22 лютого 2024 року № 640/18246/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши у порядку письмового провадження питання про залучення співвідповідача та витребування доказів в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, Головного управління ДФС у м. Києві та Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі по тексту також позивачка, ОСОБА_1 ) з позовом до Державної фіскальної служби України (далі по тексту також відповідач, ДФС України), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту також третя особа, ГУ ДФС у м. Києві), Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України, в особі Голови комісії з реорганізації, щодо неоформления та неподання всіх необхідних документів для призначення пенсії позивачці за вислугу років з урахуванням пільгової вислуги відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
- зобов'язати Державну фіскальну службу України, в особі Голови комісії з реорганізації, оформити всі необхідні документи та подати їх до Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві для призначення пенсії позивачці за вислугу років з урахуванням пільгової вислуги відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2022 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
13 грудня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» №2825-IX, статтею 1 якого встановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.
Пунктом 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
14 грудня 2022 року вказаний Закон був опублікований в газеті «Голос України» №254 та набрав чинності 15.12.2022.
04 травня 2023 року на адресу Київського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали адміністративної справи №640/18246/22 та за результатом автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Дудіну С.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.05.2023 прийнято адміністративну справу до провадження, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Судом встановлено, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ДФС (код ЄДРПОУ 39292197) перебуває в стані припинення.
25 березня 2021 року набув чинності Закон України «Про Бюро економічної безпеки України», підпунктом 2 пункту 10 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» якого, Кабінету Міністрів України необхідно не пізніше восьми місяців з дня набрання чинності цим Законом забезпечити ліквідацію ДФС.
Кабінет Міністрів України 21.07.2021 прийняв постанову №761 «Про внесення зміни в додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2014 року №85», якою вніс зміни в додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2014 року №85 «Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, інших державних органів», виключивши таку позицію: ДФС 370 370 4604 4604.
Суд також зазначає, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» в додатку 3 у 2022 році відсутні видатки на утримання ДФС та реалізацію заходів з реорганізації (ліквідації) ДФС.
Отже, станом на 01 січня 2022 року відсутні співробітники ДФС, у тому числі, які входили до складу Комісії з реорганізації Державної фіскальної служби, виконання функцій органу виконавчої влади України Державною фіскальною службою України припинено.
Подальші заходи, пов'язані із реорганізацією (ліквідацією) ДФС відповідно до вимог Постанови №1074 здійснюються представниками державних органів, які визначені правонаступниками чи яким передаються функції органів, що ліквідуються або реорганізуються, а також членами комісії з реорганізації ДФС, що є представниками інших центральних органів виконавчої влади.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.11.2018 у справі №537/1980/16-а виснувала, що саме уповноважені структурні підрозділи здійснюють перевірку поданих звільненими зі служби особами заяв про призначення пенсії, здійснюють обчислення вислуги років для призначення пенсії і встановлюють наявність підстав для її призначення. Після цього такий орган законодавчо наділений компетенцією направити подання про призначення пенсії за вислугу років до територіального органу ПФУ або відмовити у такому поданні.
21 серпня 2019 року Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження № 682-р «Питання Державної податкової служби», яким погодив пропозицію Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 року №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Державну податкову службу.
На підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» від 25.09.2019 року №846 розподілено сервісну та правоохоронну функції ДПС та передбачено виключення у ДПС функцій з реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» від 06.03.2019 №227 затверджено Положення про ДПС, відповідно до якого ДПС є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ДПС зареєстрована 17.05.2019 року, а Головне управління ДФС України у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) з 01.08.2019 року перебуває у стані припинення.
Також наказом Державної податкової служби України «Про затвердження положення про територіальні органи ДПС» від 12.11.2020 №643 затверджено Положення про Головне управління ДПС у м. Києві, відповідно до пункту 1 якого Головне управління ДПС у м. Києві є правонаступником усіх прав та обов'язків Головного управління ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ 43141267), яке, в свою чергу, є правонаступником ГУ ДФС у м. Києві (ЄДРПОУ 39439980).
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року №893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» визначено: ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком. До переліку територіальних органи Державної податкової служби, що ліквідуються, включено, зокрема Головне управління ДПС у м. Києві.
У постанові зазначено, що територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов'язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.
Згідно відомостей про відокремлений підрозділ юридичної особи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 30.09.2020 року створено Головне управління ДПС у м. Києві (ВП в ЄДРПОУ 44116011), як філію (інший відокремлений підрозділ) Державної податкової служби України.
Також, згідно Положення про Головне управління ДПС у м. Києві, Головне управління ДПС у м. Києві утворено на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.
Пунктом 7 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236, установлено, що ДФС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. ДФС та її територіальні органи є органами доходів і зборів.
У складі ДФС та її територіальних органах діють підрозділи податкової міліції, які здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, виконують оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.
