21 лютого 2024 рокусправа № 380/30547/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУКОВИНСЬКА УНІВЕРСАЛЬНАА КОМПАНІЯ» (58000, м. Чернівці, вул. Головна, 187, ЄДРПОУ 40504963) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними дії та скасування рішення,-
Встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «БУКОВИНСЬКА УНІВЕРСАЛЬНАА КОМПАНІЯ» до Львівської митниці, у якій просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/901135/2 від 10.10.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що складські витрати та витрати із завантаження товару поніс продавець, а розбіжність у місці завантаження товару і у юридичній адресі продавця, не може бути покладена в основу рішення про коригування митної вартості, та як позивачем (декларантом) було подано митному органу усі необхідні транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, зокрема, заявку №03/10 від 03.10.2023 до договору №2 від 03.10.2023, складену між ТОВ «Бук» та ФОП ОСОБА_1 , договір №2 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 03.10.2023, укладений між ТОВ «Бук» та ФОП ОСОБА_1 , рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг №1/100 від 09.10.2023, складений ФОП ОСОБА_1 . Позивач замовив транспортні послуги, шляхом подання заявки на транспортне перевезення, яка у вказаному випадку є акцептом в розумінні ч. 2 ст. 638 ЦКУ на поставку товару на умовах, запропонованих компанією перевізником, де сторони приступили до фактичного виконання договору перевезення. Відповідно до зовнішньоекономічного договору ціна товару, що був предметом поставки, вже включає в себе вартість упаковки та маркування, а тому за правилами частини десятої статті 58 Митного кодексу України ці складові не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості. За таких обставин при постачанні спірного товару вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням включена до ціни товару при визначенні складових митної вартості товару та не повинна додаватись окремо. Вважає, що вимоги митного органу про надання числових даних щодо вартості пакування не ґрунтуються на вимогах митного законодавства. Вказує, що в оскаржуваному рішенні зазначено, що митним органом застосовано метод 2б (ст.60 МКУ). Джерело інформації для коригування митної вартості слугувала інша митна декларація в якій рівень митної вартості складає іншу вартість, при чому таку не надано для огляду. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось. Рівень митної вартості митним органом визначався за кілограмами. Всі документи, додані до МД при митному оформленні товарів, в тому числі Контракт і інвойс та інші документі дублюють одні й ті ж дані про товар та його вартість та у сукупності підтверджують всі складові заявленої позивачем митної вартості товару за ціною договору і наявні в них відомості надають можливість перевірити її правильність. Стверджує, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у інший час, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості. Оскаржуване рішення митний орган прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів. Вважає, що оскаржуване рішення не відповідає критеріям, визначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України, адже прийняте не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також необґрунтоване, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, порушує права та законні інтереси позивача, тобто є протиправним, а відтак, підлягає скасуванню. Просив позов задовольнити.
Відповідач позов не визнав, у направленому на адресу суду відзиві на позовну заяву вказує на те, що відповідно до положень Інкотермс термін FCA (...Namedplace) вибір місця постачання вплине на зобов'язання зі завантаження і розвантаження товару у даному місці. Якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець відповідальності за відвантаження товару не несе. Згідно з гр. 20 МД та гр.З CMR Ns 63258378 від 03.10.2023, товар завантажений на складі в м. Evergem, Бельгія, а адресою продавця є м. Mulendorf Австрія. Отже, витрати з навантаження, а також складські збори покладені на покупця, проте такі витрати (складові митної вартості) в товаросупровідних документах не відображені та не включені до митної вартості; згідно п.2.3 Контракту №01-2023 від 01.02.2023 вартість упаковки і маркування включена у вартість товару, однак у товаросупровідних документах, відсутні дані щодо числових значень складових митної вартості товару. Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення всіх складових митної вартості, визначеної за основним методом. Відповідач надіслав вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. Декларант на вимогу митного органу продублював частини документів, що були подані до митного оформлення. Інших документів на вимогу не надано. Документи, що були подані до митного оформлення містили розбіжності та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару, у зв'язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості. У зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 26 (ст. 60 МК України). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA 209170/2023/006761 від 30.01.2023, де вартість подібного товару зі схожими характеристиками становить 5,5716 дол.США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду 29 грудня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
На адресу суду 15.01.2024 від відповідача надійшло клопотання, у якому представник відповідачів просить розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Ухвалою суду від 21.02.2024 у задоволенні клопотання представника відповідачів розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.
Дослідивши доводи представника позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, на які позивач та відповідач посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступне.
