Справа № 590/879/17
Провадження № 1-кп/590/28/24
22 лютого 2024 року смт. Ямпіль
Ямпільський районний суд Сумської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинувачених: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисника: ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі Ямпільського районного суду Сумської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017200000000272 від 23.06.2017 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України,
04.09.2017 року до суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42017200000000272 від 23.06.2017 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2017 року зазначена справа розподілена судді ОСОБА_7 та перебувала в його провадженні до 24.09.2021 року. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2021 року, у зв'язку з закінченням терміну повноважень на здійснення судочинства судді ОСОБА_7 та відповідно до розпорядження керівника апарату суду від 24.09.2021 року №5-к/Р, зазначену справу розподілено судді ОСОБА_8 . Ухвалою Ямпільського районного суду Сумської області від 29.09.2021 року кримінальне провадження суддею ОСОБА_8 прийнято до свого провадження та призначено в підготовче судове засідання. Ухвалою Ямпільського районного суду Сумської області від 23.08.2022 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні, було повернуто прокурору. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 22.12.2022 року апеляційну скаргу прокурора відділу Сумської обласної прокуратури на ухвалу Ямпільського районного суду Сумської області від 23.08.2022 задоволено; ухвалу Ямпільського районного суду Сумської області від 23.08.2022 про повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні №42017200000000272 від 23.06.2017 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.
Після надходження кримінального провадження до Ямпільського районного суду Сумської області, згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2023 справу № 590/879/17 було розподілено судді ОСОБА_1 . Ухвалою судді від 14.02.2023 року дане кримінальне провадження було прийнято до провадження судді ОСОБА_1 та призначено підготовче судове засідання.
У підготовчому судовому засіданні захисник обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 заявив клопотання про повернення обвинувального акта прокурору. Дане клопотання мотивоване тим, що при складанні та затвердженні обвинувального акту не дотримано вимог п.2 ч.2 ст.291 КПК України, а саме при встановленні анкетних відомостей обвинуваченої ОСОБА_4 не встановлено, що остання перебувала та перебуває в статусі депутата місцевої ради та на неї розповсюджуються положення закону про особливий порядок кримінального провадження.
Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтримали клопотання захисника.
Прокурор ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні, просив відмовити у задоволенні клопотання захисника про повернення обвинувального акта прокурору, мотивуючи свою позицію тим, що п.2 ч.2 ст.291 КПК України визначено перелік анкетних відомостей, які підлягають встановленню, а саме : прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство, які й були відображені в обвинувальному акті.
Потерпіла ОСОБА_9 в підготовче судове засідання не з'явилась, надала до суду клопотання про проведення розгляду кримінального провадження у її відсутність.
Вислухавши думку прокурора, осіб, що беруть участь у справи, вивчивши обвинувальний акт з додатками, суд приходить до наступних висновків.
Так, відповідно до положень ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 9) дату та місце його складення та затвердження.
Обов'язок перевіряти обвинувальний акт на відповідність вимогам закону покладається на суд 1-ої інстанції у підготовчому судовому засіданні, а у випадку, якщо обвинувальний акт не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, суд, на підставі п.3 ч.3 ст.314 КПК України, має право повернути прокурору обвинувальний акт.
Судом встановлено, що обвинувальний акт підписаний слідчим та прокурором, який його затвердив, до нього доданий реєстр матеріалів досудового розслідування, розписки обвинувачених та захисників про отримання копії обвинувального акта та вказаного вище реєстру.
Згідно з ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 КПК України.
У відповідності з п.13, 14 ст.3 КПК України обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України, а притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Судом при встановленні особи обвинуваченої ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні з'ясовано, що остання на момент повідомлення їй про підозру перебувала в статусі депутата Дружбівської міської ради Сумської області, що підтверджується наданою нею копією посвідчення депутата міської ради виданого на ім'я ОСОБА_4 та копією рішення Дружбівської міської ради від 29 грудня 2016 «Про підсумки і результати виборів депутатів міської ради та міського голови і визнання їх повноважень» із списком депутатів Дружбівської міської ради, який є додатком до рішення, серед яких під номером №18 зазначено « ОСОБА_4 », тобто на неї розповсюджуються положення закону про особливий порядок кримінального провадження.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.480 КПК України щодо депутата місцевої ради здійснюється особливий порядок кримінального провадження.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.481 КПК України, письмове повідомлення про підозру депутату місцевої, селищної ради здійснюється Генеральним прокурором, його заступником, керівником регіональної прокуратури в межах його повноважень.
У п.1 ч.1 ст.481 КПК України передбачено, що повноваження щодо здійснення письмового повідомлення про підозру надаються Генеральному прокурору, його заступнику або керівнику регіональної прокуратури, тобто вказані конкретно визначені КПК України посадові службові особи, і цей перелік є виключним.
Натомість, ч.2. ст.481 КПК України передбачено, що генеральний прокурор (виконувач обов'язків Генерального прокурора), його заступник, керівник обласної прокуратури може доручити іншим прокурорам здійснити письмове повідомлення про підозру особам, визначеним частиною першою цієї статті, у порядку, передбаченому частинами першою і другою статті 278 цього Кодексу. Зазначена стаття КПК України доповнена частиною другою згідно із Законом №187-IX від 04.10.2019 року.
