Справа № 524/7909/23
Провадження № 2-во/524/13/24
22 лютого 2024 року Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі: головуючого - судді Нестеренка С.Г., за участі секретаря судового засідання Бельченко Н.Л., розглянув заяву головуючого про самовідвід по заяві представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про виправлення описки в ухвалі суду від 09 лютого 2024 року у справі за № 524/7909/23 за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення боргу за договором, -
Головуючий заявив самовідвід, посилаючись на те, що 22 лютого 2024 року згідно автоматичного розподілу проведеного 21 лютого 2024 року було передано заяву представника відповідача ОСОБА_1 - Чоклі Є.Ю. (№ 524/7909/23, провадження № 2-во/524/13/24) про виправлення описки в ухвалі суду від 09.02.2024 р. у справі за № 524/7909/23 за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення боргу за договором. У заяві зазначалося про те, що вказана цивільна справа перебуває у провадженні суду під головуванням судді Предоляк О.С. та не була розглянута по суті. З невідомих причин дана заява про виправлення описки не була передана головуючому у справі - судді Предоляк О.С. Розгляд заяви про виправлення описки іншим складом суду не передбачено за таких обставин. У супротивному випадку матиме місце втручання в діяльність судді Предоляк О.С.
Суд звертає увагу на те, що неупередженість є основоположним принципом і необхідною умовою належного виконання суддею своїх обов'язків та виявляється як у змісті судового рішення, так і в усіх процесуальних діях, що передують його прийняттю.
У контексті ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
У національному законодавстві відсутні будь-які роз'яснення щодо визначення критеріїв чи обставин, які би могли враховуватися судом при надані оцінки фактам щодо неупередженості, а саме які складові елементи повинні містити обставини, щоб можна було прийти до висновку в неупередженості суду.
У розумінні ст.3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про міжнародні договори», міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Статтею 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (ратифікована Україною 17 липня 1997 року) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
З огляду на основні засади і практику Європейського суду з прав людини, неупередженість (безсторонність) суду, відповідно до п.1 ст.6 вказаної вище Конвенції, повинна визначатися за критеріями суб'єктивними, при яких беруться до уваги особисті переконання і поведінка судді та об'єктивними, які визначаються, серед інших аспектів, чи забезпечував суд відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Щодо об'єктивної неупередженості, Європейський суд з прав людини у справі «Фей проти Австрії» вказав, що така полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити , чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007р. та від 24.02.1993р. по справі «Фей проти Австрії» судом вказано, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності суддів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення.
Згідно п.12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень відносно сторін у судовому розгляді, судді повинні бути безсторонніми, а саме: вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає - або може сприйматися як таке, що впливає - на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: «ніхто не може бути суддею у власній справі». Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони в будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін по конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. І суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Вимога «безсторонності», згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Білуха проти України», «Салов проти України», «Мироненко і Мартенко проти України», «Фельдман проти України») характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий - у з'ясуванні того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.
Окрім того, відповідно до положень п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи у тому випадку коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Як роз'яснив Європейський суд з прав людини в рішеннях у справах «Микаллеф проти Мальти», «Мезнарич проти Хорватії», в демократичному суспільстві суди повинні вселяти довіру. Тому, кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в неупередженості, зобов'язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів у учасників цивільного процесу. Ці правила направлені на усунення будь-яких ознак необ'єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві.
Одним із елементів довіри суспільства, в тому числі і учасників процесу до суду, є довіра складу суду вирішувати спір, що унеможливить в подальшому сумніватись у судді.
Суд, вивчивши заяву головуючого про самовідвід, враховуючи наявність обставин на які посилається головуючий у справі, які можуть призвести до незаконного втручання у діяльність іншого судді, а також поставити під сумнів неупередженість або об'єктивність судді, дійшов висновку, що відповідно п. 4 та 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України з метою усунення обставин незаконного втручання в діяльність іншого судді та будь-яких сумнівів в об'єктивності та неупередженості судді, необхідно задовольнити заяву головуючого у справі та прийняти самовідвід у справі.
Керуючись ст. 36, 258-260, 354 ЦПК України,-
Заяву головуючого у справі про самовідвід по заяві про виправлення описки в ухвалі суду по нерозглянутій цивільній справі, яка перебуває у провадженні суду в іншому складі суду - задовольнити.
Прийняти самовідвід судді Нестеренка С.Г. по вказаній заяві.
Передати матеріали заяви про виправлення описки до канцелярії суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: