Номер провадження: 22-ц/813/965/24
Справа № 522/6699/19
Головуючий у першій інстанції Мурзенко М. В.
Доповідач Громік Р. Д.
20.02.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,
за участю секретаря - Триколіч І.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Одеського апеляційного суду Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М., ОСОБА_3 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» про скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди,
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» про скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, до Приморського районного суду м. Одеси про відновлення втрачених записів судових засідань, встановлення факту втручання в правосуддя.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2022 року позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» про скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди задоволено частково. Визнано незаконним і скасовано наказ Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» № 99к 3-1 від 19.03.2019 року «Про припинення трудового договору». Поновлено ОСОБА_1 на посаді помічника начальника служби флоту Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт». Стягнено з Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 березня 2019 року по 12 жовтня 2022 року у розмірі 390 429 грн. 04 коп. без урахування (утримання) податків і зборів й інших обов'язкових платежів. Стягнено з Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн. 00 коп. Стягнено з Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» на користь держави судовий збір у розмірі 4772 грн. 69 коп.
В апеляційній скарзі ДП «Одеський морський торговельний порт» просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить (далі цитування апеляційної скарги):
«1) змінити рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2022 року шляхом виключення з мотивувальної частини другого абзацу знизу на аркуші 5 повного тексту, підписаного суддею Мурзенком М.В. 18.10.2022, а також доповнити правову аргументацію мотивувальної частини цього рішення з посиланням на ч. 4 ст. 235 КЗпП України, враховуючи незаперечні факти і документальні докази викриття корупційних діянь в Одеському морському порту і в судовій системі України викривачем ОСОБА_1 ;
2) скасувати ухвалу судді Сегеди О.М. від 21.05.2019, постановлену нею у Малиновському районному судді м. Одеси о 18:13:40, тобто на початку торгівлі даною справою;
3) задовольнити усі позовні вимоги первісного позову від 16.04.2019 у повному обсязі;
4) повністю переглянути усі проміжні процесуальні рішення судів першої і другої інстанції згідно із переліку пунктів, означених у пунктах 1.3-1.10 даної апеляції, та постановити зовсім інші процесуальні рішення на розсуд судової колегії не одеських суддів й на принципову відміну від корумпованих одеських суддів, раніше задіяних у цю 4-річну продану справу, та які, виявилось, заражені бацилами невиліковної корупції у сучасній судовій системі України, що безумовно констатували у грудні Президент України і Посол США на пленумі Верховного Суду;
5) на виконання вимог ст. 385 ЦПК України постановити ряд окремих ухвал на адреси Генерального прокурора, міністра інфраструктури і Прем'єр-Міністра України, а також на адреса першого керівника ДП «ОМТП» про субсидіарну відповідальність і в порядку регресу на винуватців численних трудових правопорушень, які призвели вже до солідних сум грошових виплат з держпідприємства позивачам, раніше незаконно звільненим з Одеського морського порту і поновленим на роботі»
посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.
Судове засідання у справі призначено на 20 лютого 2024 року о 14:00 год.
У судовому засіданні, яке відбулось 20 лютого 2024 року у суді апеляційної інстанції, ОСОБА_1 та його представник за довіреністю ОСОБА_2 подали заяву про недовіру і відвід суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М., ОСОБА_3
Заява про відвід обґрунтована тим, що (далі пряме цитування заяви): «На підставі ст. 36 ч. 1 п.п. 3, 4, 5 ЦПК України висловлюємо обґрунтовану НЕДОВІРУ і заявляємо ВІДВІД від розгляду даної справи суддями Громіком Р.Д., ОСОБА_3., Драгомерецьким М.М., бо ми, як й безліч наших співвітчизників, вже несправедливо і неправомірно постраждали від їхніх зловживань суддівською владою по замовних справах; та нам ними спричинені матеріальні збитки і моральна шкода, що нас змусив їхній ПРАВОВИЙ БЕЗПРЄДЕЛ добитись внесення їх до ЄРДР за системні посадові злочини, та добиватись ретельного розслідування їх посадових злочинів компетентними органами державної влади України.
Так, на виконання судових рішень слідчих суддів правоохоронними органами вже були внесені в ЄРДР факти тяжких посадових злочинів разом з їхнім шефом, заступником голови Одеського апеляційного суду з цивільних справ ОСОБА_3 , за нашими заявами, як ПОТЕРПІЛИХ від суддівської оргзлочинності. Зареєстрвоані кримінальні провадження: №42022160000000349 за ст. 364 ч. 2 КК України; №42022160000000351 за ст. 191 ч. 5 КК України; №42022160000000352 за ст. 255 ч. 1 КК України, що зафіксовано документальними доказами у додатках до даної заяви».