Відповідно до ст.278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається у день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Частина четверта цієї статті передбачає, що дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до ст.113 КПК України процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням КПК України.
Як вбачається з доданого до обвинувального акту реєстру матеріалів, повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, ОСОБА_4 було вручено 05.07.2017 року слідчим в ОВС слідчого відділу прокуратури Сумської області ОСОБА_10 , тобто письмове повідомлення про підозру ОСОБА_4 вручено з порушенням ст.481 КПК України.
Крім того, з доданого до обвинувального акту реєстру матеріалів, повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, ОСОБА_4 було вручено 17.08.2017 року прокурором другого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Сумської області ОСОБА_11 , тобто повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_4 вручено з порушенням ст.481 КПК України.
Так, постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (справа №536/2475/14-к, провадження №13-34кс19), вказує на те, що порушення порядку повідомлення про підозру особі призвело до нівелювання завдань кримінального провадження, окреслених у ст.2 КПК, що полягають в охороні прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпеченні того, щоб до кожного учасника кримінального провадження було застосовано належну правову процедуру.
Правовим наслідком порушення порядку повідомлення про підозру особі є не притягнення її до кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законом, тобто ОСОБА_4 не була притягнута до кримінальної відповідальності та не набула статусу підозрюваної у кримінальному провадженні, а тому, за відсутності належного повідомлення особи про підозру, безґрунтовним і позбавленим правових підстав є наступне складання й самого обвинувального акту стосовно неї, а отже і здійснення на підставі такого обвинувального акту судового розгляду (постанова від 25.11.2020 у справі №627/927/19).
Викладені обставини свідчать про суттєве порушення прав ОСОБА_4 , а саме порушення права на захист, оскільки особливий порядок кримінального провадження є додатковою правовою гарантією дотримання прав обвинуваченого.
Крім того, недотримання положень процесуального закону при повідомленні ОСОБА_4 про підозру, слід розглядати як відсутність такого повідомлення взагалі, що унеможливлює з'ясування питання про дотримання органом досудового розслідування строків досудового розслідування, оцінки доказів з точки зору їх допустимості, як зібраних в межах строку досудового розслідування, і, відповідно, унеможливлює прийняття рішення відносно ОСОБА_4 .
Відповідно до Постанови Верховного суду від 19 лютого 2019 року у справі №349/1487/14-к, у випадку коли у вчиненні злочину підозрюється особа, щодо якої згідно з приписами ст.480 КПК передбачено здійснення особливого порядку кримінального провадження, письмове повідомлення про підозру такій особі повинно бути вручене безпосередньо посадовими особами органів прокуратури, визначеними у пунктах 1 - 4 ч.1 ст.481 КПК України, і здійснення такої дії не може бути передоручене.
Належна реалізація права на захист у кримінальному провадженні вимагає застосування практики ЄСПЛ, згідно з правовою позицією якого, відображеною, зокрема у п.262 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», право кожного обвинуваченого у вчиненні злочину на ефективний захист, є однією з основних ознак справедливого судового розгляду справи.
Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, то у тексті пп. «а» п.3 ст.6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні за юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінські проти Австрії», №9783/82, п. 79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» (ВП), №25444/94, п 52: рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії , №23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п.34).
Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. З ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос прози Угорщини», п. 47).
Відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України, зокрема вимогам п.5 ч.2 ст.291 КПК України у даному випадку в частині формулювання обвинувачення.
Таким чином, зважаючи на викладені обставини, обвинувальний акт щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підлягає безумовному поверненню прокурору без обговорення питання про можливе використання прокурором в наступному під час судового розгляду можливостей, які надає йому ст.338 КПК України, оскільки закон дозволяє прокурору змінити обвинувачення в суді не для виправлення описок, граматичних помилок, неузгодженості окремих частин тексту обвинувального акту, а виключно для зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення і тільки за результатами судового розгляду при встановленні нових фактичних обставин кримінального правопорушення.
Правовим же наслідком повідомлення про підозру ОСОБА_4 неуповноваженою на те особою, є не притягнення її до кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законом. Тобто ОСОБА_4 не було притягнуто до кримінальної відповідальності та вона не набула статусу підозрюваної в кримінальному провадженні через нездійснення (нереалізації) органом досудового розслідування в кримінальному провадженні етапу (стадії) притягнення до кримінальної відповідальності. Тому, за відсутності належного повідомлення особи про підозру, безґрунтовним і позбавленим правових підстав є наступне складання й самого обвинувального акту стосовно ОСОБА_4 .
За наведеного суд доходить висновку про порушення внаслідок незаконного здійснення повідомлення про підозру права на захист ОСОБА_4 , зокрема і через належне її повідомлення про права підозрюваної в кримінальному провадженні та їх роз'яснення неповноважної особою.
Зважаючи на все викладене вище, повернення обвинувального акту разом з додатками прокурору, на тверде переконання суду, буде повністю відповідати вимогам ст.2 КПК України, відповідно до якої завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Керуючись ст.2, 3, 42, 110, 113, 115-117, 135, 276-279, 291, 314-316, 337, 338, 369-372, 376, 480-481 КПК України, суд
Клопотання захисника обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 задовольнити.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42017200000000272 від 23.06.2017 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, - повернути прокурору.
Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення через Ямпільський районний суд Сумської області.
Ухвала набирає законної сили на наступний день після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1