21 лютого 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 686/26970/23
Провадження № 22-ц/4820/419/24
Хмельницький апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Спірідонової Т.В., (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М.,
розглянув в порядку частини 1 статті 369 ЦПК України цивільну справу №686/26970/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 а на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 грудня 2023 року, в складі судді Карплюка О.І., у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В жовтні 2023 року АТ «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг «Monobank» від 13 березня 2020 року в розмірі 29116 грн 96 коп., яка утворилася станом на 08.08.2023 року.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 13 березня 2020 року ОСОБА_1 з метою отримання кредиту звернувся до банку та підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Положеннями даної анкети-заяви визначено, що вона разом з умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву, відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір, та зобов'язується виконувати його умови. Окрім того, в анкеті клієнт підтвердив, що листування щодо цього договору просить здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору. Таким чином, 13 березня 2020 року між АТ «Універсал Банк» та відповідачем було укладено договір, відповідно до умов якого, відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 19000 грн, з можливістю його коригування, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом (базова процентна ставка), а також зі сплатою збільшених відсотків за користування кредитом в розмірі 6,2% на місяць на суму простроченої заборгованості за кредитом. Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Однак, ОСОБА_1 належним чином свої зобов'язання не виконував, тому станом на 30.04.2023 року має прострочення зобов'язання із сплати щомісячного мінімального платежу за договором понад 90 днів, що є істотним порушенням умов кредитного договору. 30.04.2023 року позивач направив відповідачу повідомлення про необхідність погашення суми заборгованості, проте відповідач в добровільному порядку заборгованість по кредиту не сплатив.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 грудня 2023 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитом в сумі 29116 грн 96 коп. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Узагальнення доводів апеляційної скарги
Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, оскільки позивач не надав підписаних відповідачем умов і правил надання банківських послуг, тарифів, таблиці вартості кредиту та паспорту споживчого кредиту, які, за його твердженням, складають договір про надання банківських послуг. Анкета-заява не містить жодних відомостей про умови кредитування та обрання відповідачем певної банківської послуги, не містить істотних умов договору (процентну ставку за користування кредитом, порядок погашення кредиту, розмір відповідальності та інше). Відсутні також умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного ліміту. Наданий банком розрахунок заборгованості не є первинним документом бухгалтерського обліку, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком, а отже не є належним доказом існування боргу. Банком також не надано доказів, яка сума кредиту надавалась відповідачу. У заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про розмір наданого кредиту, встановлення відсотків за користування коштами, встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Зазначає, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», зокрема, банківська виписка з карткового рахунку. Однак, позивач таких документів не надав.
Процесуальні дії апеляційного суду
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 05 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 18 січня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ухвалою суду від 19 січня 2024 року справу призначено до розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи викладене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень статті 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити.
Мотивувальна частина
Встановлені фактичні обставини справи
Встановлено, що 13 березня 2020 року ОСОБА_1 , звернувшись до АТ «Універсал Банк», підписав анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, згідно з умовами якої клієнт просив відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 , у валюті - гривні та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в мобільному додатку.
Відповідно до пункту 2 анкети-заяви ОСОБА_1 погодився, що ця анкета-заява разом із умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.
Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості за договором №б/н від 13.03.2020 року станом на 08.08.2023 року заборгованість відповідача за використання кредитних коштів становить 29116 грн 96 коп.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належним чином підтверджено надання відповідачу кредитних коштів, та стягнув з відповідача суму боргу за тілом кредиту в розмірі 29116 грн 96 коп.
Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частинами 1, 2 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 ЦК України).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 року №675-VIII (далі - Закон №675-VIII) електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
У статті 11 Закону №675-VIII передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону №675-VIII).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У частинах першій та другій статті 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, у тому числі розмір і порядок нарахування заборгованості, АТ «Універсал Банк» зазначило, що ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, на підтвердження чого позивач, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на витяг з умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк», тарифи, паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank та таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, як невід'ємну частину укладеного договору.
Позивач зазначав, що зазначеними документами, які надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін.
Крім того, колегія суддів зазначає, що долучені банком копії Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» набрали чинності лише 27.11.2021, тоді як анкету-заяву відповідач підписав 13.03.2020.
Однак, за відсутності підпису відповідача, в тому числі шляхом накладення електронного цифрового підпису, відсутні підстави вважати, що саме ці Умови і правила надання банківських послуг, тарифи, паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank та таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг.
Крім того, у паспорті споживчого кредиту Чорної картки monobank (п. 7) зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятись від інформації, наведеної у цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів. Ця інформація зберігає чинність до 01.01.2023 року.
Таким чином, зазначений документ містить узагальнену інформацію про умови кредитування, орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача. Таку інформацію банк надає споживачам фінансових послуг відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».
З огляду на викладене, за відсутності достатніх підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг, відсутності в анкеті-заяві домовленості сторін про підстави та порядок нарахування процентів, надані банком витяг з умов і правил обслуговування в АТ «Універсал банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів Мonobank, витяг тарифів за карткою monobank і паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки вказані документи достовірно не підтверджують вказаних обставин.
У зв'язку з цим до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила частини 1 статті 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, яка згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України враховується судом при застосуванні норм права.
Таким чином, АТ «Універсал Банк» не довело укладення з ОСОБА_1 договору про надання банківських послуг на умовах, які зазначені у позові.
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пред'являючи позов, АТ «Універсал Банк» посилається на те, що відповідачу ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 19000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка.
Колегія суддів не приймає до уваги наданий банком розрахунок заборгованості за договором №б/н від 13.03.2020 року, згідно з яким заборгованість ОСОБА_1 станом на 08.08.2023 року становить 29116,96 грн, оскільки він не містить посилань на картковий чи інший банківський рахунок, яким користувався відповідач, та не може вважатись належним доказом в розумінні частини 1 статті 77 ЦПК України.
Тому, складений позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу.
При цьому, належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розміру, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Пунктом 59 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року №75 (далі - Положення) визначено, що банк обов'язково має складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри як клієнтські рахунки та виписки з них. Відповідно до пункту 62 Положення виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Згідно з пунктом 63 Положення виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Такий висновок узгоджується з постановами Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц, від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 07 грудня 2022 року у справі №298/825/15-ц.
Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження видачі кредитної картки, строк її дії, перерахування банком на рахунок відповідача кредитних коштів та їх розміру.
Розрахунок заборгованості, складений банком, сам по собі не є достатнім доказом її наявності у розмірі, зазначеному у розрахунку, та не підтверджує здійснення відповідачем фінансових операцій.
Оцінюючи наявні у справі докази, колегія суддів вважає, що наданий банком розрахунок заборгованості за кредитним договором, як доказ наявності заборгованості та її розміру, не є належним та допустимим доказом наявності заборгованості за цим договором, оскільки будь-яких доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача, користування ними позивачем не надано.
Висновки суду апеляційної інстанції
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з частиною 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Судові витрати
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подачу апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено 4026 грн, що підтверджується квитанцією №9330-1569-4157-5855 від 15.01.2024.
Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено та відмовлено у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Універсал Банк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по кредиту, підлягають стягненню на користь апелянта витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 4026 грн.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 389, 390 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позову Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в суді апеляційної інстанції в розмірі 4026 грн (чотири тисячі двадцять шість гривень).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 21 лютого 2024 року.
Судді: Т.В. Спірідонова
Р.С. Гринчук
А.М. Костенко