22 лютого 2024 року м.Київ справа №320/34013/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до ГУ ДПС у м. Києві в якому просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 18.04.2023 року № 26868240105;
2. Зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у м. Києві підготувати висновок про повернення суми надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб у розмірі 4860.01 грн на користь позивача та подати цей висновок для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем безпідставно не надано податкову знижку, оскільки відповідно до квитанцій про оплату, за 2021 рік за навчання в Національній академії внутрішніх справ України, згідно договору про навчання,було сплачено - 27000,00 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 було відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З матеріалів справи слідує, що 06.12.2022 через електронний кабінет платника податків позивачем подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за звітний 2021 рік з метою отримання податкової знижки на оплату за навчання.
На підтвердження права на отримання податкової знижки позивачем до декларації було долучено копії наступних документів: паспорт (айді карту);додаток до паспорту з відображенням інформації про резидентський статус та місце реєстрації;РНОКПП; договір про навчання; свідоцтво про шлюб; довідку про нарахування заробітної плати за 2021 рік;розрахунок суми податку що підлягає поверненню з бюджету за результатами звітного податкового періоду;три квитанції про оплату за навчання за 2021 рік.
Позивачем було визначено суму податку, на яку зменшуються податкові зобов'язання у зв'язку з використанням права на податкову знижку, в розмірі 4860,01 грн.
20.02.2023 ГУ ДПС у м. Києві було проведено камеральну перевірку податкової декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік, та встановлено, що у громадянки ОСОБА_1 відсутні законодавчі підстави для нарахування податкової знижки за наслідками звітного (податкового) 2021 року, оскільки платником документально не підтверджено платіжними чи розрахунковими документами понесені витрати, а також не підтверджено резидентський статус та місце реєстрації про що складено акт камеральної перевірки (далі - Акт) який був направлений на поштову адресу платника «рекомендованим листом з повідомленням про вручення» та повернувся за «закінченням терміну зберігання».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що акт камеральної перевірки не отримував та не знав про його існування, всі необхідні документи, в тому числі платіжні чи розрахункові документи про понесені витрати, а також,документ про резидентський статус та місце реєстрації було додано до декларації. Натомість про відсутність виплат намагався дізнатись через ДПІ у Дарницькому районі та ДПІ у Деснянському районі міста Києва, які повідомляли, що через військовий стан в країні можливі затримки у виплатах.
10.04.2023 року позивачем було подано електронне звернення, до Державної податкової служби України про надання інформації щодо виплати податкової знижки.
04.05.2023 ГУ ДПС у м. Києві позивачу було надано відповідь, що 20.02.2023 було проведено камеральну перевірку податкової декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік, та встановлено, що у громадянки ОСОБА_1 відсутні законодавчі підстави для нарахування податкової знижки за наслідками звітного (податкового) 2021 року, оскільки платником документально не підтверджено платіжними чи розрахунковими документами понесені витрати, а також не підтверджено резидентський статус та місце реєстрації про що складено акт камеральної перевірки від 20.02.2023 (далі - Акт) який був направлений на поштову адресу платника «рекомендованим листом з повідомленням про вручення» та повернувся за «закінченням терміну зберігання».
24.05.2023 позивачем було направлено до Державної податкової служби України лист-пояснення, що зазначені у Акті документи є у наявності та були завантажені при заповненні декларації, а також, що декларацію було подано під час масованих обстрілів та екстрених відключень світла і можливо у зв?язку з цим був збій у мережі і ГУ ДПС у м. Києві не змогли отримати ці документи.
06.06.2023 Державною податковою службою України було надано відповідь позивачу де зазначено, що згідно п. 55.1 ст. 55 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства, а також, що відповідно до п. 86.7 ст. 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними додаткові документи і пояснення, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
15.06.2023 позивач подав скаргу щодо скасування податкового повідомлення-рішення. За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення скарга позивача залишилась без розгляду. Відповідно до п. 56.10, пп. 56.17.3 п. 56.17 та п.56.18 ст. 56 ПК України, рішення Державної податкової служби України, прийняте за розглядом скарги, та ППР ГУ ДПС у м. Києві від 18.04.2023 № 26868240105 з урахуванням цього рішення, не підлягають адміністративному оскарженню, але з урахуванням строків давності можуть бути оскаржені до суду у порядку, визначеному чинним законодавством України.
Позивач зазначає, що у особистому кабінеті не відобразились (не завантажились) документи про понесені витрати (тобто квитанції про оплату за навчання) та документ про резидентський статус та місце реєстрації (тобто довідка про реєстрацію місця проживання - витяг з айді карти). При заповненні електронної декларації у розділі документи, кожен документ сканувався та завантажувався окремо. У електронному кабінеті відсутня функція перегляду додатків, але працівник податкової, що займається декларацією може бачити кількість завантажених документів (їх має бути 10 - це як доказ того, що дійсно їх було завантажено) але скоріше всього не бачить сам документ через збій мережі.
