Справа № 592/18486/23
Провадження № 1-кп/592/263/24
22 лютого 2024 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Суми кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Низи, Сумського району, Сумської області, громадянин України, мешканець АДРЕСА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ), який працює на посаді водія ФОП ОСОБА_4 , одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, із середньою освітою, ІПН НОМЕР_1 , раніше не судимий,
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 336 КК України у кримінальному провадженні №12023200480002424 від 28.06.2023,
з участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Згідно з Указом Президента України №65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України № 2105-ІХ (зі змінами) з 24.02.2022 на території України оголошено та проводиться загальна мобілізація, яка триває і на цей час, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки).
ОСОБА_3 перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За результатом проходження 05.06.2023 медичного огляду військово - лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 визнаний придатним за станом здоров'я до військової служби.
Після проходження указаного медичного огляду, та встановлення відсутності передбачених ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, 07.06.2023 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_3 , посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме начальником відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдат запасу ІНФОРМАЦІЯ_3 майором ОСОБА_7 , вручено бойову повістку ОСОБА_3 на відправку до військової частини НОМЕР_2 , в якій була вказана дата та час (26.06.2023 о 09:00), прибуття до збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_3 , з метою відправки його до військової частини НОМЕР_2 для несення військової служби по мобілізації. Крім того, ОСОБА_3 роз'яснено наслідки за ухилення від явки за повісткою без поважних причин, що полягають у притягненні до кримінальної відповідальності
У подальшому, ОСОБА_3 діючи умисно, будучи придатним за станом здоров'я до військової служби та обізнаним про його призов під час мобілізації, з метою ухилення від призову на військову службу, без поважних причин, порушуючи вимоги ст. 65 Конституції України, положення Законів України «Про військовий обов'язок та військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» №65/2022 від 24.02.2022, не прибув 26.06.2023 о 09:00 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_3 , для відправки до військової частини НОМЕР_2 та про причини своєї неявки не повідомив, тим самим ухилився від військової служби під час мобілізації, на особливий період.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 за пред'явленим йому обвинуваченням винним себе визнав повністю, не оспорював обставин, викладених в обвинувальному акті, і суду показав, що на початку червня 2023 року повістку до ТЦК та в той же день пройшов медкомісію. У нього були скарги на стан здоров'я, проте його визнали придатним та вручили повістку про явку на 12.06.2023. Наступного дня він зайшов до ТЦК та попросив виписати повістку на іншу дату, оскільки був сам з дитиною, а дружина не могла приїхати, та отримав повітку на 26.06.2023. Після 12.06.2023 звертався до різних органів з метою отримання підстав для відстрочки від призову. 25.06.2023 йому нагадали про необхідність явки до ТЦК для відправки до в/ч, про те він повідомив, що має намір подавати позов до суду та 26.06.2023 не з'явився до ТЦК, оскільки в армії не служив, на має бойового досвіду та побоявся. В липні до нього зайшов дільничний та повідомив про необхідність явки до слідчого. Після зазначених подій інших повісток не отримував, до ТЦК не з'являвся. Звертався до суду з заявою про встановлення факту самостійного виховання дитини, проте у вересні 2023 року йому було відмовлено в задоволенні заяви.
Проживає за незареєстрованим місцем проживання, оскільки винаймає квартиру та працює в м. Суми. В с. Низи проживає батько, який працює в школі. До широкомасштабної агресії рф з дружиною працювали в Республіці Польща, дитина залишалася в тещі. На даний час дружина працює в Республіці Польща приблизно 4 місяці, а потім на 4 повертається до України. Виїхала з України приблизно 15.01.2024. Коли він працює, то залишає дитину у бабусі.
Визнає свою вину, кається у вчиненому, раніше законів не порушував, проте не впевнений що у випадку отримання повітки повторно, знову не ухилиться від призову.
Показання обвинуваченого щодо обставин, викладених в обвинувальному акті, є послідовними, не містять протиріч, а тому визнаються належними доказами, які підтверджують пред'явлене ОСОБА_3 обвинувачення.
Крім показань допитаного в судовому засіданні обвинуваченого, його у вчиненні інкримінованого правопорушення підтверджується наступними, дослідженими в судовому засіданні доказами:
-повідомленням начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 про вчинення кримінального правопорушення від 26.06.2023 №2953, в якому викладені обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення (а.с.44-47);
-копією облікової карти військовозобов'язаного ОСОБА_3 (а.с. 49), де зазначені відомі ІНФОРМАЦІЯ_2 анкетні дані ОСОБА_9 ;
-копією військового квитка серії НОМЕР_3 , належного ОСОБА_3 (а.с. 50-51);
-довідкою військової лікарської комісії від 05.06.2023 №114, відповідно до якої ОСОБА_3 визнаний придатним до військової служби (а.с. 53);
-розпискою про отримання повістки на ім'я ОСОБА_3 про явку в ІНФОРМАЦІЯ_4 26.06.2023 на 09:00, яку він отримав в 15:00 07.06.2023, про що поставвлений його підпис (а.с. 57);
-заявою ОСОБА_3 від 23.11.2023 про долучення до матеріалів кримінального провадження копії повістки (а.с. 60);
-копією повістки на відправку, якою ОСОБА_3 викликано на 09:00 26.06.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_5 26.06.2023 на 09:00 (а.с. 61-62);
-копією рішення Сумського районного суду м. Суми від 18.09.2023 про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення.
