справа№380/18327/23
21 лютого 2024 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач-1, ГУ ПФУ у Львівській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області (далі - відповідач-2, ГУ ПФУ в Вінницькій області), в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача-2 щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком та скасувати рішення відділу призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення надання житлових субсидій та пільг ГУ ПФУ в Вінницькій області від 01.03.2023 №133850012612 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком;
- зобов'язати відповідача-1 зарахувати позивачу до загального страхового стажу роботи у Державному комунальному підприємстві «Калина» (по переведенні з «Дрогобицького комбінату побутового обслуговування населення») столяром мебельщиком 5 розряду період роботи з 21.02.1992 по 01.08.1994 та призначити позивачу з 05.12.2022 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що у період з 21.02.1992 по 01.08.1994 працював у Державному комунальному підприємстві «Калина» столяром мебельщиком 5 розряду. З досягненням 60 - річного віку звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI (далі - Закон №1058-VI). Рішенням ГУ ПФУ в Вінницькій області позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком з підстав відсутності визначеного статтею 26 Закону №1058-VI страхового стажу у 30 років, який у позивача становить лише 26 років 7 місяців та 25 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 з 21.02.1992 по 01.08.1994, оскільки в трудовій книжці відсутня інформація про перейменування чи реорганізацію підприємства. Запропоновано для зарахування даного періоду до матеріалів пенсійної справи долучити довідку про перейменування установи. Вважає, що незарахування вказаного періоду роботи до страхового стажу є протиправним, у зв'язку з чим звернувся до суду з ним позовом.
Відповідач-1 щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а порядок підтвердження трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №637 Порядком. Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Вказує, що згідно до запису №11 в трудовій книжці ОСОБА_1 прийнятий на роботу в Державне комунальне підприємство «Калина» по переводу з Дрогобицького комбінату побутового обслуговування. Згідно до запису №12 в трудовій книжці позивач звільнений з роботи за власним бажанням. Запис про звільнення завірений печаткою Малого коллективного підприємства «Калина». В трудовій книжці відсутній запис про перейменування чи реорганізацію підприємства, тому немає підстав для зарахування даного періоду роботи до страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком. Просить відмовити у задоволенні позову.
Відповідач-2 щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. ОСОБА_1 22.02.2023 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-VI. За результатом розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано період роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 з 21.02.1992 по 01.08.1994, оскільки вказаний запис внесено з порушенням Інструкції №58, а саме відсутній запис про перейменування/реорганізацію організації, де працював позивач. Відповідно до Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, які містять відомості про період роботи. Документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності). Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідки на підставі первинних документів. Враховуючи те, що страховий стаж позивача становить 26 років 7 місяців 25 днів, відсутні підстави для призначення пенсії за віком. Просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою від 10.08.2023 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.
Відповідачем-2 23.08.2023 (вх.№17360ел) подано відзив на позовну заяву.
Відповідачем-1 06.09.2023 (вх. №67913) подано відзив на позовну заяву.
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 22.02.2023 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI (далі - Закон №1058-VI).
До заяви позивачем долучено трудову книжку серії НОМЕР_1 , військовий квиток серії НОМЕР_2 від 18.11.1982, диплом НОМЕР_3 від 20.07.1982, довідку від 03.02.2023 № П-49/03-9, видану відділом міського архіву виконкому Дрогобицької міської ради.
Відповідно до запису трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 21.02.1992 по 01.08.1994 працював столяром мебельщиком 5 розряду у Державному комунальному підприємстві «Калина». (Прийнятий по переводу з Дрогобицького комбінату побутового обслуговування населення).
ГУ ПФУ в Вінницькій області за принципом екстериторіальності розглянуло заяву ОСОБА_1 та прийняло рішення №133850012612 від 01.03.2023 про відмову в призначені пенсії за віком ОСОБА_1 з підстав відсутності визначеного статтею 26 Закону №1058-VI необхідного страхового стажу у 30 років, який у позивача становить лише 26 років 7 місяців 25 днів.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано період роботи ОСОБА_1 з 21.02.1992 по 01.08.1994 у Державному комунальному підприємстві «Калина», оскільки в трудовій книжці відсутня інформація про перейменування чи реорганізацію підприємства.
Рішення від 01.03.2023 №133850012612 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 є предметом оскарження у цій справі.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI (далі - Закон №1058-VI).
