Справа №: 486/335/23 Провадження № 3/486/4/2024
16 лютого 2024 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі: головуючої судді Волкової О.І.,
за участю: секретаря судового засідання Соболевської І.Ю.,
захисника Уколова М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал, який надійшов від відділення поліції № 3 Вознесенського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Санкт-Петербург рф, працюючого диспетчером автовокзалу, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , за ч.1 ст.130 КУпАП,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №092935 19 лютого 2023, 19.02.2023 року о 23 годині 50 хвилин в м.Южноукраїнську по вул.300-років Костянтинівки громадянин ОСОБА_1 керував автомобілем OPEL Kadet, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія в установленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер», що підтверджується результатом тесту 1,35 проміле, чим порушено вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні 14.03.2023 ОСОБА_1 поясняв, що на даний час працює диспетчером на Южноукраїнському автовокзалі змінами в місті Южноукраїнську, після закінчення робочого дня 19 лютого 2023 року дозволив собі випити пива. Приблизно о 23-30 годині до нього звернувся військовий із проханням завезти його до смт.Олександрівка Вознесенського району, з яким він раніше не був знайомий, але вирішив допомогти йому. При перевірці на блок-посту при виїзді з міста Южноукраїнська військові виявили запах алкоголю і викликали поліцію. Працівники поліції склали протокол, вилучили посвідчення водія і ОСОБА_1 залишив машину на блок-посту та повернувся на роботу. Свою вину визнав, але вважав за доцільне залучити до участі у справі захисника для надання йому правової допомоги.
В судовому засіданні захисник Уколов М.Ю., в присутності якого відбувався перегляд відеозапису, пояснив, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а керував автомобілем ОСОБА_2 який змусив везти його до міста Вознесенськ. По дорозі їх зупинив військовий патруль і викликав працівників поліції. Працівники поліції склали протокол про адміністративне правопорушення, хоча особисто не зафіксували факт керування автомобілем ОСОБА_1 . Також пояснив, що без пояснень свідка та працівника поліції не можна вважати дослідження доказів повним, посилався на те, що адміністративна відповідальність за ст.130 КУпАП настає для осіб, які керують транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, тоді як його підзахисний автомобілем не керував.
Захисник Уколов М.Ю. наполягав на виклику в судове засідання працівника поліції Шевченка Д.В. та свідка ОСОБА_2 . Суд неодноразово відкладав справу, викликав працівника поліції та свідка, разом з тим ні поліцейський, ні свідок, який є військовослужбовцем, до суду не з'явилися.
Суд припускається думки, що працівник поліції не з'явився у зв'язку із введенням воєнного стану, а свідок відповідно у зв'язку з несенням служби.
З огляду на те, що в судове засідання 16.02.2024 року не з'явилися особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, працівник поліції та свідок, які були належним чином про час і місце розгляду справи, суд поставив на вирішення питання про завершення розгляду справи без їх участі.
Захисник Уколов М.Ю. проти продовження розгляду заперечував, пояснював, що його підзахисний хворіє, крім того в нього батько перебуває в тяжкому стані, тому клопотав відкласти судове засідання і без участі ОСОБА_1 не завершувати розгляд справи.
Суд на місці ухвалив клопотання захисника Уколова М.Ю. відхилити та продовжувати розгляд справи з урахуванням того, що ОСОБА_3 в судовому засіданні безпосередньо надавав пояснення, в його присутності за участю захисника відбувався перегляд відеозапису.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується поясненнями ОСОБА_1 , наданими в судовому засіданні 14.03.2023 та 26.06.2023, відеозаписом з місця вчинення адміністративного правопорушення, актом огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.3), письмовими поясненнями ОСОБА_1 (а.с.4) та його розпискою-зобов'язанням не керувати автомобілем до повного витверезіння (а.с.6).
Суд відхиляє доводи захисника щодо недоведеності вини ОСОБА_1 та відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, а також стосовно того, що його підзахисний не керував транспортним засобом, оскільки вони спростовуються здобутими в судовому засіданні доказами, а саме поясненнями ОСОБА_1 , наданими ним особисто в судовому засіданні, та переглянутим в його присутності відеозаписом та іншими матеріалами справи.
Так, із відеозапису, що міститься в матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_1 особисто визнав, що вживав алкоголь, пояснив працівнику поліції, що керував транспортним засобом, так як необхідно було відвезти військового. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності пройшов огляд на стан сп'яніння з використанням спеціального приладу «Драгер», та відмовився від проходження додаткової перевірки на стан сп'яніння у медичному закладі. Зазначені факти ОСОБА_1 визнав в судовому засіданні.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.
Зазначені вище докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є такими, що доповнюють одне одного, є повними, безсумнівними, належними та допустимими, оскільки у відповідності до статей 251, 252 КУпАП, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також є такими, що зібрані в порядку, встановленому законом.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.Ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше права.
Згідно з положеннями ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Відповідно до ч. 2 ст .6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».
Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02).
Виходячи з практики застосування Європейським судом ст. 6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.
Дотримання стандартів справедливості провадження досягається через дотримання прав сторони захисту з урахуванням якості доказів сторони обвинувачення, включно з вирішенням питання про те, чи породжують сумнів щодо їх надійності або точності обставини, за яких їх було отримано, чи були використані у провадженні докази, отримані з порушенням права на захист.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у справі № 688/788/15-к від 04 липня 2018 року, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і особа є винною у вчиненні цього правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушенння, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, згідно зі ст. 245 КУпАП, є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи з дотриманням процесуальної форми її розгляду.
На підставі наведеного, інші доводи сторони захисту судом не аналізуються та не спростовуються, оскільки на висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст.130 КУпАП, не впливають.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно з положеннями ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, що працює, неодружений (розлучений), неповнолітніх дітей на утриманні не має; ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Призначаючи адміністративне стягнення ОСОБА_1 суд враховує: характер вчинених ним правопорушень; ступінь його вини у вчиненому правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка доведена повністю, тому доходить до переконання, що ОСОБА_1 слід обрати адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно із Законом України «Про судовий збір», розмір судового збору у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення становить 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок (0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
На підставі викладеного та керуючись статтями 27, 130, 283, 284 КУпАП, суд
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що відповідно до вимог статті 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційного скарги до Миколаївського апеляційного суду через Южноукраїнський міський суд Миколаївської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Южноукраїнського
міського суду Олена Волкова