Визнавши на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильне розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності його позиції, роз'яснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, враховуючи думку учасників судового провадження, суд обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням доказів щодо обізнаності ОСОБА_3 про його призов та матеріалів що характеризують особу обвинуваченого, необхідних для вирішення долі речових доказів.
За таких обставин, суд вважає вину ОСОБА_3 у пред'явленому обвинуваченні доведеною повністю.
Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ст. 336 КК України, як ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації.
Призначаючи покарання обвинуваченому у відповідності зі ст. 65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином, обставини його вчинення, характер діяння, мотивацію даного кримінального правопорушення, особу винного, ставлення винного до вчиненого ним діяння, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
При визначенні виду та міри покарання ОСОБА_3 суд враховує вимоги ст. 65 КК України, згідно яких особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, тяжкість та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином, особу винного, який раніше не судимий, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, його батько є особою пенсійного віку та має захворювання, офіційно працевлаштувався після пред'явлення йому обвинувачення, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (а.с. 70, 71), придатний до військової служби, проте має не ідеальний стан здоров'я, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, надавши копію отриманої ним повістки.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає перебування на утриманні неповнолітньої дитини.
Суд не може визнати щире каяття обвинуваченого обставиною, яка пом'якшує покарання, оскільки в судовому засіданні він пояснив до ТЦК він більше не звертався та не має наміру проходити військову службу, тобто не вжив та не має наміру вживати будь-яких заходів щодо мінімізації наслідків вчиненого ним кримінального правопорушення.
Передбачених ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлено.
Із врахуванням всіх обставин провадження та особи обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ст. 336 КК України. В той же час, обставини, що пом'якшують покарання істотно не знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, тому підстави до застосування положень ст.69 КК України відсутні.
Статтями 50, 65 КК України передбачено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
З урахуванням вищенаведеної мети покарання звільнення від відбування покарання з іспитовим строком не може запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень іншими особами, що в умовах воєнного стану є не припустимим.
При цьому з урахуванням ситуації, яка наразі склалася в країні - збройною агресією РФ та конституційним обов'язком кожного громадянина по захисту Батьківщини, вчинений ОСОБА_3 умисний нетяжкий злочин представляє значну суспільну небезпечність, тому звільнення останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням створює в очах громадян та суспільства в цілому негативне враження безладдя та безкарності, під час введеного на всій території України воєнного стану та мобілізації. Зазначена правова позиція висловлена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 15.11.2023 у справі №641/1067/23.
Більш того, звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробування фактично буде наданням йому відстрочки від призову з невизначених законом підстав.
Ухилення від призову під час мобілізації визначено КК України окремим злочином саме через його підвищену суспільну небезпечність. Ухилення осіб від визначеного обов'язку не тільки свідчить про невиконання ними покладених законом обов'язків, а й ускладнює виконання обов'язку по захисту Батьківщини іншими військовослужбовцями, які внаслідок цього позбавляються можливості залучити до виконання завдань певних сил та засобів.
За таких обставин суд не вбачає підстав для застосування ст. 75 КК України.
На переконання суду, навіть з урахуванням долучених захисником копій медичних документів, наявності на утриманні дитини та періодичного виїзду дружини до іншої країни, підстави для застосування ст. 75 КК України відсутні.
Оскільки судом призначається покарання, пов'язане з ізоляцією від суспільства, у виді позбавлення волі з реальним відбуванням, враховуючи встановлені та викладені раніше обставини та підстави, у тому числі визначені ст.178, п.3 ч.2 ст.183 КПК України, які підтверджують ризик, передбачений п. 1 ч.1 ст.177 КПК України, на переконання суду запобігання спробам від суду, зважаючи на ту обставину, що обвинувачений має зв'язки за кордоном, і ухилення від правосуддя неможливе у разі застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Долю речових доказів суд вирішує згідно з вимогами ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 368, 371, 374, 376, 392, 395 КПК України,
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
До набрання вироком законної сили застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою, негайно взявши його під варту в залі судового засідання.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з 22 лютого 2024 року.
Речові докази: оригінал розписки про отримання ОСОБА_3 повістки у ІНФОРМАЦІЯ_2 та довідку військової лікарської комісії від 05.06.2023 №114 залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1