПОУ 21044065) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Решетилівської міської ради Полтавської області щодо нерозгляду постійно діючою комісією з визначення та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам питання про визначення розміру збитків, завданих Товариству з обмеженою відповідальністю "Сільське комунальне підприємство "СІЛЬКОМУНГОСП" знищенням посівів та майбутнього урожаю на земельній ділянці під кадастровим номером 5324280900:00:007:0103, згідно з заявою від 11.04.2023 №5, зареєстрованою за вхідним номером 1711.
Зобов'язати Решетилівську міську раду Полтавської області розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільське комунальне підприємство "СІЛЬКОМУНГОСП" від 11.04.2023 №5, зареєстровану за вхідним номером 1711, про визначення розміру збитків, завданих Товариству з обмеженою відповідальністю "Сільське комунальне підприємство "СІЛЬКОМУНГОСП" знищенням посівів та майбутнього урожаю на земельній ділянці під кадастровим номером 5324280900:00:007:0103, та прийняти рішення за результатами такого розгляду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Решетилівської міської ради Полтавської області (вул. Покровська, буд. 14, м. Решетилівка, Полтавський район, Полтавська область, 38400, код ЄДРПОУ 21044065) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільське комунальне підприємство "СІЛЬКОМУНГОСП" (вул. Базарна, буд. 18, м. Решетилівка, Полтавська область, 38400, код ЄДРПОУ 05442777) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684,00 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн та витрати, пов'язанні із наданням правової допомоги, у розмірі 5000,00 (п'ять тисяч) грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.С. Канигіна