22 лютого 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/18548/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області №20 від 19.09.2023.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Головним управлінням Держпродспоживслужби в Полтавській області 11.09.2023 проведено позапланову перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання вимог законодавства у сфері попередження щодо зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення.
За наслідками проведення вказаної перевірки складено акт №000024 від 11.09.2023, яким зафіксовано порушення позивачем вимог абзацу сьомого часини першої статті 16 Закону України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення" №2899-IV від 22.09.2005, щодо розміщення інформації з метою стимулювання продажу тютюну безпосередньо на тютюнових виробах та/або на будь-якому їх упакуванні, у тому числі: малюнків та інших зображень, які не є частиною захищеної торгової марки; адрес веб-сайтів; листів-вкладок упакування тютюнових виробів; текстової або графічної інформації на прозорій обгортці упакування тютюнових виробів, зокрема: у торгівельному залі магазину "БОРДО" за адресою: АДРЕСА_1 , у місцях у яких реалізується тютюнові вироби, на елементах обладнання, місце торгівлі оформлено з використанням графічних зображень, малюнків, кольорових елементів.
На підставі вказаного акту відповідачем винесено постанову №20 від 19.09.2023, якою до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 30000,00 грн. відповідно до статті 20 Закону України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення".
Позивач не погоджується із вказаною постановою, вважає її протиправною та просить суд її скасувати, позаяк, на його переконання, розміщення тютюнових виробів не свідчить про розміщення їх реклами, стимулювання продажу тютюнових виробів, а є лише способом розміщення асортименту продукції, яка реалізується у закладі ресторанного господарства.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово.
11.01.2024, на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву з додатками зі змісту якого слідує, що відповідач повністю заперечує проти задоволення позовних вимог мотивуючи свою позицію тим, що надійшла скарга фізичної особи ОСОБА_2 від 31.08.2023 про факти порушення в магазині "БОРДО" який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вимог Законів України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення".
22.01.2024 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримує позовні вимоги та просить суд задовольнити позов.
06.02.2024 до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому відповідач підтримує доводи, викладені у відзиві на позовну заяву та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
З матеріалів справи слідує, що відповідно до наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області на проведення позапланової перевірки № 936-ОД від 08.09.2023, погодження на проведення позапланового заходу (контролю) в частині додержання ФОП ОСОБА_1 законодавства про заходи щодо попередження зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення № 15.1.3-6/19163 від 06.09.2023 та посвідчення (направлення) на проведення перевірки № 625 від 08.09.2023 відповідачем у межах повноважень, визначених законом провів позаплановий захід державного нагляду (контролю) в частині ФОП ОСОБА_1 законодавства про заходи щодо попередження зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення в магазині "БОРДО" який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
За результатами перевірки складений акт № 000024 від 11.09.2023, в якому зафіксовані порушення, а саме в ході фактичного візуального огляду рекламного засобу в торгівельному приміщенні магазину "БОРДО" який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що стимулювання продажу тютюнових виробів, зокрема: у торгівельному залі магазину, у місцях у яких реалізується тютюнові вироби, на елементах обладнання, місце торгівлі оформлене з використанням графічних зображень, малюнків, кольорових елементів, чим порушено абз.7 ст. 16 Закону України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення"
На підставі вказаного Акту №000024 від 11.090.2023, відповідачем винесено постанову № 20 від 19.09.2023, якою до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 30000,00 грн. відповідно до статті 20 Закону України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення".
Не погоджуючись із постановою про застосування фінансової санкції у вигляді штрафу згідно з постановою №20 від 19.09.2023, позивач звернувся із даним позовом в суд.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Рішення відповідача (дії, вчиненні при його прийнятті) як суб'єкта владних повноважень, що є предметом цього позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Основні принципи та напрями державної політики щодо попередження куріння тютюнових виробів, зниження рівня їх вживання серед населення, обмеження доступу до них дітей, охорони здоров'я населення від шкоди, що завдається їхньому здоров'ю внаслідок розвитку захворювань, інвалідності, а також смертності, спричинених курінням тютюнових виробів чи іншим способом їх вживання визначено Законом України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» №2899-IV від 22.09.2005 (далі Закон№2899).
З метою запобігання поширенню тютюнокуріння у 2006 році Україна ратифікувала (Законом №3534-IV від 15.03.2006) Рамкову конвенцію ВООЗ із боротьби проти тютюну (РКБТ). РКБТ - перший міжнародний договір, який покладає на Сторони Конвенції юридичні зобов'язання щодо його виконання. Конвенція створена під егідою ВООЗ у відповідь на глобальну епідемію вживання тютюну.
