22 лютого 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 686/12482/23
Провадження № 22-ц/4820/442/24
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П'єнти І. В.,
розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 грудня 2023 року (суддя Палінчак О. М., повне судове рішення складено 11.12.2023) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, суд
У травні 2023 року ПАТ АБ «Укргазбанк» (далі - Банк), звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначав, що 21.02.2013 із ОСОБА_1 був укладений договір № 3/85/2013/po, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 290000 грн зі сплатою 19,2% річних за користування кредитними коштами. З метою забезпечення виконання зобов'язань за договором 21.02.2013 із ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 3/85/2013/po, згідно з умовами якого поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за невиконання зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі.
У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08.05.2014 стягнуто солідарно з відповідачів на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитом у сумі 303327,77 грн та 3033,28 грн судового збору. Рішення суду не виконано. Відповідачі мають нести відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України.
Тому позивач просив стягнути за несвоєчасне погашення кредиту та процентів за період 12.03.2017 по 23.02.2022 (включно) солідарно із ОСОБА_1 і ОСОБА_2 3% річних у сумі 42287,41 грн, інфляційні втрати у сумі 115652,76 грн.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 грудня 2023 року позов задоволено. Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» за період з 12.03.2017 по 23.02.2022 3% річних у розмірі 42287,41 грн, інфляційні втрати в розмірі 115652,76 грн, а всього 157940,17 грн. Вирішено питання про судовий збір.
ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права. Суд не взяв до уваги те, що позивач змінив термін виконання зобов'язання за кредитним договором, звернувшись з позовом до суду про стягнення заборгованості. Позовна давність за вимогами Банку обмежується останніми 3 роками, які передують зверненню з позовом. Суд безпідставно не застосував наслідки спливу позовної давності, про що було заявлено під час розгляду справи.
ПАТ АБ «Укргазбанк» у відзиві просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором не звільняє відповідачів від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України. 3% річних та інфляційні втрати нараховано з урахуванням внесених відповідачами коштів на погашення боргу. Строк позовної давності продовжений на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та зупинено перебіг позовної давності на час дії воєнного стану в Україні.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно установив, що між ПАТ АБ «Укргазбанк» і ОСОБА_1 21.02.2013 був укладений кредитний договір № 3/85/2013/ро, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 290000 грн зі сплатою 19,2% річних за користування кредитними коштами (а.с. 6-10).
21.02.2013 між позивачем і ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 3/85/2013/ро, згідно з умовами якого ОСОБА_2 поручилась перед Банком за належне виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором № 3/85/2013/ро (а.с. 11-12).
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08.05.2014 із ОСОБА_1 і ОСОБА_2 солідарно стягнуто на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 3/85/2013/ро від 21.02.2013 у сумі 303327,77 грн та судовий збір по 1516,64 грн з кожного (а.с. 5).
04.05.2023 Банк направив відповідачам листи-вимогу про сплату станом на 23.02.2022 за несвоєчасне погашення кредиту та процентів 3% річних у сумі 42287,41 грн, інфляційних втрат у сумі 115652,76 грн за період з 12.03.2017 по 23.02.2022 і попередив, що у випадку непогашення заборгованості Банк буде ініціювати примусове стягнення в судовому порядку або в інший спосіб відповідно до законодавства України (а.с. 29, 30).
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідачі, які прострочили виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язані сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону.
Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За змістом статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, за змістом наведеної норми закону, нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.
В силу частини 1 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Положеннями статті 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
За розрахунком позивача за період з 12.03.2017 по 23.02.2022 3% за несвоєчасне погашення кредиту та процентів складає 42287,41 грн, інфляційні втрати - 115652,76 грн. При нарахуванні 3% річних та інфляційних втрат позивач враховував платежі, внесені відповідачами на виконання судового рішення.
Апеляційний суд погоджується з таким розрахунком. Відповідачі його не спростували.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 127/15672/16-ц дійшла висновку, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Проте колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про необхідність застосування наслідків пропуску строку позовної давності з таких підстав.
Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) на всій території України з 12.03.2020 установлено карантин.
Враховуючи, що з 12.03.2020 на території України установлено карантин, на період дії якого строки позовної давності продовжуються на строк дії такого карантину, вимоги банку щодо стягнення з відповідачів 3% річних та інфляційних втрат, починаючи з 12.03.2017, є обґрунтованими, оскільки трирічний строк позовної давності припадає на початок введення на території України карантину.
Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для застосування наслідків спливу позовної давності.
З огляду на викладене апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для відмови в позові.
Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає.
Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 грудня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 22 лютого 2024 року.
Суддя-доповідач О. І. Талалай
Судді А. П. Корніюк
І. В. П'єнта