Справа № 161/1171/24
Провадження № 3/161/891/24
м.Луцьк 22 лютого 2024 року
суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Філюк Т.М., за участю особи, яка притягується до відповідальності, розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого в АДРЕСА_1 , -
- за ч.3 ст. 178 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
До Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшли матеріали щодо ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.178 КУпАП.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 353406 вбачається, що ОСОБА_1 01 січня 2024 року о 03 год 05 хв перебував у п'яному вигляді в громадському місці, а саме йшов та хитався із сильним запахом алкоголю з порожнини рота, чим вчинив дане правопорушення повторно протягом року. За таких обставин дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.3 ст. 178 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав, вказував, що події відбувались в новорічну ніч, він перебував на подвір'ї власного помешкання, а не в громадському місці, як вказано в протоколі про адміністративне правопорушення, та не вчиняв адміністративного правопорушення.
Всебічно, повно та об'єктивно дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що провадження підлягає закриттю з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком)визнається протиправна, винна (умисна, необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до положень статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
При цьому, суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складання; посада, прізвище і ім'я по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу порушника; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення правопорушника; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Таким чином згідно положень ст. 256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення повинен містити всю необхідну інформацію щодо неправомірних дій чи бездіяльності особи, що забезпечить правильну кваліфікацію та притягнення особи до відповідальності за належною статтею КУпАП.
Статтею 178 частиною 1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за розпилення пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, в усіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародних сполучень) та в інших заборонених законом місцях, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, в яких продаж пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв на розлив дозволено відповідним органом місцевого самоврядування, або появляється в громадських місцях у п'яному вигляді, що відображає людську гідність і громадську мораль.
Частина 3 вказаної статті передбачає відповідальність за вчинення дій, передбачені частиною першою цієї статті, особою, яка двічі протягом року піддавалась адміністративному стягненню за розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях або появу в громадських місцях у п'яному вигляді.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 178 КУпАП , полягає у розпиванні спиртних напоїв у громадських місцях і появі в громадських місцях у п'яному вигляді.
Поява в громадських місцях у нетверезому стані, що відображає людську гідність і громадську мораль, під якою необхідно розуміти: поведінку особи у стані сп'яніння, яка явно порушує загальновизнані норми (непристойне висловлювання або жорсткість, грубі вигуки, нав'язливе ставлення до інших громадян). ); коли порушник має непристойний зовнішній вигляд, що відразу (брудний, мокрий, розстебнутий одяг тощо); через сп'яніння особа в повній мірі значною мірою втратила орієнтування (безцільно стоїть чи безцільно пересувається з місця на місце, у неї порушена координація рухів, звідси - нестійкість, хиткість ходу); п'яний повністю безпорадний (у непритомному стані).
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є місце його скоєння, а саме громадське місце, яке дістало законодавче визначення як частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу. До таких місць можна віднести під'їзди житлових будинків, підземні переходи, ліфти, таксофони, заклади охорони здоров'я, навчальні та освітньо-виховні заклади, дитячі майданчики, спортивні майданчики та приміщення закритих спортивних споруд, громадський транспорт; стадіони, приміщення відкритих та закритих спортивних споруд, заклади громадського харчування, приміщення закладів культури, приміщення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ; приміщення підприємств, установ та організацій всіх форм власності.
Однак, протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , не містить інформації про місце скоєння правопорушення, що підпадає до визначеного законом поняття «громадське місце», його адреси, крім того, не міститься посилань, які саме наявні докази вини у скоєнні позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 178 КУпАП.
До матеріалів справи не надано доказів стосовно того, що ОСОБА_1 перебував саме у громадському місці в стані алкогольного сп'яніння, що ображало людську гідність та громадську мораль відповідачем і до суду.
При цьому, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення не вбачається, які саме конкретні фактичні дії вчиняв ОСОБА_1 , що свідчили б про непристойність його поведінки та образу людської гідності і громадської моралі у громадському місці, що складають обов'язкові ознаки об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 178 КУпАП.
Виходячи зі змісту ст.ст.7, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Згідно усталеної судової практики ЄСПЛ (рішення від 30 травня 2013 року у справі «Малофєєва проти Росії» (Malofeyeva v. Russia), заява № 36673/04); рішення від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії» (Karelin v. Russia), заява № 926/08) у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Необхідно також зазначити, що відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом (п. 43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно з вказаною позицією ЄСПЛ «розумним» є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
З урахуванням наведеного та встановлених обставин, приходжу до висновку, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували наявність обставин, передбачених диспозицією зазначеної норми закону. А докази, які містяться в матеріалах справи не є такими, що переконливо свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 178 КУпАП.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст.62 Конституції України).
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності складу адміністративного правопорушення (п.1 ч.1 ст.247 КУпАП).
Частиною 1 ст. 7 КУпАП також визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Аналізуючи надані суду докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що провадження по справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю через відсутність в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 178 КУпАП
Пунктом 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на вказане, проаналізувавши та оцінивши відповідно до вимог статті 252 КУпАП наведені вище обставини справи та докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись статтями 7, 247, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суддя -
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст. 178 КУпАП закрити, на підставі ст. 247 п.1 КУпАП, в зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Філюк Т.М.