Справа № 742/4596/21 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/337/24
Категорія - Доповідач ОСОБА_2
21 лютого 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Чернігові, в режимі відеоконференції, матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 13 лютого 2024 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою,
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_8
обвинуваченої ОСОБА_7
захисника-адвоката ОСОБА_6
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 13 лютого 2024 року обвинуваченій у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307,ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 1,3 ст. 309 КК України, ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою до 12.04.2024 року.
Також цією ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу обвинуваченій.
Задовольняючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, суд обґрунтував свої висновки тим, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати. Інший більш м'який запобіжний захід не забезпечить належного виконання обвинуваченою процесуальних обов'язків та не зможе запобігти вказаним ризикам.
Не погодившись із рішенням суду, захисник - адвокат ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та застосувати до обвинуваченої запобіжний захід у виді домашнього арешту, а у разі залишення без змін запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зменшити розмір визначеної застави до двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В обґрунтування своїх вимог зазначив, що задовольняючи клопотання прокурора та відмовляючи у задоволенні клопотання сторони захисту суд не навів в ухвалі належних мотивів прийняття такого рішення, а так само посилання на які-небудь докази, що є порушенням вимог ст. ст. 372, 370 КПК України.
Крім того, у клопотанні прокурора відсутні як посилання на матеріали, так і самі матеріали у виді додатків, які б підтверджували викладені у ньому обставини.
Основним доводом прокурора є тяжкість висунутого обвинувачення, однак тяжкість можливого покарання не може бути визначальним фактором та єдиною підставою для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Існування ризиків незаконного впливу на інших учасників процесу, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, можливість вчинення інших кримінальних правопорушень обґрунтовується одними і тими ж доводами, які полягають у припущенні щодо можливості вчинення інших злочинів. Проте прокурором не наведені обставини, які б свідчили про його існування та відсутнє посилання на матеріали, якими б підтверджувались ці обставини.
Також прокурором не було доведено наявність обставин щодо недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначених у клопотанні.
Разом з тим надані стороною захисту дані, зокрема, незадовільний стан здоров'я обвинуваченої, її потреба у медичному лікуванні, наявність постійного місця проживання, де вона мешкає разом з мамою, залишились поза увагою суду.
На думку апелянта, враховуючи обставини справи та відомості про обвинувачену, застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді домашнього арешту буде достатнім заходом для запобігання наявним ризикам.
Звертає увагу, що визначена у максимальному для даної категорії злочинів застава у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 214 720 грн. є завищеною та підлягає зменшенню з врахуванням майнового, сімейного стану та стану здоров'я обвинуваченої, яка потребує постійного лікування.
Заслухавши доповідача, обвинувачену та її захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу з викладених в ній підстав, думку прокурора, який заперечував доводам апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як убачається з матеріалів справи, у провадженні Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області перебувають матеріали об'єднаного кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307,ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 1,3 ст. 309 КК України.
Ухвалою слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 23.09.2023 року ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, з визначенням розміру застави в сумі 214720 грн., який неодноразово продовжувався.
За змістом ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Відповідно до ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Тримання під вартою та продовження строку такого тримання може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Апеляційним судом встановлено, що зазначені вимоги закону судом 1 інстанції дотримані в повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_7 суд 1 інстанції, ураховуючи ризики, передбачені ст. 177 КПК України, дійшов правильного висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченій, так як ризики, які були підставою для застосування до неї запобіжного заходу у виді тримання під вартою не змінилися.
Виходячи з даних матеріалів судового провадження, є вірним висновок суду 1 інстанції відносно того, що ризики, наведені прокурором, є дійсними та триваючими і на даний час вони виключають можливість зміни запобіжного заходу обвинуваченій на більш м'який.
Домашній арешт не забезпечить виконання покладених на ОСОБА_7 процесуальних обов'язків у зв'язку із наявними ризиками та обставинами, що їх обґрунтовують.
За таких підстав даних, які б унеможливлювали подальше тримання обвинуваченої під вартою, матеріали судового провадження не містять.
Посилання в апеляційній скарзі захисника на відсутність належних доказів, які б підтверджували наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає непереконливими, оскільки наявність існуючих ризиків підтверджуються матеріалами судового провадження, які були предметом дослідження суду першої інстанції.
Наведені апелянтом дані, що характеризують особу обвинуваченої, наявність у неї захворювань, на які посилається захисник, не спростовують правильності висновків суду з врахуванням вищевказаних обставин.
Застосований судом альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 214720 грн., визначений, серед іншого, з врахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченої, даних про її особу, зменшенню не підлягає.
За таких підстав суд обґрунтовано та в повній мірі мотивував своє рішення, тому твердження апелянта про необґрунтованість висновків постановленої ухвали, колегія суддів вважає не слушними.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів законність та обґрунтованість постановленого у справі судом рішення, не вбачається.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів не знаходить підстав для задоволення поданої апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 404, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 13 лютого 2024 року про продовження обвинуваченій ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - без змін.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4