Указом Президента України №722/2019 від 30.09.2019 "Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року», зокрема Ціллю 3 визначено "забезпечення здорового способу життя та сприяння благополуччю для всіх у будь-якому віці". Завданням 3.8 цієї цілі є зниження поширеності тютюнокуріння серед населення з використанням інноваційних засобів інформування про негативні наслідки тютюнокуріння (індикатор - зменшити до 2025 року кількості курців в Україні до рівня 15%).
Крім того, Закон №2899 було прийнято на виконання Директиви 2014/40/ЄС "Про наближення законів, правил та адміністративних положень держав-членів, що стосуються виробництва, презентації та продажу тютюну та супутніх товарів та скасування Директиви 2001/37/ЄС", імплементація якої є зобов'язанням України за Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. Кабінет Міністрів України підтвердив зобов'язання імплементувати Директиву 2014/40/ЄС, затвердивши План заходів з виконання цієї Угоди (постанова №1106 від 25.10.2017), який у пунктах 1389-1396 визначає заходи з імплементації в національне законодавство Директиви 2014/40/ЄС.
Частиною другою статті 13 Закону №2899 встановлено заборону куріння, вживання та використання тютюнових виробів, предметів, пов'язаних з їх вживанням, трав'яних виробів для куріння, електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, кальянів, зокрема, у приміщеннях закладів ресторанного господарства.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої та сьомої цієї ж статті у місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: «Куріння заборонено!».
У спеціально відведених для куріння місцях розміщується наочна інформація, яка складається із відповідного графічного знака та тексту такого змісту: «Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю!».
Власник, уповноважені ним особи або орендарі відповідних споруд чи окремих приміщень зобов'язані відвести спеціальні місця для куріння, сумарна площа яких не має перевищувати 10 відсотків загальної площі відповідної споруди чи приміщення, обладнані витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму, а також розмістити інформацію, передбачену частиною п'ятою цієї статті.
Статтею 1 Закону №2899 регламентовано, що реклама й стимулювання продажу тютюну - будь-який вид передачі комерційної інформації, рекомендації або дії, метою чи результатом або ймовірним результатом якого є стимулювання продажу тютюнового виробу або вживання тютюну, прямо чи опосередковано.
У свою чергу частиною першою статті 16 Закону №2899 встановлено, що забороняються будь-яка реклама та стимулювання продажу тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються тютюнові вироби, у тому числі:
розміщення інформації про виробника тютюнових виробів та/або тютюнові вироби у місцях, у яких такі вироби реалізуються чи надаються споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, з використанням графічних зображень чи малюнків, кольорових елементів, фонових вставок, відмінних від кольору торговельного обладнання чи оформлення вітрини, рухомих світлових приладів, пристроїв для демонстрації відеороликів, крім одного плаката розміром не більше 40х30 см на одне місце торгівлі, в якому надається текстова інформація, надрукована шрифтом чорного кольору на білому фоні про наявні у продажу тютюнові вироби та ціни на них (абзац сьомий частини першої);
розміщення інформації щодо тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються тютюнові вироби, у місцях проведення розважальних заходів, у місцях роздрібної торгівлі, на автотранспортних засобах та обладнанні (абзац дев'ятий частини першої).
З аналізу вказаних вимог частини першої статті 16 Закону №2899 слідує, що заборона будь-якої реклами та стимулювання продажу тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються тютюнові вироби, діє у таких випадках:
- розміщення інформації про виробника тютюнових виробів;
- розміщення інформації про тютюнові вироби у місцях, де ці вироби реалізуються чи надаються споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі;
- розміщення інформації про тютюнових виробів, у місцях проведення розважальних заходів, у місцях роздрібної торгівлі, на автотранспортних засобах та обладнанні.
При цьому, відповідальність за порушення законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення передбачена статтею 20 Закону №2899.
Так, відповідно до статті 20 Закону №2899 за порушення норм цього Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення, застосовує фінансові санкції до суб'єктів господарювання у разі:
порушення вимог статей 16, 16-1 чи 16-2 цього Закону - тридцять тисяч гривень, а в разі повторного протягом року вчинення таких порушень - п'ятдесят тисяч гривень за кожен факт реклами на окремому рекламному носії або кожний окремий захід з метою стимулювання продажу тютюнових виробів, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, електронних сигарет, заправних контейнерів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах (абзац дев'ятий частини другої статті 20).