Проте, підпунктом 1 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 25.09.2019 №846 у пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 р. №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України»: в абзаці другому слова, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску виключено.
Як вже судом встановлено, відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Головне управління ДФС України у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) з 01.08.2019 року перебуває у стані припинення, проте не є припиненим.
Аналізуючи вказані положення, правонаступник Головного управління ДФС України у м. Києві в частині здійснення державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску відсутній.
Отже, саме комісія з реорганізації Головного управління ДФС України у м. Києві, зі структурного підрозділу якого була звільнена позивачка, має надавати відповідні документи до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві для вирішення питання про призначення пенсії за вислугою років.
Відповідно до частин третьої-шостої статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.
Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.
Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне залучити до участі у справі в якості співвідповідача комісію з реорганізації Головного управління ДФС України у м. Києві.
При цьому, оскільки Головне управління ДФС у м. Києві бере участь у справі в процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, суд вважає за необхідне виключити його з кола таких осіб у зв'язку з набуттям статусу співвідповідача.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що наказом ДФС України від 20.09.2021 №0068-о/д про звільнення працівників підрозділу оперативного документування Головного управління ДФС у м. Києві позивачку звільнено з посади та податкової міліції ДФС у запас Збройних Сил України за пунктом 64 підпунктом «г» (через скорочення штатів) з 24.09.2021.
Заявами від 29.06.2022 позивачка звернулась до голови комісії з реорганізації ДФС України та голови комісії з реорганізації ГУ ДФС у м. Києві про оформлення усіх необхідних документів та подання про призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262 і направити вказані документи до органу пенсійного фонду за місцем її проживання.
Позивачка стверджує, що станом на дату звернення до суду з цим позовом відповіді за результатами розгляду заяви вона не отримала.
Водночас, жодних доказів на підтвердження отримання відповідачами направлених позивачкою заяв матеріали справи не містять.
Згідно з частиною третьою статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Статтею 129 Конституції України обов'язковість рішень суду (до яких належать і ухвали) визначена як одна з основних засад судочинства.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Суд зазначає, що за приписами статті 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно статті 9 КАС України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частині четвертій статті 9 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Таким чином, принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі зобов'язує суд вчинити всі необхідні дії для повного та всебічного з'ясування фактичних обставин справи з метою забезпечення прийняття правосудного рішення.
Згідно з частинами другою та третьою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.
Положеннями частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи.
Згідно частини шостої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України6. якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Згідно статті 80 КАС України, про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.
Частиною першою статті 149 КАС України закріплено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зокрема, у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб'єктом владних повноважень.
Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне витребувати від позивачки докази отримання відповідачами направлених нею заяв від 29.06.2022.
Крім того, суд вважає за необхідне витребувати у відповідачів пояснення щодо отримання/неотримання поданих ОСОБА_1 заяв від 29.06.2022 про оформлення усіх необхідних документів та подання про призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262 і направити вказані документи до органу пенсійного фонду за місцем її проживання, та, у випадку отримання таких заяв, письмові пояснення, підтверджені наявними у відповідачів доказами, щодо наслідків їх розгляду.
Керуючись статтями 49, 80, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Залучити до участі у справі в якості комісію з реорганізації Головного управління ДФС України у м. Києві (ідентифікаційний код 39439980, місцезнаходження: 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).
2. Зобов'язати позивача протягом п'яти днів з моменту отримання даної ухвали направити на адресу відповідача копію позовної заяви з додатками та докази направлення надати суду.
3. Запропонувати співвідповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання позовної заяви з додатками подати до суду відзив на позовну заяву.
Роз'яснити відповідачу, що відповідно до частин 3, 4 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України до відзиву мають бути додані документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.
4. Запропонувати позивачу протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву подати до суду відповідь на відзив на позовну заяву.
5. Виключити Головне управління ДФС у м. Києві з числа третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.
6. Витребувати від ОСОБА_1 докази отримання відповідачами направлених нею заяв від 29.06.2022.
7. Витребувати від відповідачів пояснення щодо отримання/неотримання поданих ОСОБА_1 заяв від 29.06.2022 про оформлення усіх необхідних документів та подання про призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262 і направити вказані документи до органу пенсійного фонду за місцем її проживання, та, у випадку отримання таких заяв, письмові пояснення, підтверджені наявними у відповідачів доказами, щодо наслідків їх розгляду.
8. Витребувані докази надати суду протягом п'яти календарних днів з моменту отримання копії цієї ухвали (або її тексту засобами зв'язку).
9. Роз'яснити, що відповідно до положень статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України за неподання без поважних причин доказів, витребуваних судом, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом, зокрема, штраф або тимчасове вилучення доказів для дослідження судом.
У разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
10. Роз'яснити, що відповідно до положень статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи.
11. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Дудін С.О.