Номер провадження: 33/813/158/24
Номер справи місцевого суду: 504/3216/23
Головуючий у першій інстанції Добров П. В.
Доповідач Толкаченко О. О.
15.02.2024 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду Толкаченко О.О., за участю: секретаря судового засідання Соколовської Є.Р., захисника Попової О.А., потерпілої ОСОБА_1 її представника - адвоката Байло Є.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_1 - адвоката Мутафа В.А. на постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 22 вересня 2023 року, -
зазначеною постановою закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП відносно
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
на підставі п.1) ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, -
Обставини справи
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №321346, 03 червня 2023 року о 16 годині 30 хвилин на 17 км + 90 м а/д М-28 Одеса-Южне водій ОСОБА_2 керував автомобілем «DACIA», д/н НОМЕР_1 , не вибрав безпечну швидкість руху та здійснив проїзд регульованого перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофору, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Toyota», д/з НОМЕР_2 , який рухався в зустрічному напрямку та здійснював поворот ліворуч, від чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження та пасажири авто «DACIA» отримали легкі тілесні ушкодження.
Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.12.1, 8.7.3 (е). Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції суд дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та постановою від 22 вересня 2023 року закрив провадження у справі відносно нього.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погодившись із зазначеною постановою суду першої інстанції представник потерпілої ОСОБА_1 - адвокат Мутаф В.А. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та прийняти нову, якою закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП відносно ОСОБА_2 , у зв'язку закінченням на момент розгляду справи строків, встановлених ст.38 КУпАП.
Крім того, приймаючи нову постанову, просив апеляційний суд встановити вину ОСОБА_2 .
Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, суд дав невірну оцінку доказам та перекрутив показання свідка ОСОБА_3 .
ОСОБА_1 стояла на перехресті в крайній ліві смузі, з якої дозволяється поворот ліворуч та очікувала загорання зеленої стрілки. Після того, як зелена стрілка світлофору загорілась вона розпочала рух ліворуч, однак ОСОБА_2 не зупинився на червоний сигнал світлофора у зв'язку з чим сталося ДТП.
Крім того, суд проігнорував той факт, що ОСОБА_2 рухався з перевищенням допустимої швидкості.
Матеріали справи не дають змогу зі стовідсотковою ймовірністю встановити на який сигнал світлофора рухалися транспортні засоби. У цей же час, суд визнав винними дії ОСОБА_1 , тому що вона мала пропустити ОСОБА_2 .
На переконання представника потерпілої вказані висновки суду суперечать самі собі. Висновок суду про неможливість однозначного встановлення чи відсутності вини ОСОБА_2 нівелює можливість встановлення вини ОСОБА_1 .
Позиції учасників апеляційного розгляду
В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 та її представник - адвокат Байло Є.С. підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - адвокат Попова О.І. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити постанову без змін.
Заслухавши учасників апеляційного розгляду, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Положеннями ст.245 КУпАП встановлено що, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду...., а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Суд повинен обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом». Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З фабули протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №321346 убачається, що 03 червня 2023 року о 16 годині 30 хвилин на 17 км + 90 м а/д М28 Одеса-Южне водій ОСОБА_2 керував автомобілем «DACIA», д/н НОМЕР_1 , не вибрав безпечну швидкість руху та здійснив проїзд регульованого перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофору, внаслідок чого допустив зіткнення з авто «Toyota», д/з НОМЕР_2 , що рухалось в зустрічному напрямку та здійснювало поворот ліворуч, від чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження та пасажири авто «DACIA» отримали легкі тілесні ушкодження.
Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.12.1, 8.7.3 (е). Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП.
ОСОБА_2 під час розгляду справи в суді першої інстанції заперечував фактичні обставини викладені у протоколі, винним себе не вважав та показав, що 03 червня 2023 року він рухаючись зі сторони м. Южне в сторону м. Одеси, під'їжджаючи до регулюючого перехрестя, продовжив рух в сторону м. Одеси через перехрестя на зелений сигнал світлофору. Проте коли він закінчував перетинати перехрестя, неочікувано авто «Toyota», яке стояло в зустрічній смузі, різко здійснило поворот ліворуч перед його авто, не залишивши йому шансу на маневр, щоб уникнути зіткнення чи встигнути загальмувати, внаслідок чого відбулося ДТП.
В письмових пояснення доданих до протоколу ОСОБА_2 зазначив, що 03 червня 2023 року він рухаючись зі сторони м. Южне в сторону м. Одеси, під'їжджаючи до регулюючого перехрестя продовжив рух в сторону м. Одеси через перехрестя, так як оцінив ситуацію руху, знаки сигналів світлофора, який свою чергу був зеленим, а також оглянув полосу крайньої лівої смуги зустрічного напрямку, де авто чекали зелену стрілку повороту вліво. Він закінчував перетинати перехрестя і неочікувано авто «Toyota» різко на повному ході прямо перед його авто здійснює поворот ліворуч та не залишає шансу на маневр, щоб піти від зіткнення чи встигнути загальмувати, внаслідок чого відбувається зіткнення транспортних засобів.
Таким чином ОСОБА_2 безпосередньо після дорожньо-транспортної пригоди та під час розгляду справи в суді першої інстанції категорично заперечував свою винуватість.
Апеляційний суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №321346 складений відносно ОСОБА_2 за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Разом з тим будь-які інші належні та допустимі докази, які б беззаперечно, поза розумним сумнівом, доводи винуватість ОСОБА_2 в матеріалах справи відсутні.