Відповідно до ч. 3 ст. 40 ЦПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Оскільки заява про відвід суддів подана у день судового засідання, то вказана заява розглядається судом, який розглядає вказану цивільну справу.
Суд дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи заявленого відводу вважає, що заява ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 про відвід суддів Одеського апеляційного суду Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М., ОСОБА_3 в частині відводу суддів Громіка Р.Д. та Драгомерецького М.М. підлягає залишенню без розгляду, а відвід судді ОСОБА_3 не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Щодо вимог заяви про відвід суддів Громіка Р.Д. та Драгомерецького М.М.
Статтею 36 ЦПК України визначені підстави для відводу (самовідводу) судді.
Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу. Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 39 ЦПК України після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
На підставі матеріалів справи встановлено, що ухвалою Одеського апеляційного суду від 09 січня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП «Одеський морський торговельний порт» на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 12 жовтня 2022 року. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 12 жовтня 2022 року у даній справі в частині вимоги п. 1 скарги щодо зміни рішення суду та вимоги п. 3 скарги щодо задоволення позову від 16 квітня 2019 року у повному обсязі в межах вимог позову, що були предметом розгляду у суді першої інстанції, у відкритті апеляційного провадження за рештою вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08 грудня 2023 року заяву судді Лозко Ю.П., Назарової М.В. про самовідвід задоволено. Цивільну справу №522/6699/19 за апеляційними скаргами ДП «Одеський порт» та ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ДП «Одеський порт» про скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, передано до канцелярії Одеського апеляційного суду для належного забезпечення розгляду апеляційних скарг по суті в порядку, визначеному ст. 33 ЦПК України.
В порядку повторного автоматизованого розподілу судової справи для розгляду справи 08 грудня 2023 року суддею-доповідачем визначено суддю Громіка Р.Д., суддями учасниками колегії: Драгомерецького М.М., Стахову Н.В.
Ухвалою Одеського апеляційного суду (у складі головуючого судді Громіка Р.Д., суддів Драгомерецького М.М., Стахової Н.В.) від 13 грудня 2023 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» про скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди прийнято до свого провадження прийнято до провадження судді Громіка Р.Д., призначено розгляд справи (а.с. 3, т. 6).
Копію вказаної ухвали від 13 грудня 2023 року ОСОБА_1 отримав засобами поштового зв'язку ще 26 грудня 2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 6, т. 6). Крім того, 26 січня 2024 року ОСОБА_1 ознайомився із матеріалами цивільної справи №522/6699/19 (т.6, а.с. 18) та власноруч зазначив, що «ознайомлений з т.5 (кінцева частина); з т. 6 (а.с. по 16); заявив про надання копій» (а.с. 18, т. 6).
Однак відвід суддям Громіку Р.Д. та Драгомерецькому М.М. своєчасно заявлений не був.
Жодних виняткових випадків ОСОБА_1. та його представник ОСОБА_2 у своїй заяві не зазначає.
Згідно із ч.ч. 1, 2, п. 10 ч. 3 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно із ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Підсумовуючи все вищезазначене, враховуючи, що заяву про відвід в частині відводу суддів Громіка Р.Д. та Драгомерецькогго М.М. подано поза межами процесуальних строків, визначених ч. 3 ст. 39 ЦПК України, застосовуючи ч. 2 ст. 126 ЦПК України, вказану заяву необхідно залишити без розгляду.
Щодо вимог заяви про відвід судді ОСОБА_3
По-перше, відповідно до вимог ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 37 ЦПК України. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
За правилами ст. 36 ЦПК України, якою врегульовані підстави для відводу судді, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суд, який розглядає справу має бути «безстороннім» в контексті ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Дослідивши питання безсторонності суддів з двох точок зору, Європейський Суд з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), рішення від 28.11.2002 року, зазначив, що по-перше, йдеться про суб'єктивний підхід, для того щоб спробувати визначити переконання та особисту поведінку конкретного судді у конкретній обстановці.
Зокрема, суд не повинен суб'єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне.
