08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua
2-з/381/9/24
381/399/24
19 лютого 2024 року суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області Осаулова Н.А., розглянувши в приміщенні суду заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко Іван Павлович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
У лютому 2024 року до Фастівського міськрайонного суду Київської області подано заяву про забезпечення позову, в якій ОСОБА_1 просив суд зупинити стягнення на підставі виконавчого напису вчиненого 05 листопада 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О., зареєстрованим в реєстрі № 37361 про стягнення з нього на користь АТ «ПУМБ» заборгованості за кредитним договором.
Заяву про забезпечення позову вмотивовано тим, що позивач вважає виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню. Вважає, що у разі задоволення позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, виконання рішення суду буде ускладнено наявним виконавчим провадження, за яким на даний час проводиться стягнення.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову з наведених у ній підстав, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1, ч.2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше 2-х днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Вимогами статті 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
У відповідності до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Поняття «законність» у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»).
Про необхідність досягнення справедливого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При цьому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Зі змісту заяви та матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання виконавчого напису №37361 від 05.11.2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О., таким, що не підлягає виконанню.
На даний час на підставі вказаного виконавчого напису відкрито виконавче провадження № 67628363, яке знаходиться на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка І.П., останнім проводяться виконавчі дії.
Зважаючи на предмет позовних вимог, вчинення виконавчих дій на підставі спірного виконавчого напису може значно ускладнити розгляд справи, а тому заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, оскільки невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача за захистом яких він звернувся до суду.
Керуючись ст.ст. 151 - 153, 209, 210, 293, 294 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко Іван Павлович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.
Зупинити стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди Володимира Олександровича, вчиненого 05 листопада 2021 року та зареєстрованого в реєстрі за №37361 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості за кредитним договором № 2001495846401 від 23.12.2019 року в розмірі 53 645,22 грн., що проводиться у рамках виконавчого провадження № 67628363, яке перебуває на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка Івана Павловича.
Дані про стягувача:
Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», ЄДРПОУ 14282829, адреса: м. Київ, вул. Андріївська, 4.
Дані про боржника:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Виконання ухвали суду покласти на приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка Івана Павловича (адреса: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Соборна, 10-Г, офіс 204).
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Строк пред'явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову 3 (три) роки.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду відповідно до статей 354-355 Цивільного процесуального кодексу України.
Оскарження ухвали суду про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Суддя Осаулова Н.А.