22.02.24
33/812/100/24
Єдиний унікальний номер судової справи: 473/283/24
Номер провадження: 33/812/100/24 Головуючий у місцевому суді: Домарєва Н.В.
Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП Головуючий у апеляційному суді: Крамаренко Т.В.
22 лютого 2024 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Крамаренко Т.В.,
із секретарем судового засідання - Ковальським Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Вялової Ірини Михайлівни на постанову судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 січня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянина України, працюючого токарем ЮБК, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком один рік,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 582018 від 12 січня 2024 року, ОСОБА_1 12 січня 2024 року о 02 год 01 хв керував транспортним засобом ВАЗ 2107, номерний знак НОМЕР_1 в смт Олександрівка по вул. Генерала Подзігуна, 7 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу Drager Alcotest 6810, результат огляду - 0, 99 ‰. Від проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі відмовився. Водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 А ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
Постановою судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 січня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
He погоджуючись із зазначеною постановою суду, 29 січня 2024 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Вялова І.М. подала до Миколаївського апеляційного суду через суд першої інстанції за допомогою засобів поштового зв'язку апеляційну скаргу в межах строку на апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Вялова І.М., зазначає що судом першої інстанції розглянуто справу в спрощеному порядку, без належного повідомлення ОСОБА_1 та у його відсутність, що є грубим порушенням положень закону та основоположних прав людини.
Зазначає, що суд першої інстанції значно відступив від принципів повноти та об'єктивності судового розгляду, порушив вимоги п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року, де зазначено про необхідність звернення уваги судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників. Суди повинні неухильно виконувати вимоги ст. 268 КУпАП щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Зауважує, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 вимог закону не дотримався, допустив формальне ставлення до вирішення справи, неповно та не всебічно з'ясував обставини справи, не проаналізував досліджені докази та не надав їм належної юридичної оцінки, що й призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення.
Вказує на те, що матеріали справи не містять доказів направлення ОСОБА_1 , оформленого належним чином поліцейським до закладу охорони здоров'я. Натомість наявне в матеріалах справи направлення як і протокол не містить ознак алкогольного сп'яніння.
Крім того, ознаки алкогольного сп'яніння також не зазначені в Акті огляду, що на думку адвоката Вялової І,М. свідчить про те, що ОСОБА_1 взагалі не підлягав огляду на стан сп'яніння, а тому протокол відносно нього складено безпідставно та незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності, а сам Акт огляду взагалі не підписаний ОСОБА_1 .
Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 582018 від 12 січня 2024 року за своїм змістом не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, складений з порушенням вимог ст. 255 КУпАП, різними особами, про що свідчить наявність двох різних почерків та чорнил, також в ньому не зазначені ознаки алкогольного сп'яніння та порядок проходження огляду на стан сп'яніння. Крім того, вручена ОСОБА_1 копія протоколу нечитабельна, що позбавляє можливості її порівняти з оригіналом.
Наголошує на тому, що в матеріалах справи відсутні докази, які безперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та спростовують презумпцію його винуватості, а усі сумніви щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, слід тлумачити на його користь відповідно до положень ст. 62 Конституції України.
В судове засідання ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Вялова І.М. не з'явились, про місце й час розгляду справи повідомлені належним чином, причини своєї неявки суду не повідомили.
При цьому, адвокат Вялова І.М. надала письмові пояснення по апеляційній скарзі, в яких просила апеляційну скаргу задовольнити, постанову Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 січня 2024 року відносно ОСОБА_1 скасувати, провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.
Згідно положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України ( ст. 246 КУпАП).
Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин (ст. 248 КУпАП).
Відповідно до ч.1 ст. 249 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці.
Згідно ст. 280 КУпАП Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суддя першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з'ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин, викладених в оскаржуваній постанові суду.
З вказаним висновком суд апеляційної інстанції погоджується в повному обсязі з огляду на таке.
За положеннями пункту 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п.2, 3, 6, 7 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 9 листопада 2015 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1413/27858, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 582018 від 12 січня 2024 року, встановлено, що ОСОБА_1 12 січня 2024 року о 02 год 01 хв керував транспортним засобом ВАЗ 2107, номерний знак НОМЕР_1 в смт Олександрівка по вул. Генерала Подзігуна, 7 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу Drager Alcotest 6810, результат огляду - 0, 99 ‰. Від проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі відмовився. Водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 А ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП (а.с.1).
Вказаний протокол водієм ОСОБА_1 підписано без зауважень та зазначено: «пояснення надасть у суді».
Факт проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння у відповідності до вимог діючого законодавства також підтверджено відеозаписом, що міститься в матеріалах справи (а.с.5).
Відповідно до показників тестування на алкоголь, проведеного на місці зупинки працівниками поліції за допомогою приладу Alcotest 6810, тест № 4375, результат - 0,99‰ (а.с.2).
За результатами проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння працівниками поліції складено АКТ огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням технічних засобів, в якому зазначено, що результат огляду склав 0,99 ‰ (а.с.4).
В направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ОСОБА_1 зазначив, що відмовляється проходити огляд у встановленому законом порядку в закладі охорони здоров'я з метою встановлення стану сп'яніння (а.с.3).
З відеозапису, що міститься в матеріалах справи встановлено, що працівниками поліції за допомогою спеціального звукового сигналу було зупинено транспортний засіб ВАЗ 2107, номерний знак НОМЕР_1 , за кермом якого був ОСОБА_1 . Водієві було повідомлено, про те що причиною його зупинки стало як порушення ним комендантської години так і несправність транспортного засобу - пробите колесо. На питання працівника поліції чи вживали алкоголь, ОСОБА_1 відповів - ні, на питання: Ви керували транспортним засобом? ОСОБА_1 відповів так. При цьому працівником поліції було зазначено, що у водія наявні ознаки алкогольного сп'янінні (запах алкоголю з ротової порожнини), через що запропонував останньому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер, на що водій ОСОБА_1 погодився. Однак перед проходженням огляду, водій не однократно просив працівника поліції відійти та поспілкуватись один на один, маючи намір «домовитись», на що працівник поліції відповів негативно. Після чого водій ОСОБА_1 пройшов огляд за допомогою приладу Драгер 6810, результат огляду склав 0,99 ‰. Працівник поліції повідомив водія, про те що він знаходиться в стані алкогольного сп'яніння, запитав чи згоден водій з результатом, на що водій відповів - так. Після чого працівник поліції запитав: чи бажаєте проїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, на що водій відповів відмовою. Працівником поліції було наголошено на тому, що водія відсторонено від керування транспортним засобом та роз'яснено, що він має право знайти тверезого водія, для подальшого руху транспортним засобом. Посвідчення водія буде вилучено та надано тимчасовий дозвіл.
Вказані докази свідчать, про те що водій ОСОБА_1 12 січня 2024 року о 02 год 01 хв керував транспортним засобом ВАЗ 2107, номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, тобто суддя першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
При накладенні стягнення на водія, визначенні його виду та розміру, суддею місцевого суду дотримані загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення, визначені статтею 33 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції розглянуто справу в спрощеному порядку, без належного повідомлення ОСОБА_1 та у його відсутність, що є грубим порушенням положень закону та основоположних прав людини суд вважає слушними. При цьому ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції про час та місце розгляду його апеляційної скарги повідомлений належним чином, мав змогу брати участь у розгляді його апеляційної скарги, бути присутнім в судовому засіданні 22 лютого 2024 року, мав право знайомитись з матеріалами справи, надати пояснення, подати докази, заявити клопотання та користуватись іншими правами передбаченими ст. 268 КУпАП.
Однак ОСОБА_1 в судове засідання призначене на 10 - 00 год 22 лютого 2024 року до Миколаївського апеляційного суду не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що ознаки алкогольного сп'яніння, що були виявлені у водія ОСОБА_2 не зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення та в Акті огляду, а та ознака що зазначена в направлені до медичного закладу взагалі відсутня в переліку зазначеному в п.4 Інструкції, суд оцінює критично з огляду на наступне.