При цьому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, який визнав протокол про адміністративне правопорушення недопустимим доказом, оскільки він не відповідає вимогам ст.256 КУпАП.
Суд першої інстанції в оскаржені постанові детально виклав та обґрунтовував свої висновки з цього приводу і з ними повністю погоджується апеляційний суд, не повторюючи їх.
Під час апеляційного розгляду представник потерпілої - адвокат Байло Є.С. стверджував, що ОСОБА_1 стояла на перехресті в крайній ліві смузі, з якої дозволяється поворот ліворуч та очікувала загорання зеленої стрілки. Автомобіль під її керуванням розпочав рух лише після того, як загорілася зелена стрілка, яка дозволяла поворот ліворуч.
Представник потерпілої зазначив, що ці обставини безпосередньо підтверджуються поясненнями самої ОСОБА_1 , а також поясненнями свідка ОСОБА_3 .
З письмових пояснень свідка ОСОБА_3 убачається, що в день та час розглядаємих подій він рухався в напрямку до ТЦ «Рів'єра» та зупинився у крайньому лівому ряду для повороту ліворуч, перед ним першим на перехресті стояв автомобіль «Toyota Camry» чорного кольору, д/з НОМЕР_2 . ОСОБА_3 стояв та очікував зеленого сигналу додаткового світлофору. Через короткий проміжок часу водій автомобіля «Toyota» різко зірвався з місця та почав повертати наліво, при цьому дозволений сигналу світлофору ще не ввімкнувся. В цей момент на першій полосі зустрічного руху сталося зіткнення автомобіля «Toyota Camry» та «Dacia Logan», який рухався у зустрічному напрямку по крайній лівій полосі зустрічного руху.
Аналогічні пояснення свідок ОСОБА_3 надав і під час допиту в суді першої інстанції.
Таким чином, показання вищевказаного свідка, який рухався безпосередньо за автомобілем «Toyota Camry» чорного кольору, д/з НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , повністю спростовують доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 рухалась на зелений сигнал світлофору, який дозволяє рух, а напроти показання свідка доводять, що саме вона розпочала рух передчасно на заборонений сигнал світлофору.
Також апеляційний суд приймає до уваги письмові пояснення ОСОБА_4 , з яких убачається, що 03 червня 2023 року він разом зі свою матір'ю ОСОБА_1 їхали до ТЦ Рів'єра. Вони зупинились у крайньому лівому ряду перед світлофором для того, щоб повернути наліво. На той момент дозволяючий сигнал світлофору був вимкнутий. Коли вони стояли, він весь час дивився на світлофор і коли побачив, що загорівся додатковий сигнал, який дозволяє поворот ОСОБА_4 сказав своїй матері ОСОБА_1 , що вони можуть їхати, так як світлофор швидко вимикається. Після цього ОСОБА_1 повільно почала повертати наліво, а коли автомобіль випрямився ОСОБА_4 відчув поштовх з правого боку. Коли прийшов до тями то автомобіль вже розгорнуло на 180° і вони стояли на вул.З аболотного, то він побачив другий автомобіль із пошкодженнями і зрозумів, що вони потрапили в аварію.
Вищевказані показання сина ОСОБА_1 про те, що нібито він слідкував за сигналами світлофора і дав вказівку матері коли саме розпочинати рух, у сукупності з поясненнями самої ОСОБА_1 про те, що вона взагалі не бачила автомобіль, що рухався у зустрічному напрямку і їй не зрозуміло звідки він взявся, на переконання апеляційного суду свідчать про те, ОСОБА_1 не була уважною під час керування автомобілем та належним чином не стежила за зміною дорожньої обстановки.
Під час апеляційного розгляду апеляційним судом був досліджений відеозапис з камери зовнішнього відеоспостереження встановленої на магазині «Леруа Мерлен».
На вказаному відеозаписі зафіксовано подію ДТП.
Проте через значну відстань між приміщенням магазину на якому була встановлена відеокамера та ділянкою перехрестя, на якому сталася пригода, з наданого відеозапису неможливо встановити на який сигнал світлофору рухався кожен з учасників ДТП, а тому наданий відеозапис також не підтверджує наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Разом тим в матеріалах даної справи відсутні належні, допустимі та достатні докази, які б в своїй сукупності, поза розумним сумнівом доводили, що діях ОСОБА_2 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
При цьому апеляційний суд не має права самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
В рішенні по справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 року) ЄСПЛ зазначив, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
В межах розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд не має права на порушення принципу змагальності та диспозитивності, принципу рівності сторін, перебирати на себе функції обвинувачення.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).
Пункт 1) ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41).
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_2 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
При цьому суд першої інстанції переконливо та обґрунтованого мотивував свої висновки і з ними повністю погоджується апеляційний суд.
За таких обставини апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга представника потерпілої ОСОБА_1 - адвоката Мутафа В.А. є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції, в свою чергу, є законною та обґрунтованою, у зв'язку із чим відсутні підстави для її скасування або зміни.
Відповідно до п.1) ч.8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Керуючись, ст.62 Конституції України, статтями 247, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_1 - адвоката Мутафа В.А. - залишити без задоволення.
Постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 22 вересня 2023 року, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП відносно ОСОБА_2 закрито на підставі п.1) ст.247 КУпАП - в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення та оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.О. Толкаченко