справа № 166/772/22
провадження № 1-кп/166/6/24
22 лютого 2024 року смт.Ратне
Ратнівський районний суд Волинської області в складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника потерпілої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в режимі відеоконференції із ДУ «Луцький слідчий ізолятор» кримінальне провадження №12022030570000122, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 червня 2022 року, про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК України,
встановив:
Прокурор звернувся до суду із клопотанням про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , який утримується у ДУ «Луцький слідчий ізолятор» на підставі ухвали Ратнівського районного суду Волинської області від 10.01.2024.
Клопотання мотивує тим, що на даний час продовжують існувати ризики, що були підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Так, на думку прокурора, ОСОБА_6 з огляду на ймовірність призначення покарання у виді позбавлення волі строком до 5 років, відсутність міцних соціальних зв'язків може переховуватися від суду, незаконно впливати на недопитаних неповнолітнього свідка та потерпілу - особу похилого віку. Про існування ризику вчинення ОСОБА_6 іншого кримінального правопорушення свідчить той факт, що відносно нього Любешівський районний суд Волинської області розглядає кримінальне провадження за ч.2 ст.186, ч.3 ст.15 ч.1 ст.152 КК України.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив його задовольнити.
Представник потерпілої особи підтримав позицію сторони обвинувачення.
Захисник заперечив проти задоволення клопотання прокурора. Указав, що прокурор не навів переконливих доводів щодо існування згаданих у клопотанні ризиків, його твердження є лише припущеннями ухилення ОСОБА_6 від явки до суду, впливу на свідків, потерпілу та вчинення іншого кримінального правопорушення. Так, указав, що ОСОБА_6 з моменту затримання й дотепер жодних дій, спрямованих на ухилення від слідства чи суду, не вчиняв, перепон при затриманні не здійснював, самостійно видав власні речі, добровільно надав біологічні зразки для дослідження, не ухилявся від проведення експертиз. Зазначив, що потерпіла та свідки допитувались як на досудовому розслідуванні, так і судом до скасування попереднього вироку, із ними були проведені слідчі експерименти, що знівельовує ймовірність впливу на них. ОСОБА_6 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, згідно із досудовою доповіддю органу пробації ризик небезпеки для суспільства й ризик вчинення повторного кримінального правопорушення є середнім, його виправлення можливе без ізоляції від суспільства. Звинувачення, висунуте щодо ОСОБА_6 у іншому кримінальному провадженні, що розглядається Любешівським районним судом Волинської області, обвинуваченим заперечується, остаточного судового рішення у тій справі не ухвалено. Стверджує про наявність у ОСОБА_6 міцних соціальних зв'язків; останній має постійне місце проживання та реєстрації, проживав до затримання із рідним братом - особою з інвалідністю, здійснював за ним догляд. Із цих підстав, на його думку, не доведеною є неможливість застосування щодо обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
Уважає недоведеним факт наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення з огляду на недопустимість висновків експертів та показань потерпілої, відсутність інших належних і достатніх доказів на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні злочину.
Просив застосувати щодо обвинуваченого запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з покладенням обов'язку носити електронний засіб контролю.
Обвинувачений підтримав позицію захисника.
Прокурор і представник потерпілої особи заперечили проти заміни запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт.
Заслухавши думку учасників провадження, суд дійшов такого висновку.
Ратнівський районний суд ухвалою від 30 червня 2022 року обрав підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжував, востаннє - 10 січня 2024 року після скасування Волинським апеляційним судом відповідно до ухвали від 19.09.2023 вироку Ратнівського районного суду від 22.11.22 у даному кримінальному провадженні.
Обгрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК України, судом перевірялася. Доводи захисника про недопустимість таких доказів, як висновки експертів та показання потерпілої, й недостатність інших досліджених судом доказів на даний момент є передчасними, судом не враховуються. Такі твердження є лише версією сторони захисту, яка повинна бути перевірена в ході судового слідства; на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті. Причетність ОСОБА_6 до вчинення злочину, підозра у якому йому була повідомлена на досудовому розслідуванні, а обвинувачення - після його завершення, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу.
Суд, продовжуючи у минулому обраний щодо обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою, уважав доведеними стороною обвинувачення продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, суд урахував незмінність соціальних зв'язків обвинуваченого: ОСОБА_6 неодружений, офіційного місця роботи не мав, до затримання проживав із братом, який є особою з інвалідністю (доказів на підтвердження здійснення за ним догляду сторона захисту не надала). Також суд узяв до відома позицію потерпілої щодо наполягання на реальному покаранні у разі доведення його винуватості, висловлену останньою у ході розгляду клопотання про відмову від обвинувачення, у задоволенні якого суд відмовив. Крім цього, суд взяв до уваги той факт, що на розгляді у Любешівському районному суді перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 , серед іншого, у вчиненні замаху на тотожний злочин (ч.1 ст.152 КК України) за участю іншої потерпілої особи похилого віку.
Суд констатує, що вказані ризики продовжують існувати й на даний час.