01.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БУКОВИНСЬКА УНІВЕРСАЛЬНА КОМПАНІЯ» (LLC «BUCOVINIAN UNIVERSAL COMPANY») (покупцем) та компанією «Energy 3000 solar GmbH» (продавцем) було укладено зовнішньоекономічний контракт №01-2023 (далі - Контракт) з Додатковою угодою №1 від 01.08.2023 предметом якого є зобов'язання продавця продати, а покупця придбати товар (у даній справі - фотоелектричні модулі-сонячні панелі) за асортиментом, цінами, термінами і в кількості згідно Інвойсів.
На виконання умов вищевказаного зовнішньоекономічного контракту згідно з рахунком-фактурою (інвойс) №АТ42339588 від 19.09.2023 позивач придбав у продавця товар - фотоелектричні модулі-сонячні панелі марки Longi LR5-54HTH-435M у кількості 936 шт.
Для митного оформлення вказаного товару позивач подав відповідачу електронну митну декларацію №23UA209170082270U5 від 09.10.2023 відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації: товар - фотоелектричні модулі-сонячні панелі марки Longi LR5-54HTH-435M у кількості 936 шт.
Одночасно, декларант (позивач) до митного контролю, разом із згаданою митною декларацією в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості відповідно до Митного кодексу України надав наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, а саме: рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №АТ42339588 від 19.09.2023; автотранспортну накладну (Road consignment note) №63258378 від 03.10.2023 (CMR); декларацію про походження товару (Declaration of origin) Sale-invoice №AT42339588 від 19.09.2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1/100 від 09.10.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104) подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №01-2023 від 01.02.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - Додаткова угода №1 від 01.08.2023 до контракту №01-2023 від 01.02.2023; договір про надання послуг митного брокера №2022/1 від 10.01.2022; договір (контракт) про перевезення №03/10-1 від 03.10.2023 (заявка на транспортне перевезення до договору про перевезення №2 від 03.10.2023); договір (контракт) про перевезення №2 від 03.10.2023 (договір №2 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 03.10.2023, укладений між ТОВ «Бук» та ФОП ОСОБА_1 ); інші некласифіковані документи.
За наслідками опрацювання наданих документів відповідач надіслав повідомлення декларанту з вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
На вказану вимогу позивач надав додаткові документи, а саме: рахунок-проформу АТ23221020 від 07.09.2023, платіжне доручення №26 від 15.09.2023; копії митних декларацій країни відправлення: №23ВЕ31200085312244 від 02.10.2023, №23ВЕЕООООО5799338О від 22.09.2023 та просив визнати митну вартість на підставі вже поданих документів.
Повідомленням від 10.10.2023 відповідач повідомив позивача про неможливість застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме метод 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності у Львівській митниці інформації про ідентичні товари, а митна вартість подібних (аналогічних ) товарів за методом 2 б (ст.60 МКУ) буде становити 5,5716 дол. США за кг.
За результатами розгляду поданих документів відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 10.10.2023 №ІІА209000/2023/901135/2 (далі - оскаржуване рішення), яким скоригував митну вартість та надав позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/003472.
Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості товарів, ТзОВ «БУКОВИНСЬКА УНІВЕРСАЛЬНА КОМПАНІЯ» звернулося з позовом до суду.
При вирішенні спору по суті, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митний Кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Порядок визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України.
Згідно з статтею 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МК України.
Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно з статтею 374 Митного кодексу України товари, які ввозяться громадянами на митну територію України, підлягають оподаткуванню в порядку та на умовах, визначених законами України.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною другою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 Митного кодексу України.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (ч. 2 ст. 54 МК України).
Як уже зазначалося, декларант одночасно із митними деклараціями надав відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення за ціною договору купівлі продажу.
Згідно з ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості має право:
- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
- письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 Митного кодексу України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Також, відповідно до положень частини 7 статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Частиною першою статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною першою статті 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції) (частина друга статті 57 Митного кодексу України).
Згідно з правилами частин третьої - шостої статті 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною другою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини четвертій статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 Митного кодексу України).
Згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, серед іншого, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Як встановлено з матеріалів справи декларант надав до митного органу низку документів, що дають змогу митному органу визначити митну вартість товарів: первинно з митними деклараціями, за якими було відмовлено у випуску товарів та на вимогу митниці. Зауваження митниці до поданих документів не стосується числових значень складових митної вартості та були спростовані документами, що подані до митного контролю та додатково разом з заявами в порядку ст. 55 Митного кодексу України.
Таким чином, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2021 року у справі №815/3976/16, а також в постановах Верховного Суду у справах №821/1617/17 від 14.08.2018 року, №815/6827/17 від 29.01.2019 року, №804/2256/16 від 12.11.2021 року, №1/380/2019/002016 від 04.11.2021 року №480/3558/19 від 17.11.2021 року, у яких суд прийшов до висновку, що витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.
Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.
Суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У вказаному випадку, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч.1 ст. 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору.
Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи зобов'язані здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, чітко визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наведені вище положення митного законодавства зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Суд спростовує викладені підстави відповідача для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.