Таким чином, за умови вчинення суб'єктом господарювання хоча б однієї із трьох передбачених абзацами сьомим та дев'ятим частини першої статті 16 Закону №2899 заборон, в залежності від кількості окремих рекламних носіїв, до останнього застосовуються фінансові санкції, визначені зокрема абзацом дев'ятим частини другої статті 20 Закону №2899.
Так, поняття «реклама й стимулювання продажу тютюну» визначено у статті 1 Закону №2899 під яким розуміють будь-який вид передачі комерційної інформації, рекомендації або дії, метою чи результатом або ймовірним результатом якого є стимулювання продажу тютюнового виробу або вживання тютюну, прямо чи опосередковано.
Із змісту цієї дефініції слідує, що під заборону, врегульовану вимогами Закону №2899, підпадає будь-яка реклама та стимулювання продажу тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються тютюнові вироби, в тому числі продаж, пропонування для продажу, поставка чи реклама нетютюнових виробів, послуг, реклама або упаковка яких містить напис, малюнок чи будь-яке інше зображення, повідомлення, які повністю або в частині ідентифікуються чи асоціюються з тютюновим виробом, знаком для тютюнових товарів і послуг чи з виробником тютюнових виробів.
Аналіз наведених норм правового регулювання дає можливість дійти висновку про те, що законодавством встановлена заборона розміщення у місцях реалізації тютюнових виробів, в тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, саме інформації про такі тютюнові вироби або їх виробників, а не безпосередньо самих виробів, оскільки розміщення зразків виробів у місцях їх реалізації є однією з вимог правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами.
Водночас слід відмітити, що сукупно із положеннями Закону №2899, під час провадження господарської діяльності щодо реалізації тютюнових виробів суб'єкт господарювання також зобов'язаний враховувати вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» №1023-XII від 12.05.1991 (далі Закон №1023), у статті 15 якого закріплено право споживача на інформацію про продукцію, якому, у свою чергу, кореспондується обов'язок суб'єктів, які здійснюють реалізацію продукції, - забезпечити реалізацію споживачами такого права.
Так зокрема, за приписами частини першої статті 15 Закону №1023 встановлено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.
Частина друга статті 15 Закону №1023 визначає що включається в поняття інформації про продукцію, а саме інформації про продукцію повинна містити: 1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; 2) найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція; 3) дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт; 4) відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; 5) позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів; 6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; 6-1) виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності; 7) дату виготовлення; 8) відомості про умови зберігання; 9) гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); 10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; 11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; 12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.
Частиною другою статті 15 Закону №1023 визначені також способи доведення вищезгаданої інформації до відома споживачів, а саме, у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.
При цьому, частиною першою статті 15 Закону №1023 прямо визначено, що інформація про продукцію не вважається рекламою.
Так, відповідно до пункту 13 Правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України №218 від 24.07.2002, маркування тютюнових виробів передбачає наявність такої інформації: на кожній одиниці тютюнової продукції (сигареті, цигарці тощо) - власна назва виробу; на кожній пачці, коробці або сувенірній коробці - найменування підприємства-виробника або тютюнової компанії; загальної та власної назви; наявність фільтрувального мундштука; кількість одиниць у пачці, коробці чи сувенірній коробці; відомості про вміст смол та нікотину, що входять до складу тютюнових виробів і виділяються з тютюновим димом під час їх куріння, які нанесені на зовнішню поверхню однієї меншої сторони пачки, коробки або сувенірної коробки та займають не менше 15 відсотків площини цієї сторони; основне медичне попередження споживачів тютюнових виробів та додаткове медичне попередження відповідно до чинного законодавства; позначення нормативного документа (для продукції вітчизняного виробництва, призначеної для реалізації на території України); штрихового коду.
Таким чином, розміщення одиниць тютюнової продукції із відповідним маркуванням у місці, в якому здійснюється реалізація таких виробів, є одним із заходів виконання суб'єктами господарювання вимог законодавства України щодо забезпечення прав споживачів на інформацію про продукцію, у зв'язку з чим зазначені дії не можуть розглядатись як реклама або стимулювання продажу у розумінні Закону України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення".
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №420/869/21.
За результатами перевірки складений акт № 000024 від 11.09.2023, в якому зафіксовані порушення, а саме в ході фактичного візуального огляду рекламного засобу в торгівельному приміщенні магазину "БОРДО" який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що стимулювання продажу тютюнових виробів, зокрема: у торгівельному залі магазину, у місцях у яких реалізується тютюнові вироби, на елементах обладнання, місце торгівлі оформлене з використанням графічних зображень, малюнків, кольорових елементів, чим порушено абз.7 ст. 16 Закону України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення"
Надаючи оцінку таким висновкам контролюючого органу суд враховує наступне.
