22 лютого 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/9390/23
Кіровоградський окружний адміністративний суду у складі судді Казанчук Г.П., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Охременка Артема Вікторовича, звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), що полягає у не розгляді рапорту ОСОБА_1 від 20.10.2023 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "Г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку з наявністю батька з інвалідністю ІІ групи;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 ) розглянути рапорт ОСОБА_1 від 20.10.2023 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "Г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку з наявністю батька з інвалідністю ІІ групи.
В обгрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що під час проходження військової служби ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_2 із рапортом про звільнення його із військової служби. Проте, станом на день звернення представника позивача із позовом до суду, рапорт ОСОБА_1 розглянутий не був, що свідчить про протиправну бездіяльність військової частини НОМЕР_2 .
Ухвалою судді від 15.11.2023 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, сторонам встановлено строк на подання процесуальних заяв.
Військова частина НОМЕР_4 правом надання відзиву не скористалась, хоча матеріали позову представник військової частини НОМЕР_4 отримав, що підтверджується електронним листом військовослужбовця військової частини НОМЕР_5 .
Дослідивши матеріали адміністративної справи та надані докази, суд, -
ОСОБА_1 на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 призваний до лав Збройних Сил України за мобілізацією та проходить військову службу у в/ч НОМЕР_2 .
Згідно відпускного квитка від 01.10.2023 року №1123 солдат ОСОБА_1 звільнений у відпустку за сімейними обставинами терміном на 10 днів з 01.10.2023 року по 12.10.2023 року. ОСОБА_1 зобов'язаний з'явитись до місця розташування військової частини НОМЕР_2 12.10.2023 року (а.с.21зв.-22).
ОСОБА_2 на ім'я командира військової частини НОМЕР_2 подав рапорт від 20.10.2023 року про звільнення його з військової служби (а.с.22зв.-23), який направив до військової частини за адресою АДРЕСА_3 поштовим зв'язком, що підтверджується накладною 2501502987263 (а.с.24 зв.)
Крім того, ОСОБА_2 звернувся із рапортом на ім'я Міністерства оборони України, Оперативного командування '' ІНФОРМАЦІЯ_1 '', Генерального штабу Збройних Сил України, Кіровоградського ОТЦК та СП у якому вказав, що у зв'язку з перебуванням у м. Кропивницькому та активним переміщенням військової частини НОМЕР_2 , він не має можливості направити відповідні рапорти про звільнення його з військової служби. У зв'язку з чим просив сприяти у направленні відповідних рапортів до командування військової частини НОМЕР_2 (а.с.25).
Від Кіровоградського ОТЦК та СП на адресу позивача надійшов лист про те, що рапорти ОСОБА_1 були направлені командиру військової частини (а.с.27). При цьому, відсутні докази того, що військовою частиною НОМЕР_2 рапорти позивача були отримані.
Представник позивача стверджує, що рапорт позивач так і не розглянутий.
Отже, наявність протиправної бездіяльності щодо не розгляду рапорту позивача є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.
Дисциплінарний Статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV (надалі Дисциплінарний Статут ЗСУ) визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Згідно частини 1 статті 1 Дисциплінарного Статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Відповідно до частини 6 статті 5 Дисциплінарного Статуту ЗСУ право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.
Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.
У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов'язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.
Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України
від 24 березня 1999 року № 548-XIV (надалі Статут ВС ЗСУ) визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини).
Обов'язки посадових осіб, не зазначені в цьому Статуті, визначаються відповідними порадниками та положеннями.
Приписами пункту 14 Статуту передбачено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника (загальний обов'язок військовослужбовця).
На виконання вказаної норми, позивачем надано докази звернення із рапортом від 20.10.2023 року до командира військової частини НОМЕР_2 .
Кожен військовослужбовець має право, щоб його звернення було розглянуто в межах розумних термінів, а відтак має бути належний доказ отриманням військовою частиною такого рапорту/заяви військовослужбовця чи його представника (в порядку звернення громадянь), який може бути направлений рекомендованим листом із повідомленням про вручення та описом вкладення на адресу військової частини.
Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України 28.12.2016 № 735 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 січня 2017 р. за № 94/29962 (далі - Інструкція) визначений порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України (далі - громадяни), у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), а також визначає порядок контролю за його дотриманням.
Відповідно до цієї Інструкції в роботі з письмовими (електронними) та усними зверненнями громадян має забезпечуватись кваліфікований, неупереджений, об'єктивний і своєчасний розгляд звернень.