Пунктом 2,3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої 09 листопада 2015 року спільним наказом МВС України та МОЗ України № 1452 (надалі Інструкція), передбачено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
З відеозапису, що міститься в матеріалах справи чітко вбачається, що працівник поліції повідомив водія ОСОБА_1 про наявну в нього ознаку алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, через що й запропонував останньому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер.
Вказана ознака алкогольного сп'яніння міститься в переліку ознак алкогольного сп'яніння, передбаченому п.3 розділу І Інструкції.
З огляду на вказані обставини у суду відсутні сумніви щодо безпідставності проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння.
З цих же підстав не заслуговують на увагу посилання захисника ОСОБА_1 - адвоката Вялової І.М. на те, що протокол відносно нього складено безпідставно та незаконно притягнуто його до адміністративної відповідальності, оскільки ОСОБА_1 взагалі не підлягав огляду на стан сп'яніння.
Твердження адвоката Вялової І.М. про те, що матеріали справи не містять доказів направлення ОСОБА_1 , оформленого належним чином поліцейським до закладу охорони здоров'я суд вважає безпідставними, оскільки в матеріалах справи наявне направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складене 12 січня 2024 року о 02 год 17 хв працівником поліції. У вказаному направлені зазначено, що У ОСОБА_1 виявлені ознаки сп'яніння, а саме: різкий запах з порожнини рота.
Посилання адвоката Вялової І.М. на те, що вказана в направленні ознака алкогольного сп'яніння (різкий запах з порожнини рота) відсутня в переліку, передбаченому п.3 Інструкції суд до уваги не бере, оскільки та обставина, що вказана ознаки дослівно не відтворює ознаки, викладені в п. 3 Інструкції 1452/735, жодним чином не свідчить про відсутність підстав для проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, оскільки зазначення такої ознаки в направленні несуттєво відрізняється від передбачених Інструкцією № 1452/735 та фактично є тотожною із вказаною у ній ознакою алкогольного сп'яніння - запах алкоголю з порожнини рота.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що вказане направлення водієм ОСОБА_1 було підписано без жодних зауважень та погоджено ним, що він відмовився проходити огляд у встановленому порядку в закладі охорони здоров'я з метою встановлення стану сп'яніння.
Разом з тим, не підписання ОСОБА_1 . Акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів є його правом, яким він скористався на власний розсуд.
Доводи апеляційної скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 582018 від 12 січня 2024 року за своїм змістом не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, складений з порушенням вимог ст. 255 КУпАП, різними особами, про що свідчить наявність двох різних почерків та чорнил, також в ньому не зазначені ознаки алкогольного сп'яніння та порядок проходження огляду на стан сп'яніння суд вважає безпідставними та є суб'єктивним тлумаченням адвоката Вялової І.М. норм процесуального закону. Крім того суть правопорушення в протоколі серії ААД № 582018 від 12 січня 2024 року викладена чітко та зрозуміло, відповідає змісту порушеного пункту ПДР України, а саме п.2.9 А ПДР України та фабулі ч.1 ст. 130 КУпАП.
Посилання адвоката Вялової І.М. на те, що вручена ОСОБА_1 копія протоколу нечитабельна, що позбавляє можливості її порівняти з оригіналом не має правового значення, оскільки зміст протоколу був зачитаний водієві одразу після його складання під відеофіксацію.
Крім того, матеріали справи не містять доказів оскарження у встановленому законом порядку дій працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 с. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 та результатів такого оскарження.
Всі інші заперечення адвоката Вялової І.М. суд розцінює як намагання уникнути водієм ОСОБА_1 відповідальності, а тому не бере їх до уваги.
Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційному суду не надано.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з'ясував обставини, що підлягали з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, ухвалив законну та обґрунтовану постанову про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП України відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.
Отже, підстав для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження в справі за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом не встановлено, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 283, 294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Вялової Ірини Михайлівни - залишити без задоволення.
Постанову судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 січня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком один рік - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду Т.В. Крамаренко