22 лютого 2024 року м.Суми
Справа №582/128/23
Номер провадження 22-ц/816/344/24
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Філонової Ю. О. , Собини О. І.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_3 ,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 20 вересня 2023 року в складі судді Жмурченка В.Д., ухвалене в смт Недригайлів,
06 лютого 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Грицик Г.О. звернувся до суду з позовом, який обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 є пенсіонеркою, отримує пенсію у розмірі 2500,00 грн, якої останній не вистачає, інших доходів не має, а тому перебуває у скрутному матеріальному становищі і потребує матеріальної допомоги, яку має можливість надавати її син ОСОБА_2 , який несе службу в ЗСУ за контрактом та отримує достойну заробітну плату.
Посилаючись на вищевикладені обставини, просив стягувати щомісячно з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кошти на утримання непрацездатної матері, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 20 % від його грошового забезпечення, починаючи з часу служби в Збройних силах України до зміни матеріального та сімейного стану сторін.
Рішенням Недригайлівського районного суду Сумської області від 20 вересня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування своєї скарги зазначає, що шлюб із чоловіком у неї розірвано, з ним вона не проживає більше двох років, а тому, на її думку, місцевий суд безпідставно врахував склад її сім'ї, зокрема шлюбні відносини. Також в апеляційній скарзі ОСОБА_4 веде мову про те, що судом першої інстанції протиправно не враховано судове рішення в справі № 582/489/23 від 02 серпня 2023 року, яким шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 26 лютого 1983 року Зеленківською сільською радою Недригайлівського району Сумської області, актовий запис № 2, розірвано.
Вказує, що місцевий суд не дослідив позицію, що в неї є інший син і його можливість утримувати непрацездатну матір.
Також в апеляційній скарзі посилається на відсутність повноважень у представника третьої особи.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 - адвокат Скляров С.Л. просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 1 січня 2024 року: 3028 грн х 100 = 302800 грн), розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , є сином позивача ОСОБА_1 , що підтверджується копією актового запису про народження № 4 від 11 квітня 1986 року (а.с. 74).
Із позовної заяви слідує, що позивач ОСОБА_1 є пенсіонером, розмір її пенсії становить 2500,00 грн.
Позивач ОСОБА_1 окрім сина ОСОБА_2 , відповідача по справі, має сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією актового запису про народження № 12 від 12 листопада 1983 року (а.с. 73), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить довідка виконавчого комітету Вільшанської сільської ради Роменського району Сумської області № 333 від 23 серпня 2023 року (а.с. 101).
Окрім того, 26 лютого 1983 року позивач зареєструвала шлюб із ОСОБА_5 , що підтверджується копією актового запису про укладення шлюбу № 2 від 26 лютого 1983 року (а.с. 72), останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , та має наступний склад сім'ї: (дружина) ОСОБА_1 , 1962 року народження, про що свідчить довідка виконавчого комітету Вільшанської сільської ради Роменського району Сумської області № 53 від 23 серпня 2023 року (а.с. 100).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів про те, що її матеріальне становище є настільки скрутним, що створює необхідність у сторонній, примусовій допомозі від її сина у виді аліментів.
Такий висновок суду є вірним, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів непрацездатних членів сім'ї (ч. 8 ст. 7 СК України).
Згідно з ч. 1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Непрацездатним вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.
Потреба у матеріальній допомозі визначається в кожному конкретному випадку залежно від матеріального стану батьків. До уваги береться отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід, тощо.
Статтею 205 СК України визначено, що суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.
Згідно із роз'ясненнями, викладеними у п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК України ), не є абсолютним. У зв'язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред'явлено позов про стягнення аліментів, зобов'язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов'язків щодо них (ст. 204 СК України).
При вирішенні питання про стягнення аліментів на батьків слід враховувати, що вказане право батьків, якому кореспондує обов'язок повнолітніх дітей, виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина.
Згідно з ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет нa 2023 рік» встановлено прожитковий мінімум для непрацездатних осіб з 01 січня 2023 року - 2093,00 грн.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц дійшов висновку, що тлумачення статті 202 СК України свідчить, що обов'язок повнолітніх дітей з утримання своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька у матеріальній допомозі. Зобов'язання повнолітніх дітей з утримання батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов'язок повнолітніх дітей не пов'язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу. При встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність у матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір'ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.
З урахуванням наведених норм права та встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у ОСОБА_1 потреби у матеріальній допомозі з боку сина ОСОБА_2 .
Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 є пенсіонером, розмір її пенсії становить 2500,00 грн, що забезпечує її прожитковий мінімум, встановлений законом на 2023 рік для осіб, які втратили працездатність (2093,00 грн).
Із викладеного вбачається, що матеріальне становище ОСОБА_1 є достатнім для забезпечення основних потреб і матеріальної допомоги від сина вона не потребує. Доказів про наявність потреби позивача у матеріальній допомозі від сина ОСОБА_2 матеріали справи не містять.
Крім того, місцевий вірно врахував, що обов'язок утримувати батьків покладається на усіх дітей, тоді як ОСОБА_1 до іншого сина ОСОБА_6 із позовом не зверталась.
Суд також не погоджується із доводами позивача про те, що місцевий суд не дослідив позицію, що в неї є інший син і його можливість утримувати непрацездатну матір, оскільки в оскаржуваному рішенні зазначено, що ОСОБА_7 має сина ОСОБА_6 , що підтверджується копією актового запису про народження № 12 від 12 листопада 1983 року та довідкою виконавчого комітету Вільшанської сільської ради Роменського району Сумської області № 333 від 23 серпня 2023 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивач не подавала до суду будь-яких доказів, що стосуються її доходів, чи доходів інших членів її сім'ї. В справі відсутні докази того, що ОСОБА_6 отримує дохід в розмірі 0,5 мінімальної заробітної плати чи докази існування інших обставин, котрі б надали можливість суду пересвідчитись в тому, що саме скрутне матеріальне становище позивача вимагає залучення додаткових коштів від її дітей.
Не заслуговують на увагу і доводи ОСОБА_1 про відсутність повноважень у представника третьої особи, оскільки повноваження належним чином підтверджені документами, які містяться в матеріалах даної справи.
Таким чином, беручи до уваги вищенаведені обставини, що мають істотне значення для справи, апеляційний суд дійшов висновку, що за недоведення потреби позивача у матеріальній допомозі, у її сина ОСОБА_2 не виникає зобов'язання із утримання матері ОСОБА_1 .
За встановлених обставин інші доводи апеляційної скарги висновків суду по суті спору не спростовують та не належать до тих підстав, з якими чинний процесуальний закон пов'язує можливість зміни або скасування оскаржуваного рішення.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 3 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 20 вересня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - В. І. Криворотенко
Судді: Ю. О. Філонова
О. І. Собина