Справа № 605/243/23
Іменем України
"22" лютого 2024 р. Підгаєцький районний суд
Тернопільської області
в складі:
головуючого судді Горуц Р.О.
секретаря судового засідання Костенюк М.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Підгайці клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики,-
Рішенням Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 09 лютого 2024 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, зокрема стягнуто з ОСОБА_4 борг за договором позики від 10 січня 2018 року в сумі 448000 гривень та судовий збір в розмірі 4480 гривень. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
12 лютого 2024 року до Підгаєцького районного суду Тернопільської області надійшла заява (клопотання) представника відповідача Микулича І.В. про ухвалення додаткового рішення та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 20 000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що дане клопотання представника відповідача слід задовольнити та ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з позивача судові витрати з огляду на наступне.
Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 3 статті 270 ЦПК України передбачено, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Однією з основних з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При цьому, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України відносить витрати на професійну правничу допомогу саме до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України ”Про адвокатуру та адвокатську діяльність”).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Статею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Таким чином, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), а також документи, що свідчать про фактичне надання таких послуг.
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме:
- надано договір на правову допомогу,
- акт приймання-передачі наданих послуг,
- платіжні документи про оплату таких послуг,
- розрахунок таких витрат,
то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Наявність договірних відносин між адвокатом Микулич І.В. та відповідачкою ОСОБА_3 підтверджуються договором про надання правничої допомоги від 29 вересня 2023 року, додатковою угодою від 09 лютого 2024 року до вказаного договору та ордером на надання правничої (правової) допомоги від 03 жовтня 2023 року серії АТ №1051317.
11 жовтня 2023 року представник відповідача ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому серед іншого, зазначив також попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат понесених, чи тих які очікує понести відповідач ОСОБА_3 на професійну правничу допомогу ( в сумі 20000 гривень), у зв'язку із розглядом справи №605/243/23.
На підтвердження вищевказаних понесених судових витрат представник відповідача до заяви про ухвалення додаткового рішення подав договір про надання правничої допомоги, додаткову угоду від 09 лютого 2024 року, квитанцію про вартість надання правничої допомоги ОСОБА_3 на суму 20 000 грн у справі №605/243/23.
Зважаючи на наведені вище норми процесуального закону, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
В силу ч.ч.4-6 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року “Лавентс проти Латвії” (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах “Ніколова проти Болгарії” та “Єчюс проти Литви”, пункти 79 і 112 відповідно).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі “Схід/Захід Альянс Лімітед” проти України” (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи.
Крім того, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує висновки Об'єднаної Палати Верховного Суду у справі №922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що:
зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;
суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) з врахуванням критеріїв ч.ч.5-7, 9 ст.129 ГПК України, може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Позивач ОСОБА_2 будь-яких заяв, заперечень чи клопотань з приводу зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які представник відповідача просить стягнути на користь ОСОБА_3 , не подав.
На підставі вищенаведеного, суд, вирішуючи питання про стягнення із позивача на користь відповідача ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та час витрачений ним на виконання відповідних робіт, виходячи із критерію їх співмірності та розумності, враховуючи відсутність заперечень позивача, вважає, що вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, які ОСОБА_3 понесла, підлягає до задоволення, а саме шляхом стягнення із позивача ОСОБА_2 на користь відповідача ОСОБА_3 витрат пов'язаних з розглядом справи (на професійну правничу допомогу) в сумі 20000 гривень.
На підставі наведеного, керуючись статтями 133, 134, 141, 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 Завалівського старостинського округу Підгаєцької міської ради Тернопільського району Тернопільської області, жительки с. Литвинів Литвинівського старостинського округу Підгаєцької міської ради Тернопільського району Тернопільської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20000 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;
Відповідачі: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 Завалівського старостиснького округу Підгаєцької міської ради Тернопільського району Тернопільської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 Завалівського старостинського округу Підгаєцької міської ради Тернопільського району Тернопільської області, жителька с. Литвинів Литвинівського старостинського округу Підгаєцької міської ради Тернопільського району Тернопільської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;
Представники відповідачів: Мельник Юрій Олександрович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №308 від 26 вересня 2003 року, АДРЕСА_3 ;
Микулич Ігор Володимирович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №001831 від 16 серпня 2021 року, м. Івано-Франківськ вул. М.Мулика, 36 офіс 5.
Головуючий: Р. О. Горуц