Щодо твердження відповідача про те, що «відповідно до положень Інкотермс термін FCA (...Namedplace) вибір місця постачання вплине на зобов'язання зі завантаження і розвантаження товару у даному місці. Якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше 'місце, продавець відповідальності за відвантаження товару не несе. Згідно гр. 20 МД та гр.З CMR Ns 63258378 від 03.10.2023, товар завантажений на складі в м. Evergem, Бельгія, а адресою продавця є м. Mulendorf Австрія. Отже, витрати з навантаження, а також складські збори покладені на покупця, проте такі витрати (складові митної вартості) в товаросупровідних документах не відображені та не включені до митної вартості.
Відповідно до Інкотермс (редакція 2010 року) термін FCA (FREE CARRIER (... named place) франко-перевізник (... назва місця) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.
Вибір місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару. Цей термін може бути застосований незалежно від виду транспорту, включаючи змішані (мультимодальні) перевезення. Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі.
Згідно з п. А.3 Інкотермс за умовами поставки FCA покупець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого місця, окрім випадків, коли договір перевезення укладено продавцем відповідно до статті А.З "а". Також, за зазначених умов продавець зобов'язаний у відповідності до договору купівлі-продажу надати покупцю товар, рахунок-фактуру або еквівалентне йому електронне повідомлення, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть знадобитись за умовами договору купівлі-продажу.
Відповідно до вимог п. 5.1. Контракту продавець повинен вжити усіх заходів, щоб товар був упакований належним чином, що забезпечить його безпечне транспортування, а п.6.2. Контракту передбачено, що продавець зобов'язується поставити товар покупцю у відповідності з умовами даного контракту.
Отже, складські витрати та витрати із завантаження товару поніс продавець, а розбіжність у місці завантаження товару і у юридичній адресі продавця, не може бути покладена в основу рішення про коригування митної вартості, та як позивачем (декларантом) було подано митному органу усі необхідні транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, зокрема: заявку №03/10 від 03.10.2023 до договору №2 від 03.10.2023, складену між ТОВ «Бук» та ФОП ОСОБА_1 , договір №2 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 03.10.2023, укладений між ТОВ «Бук» та ФОП ОСОБА_1 , рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг №1/100 від 09.10.2023, складений ФОП ОСОБА_1 .
Позивач зазначає, що він замовив транспортні послуги, шляхом подання заявки на транспортне перевезення, яка у даному випадку є акцептом в розумінні ч. 2 ст. 638 ЦК України на поставку товару на умовах, запропонованих компанією перевізником, де сторони приступили до фактичного виконання договору перевезення.
Всі документи додані до МД при митному оформленні товарів, в тому числі Контракт і інвойс та інші документі дублюють одні й ті ж дані про товар та його вартість та у сукупності підтверджують всі складові заявленої позивачем митної вартості товару за ціною договору і наявні в них відомості надають можливість перевірити її правильність.
Стосовно твердження відповідача про те, що згідно з п.2.3 Контракту №01-2023 від 01.02.2023 вартість упаковки і маркування включена у вартість товару, однак у товаросупровідних документах, відсутні дані щодо числових значень складових митної вартості товару.
Відповідно до 2.3. Контракту вартість упакування і маркування включена у вартість товару.
У ціну товару за будь-якого способу постачання входить вартість упаковки, маркування, тари. Доставка (транспортування) та страхування може додатково включатися до ціни товару в залежності від умов постачання згідно з правилами Інкотермс 2010 року (п.2.2).
Умови пакування та маркування товару визначені п. 5.1. Контракту згідно з яким продавець повинен вжити усіх заходів, щоб товар був упакований належним чином, що забезпечить його безпечне транспортування товар, тобто товар має бути упакований таким чином, щоб виключити його псування і пошкодження з урахуванням транспортування, перевантаження та тривалого зберігання. Додаткове пакування та маркування товару Контрактом для Покупця (позивача) не передбачено. Вказані витрати входять до ціни товару та не підлягають відшкодуванню.
Оскільки вартість упакування, маркування, тари входить у ціну товару, тому обов'язок упаковки і маркування товару покладається на продавця.
Відповідно до розділу А.9 умов FCA Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс, Продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідного для перевезення товару (за винятком випадків, коли у вказаній галузі торгівлі прийнято звичайно відправляти товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу.
Отже у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.
Відповідно до зовнішньоекономічного договору ціна товару, що був предметом поставки, вже включає в себе вартість упаковки та маркування, а тому за правилами частини десятої статті 58 Митного кодексу України ці складові не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості.
Отже при постачанні спірного товару вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням включена до ціни товару при визначенні складових митної вартості товару та не повинна додаватись окремо.
Суд погоджується з твердженням позивача про те, що вимоги митного органу про надання числових даних щодо вартості пакування не ґрунтуються на вимогах митного законодавства.
Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 10.10.2023 №UA209000/2023/901135/2 митна вартість товару відповідачем визначена за методом 2б (ст.60 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів).
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у інший час, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
Пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» вказує на те, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, при цьому сумніви відповідача щодо митної вартості імпортованого товару ґрунтуються на його припущеннях та документально не підтверджені, на противагу чому позивачем доведено подання ним всіх необхідних достовірних документів згідно з вимогами Митного кодексу України для підтвердження митної вартості товарів, містять об'єктивні дані про нього, що піддаються обчисленню, підтверджують усі заявлені складові митної вартості імпортованого товару.
Суд встановив, що джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA 209170/2023/006761 від 30.01.2023, де вартість подібного товару зі схожими характеристиками становить 5,5716 дол.США/кг.
Митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів. Тому зазначення лише номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування їх вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскарженого рішення.
Оскаржуване рішення митний орган прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
З урахуванням досліджених судом фактичних обставин, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 10.10.2023 №UA209000/2023/901135/2 не відповідає критеріям, визначеним у ч.2 ст. 2 КАС України, адже прийняте не на підставі, не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, а також необґрунтоване, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, порушують права та законні інтереси позивача, тобто є протиправним, а відтак, підлягає скасуванню.
Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн то суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч.1, 4, 7, 9 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави суду для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 справі №810/3806/18, від 19.09.2019 у справі №826/8890/18.
З матеріалів справи видно, що позивач, обґрунтовуючи понесені витрати на правову допомогу, подав суду: копію договору про надання професійної правничої допомоги від 11.10.2023 №03/10; копію додатку №1 до Договору про надання правничої допомоги від 11.10.2023 №03/10; копію акта здавання-приймання виконаної роботи (наданих послуг) б/н від 19.10.2023; копію рахунку на оплату №б/н від 19.10.2023, складеного Адвокатським об'єднанням «Паславський, Каралюс і Партнери»; копію платіжної інструкції №942 від 20.10.2023 АТ «Ощадбанк» (призначення платежу «Оплата за надання професійної правничої допомоги згідно рахунку №б/н від 19.10.2023»).
За даними перелічених доказів позивачу надано професійну правничу допомогу за обсягом послуг: надання консультацій з вивченням документів наданих клієнтом, розроблення концепції юридичного супроводу клієнта, шляхом встановлення та дослідження усіх обставин у спорі, встановлення всіх учасників справи, надання обставинам належної оцінки, правовий аналіз норм законодавства, що регулюють виниклі правовідносини, дослідження практики; підготовка, складання, оформлення позовної заяви, виготовлення копій документів, що додаються до заяви. Понесені витрати на професійну правничу допомогу склали 25000,00 грн.
Однак, з огляду на предмет спору, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критеріїв розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 25000,00 грн є неспівмірною зі складністю справи, яка за вказаних правовідносин віднесена до категорії справ незначної складності, судова практика з вирішення даного спору судом є незмінною, сталою та чисельною, а обсяг наданих адвокатом послуг є незначним.
Суд зауважує, що предмет спору не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними. Окрім цього, Єдиний державний реєстр судових рішень містить значну кількість судових рішень щодо справ у аналогічних правовідносинах, що не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів, пошуку в Єдиному державному реєстрі судових рішень та вивчення практики в аналогічній категорії справ.
Позивачем до матеріалів справи було долучено невелику кількість первинних документів.
Виходячи з усталеної правової позиції у таких справах, суд вважає, що витрати на професійну правничу не відповідають критерію реальності адвокатських витрат.
Суд також зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.
З урахуванням викладених обставин справи та положень законодавства, суд дійшов висновку, що підготовка та подання позову до суду у даній справі не потребувала надмірного, значного обсягу юридичної роботи, оскільки основні доводи у даній категорії справ, викладені в численних судових рішеннях в аналогічних спорах і саме такі доводи були і відображені адвокатом при підготовці позовної заяви.
Відтак, як наслідок, з урахування критеріїв пропорційності, а також обсягу наданих послуг, підставним є присудження на користь позивача за рахунок фінансування відповідача витрат на професійну правничу допомогу в обсязі 4000,00 грн.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає до часткового задоволення.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України суд,-
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості 10.10.2023 №UA209000/2023/901135/2.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка Т, 1, ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУКОВИНСЬКА УНІВЕРСАЛЬНА КОМПАНІЯ» (58000, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Головна, 187, ЄДРПОУ 40504963) судовий збір в розмірі 3877,47 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка Т, 1, ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУКОВИНСЬКА УНІВЕРСАЛЬНА КОМПАНІЯ» (58000, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Головна, 187, ЄДРПОУ 40504963) понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу на суму 4000 грн 00 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяБрильовський Роман Михайлович