Справа № 738/1546/23 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/133/24
Категорія - ст. 81 КК України Доповідач ОСОБА_2
20 лютого 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові (в режимі відеоконференції) в порядку апеляційного розгляду матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 24 жовтня 2023 року відносно ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання,
за участю учасників кримінального провадження
прокурора - ОСОБА_8 ,
захисника - адвоката - ОСОБА_6 ,
засудженого - ОСОБА_7
Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 24 жовтня 2023 року відмовлено в задоволенні спільного подання ДУ «Менська виправна колонія (№ 91)» та Спостережної комісії Менської міської ради про умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання засудженого ОСОБА_7 .
Відмовляючи у задоволенні подання суд 1 інстанції зазначив, що відбуття встановленої законом частини строку покарання не є достатньою підставою для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, а викладені в характеристиці і висновку до неї обставини у своїй сукупності не дають підстав для такого звільнення. Тому застосування до засудженого умовно - дострокового звільнення вiд відбування покарання є передчасним, оскільки на час розгляду клопотання він, хоч і відбув встановлену законом частину строку призначеного покарання, проте не довів своє виправлення.
Захисник-адвокат ОСОБА_6 на ухвалу суду подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та звільнити ОСОБА_7 умовно-достроково від відбування покарання.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що вирішення питання надання пільг ОСОБА_7 передбачених ст. 81 КК України відноситься виключно до компетенції комісії. Тому відмовляючи у задоволенні подання адміністрації установи відривається авторитет засуджених до законних рішень прийнятих адміністрацією установи. Звертає увагу, що ОСОБА_7 відбув ? частини покарання та на засіданні комісії установи 19.09.2023 року одноголосним голосуванням до засудженого була застосована пільга, передбачена ст. 81 КК України. Крім того, суд залишив поза увагою ставлення засудженого до суспільно корисної праці, а також те, що він під час відбування покарання продовжував навчання. Вважає, що все вищевикладене підтверджує, що ОСОБА_7 довів своє виправлення та заслуговує на застосування умовно-дострокового звільнення.
В запереченнях на апеляційну скаргу прокурор вважає, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 - без задоволення.
Заслухавши доповідача, захисника, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали провадження, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Згідно вимог ч. 2 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
У відповідності до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» №2 від 26 квітня 2002 року, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання - того, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
На думку апеляційного суду, суд першої інстанції при розгляді клопотання дотримався даних вимог закону, належним чином дослідив всі необхідні умови для умовно-дострокового звільнення засудженого та обґрунтував свою відмову у задоволенні клопотання переконливими доводами, зокрема тим, що ОСОБА_7 стає на шлях виправлення, але на час розгляду клопотання своєю поведінкою не довів своє виправлення, оскільки засуджений ОСОБА_7 під час відбування покарання притягувався один раз до дисциплінарної відповідальності, стягнення погашене, на попередніх засіданнях комісії йому було відмовлено у застосуванні пільг, передбачених ст. 100, 101 КВК України, перебував на профілактичному обліку засуджених, які схильні до вчинення злісних порушень установленого порядку відбування покарання. Тому дійшов висновку, що таку поведінку засудженого не можна вважати «бездоганною» протягом усього строку відбування покарання. При цьому судом враховано і позитивні моменти у відбуванні засудженим покарання, зокрема наявність чотирьох заохочень, працевлаштування та дотримання норм, які визначають порядок і умови відбування покарання та цілком обґрунтовано враховано рішення спостережної комісії, яке має рекомендаційний характер, однак не є безумовною підставою для задоволення клопотання.
Засуджений ОСОБА_7 відбуває покарання з 11.12.2013 року, в Миколаївському СІЗО зарекомендував себе посередньо, в Менській виправній колонії № 91 - з 09.07.2015 року, де характеризується позитивно, не допускає порушень вимог, що визначають порядок та умови відбування покарання, розпорядок дня дотримується, до дисциплінарної відповідальності не притягувався. У 2020 році за зберігання забороненого предмету був притягнутий до дисциплінарної відповідальності, на даний час стягнення погашене, має чотири заохочення, працевлаштований на посаду робітника швейної дільниці, до роботи ставиться відповідально, завдання виконує вчасно та якісно.
Судом першої інстанції детально проаналізована поведінка засудженого за увесь час відбування покарання згідно особової справи та надано вичерпне обґрунтування рішення щодо недоведеності виправлення засудженого на момент розгляду клопотання про його умовно-дострокове звільнення.
З врахуванням того, що поведінка засудженого враховується за ввесь період відбування ним покарання та оцінюється судом на підставі усіх наданих даних про засудженого за увесь період відбування ним покарання, то доводи захисника про те, що ОСОБА_7 відбув установлену законом частину строку покарання, працевлаштований, має заохочення і тому до нього повинно бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, апеляційним судом вважається недостатнім для його застосування. Дані щодо заохочень та працевлаштованість мають важливе значення, проте ці обставини не мають виключного значення при прийняті рішення про умовно-дострокове звільнення останнього від відбування покарання.
Апеляційний суд звертає увагу, що прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення є компетенцією суду, рішення спостережної комісії, яка погодила застосування до засудженого такого звільнення не є визначальним при вирішенні питання судом та має рекомендаційних характер, тому доводи захисника про протилежне є хибними.
За таких обставин, враховуючи те, що процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним, колегія суддів вважає, що підстав для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 немає.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 376, 404, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 24 жовтня 2023 року відносно ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4