При цьому, суд і дотепер уважає необґрунтованими доводи сторони обвинувачення про можливість незаконного впливу на потерпілу, з огляду на її постійне проживання у Центрі надання соціальних послуг Заболоттівської селищної ради, доступ до якого є обмеженим. Однак потенційно можливим є вплив обвинуваченого на неповнолітнього свідка ОСОБА_8 , 2010 року народження.
Вирішуючи питання про доцільність подальшого тримання ОСОБА_6 під вартою, суд зважає на таке.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний установити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
У силу ч.3 ст. 5 Європейської Конвенції та правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеній у п. 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі "Єлоєв проти України" після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого.
Вирішуючи клопотання прокурора та захисника, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, справу «Комарова проти України» від 16 травня 2013 року, «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме:
-тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі;
-у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.
Суд бере до уваги, що обвинувачений загалом утримується під вартою один рік та сім місяців. За цей період щодо ОСОБА_6 було постановлено обвинувальний вирок із засудженням до трьох років позбавлення волі, який судом апеляційної інстанції скасовано із підстав порушення права обвинуваченого на захист. У ході нового судового розгляду досліджено документи та висновки експертів, допитано трьох свідків, розглянуто клопотання про відмову від обвинувачення та про затвердження угоди про примирення, у задоволенні яких відмовлено. На даний час суд не допитав потерпілу, одного свідка та обвинуваченого. З огляду на перебування потерпілої у закладі для догляду за людьми похилого віку, її стан здоров'я, зокрема перенесений інсульт та глухоту, а також невстановлення місця проживання неповнолітнього свідка ОСОБА_8 , для їх допиту потрібен певний проміжок часу.
При цьому, санкція статті, за якою звинувачується ОСОБА_6 , передбачає покарання у виді позбавлення волі від трьох до п'яти років, останній, не будучи засудженим, уже фактично відбув більше половини мінімального строку можливого покарання. Зазначена обставина, яка, на думку суду, є зрозумілою для обвинуваченого, зменшує ризик переховування від суду.
У рішенні від 06.04.2000 у справі «Лабіта проти Італії» ЄСПЛ зазначив: «…відповідно до практики Суду, на питання про те, чи є розумним строк тримання під вартою, не можна відповісти абстрактно. Передусім національні судові органи мають забезпечити, щоб у будь-якому конкретному випадку досудове тримання обвинуваченої особи під вартою не перевищувало розумного строку. З цією метою вони повинні вивчити всі факти «за» і «проти» наявності справжньої вимоги громадських інтресів, яка, за належного врахування принципу презумпції невинуватості, виправдовувала б відступ від првивла поваги до особистої свободи, та викласти їх у своєму рішенні щодо відхилення клопотання про звільнення (п.152). «Попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути «формою очікування» обвинувального вироку» (п.51).
У рішенні «Тодоров проти України» ЄСПЛ зазначив, що для продовження тримання особи під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку. Суд бере до уваги те, що обвинувачений має постійне місце проживання, за яким зареєстрований - АДРЕСА_1 , де до затримання проживав разом із рідним братом - особою з інвалідністю.
Таким чином, на думку суду, заборона залишати житло упродовж доби є достатнім заходом забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та попередження вчинення останнім інших кримінальних правопорушень.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про недоведеність прокурором передбачених п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України обставин, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відтак суд змінює обвинуваченому запобіжний захід із тримання під вартою на цілодобовий арешт на строк 60 днів, покладаючи на нього передбачені ч.5 ст.195 КПК України обов'язки.
Керуючись ст.ст.177, 182, 183, 194, 331 КПК України, суд
постановив:
У задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання ОСОБА_6 під вартою відмовити.
Клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт задовольнити.
Змінити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителю АДРЕСА_1 , запобіжний захід із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт строком на 60 днів, тобто до 21 квітня 2024 року включно.
Покласти на ОСОБА_6 такі обов'язки:
1).прибувати до прокурора, суду за кожною вимогою;
2).не відлучатися з місця проживання, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , без дозволу суду;
3).утриматися від спілкування із свідком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та його батьками;
4).здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
5).носити електронний засіб контролю.
Роз'яснити ОСОБА_6 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Роз'яснити ОСОБА_6 , що порушення умов відбування домашнього арешту є підставою для ініціювання прокурором клопотання про зміну запобіжного заходу на більш суворий.
Зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_6 негайно прибути до місця проживання за адресою АДРЕСА_1 для відбування визначеного судом запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Зобов'язати ДУ «Луцький слідчий ізолятор» звільнити обвинуваченого з-під варти негайно.
Виконання ухвали покласти на ВП №2 (сел. Ратне) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області. Згідно з вимогами ч. 4 ст. 181 КПК України орган Національної поліції зобов'язаний негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту й повідомити про це суд.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.
Копію ухвали негайно вручити прокурору, скерувати до ДУ «Луцький слідчий ізолятор» для відома та вручення обвинуваченому, відділення поліції №2 (сел. Ратне) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області - для виконання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ратнівського
районного суду ОСОБА_1