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-VI періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону №1058-VI передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Стаття 4 Закону №1058-VI зазначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 24 Закону №1058-VI страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою статті 24 Закону №1058-VI встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Статтею 26 Закону №1058-VI визначено умови призначення пенсії за віком.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-VI починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: … з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років…
Судом встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , 22.02.2023, тобто після досягнення віку 60 років, звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області з заявою про призначення пенсії за віком.
Для призначення пенсії позивачем подано пенсійному органу трудову книжку серії НОМЕР_1 , відповідно до записів якої ОСОБА_1 , зокрема з 21.02.1992 по 01.08.1994 працював столяром мебельщиком 5 розряду у Державному комунальному підприємстві «Калина». (Прийнятий по переводу з Дрогобицького комбінату побутового обслуговування населення).
Оскільки позивач звернувся за призначенням пенсії за віком 02.02.2023, то відповідно до вимог частини першої статті 26 Закону №1058-VI право на призначення пенсії обумовлено наявністю 30 років страхового стажу.
Спірним рішенням відповідача-2 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком саме з підстав відсутності у нього необхідного 30-річного страхового стажу, до якого пенсійним органом не зараховано період роботи позивача з 21.02.1992 по 01.08.1994 у Державному комунальному підприємстві «Калина», оскільки в трудовій книжці відсутня інформація про перейменування чи реорганізацію підприємства.
Соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки гарантує Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), відповідно до якого за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку№637).
Судом встановлено, що у позивача наявна трудова книжка, яка містить чіткий запис про спірний період роботи з 21.02.1992 по 01.08.1994 у Державному комунальному підприємстві «Калина»: про прийом на роботу за переводом та звільнення, з посиланням на відповідні накази, які скріплені печаткою підприємства.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці, і не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємства, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.
Правова позиція про те, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17, від 21.02.2018 у справі №687/975/17, а також від 12.09.2022 у справі №569/16691/16-а.
Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Вказана правова позиція також підтримана Верховним Судом в постанові від 04.07.2023 у справі №580/4012/19.
Згідно з статтею 62 Закону № 1788-XII та підпункту 4 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Суд звертає увагу, що позивач на виконання вимог, зазначених у спірному рішенні звертався до архівної установи про підтвердження періоду роботи з 21.02.1992 по 01.08.1994. Однак відділ міського архіву листом від 03.02.2023 повідомив, що документи з кадрових питань (особового складу) за 1985-1988 роки для зберігання до архіву не надходили, тому підтвердити трудовий стаж немає можливості.
Натомість судом не здобуто доказів на вчинення відповідачем-2 дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити стаж позивача.
Суд при розгляді цієї справи враховує висновки Верховний Суд у справах з подібними правовідносинами, викладені у постановах від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а та від 12.09.2022 у справі № 569/16691/16-а.
За встановлених фактичних обставин та наданої судом оцінки поданих позивачем до заяви про призначення пенсії за віком документів, суд висновує про безпідставність не зарахування відповідачем-2 періоду роботи позивача з 21.02.1992 по 01.08.1994 у Державному комунальному підприємстві «Калина», що призвело до прийняття рішення від 01.03.2023 №133850012612 про відмову у призначенні пенсії за віком та порушення права позивача на призначення пенсії згідно до частини першої статті 26 Закону №1058 IV.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем-2 вказані вимоги щодо доказування правомірності спірного рішення не виконано.
Доводи відповідача про правомірність спірного рішення спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку спірному рішенню, яке зумовило звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ в Вінницькій області від 01.03.2023 №133850012612 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком не відповідає визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям до такого роду рішень і чинному пенсійному законодавству та порушує право позивача на призначення пенсії за віком, тому таке рішення слід визнати протиправним, задовольнивши першу позовну вимогу.
Друга позовна вимоги є похідною від першої і також підлягає до задоволення шляхом зобов'язання ГУ ПФУ у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 21.02.1992 по 01.08.1994 у Державному комунальному підприємстві «Калина» та призначити пенсію за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058 IV.
Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цілому, тому позов слід задовольнити повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів порівну понесені позивачем судові витрати у вигляді 1 073 грн 60 к., судового збору, сплаченого за квитанцією №105 від 26.07.2023.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (Хмельницьке шоссе, буд. 7, м. Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ 13322403) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (Хмельницьке шоссе, буд. 7, м. Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ 13322403) від 01.03.2023 №133850012612 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) період його роботи з 21.02.1992 по 01.08.1994 у Державному комунальному підприємстві «Калина» та призначити пенсію за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (Хмельницьке шоссе, буд. 7, м. Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ 13322403) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) по 536 (п'ятсот тридцять шість) грн 80 к. судових витрат у вигляді судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. П. Хома