Так, з представлених суду доказів слідує, що позивач є господарюючим суб'єктом, одним із видів діяльності якого є діяльність ресторанів та роздрібна торгівля зокрема, тютюновими виробами.
Задля провадження такого виду господарської діяльності, позивачем отримано Ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами №16030311202202610 від 22.12.2022 (термін дії до 15.01.2024).
Судом встановлено, а сторонами не спростовано, що в приміщенні магазину "БОРДО" який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у торгівельному залі магазину, у місцях у яких реалізується тютюнові вироби, на елементах обладнання, місце торгівлі оформлене з використанням графічних зображень, малюнків, кольорових елементів.
Слід зазначити, що згідно з статтею 8 Закону України «Про рекламу» №270/96-ВР від 03.07.1996 (далі Закон №270) розміщення (...) товару у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.
З огляду на вказане правове регулювання, в сукупності із доказами дотримання спеціальних вимог провадження позивачем обраних видів господарської діяльності, суд дійшов висновку про те, що сам по собі продаж товариством тютюнових виробів або пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння (кальян), не може вважатися стимулюванням продажу тютюнових виробів, оскільки інше тлумачення цієї норми означало б повну заборону продажу тютюнових виробів та як наслідок закриття усіх закладів, що спеціалізуються на такому продажі.
Аналогічні висновки зроблено Верховним Судом у постанові №420/2004/22 від 19.01.2023 та на виконання вимог частини п'ятої статті 242 КАС України, суд враховує їх при вирішенні даного спору.
Так, у рішенні у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ вказав на те, що принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків (заява №29979/04, пункт 70).
В той же час суд вважає, що приписи частини першої статті 16 Закону №2899 є двозначними у їх тлумаченні.
Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен бути якісним, щоби виключити будь-який ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що формулювання національного законодавства повинно бути достатньо передбачуваним, щоб дати особам адекватну вказівку щодо обставин та умов, за яких державні органи мають право вдатися до заходів, які вплинуть на їхні конвенційні права (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «C.G. та інші проти Болгарії» (C.G. andOthers v. Bulgaria, заява №1365/07, пункт 39), «Олександр Волков проти України» (Oleksandr. Ukraine, заява №21722/11, пункт 170)).
Верховний Суд у постанові від 11.05.2022 у справі №640/10758/21 наголошує, що поняття «якість закону» (quality of law) або «принцип зрозумілих правил» (understandable rules) охоплює собою такі характеристики відповідного акта законодавства як, зокрема, чіткість, точність, недвозначність, зрозумілість, узгодженість, доступність, виконуваність, передбачуваність та послідовність. Ці характеристики стосуються як положень будь-якого акта (норм права, які в ньому містяться), так і взаємозв'язку такого акта з іншими актами законодавства такої ж юридичної сили.
Відтак, висновки відповідача про порушення вимог зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення, не відповідає вимогам законодавства.
Суд звертає увагу, що не можна вважати рекламою інформацію про тютюнові вироби, які реалізуються в закладі. Такі обставини, на переконання суду, не є діями, основною метою яких є стимулювання осіб до вживання тютюнових виробів.
За наслідками судового розгляду справи суд дійшов висновку про те, що позивач не здійснював рекламу тютюнових виробів, а здійснював їх продаж.
Суд вважає, що в даному випадку контролюючий орган допустив хибне трактування вищезазначеної норми Закону №2899-IV та надав помилкову оцінку діям позивача, що є неприпустимим, з огляду на що позовна вимога про визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області №20 від 19.09.2023 про застосування до позивача фінансової санкції у вигляді штрафу в розмірі 30000,00 грн, - є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Подібний підхід до вирішення спірних правовідносин застосовано також Восьмим апеляційним адміністративним судом згідно постанови від 25.01.2024 у справі №500/2664/23 (провадження №А/857/21532/23).
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Європейський Суд з прав людини у своїй практиці нагадує, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди аргументувати прийняті ними рішення, це не можна розуміти як вимогу надавати вичерпну відповідь на кожне питання, підняте стороною під час судового розгляду справи.
З урахуванням викладено, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як слідує з матеріалів справи, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 1073,60грн, що підтверджується платіжним дорученням.
Оскільки позовні вимоги позивача задоволено в повному обсязі, та на користь позивача, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області (вул. Воскресенський узвіз, буд. 7, м. Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 40358617) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області №20 від 19 вересня 2023 року про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 фінансової санкції у вигляді штрафу в розмірі 30000,00 (тридцять тисяч гривень).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1073,60 (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.
Головуючий суддя Г.В. Костенко