Незгода позивача із діями відповідача щодо відмови у наданні йому податкової знижки, зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Платник податку, який бажає скористатись податковою знижкою, заявляє про своє бажання шляхом подання податкової декларації за минулий календарний рік (до 1 травня року, наступного за звітним, в якому понесені витрати - відповідно до підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України).
Підпунктом 166.2.1 пункту 166.2 статті 166 ПК України передбачено, що до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов'язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання).
До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і особу, яка звертається за податковою знижкою (їх покупця (отримувача), а також копіями договорів за їх наявності, в яких обов'язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк оплати за такі товари (роботи, послуги). Копії зазначених у підпункті документів (крім електронних розрахункових документів) надаються разом з податковою декларацією, а оригінали цих документів не надсилаються контролюючому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку давності, встановленого цим Кодексом. У разі якщо відповідні витрати підтверджені електронним розрахунковим документом, платник податків зазначає в податковій декларації лише реквізити електронного розрахункового документа.
Відповідно до пункту 166.3. ст. 166 ПК України платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, нарахованого у вигляді заробітної плати, зменшеного з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 цього Кодексу, або у вигляді дивідендів, крім сум дивідендів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, такі фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати:
підпунктом 166.3.3. пункту 166.3 статті 166 передбачено суму коштів, сплачених платником податку на користь вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти для компенсації вартості здобуття відповідної освіти таким платником податку та/або членом його сім'ї першого ступеня споріднення та/або особи, над якою встановлено опіку чи піклування, або яку влаштовано до прийомної сім'ї, дитячого будинку сімейного типу, якщо такого платника податку призначено відповідно опікуном, піклувальником, прийомним батьком, прийомною матір'ю, батьком-вихователем, матір'ю-вихователькою.
Судом встановлено, що між позивачем та Національною академією внутрішніх справ України було укладено договір надання освітніх послуг № 20-237КМ від 11.09.2020. Факт оплати навчання посвідчується квитанціями № 0.0.2084481954.1 від 12.04.2021, № 0.0.2299826985.1 від 18.10.2021 та № 0.0.239896433.1 від 29.12.2021.
До позовної заяви на підтвердження права на отримання податкової знижки позивачем було додано: паспорт (айді карту); додаток до паспорту з відображенням інформації про резидентський статус та місце реєстрації; РНОКПП; договір про навчання; свідоцтво про шлюб; довідку про нарахування заробітної плати за 2021 рік; розрахунок суми податку що підлягає поверненню з бюджету за результатами звітного податкового періоду; три квитанції про оплату за навчання за 2021 рік.
Отже, висновки відповідача в акті камеральної перевірки про те, що платником документально не підтверджено платіжними чи розрахунковими документами понесені витрати, а також не підтверджено резидентський статус та місце реєстрації суд вважає безпідставними. Інших тверджень, як підстави для відмови позивачу у наданні податкової знижки, не вказано.
Стосовно вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.04.2023 року № 26868240105, суд виходить з наступного.
Так, вказане податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі висновку контролюючого органу про відсутність у позивача підтвердженого права на отримання податкової знижки, який спростований судом вище.
Крім того, суд зазначає, що згідно з п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:
невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;
завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;
заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові від 06 листопада 2018 року в справі №826/1041/18, відмова у отриманні податкової знижки не є підставою для визначення вказаної суми платнику податків, як зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб та суперечить самій суті «податкової знижки», оскільки такий податок уже був сплачений особою під час отримання доходу у вигляді заробітної плати.
Згідно частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність законодавчо визначених підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в судовому порядку.
Згідно із частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Отже, судовому захисту в адміністративних судах підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв'язанні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи.
У свою чергу, як вже зазначалось, порушення прав, свобод та інтересів особи наявне тоді, коли сталися зміни стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку в публічно-правових відносинах.
Відповідні зміни або перешкоди можуть бути створені протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Якщо відповідні рішення, дії чи бездіяльність протиправно, на думку особи, спричинили виникнення, зміни чи припинення прав та обов'язків особи (тобто є юридично значимими), особа може порушити питання про визнання протиправними таких рішень, дій чи бездіяльності в судовому порядку.
Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або має місце інше ущемлення прав чи свобод.
При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Відтак, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України до судових витрат належить судовий збір. Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2147,20 грн, що підтверджується відповідною квитанцією.
Статтею 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 18.04.2023 року № 26868240105;
3. Зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у м. Києві підготувати висновок про повернення суми надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб у розмірі 4860.01 грн. на користь ОСОБА_1 та подати цей висновок для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України.
4. Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2147 (двох тисяч ста сорока сіми) гривень 20 (двадцяти) копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Терлецька О.О.