Згідно пунктам 4-5 розділу ІІІ ''Розгляд звернень громадян'' Інструкції термін розгляду пропозицій, заяв та скарг обчислюється з дня, наступного за днем, з якого починається строк (таким днем є день їх надходження та реєстрації в органі військового управління, військовій частині), до дня направлення заявнику відповіді на його звернення. Якщо останній день терміну розгляду звернення припадає на неробочий день, то останнім днем терміну вважається перший після нього робочий день.
Термін розгляду пропозицій, заяв та скарг обчислюється від дня їхньої реєстрації у структурному підрозділі Міністерства оборони України, відповідальному за організацію розгляду звернень громадян.
Звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, ураховуючи вихідні, святкові та неробочі дні, а ті, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання.
Якщо в місячний термін розв'язати порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу військового управління, командир військової частини або особа, що тимчасово виконує його обов'язки, установлює термін, потрібний для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.
Отже, як на думку суду, рапорт позивача має бути розглянутим командиром протягом 30 днів з моменту його реєстрації в стройовій частині. Розглянутим вважається звернення, по якому прийнято рішення та це рішення чи відповідь доведена до військовослужбовця належним чином. Відповідь на рапорт має містити рішення з посиланням на акти законодавства та роз'ясненням порядку оскарження.
При цьому, відлік 30-денного строку розпочинається - це день отримання військовою частиною такого звернення.
Як свідчить інформація ''Укрпошта відстеження'' рапорт відповідачем отримано 23.10.2023 року (а.с.36). А відтак, відлік строку на розгляд рапорту позивача розпочався з 24.10.2023 року та мав кінцеву дату розгляду 24.11.2023 року.
Позовна заява сформована в системі ''Електронний суд'' 09.11.2023 року, а у суді позов зареєстрований 10.11.2023 року. Отже, на час звернення позивача до суду 30 денний строк не сплинув, отже відповідач, станом не день звернення позивача до суду, не допустив бездіяльність щодо нерозгляду рапорту позивача від 20.10.2023 року. Тобто, до 24.11.2023 року (кінцевий строк розгляду рапорту) відсутній законодавчий обов'язок вирішити питання щодо рапорту позивача.
Вказане свідчить, що на дату звернення до суду відсутній правовий спір між сторонами щодо наявності протиправної бездіяльності нерозгляду рапорту від 20.11.2023 року, тобто відсутнє порушене право, яка підлягає судовому захисту.
Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав та свобод і можливість оскаржити до суду рішення, дії та бездіяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських об'єднань і посадових осіб.
Свою позицію щодо застосування Конституції України при здійсненні правосуддя Верховний Суд України свого часу відобразив у постанові Пленуму ''Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя'' від 1 листопада 1996 року №9.
Згідно з частинами 1 і 2 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист; захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також у будь-який спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до правових позицій Великої Палати Верховного Суду, зокрема, у постановах від 28 листопада 2018 року у справі №607/6092/18, від 05 червня 2019 року у справі №607/6865/18, від 11 червня 2019 року у справі №917/1338/18, визначення предмета, підстав позову та відповідача у спорі - це право, яке належить позивачу; натомість становлення обґрунтованості позову - це обов'язок суду, який здійснюється під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (висновок, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2016 року у справі №800/301/16).
Відсутність спору на день звернення позивача до суду, у свою чергу, взагалі виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту (висновок, сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №802/2474/17-а; провадження №11-1081апп18).
Враховуючи вищезазначене, суд констатує про відсутність порушеного права позивача щодо не розгляду рапортів від 25.07.2023 року станом на день звернення позивача до суду. Вказане є беззаперечною підставою для відмови в позові, з огляду на передчасне звернення до суду із вказаним позовом.
Спеціальні норми законодавства про проходження військової служби не містять чіткого терміну щодо розгляду рапорту військовослужбовців, а тому суд вважає, що для регулювання термінів розгляду звернень громадян застосовуються норми Закону України ''Про звернення громадян''. Відповідно до нього звернення можуть розглядатися та вирішуватися невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня отримання їх у разі, якщо вони не потребують додаткового вивчення. Загальний строк - один місяць та (за необхідності) може бути продовжений до 45 днів.
Як свідчать матеріали справи, позивач після закінчення строку відпустки, до місцерозташування військової частини НОМЕР_2 не з'явився, саме тому подав рапорт засобом поштового зв'язку. При цьому, з огляду на відсутність у вільному інформаційному доступі даних про місцерозташування військової частини, суд не може із впевненістю дійти висновку про те, що відповідач взагалі обізнаний із рапортом позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 стосовно не розгляду рапорту. Вказане свідчить про відсутність порушеного права позивача станом на день звернення представника позивача до суду із цим позовом, тобто вказаний позов поданий до суду передчасно.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 143, 242-246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд, -
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.П. КАЗАНЧУК