Справа № 591/5504/22
Провадження № 1-кс/591/3606/23
21 лютого 2024 року м. Суми
Слідчий суддя Зарічного районного суду м. Суми ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , адвокатів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні об'єднані скарги ОСОБА_6 на дії та рішення службових осіб Сумської обласної прокуратури та Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Сумах) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві у кримінальному провадженні № 42021200000000219 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 ч.2 КК України,
ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді зі скаргами, згідно яких просив скасувати постанову слідчого про відмову у визнанні його потерпілим від 24.02.2023, постанову прокурора від 07.12.2023 про відмову у вжитті заходів прокурорського реагування а також скасувати постанову слідчого від 01.02.2024 про закриття кримінального провадження № 42021200000000219. Свої вимоги мотивував тим, що він є заявником та у заяві повідомляв про завдання йому шкоди, однак його безпідставно не було визнано потерпілим, всупереч вимогам КПК України слідчим не була йому надана копія постанови про відмову у задоволенні його клопотання, однак прокурор на це не відреагував, у кримінальному провадженні не проведено жодної слідчої дії, його не допитано та безпідставно та незаконно закрито кримінальне провадження.
ОСОБА_6 та його представники скарги підтримали.
Прокурор заперечив проти вимог скаржника.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали скарги та матеріали кримінального провадження дійшов наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що в провадженні Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Суми) ТУ ДБР у м. Полтава знаходиться кримінальне провадження № 42021200000000219 за ст. 365 ч.2 КК України за фактом скоєння злочину відносно ОСОБА_6 працівниками правоохоронних органів, внаслідок якого ОСОБА_6 отримав вогнепальне поранення.
У заяві про скоєння злочину ОСОБА_6 зазначав, що у червні 2006 року працівники міліції застосували до нього незаконні методи досудового розслідування, перевищили повноваження, спричинили йому вогнепальне поранення та інші ушкодження, внаслідок чого він знаходився на лікуванні.
24.02.2023 слідчим четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Суми) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві ОСОБА_7 винесено постанову про відмову у визнанні потерпілим ОСОБА_6 у зв'язку з відсутністю відомостей про завдання останньому фізичної, моральної чи майнової шкоди.
07.12.2023 прокурором відділу Сумської обласної прокуратури ОСОБА_3 було відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_6 про вжиття заходів прокурорського реагування на дії слідчого, який не надав скаржнику постанови про відмову у задоволенні клопотань останнього.
01.02.2024 ст. слідчим четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Суми) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві ОСОБА_7 кримінальне провадження було закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
Стороною обвинувачення не надано суду доказів того, що ОСОБА_6 отримував копію постанови про закриття кримінального провадження чи був повідомлений про його закриття, а тому відсутні підстави вважати, що строк звернення до слідчого судді зі скаргою пропущений.
Відповідно до вимог ст.284 КПК України, про закриття кримінального провадження слідчий, прокурор приймає постанову, яка може бути оскаржена у порядку, встановленому цим Кодексом.
Закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів (ст.ст. 2, 284 КПК України).
Частиною 4 ст. 38 КПК України зазначено, що орган досудового розслідування зобов'язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування, а у ст. 9 КПК України закріплено положення про те, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження. Відповідно до положень ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, винуватість особи, мотиви і мета вчинення кримінального правопорушення. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Обов'язок доказування зазначених обставин, відповідно до положень ст. 92 КПК України, покладається на слідчого, прокурора. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Кожна обставина має бути досліджена слідчим, а також наведено докази, якими ці обставини підтверджуються або спростовуються, тобто надано оцінку всім зібраним у справі доказам.
Здійснення ефективного розслідування небезпідставних скарг на жорстоке поводження є одним з позитивних обов'язків держави за ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Характер права, захищеного статтею 3 позначається на значенні статті 13. Коли особа робить небезпідставну заяву, що вона зазнала тортур або істотно поганого поводження з боку державних посадовців, поняття «ефективного засобу захисту» передбачає, крім виплати відшкодування у відповідних випадках, ретельне та ефективне розслідування, яке здатне призвести до встановлення та покарання відповідальних осіб, у тому числі ефективний доступ скаржника до процедури розслідування (Yaman, § 53; Celik, § 54; Yuksel, § 36; Afanasyev, § 75; Naumenko, § 134).
В той же час, як вбачається з постанови про закриття кримінального провадження та копій матеріалів кримінального провадження, сам ОСОБА_6 у кримінальному провадженні так і не був допитаний.
Виходячи з викладеного, оскаржувану постанову необхідно скасувати, оскільки досудове розслідування було проведено неповно та постанова про закриття кримінального провадження є немотивованою.
Згідно ч.2 ст. 55 КПК України права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.
Частиною 1 ст. 55 КПК України передбачено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.
Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено рішення прокурора чи слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілим.
Дослідивши в судовому засіданні заяву про вчинення кримінального правопорушення слідчий суддя вважає, що вказані матеріали містять достатньо відомостей про те, що скаржнику могла бути завдана шкода.
Тому скарга ОСОБА_6 в частині відмови у визнанні потерпілим підлягає задоволенню.
Можливість оскарження заходів реагування прокурором діючим КПК України не передбачено, а тому в цій частині у задоволенні скарги слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 284, 303-307 КПК України, слідчий суддя,
Скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Постанову від 01.02.2024 ст. слідчого четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Суми) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві ОСОБА_7 про закриття кримінального провадження № 42021200000000219 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 ч.2 КК України - скасувати.
Постанову від 24.02.2023 ст. слідчого четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Суми) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві ОСОБА_7 про відмову у визнанні ОСОБА_7 потерпілим у кримінальному провадженні № 42021200000000219 - скасувати.
В іншій частині скарги відмовити за необгрунтованістю.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1