Справа № 161/3498/24
Провадження № 1-кс/161/1171/24
про відмову у відкритті провадження
м. Луцьк 22 лютого 2024 року
Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 , розглянувши скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення старшого слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 від 21.02.2024 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №12024030580000608 від 14.02.2024 та про зобов'язання вчинити дії у кримінальному провадженні, -
До Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшла скарга адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення старшого слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 від 21.02.2024 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №12024030580000608 від 14.02.2024 та про зобов'язання вчинити дії у кримінальному провадженні.
Скаргу мотивує тим, що 14.02.2024 ОСОБА_3 звернувся до старшого слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 із заявою про вчинення відносно нього кримінального правопорушення, де зазначив, що внаслідок ДТП отримав тілесні ушкодження та матеріальну шкоду у розмірі 88 000 грн. В подальшому, 19.02.2024 в інтересах ОСОБА_3 він звернувся з клопотанням до старшого слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 про визнання ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні №12024030580000608 від 14.02.2024 та проведення його допиту як потерпілого, однак 21.02.2024 отримав письмову відмову щодо визнання ОСОБА_3 потерпілим у вказаному кримінальному провадженні, у зв'язку з чим звернувся із даною скаргою в якій просить скасувати рішення старшого слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 від 21.02.2024 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №12024030580000608 від 14.02.2024 та зобов'язати останнього визнати ОСОБА_3 потерпілим.
Дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Главою 26 КПК України визначено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора під час досудового розслідування.
Частиною 1 ст. 303 КПК України передбачено, які рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора підлягають оскарженню під час досудового провадження та ким такі рішення, дії чи бездіяльність можуть бути оскаржені.
Згідно з ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: 1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування; 2) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження; 3) рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником; 4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, одним із близьких родичів або членом сім'ї, коло яких визначено цим Кодексом, та/або захисником померлого, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження; 5) рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою; 6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом; 7) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником; 8) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником; 9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником; 10) повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником; 11) відмова слідчого, дізнавача, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.
Встановлений ч. 1 ст. 303 КПК України перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора під час досудового розслідування є вичерпним.
Положеннями ч. 2 ст. 303 КПК України визначено, що скарги на інші рішення, дії чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 КПК України.
Аналіз вищенаведених положень кримінального процесуального закону дає підстави для висновку, що право на оскарження слідчому судді рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора особа отримує лише тоді, коли слідчий, дізнавач або прокурор прийняв певні рішення, вчинив конкретні дії або допустив конкретну бездіяльність, оскарження яких передбачено положеннями ч. 1 ст. 303 КПК України.
Так, п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України визначено, що на досудовому провадженні, особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою, може бути оскаржене рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим, проте вимоги скарги адвоката ОСОБА_2 не можуть бути предметом розгляду слідчого судді в зазначеному порядку, з огляду на наступне.
Так, ч. 3 ст. 110 КПК України передбачено, що рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне.
Вимоги до постанови закріплюються в ч. 5 ст. 110 КПК України, якою визначено, що постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.
Таким чином, оскарженню, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України, з урахуванням вимог ч. 5 ст. 55, ст. 110, ч. 2 ст. 220 КПК України, підлягає рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим прийняте у формі постанови.
В той же час, з матеріалів скарги вбачається, що постанова про відмову у визнанні потерпілим слідчим не приймалася, а лист - відповідь (а.с. 6) не можна вважати за належне рішення слідчого про відмову у визнанні потерпілим, тому заявлена у скарзі вимога не передбачена ч. 1 ст. 303 КПК України та виходить за межі компетенції слідчого судді.
Водночас, з копії протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 14.02.2024, яка долучена до матеріалів скарги (а.с. 4), вбачається, що старший слідчий СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 , з дотриманням вимог ст. 60, 104, 214 КПК України, прийняв від ОСОБА_3 усну заяву про вчинення кримінального правопорушення.
Положеннями ч. 2 ст. 55 КПК України визначено, що права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
В свою чергу, ч. 5 ст. 55 КПК України передбачає, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
З огляду на викладене, за відсутності постанови про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим, за заявою якого розпочато досудове розслідування, права і обов'язки потерпілого у останнього виникли з моменту подання заяви про вчинення щодо нього кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Отже, враховуючи наведене, в даному випадку наявна бездіяльність, яка полягає у невиконанні вимог ст. 220 КПК України.
Разом з тим, в скарзі не порушено питання про зобов'язання слідчого розглянути подане клопотання в порядку передбаченому ст. 220 КПК України, а тому таке питання не вирішується слідчим суддею в межах даної скарги.
Водночас, необхідно зазначити, що адвокат ОСОБА_2 у скарзі також просить зобов'язати старшого слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 визнати ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні №12024030580000608 від 14.02.2024, що не може бути предметом розгляду слідчим суддею, оскільки таке оскарження не передбачено Главою 26 Кримінального процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні врегульований Кримінальним процесуальним кодексом України. Зокрема, подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора під час досудового розслідування має відбуватись з дотриманням певних умов.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 304 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Таким чином, з огляду на наведене, оскільки заявлені в скарзі вимоги не можуть бути предметом розгляду в порядку, передбаченому ст. 303 КПК України, враховуючи, що слідчий суддя наділений процесуальними повноваженнями вирішувати виключно ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про відмову у відкритті провадження за скаргою адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення старшого слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 від 21.02.2024 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №12024030580000608 від 14.02.2024 та про зобов'язання вчинити дії у кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст. 303, 304 КПК України, слідчий суддя, -
Відмовити у відкритті провадження за скаргою адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення старшого слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 від 21.02.2024 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №12024030580000608 від 14.02.2024 та про зобов'язання вчинити дії у кримінальному провадженні.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надіслати особі, яка подала скаргу, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1