Крім того, слід застосувати об'єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву (див., серед інших рішення у справах: «Білуха проти України» від 09.11.2006 року п.п.49,54; «Бочан проти України» від 03.05.2007 року, п.66; «Агрокомплекс» проти України» від 06.10.2011 року, п.136; «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 року, п.п.103,107).
Додатково апеляційний суд зазначає, що згідно із практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності і неупередженості суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу, в ході об'єктивної перевірки, має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
За обставинами даної справи заявники, звертаючись до суду із заявою про відвід суддів, не навели підстав та не надали доказів, які б свідчили про зацікавленість суддів в розгляді справи або про наявність об'єктивних дійсних обставин, які б викликали сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
ОСОБА_1 посилається у заяві на існування сумнівів щодо об'єктивності та неупередженості суддів у зв'язку з їх участю в інших судових засіданнях, внесення відомостей щодо судді у ЄРДР щодо зловживання службовим становищем. Разом з тим, заявником не надано жодного належного, достатнього, достовірного і допустимого доказу щодо необ'єктивності, упередженості судді ОСОБА_3 під час розгляду даної справи.
Крім того, у рішенні Ради суддів України №34 від 08.06.2017 у пункті першому роз'яснено, що подання учасником судового процесу заяви про вчинення суддею кримінального правопорушення за статтею 375 Кримінального кодексу України не породжує ні потенційного, ані реального конфлікту інтересів щодо розгляду конкретної судової справи. Подання учасником будь-якого судового провадження заяви про внесення в Єдиний реєстр досудових розслідувань відомостей про скоєння суддею кримінального правопорушення до закінчення судового розгляду справи має ознаки впливу на суд, що передбачає кримінальну відповідальність за статтею 376 Кримінального кодексу України.
Рішенням Ради суддів України №13 від 01 березня 2019 року внесено зміни до рішення Ради суддів України №34 від 08 червня 2017 року «Про роз'яснення деяких питань щодо конфлікту інтересів», а саме пункт 1-й цього рішення викладено у наступній редакції: «Подання учасником судового процесу заяви про вчинення суддею кримінального правопорушення за статтею 375 Кримінального кодексу України не породжує ні потенційного, ані реального конфлікту інтересів щодо розгляду конкретної судової справи. Подання учасником будь-якого судового провадження заяви про внесення в Єдиний реєстр досудових розслідувань відомостей про скоєння суддею кримінального правопорушення до закінчення судового розгляду справи може свідчити про вплив на суд, у разі, коли це здійснюється як тиск на суддю з метою, зокрема, перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення, тощо, що може мати ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 376 Кримінального кодексу України».
Отже, доводи заявника фактично зводяться до припущень щодо можливої упередженості і зацікавленості суддів, жодними доказами не підтверджуються, та загалом свідчать про незгоду з процесуальним судовим рішенням апеляційного суду.
Інших обставин, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності суддів заявником не наведено.
Оскільки відсутні підстави для відводу судді, що містяться в національному законі, а також відсутні будь-які прояви упередженості судді або його особистих переконань з суб'єктивної точки зору та будь-які правомірні сумніви в безсторонності судді з об'єктивної точки зору при розгляді процесуальних питань, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_1 про відвід судді Одеського апеляційного суду ОСОБА_3 не підлягає задоволенню.
Європейський Суд з прав людини у пункті 35 справи «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain), рішення від 26 жовтня 1988 року, і, в подальшому, постійно підкреслює, що зацікавлена особа повинна проявляти старанність при виконанні процедурних кроків, що стосуються неї, утримуватися від використання тактики відстрочки і використовувати можливості, передбачені національним законодавством, для скорочення розгляду.
Суд звертає увагу на те, що діючи в рамках дозволеної поведінки - права на відвід суддів, учасники процесу повинні використовувати це право з метою, що не протирічить цілям правосуддя а саме: не затягувати процес та не перешкоджати його здійсненню, а добросовісно користуватися процесуальними правами. Згідно із ст. 44 ЦПК України зловживанням процесуальними правами неприпустимо.
Керуючись ст.ст. 36, 38, 39, 40, ч. 3 ст. 126 ЦПК України, апеляційний суд
Заяву ОСОБА_1 в частині вимоги про відвід суддів Одеського апеляційного суду Громіка Р.Д. і Драгомерецького М.М. залишити без розгляду.
Заяву ОСОБА_1 в частині вимог про відвід судді Одеського апеляційного суду ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст судового рішення складено 22 лютого 2024 року.
Судді Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік
А.І. Дришлюк
М.М. Драгомерецький